Чи можна бе згоди родичів виносити речі з службової квартири, якщо праціваник помер ще два роки тому.

Доброго дня.

Згідно зі ст. 61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Службові жилі приміщення за приписами ст. 118 ЖК УРСР, -призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Виносити речі з службової квартири без згоди родичів померлого працівника не можна. Після смерті працівника, його речі стають частиною спадщини, і лише спадкоємці мають право розпоряджатися ними.

Якщо спадкоємці не вступили у спадщину або не можуть бути знайдені, необхідно звернутися до суду для вирішення цього питання.

Вітаю Вас.

Чи багато речей померлої особи залишилося в квартирі? Спадкоємці зверталися щодо їх повернення родичам? Якщо ні, радив би спробувати з нити зконтактувати та поки що не поспішати.

З повагою!

Доброго дня, Лілія!

Відповідно до частини першої статті 118 ЖК Української РСР службові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (частина друга статті 64 ЖК України).

Особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, у тому, що житло надається у зв`язку зі службовими відносинами, тимчасово, до настання певних умов. Особа, яка користується службовим житлом, усвідомлює, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення у відповідності до статті 124 ЖК України.

Відповідно до статті 124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією підлягають виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення службове житло має бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники.

Щодо винисення речей із службової квартири, то останні є спадщиною померлої особи, а тому краще вирішите це питання з родичами, а вже потім приймати відповідні рішення. Ви зв'язувались з останніми?

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю! Законодавство України чітко регулює питання щодо власності та управління майном після смерті особи. У випадку смерті працівника, який проживав у службовій квартирі, важливо дотримуватися таких правил:

1. Спадщина: Після смерті людини все її майно, включаючи особисті речі в службовій квартирі, входить до складу спадщини. Право на спадщину мають спадкоємці, які можуть прийняти або відмовитися від неї. Виносити речі без згоди спадкоємців заборонено.
2. Право на управління майном: Якщо спадкоємці ще не визначилися з тим, що робити з майном, вони мають право на володіння ним. Будь-які дії з майном, включаючи його вивезення, можуть бути здійснені тільки з їхньої згоди або на підставі рішення суду.
3. Дії роботодавця: У випадку службової квартири роботодавець повинен дотримуватися закону і не має права без згоди спадкоємців або відповідного рішення суду здійснювати дії з особистим майном померлого працівника.

Рекомендації:

• Зв'яжіться зі спадкоємцями: Якщо ви або інша особа планує виносити речі з квартири, потрібно отримати письмову згоду спадкоємців.
• Зверніться до суду: Якщо спадкоємці відсутні або не можуть бути знайдені, рішення про подальшу долю майна може приймати суд.
• Консультація з юристом: У випадку сумнівів або конфліктів рекомендується проконсультуватися з юристом, щоб уникнути порушення законодавства.

Будь-які дії з майном померлого без належних юридичних підстав можуть мати серйозні правові наслідки.

З повагою, адвокат Середницький

Бережіть себе

Вітаю Вас!

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємця.

Якщо родичі прийняли спадщину, то речі померлого працівника є власністю спадкоємців.

Проте, чи потрібно повідомляти родичів про майно - залежить від добросовісності власника службового приміщення. Власник службової квартири може зв'язатися зі спадкоємцями, які прийняли спадщину та повідомити їх про необхідність забрати майно, яке належало померлому родичу протягом 5 днів.

В іншому випадку, якщо за 2 роки речі працівника ніхто не забрав та немає доказів того, що майно належало саме померлому (чеки, квитанції, документи про право власності), то спадкоємці навряд чи зможуть довести неправомірність дій власника службової квартири у судовому порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ВІТАЮ ВАС, пані ЛІЛІЯ!

У Вас є офіційне документальне підтвердження смерті особи? Наприклад копія свідоцтва про смерть, тощо.

У службовому житлі було зареєстровано місце проживання померлого та/або його родичів?

Якщо квартира вибула зі службового користування у зв"язку зі смертю особи, то право власності особи на речі, які знаходяться фактично у чужій квартирі - не може перешкоджати власнику службового житла на вільне володіння, користування та розпорядження таким житлом.

На мій погляд, якщо у жодної особи немає права на проживання у службовому житлі, то треба під час доступу до квартири під відеофіксацію та акт огляду приміщення комісією - до якого додати опис усіх речей, які знаходяться у квартирі. Потім за описом речей - передати їх на зберігання у службу господарського забезпечення Вашої організації - "до вимоги".

Витрати на зберігання потім, у разі наявності, можна стягнути зі спадкоємців.

Статтею 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:

• добросовісне володіння;
• відкрите володіння;
• безперервне володіння;
• тривале володіння;
• наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
• законність об`єкта володіння;
• відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

На жаль на період воєнного стану - строки позовної давності зупинені. Тому п"ятирічний строк слід відраховувати від моменту завершення воєнного стану в Україні, бо спадкоємці мають право звернутися до суду про витребування майна з чужого володіння.

Хай щастить!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Добрий день!

Згідно з статтею 1212 ЦК України зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави - це таке правовідношення, в силу якого одна сторона (набувач), яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому (постанова Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-122 цс14).

Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов’язання. Кондикційне зобов’язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з цим i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання виникають за наявності трьох умов:

1. Набуття або збереження майна;
2. Набуття або збереження за рахунок іншої особи;
3. Відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Повернення в натурі безпідставно набутого майна:

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають при наявності наступних вимог: по-перше, необхідно, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої; по-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.У залежності від змісту вимоги, яка пред'являється на підставі зобов'язання, яке виникає у потерпілого, законодавець передбачив можливість повернення набутого (збереженого) майна в натурі. Майно, яке може бути розпізнане, повертається в натурі. Доходи також повертаються в натурі або у вигляді грошового еквіваленту.Незважаючи на те, що в статті 1213 ЦК України мова йде про обов'язок набувача «повернути» набуте, враховуючи певні обставини, може бути повернена не та сама індивідуально визначена річ, а її рівноцінна заміна з числа однорідних.Не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1. Заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2. Інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

У разі наявності підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно, можливо застосувати такий спосіб захисту як подання кондикційного позову. Кондикція - це позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі статті 1212 ЦК України шляхом подання кондикційного позову (постанова Верховного Суду України у справі від 02.03.2016 № 6-3090 цс15).

Всього найкращого!