История болезни. Ка получить историю болезни родственника на руки

Для реалізації пацієнтом закладу охорони здоров’я права на отримання інформації про стан свого здоров’я існують нормативні гарантії, визначені Законом України «Про захист персональних даних», а також положення, закріплені в статті 285 Цивільного кодексу України, статті 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

Згідно статті 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»:

- Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я.

- Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров'я дитини або підопічного.

- Медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Щоб отримати персональні дані, зокрема копії медичної документації, пацієнт (Ваш брат) подає запит щодо доступу до персональних даних власникові бази персональних даних (чи розпоряднику — відповідно до договору, укладеному в письмовій формі з власником), якими є заклади охорони здоров’я усіх форм власності ( ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист персональних даних»).

У Рішенні Конституційного Суду України (справа К. Устименка) від 30.10.1997 р. зазначено, що у випадках відмови в наданні або навмисному приховуванні медичної інформації від пацієнта, членів його сім’ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря, звернувшись безпосередньо до суду або медичного закладу чи органу охорони здоров’я.

Вітаю Вас.

По-перше, не зовсім розумію хвилювати про СЗЧ? Він отримав поранення під час бойових дій? Тоді про яке СЗЧ може йти мова?

Для отримання документів з лікування можна подати адвокатський запит, але попередньо з ним потрібно заключати відповідний договір. Взагалі то всі документи повинні видавати військовослужбовцю або родичам військового.

Щодо переведення до іншого закладу, евакуація відбувається по чітко визначеним закладам охорони здоров'я. Можна спробувати попросити направлення до конкретного закладу, до прикладу.

Доброго дня, Світлана!

Щодо переведення із однієї лікарні до іншого медичного закладу, а тим паче міста, діючого військовослужбовця, то це питання потрібно вирішувати на рівні командира частини або начальника шпиталю. З чим саме пов'язано Ваше бажання перевести брата до іншої лікарні? З якістю медичної допомоги?

Чи є у Вас зв'язок із командиром частини?

Щодо документів, то Вам, як родичу повинні надати останні для ознайомлення. Витребувати останні можна й за допомогою адвоката, але я не представляю, як Ваш брат у такому жахливому стані може заключити та підписати договір, або надати довіреність на когось.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

Якщо пацієнт надає згоду на поширення такої інформації (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та Х З’їздіВсеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 3.6].

«Медична інформація про пацієнта може бути розголошена:

1. у разі письмової згоди самого пацієнта;
2. у випадку мотивованої вимоги органів дізнання, слідства, прокуратури і суду, санепідемслужби;
3. якщо зберігання таємниці істотно загрожує здоров’ю і життю пацієнтів і/або інших осіб (небезпечні інфекційні захворювання);
4. у випадку залучення до лікування інших спеціалістів, для яких ця інформація є професійно необхідною. Демонстрація хворого можлива тільки за згоди його, його батьків або опікунів».

ОТЖЕ:

Відповідно до статті 39-1 Закону України “Про Основи законодавства України “Про охорону здоров’я” та частини 1 статті 286 Цивільного кодексу України, кожен має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при медичному обстеженні.

Стаття 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я передбачає обов’язок зберігати лікарську таємницю: медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законом випадків.

Такі відомості можуть розголошуватися у випадку, якщо пацієнт надав згоду, котра може бути явною або неявною, мати усну чи письмову форму. Без такої згоди відомості про пацієнта можна розголошувати у випадку, якщо це виправдано суспільно необхідною метою і право громадськості знати переважає потенційну шкоду від її поширення.

Складнощі виникають, якщо пацієнт не може надати згоду на розголошення через перебування у непритомному стані або будучи під дією психотропних/наркотичних речовин. У такому разі лікар має право проінформувати про стан здоров’я пацієнта членів його сім’ї або законних представників, враховуючи особисті інтереси останнього.

При цьому, медичні працівники мають пам’ятати, що такі відомості слід розголошувати лише у разі, якщо:

• розголошення є необхідним, аби забезпечити належне лікування та догляд пацієнта.

Наприклад: лікар надає медичну допомогу хворому на панкреатит. Пацієнт перебуває у непритомному стані, а тому, ймовірно, не може самостійно приймати ліки. Отже, розкриття відомостей про пацієнта є необхідним.

• наявні реальні ризики для життя та здоров’я хворого, а замовчування відомостей може призвести до летальних наслідків.

Наприклад: пацієнт отримав переломи нижніх кінцівок внаслідок ДТП та потребує хірургічного втручання. Родичі запитують лікаря про стан пацієнта та подальші дії. За таких обставин, лікар має надати відомості.

До того ж, лікарі мають право розголошувати виключно медичні відомості про пацієнта, не розкриваючи при цьому його персональних даних.

Вітаю Вас!

Медичну документацію про особу може отримати лише безпосередньо сама особа, якої це стосується (ч. 1 ст. 285 Цивільного кодексу України), або її представник, на підставі нотаріального доручення або адвокат на підставі договору про надання правової допомоги.

Тому Ви можете викликати нотаріуса до родича, який оформить довіреність та уповноважить Вас бути його представником у органах державної влади, закладах охорони здоров'я, військовій частині та ін.

Частиною 3 ст. 244 ЦК України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У зв`язку із тим, що родич має значні проблеми зі здоров'ям і не може з`явитися в приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса, для вчинення нотаріальної дії – посвідчення довіреності, Ви можете самостійно звернутись до нотаріуса та оформити виклик від імені родича для посвідчення довіреності в лікарні за адресою місця його лікування. Вам нотаріус надасть консультацію щодо особливостей порядку вчинення даної нотаріальної дії.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня. Форми медичної карти пацієнта, а саме медичної карти стаціонарного хворого (далі - форма № 003/о) та медичної карти амбулаторного хворого (далі - форма № 025/о), затверджено Наказом МОЗ №110 від 14.02.2012 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування» (далі – Наказ № 110).

Наказом №110 також закріплені інструкції щодо заповнення медичних карток стаціонарного та амбулаторного хворого. Відповідно до затверджених Наказом №110 інструкцій у період перебування хворого в стаціонарі форма № 003/о зберігається у лікуючого лікаря, після вибуття зі стаціонару – у архіві закладу охорони здоров’я. Форма № 025/о повинна зберігатися в реєстратурі амбулаторно-поліклінічного закладу. У випадку госпіталізації хворого у стаціонар, що об'єднаний з поліклінікою, форма № 025/о передається до стаціонару і зберігається в медичній карті стаціонарного хворого. Після виписки хворого зі стаціонару форма № 025/о з епікризом лікуючого лікаря стаціонару повертається в поліклініку. В закладі охорони здоров’я форма №003/о зберігається 25 років, а форма №025/о – 5 років.

Наказ №110 передбачає видачу на руки пацієнту такої облікової форми, як Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (далі - форма № 027/о). Форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров'я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого. При цьому, закладами охорони здоров'я, які вносять медичні записи до Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я, форма № 027/о не ведеться. На вимогу пацієнта йому надається витяг з цього реєстру.

Виходячи з вищевикладеного, паперова медична карта пацієнта зберігається в медичному закладі та на руки для зберігання пацієнту не видається. Нерідко в правилах внутрішнього розпорядку медичного закладу або його положенні про права та обов’язки пацієнта міститься заборона робити фото- чи відеозйомку на території закладу охорони здоров’я, що включає і заборону на фотографування документації. Відтак, часто пацієнти зіштовхуються з питанням ознайомлення з медичною картою та отримання її копії (фотокопії).

«Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею» - так чітко визначає Конституція України (стаття 32). Закон України «Про інформацію» (стаття 11) закріплює, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Про це говорить і 285 стаття Цивільного кодексу України: «повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного». Законом України «Про захист персональних даних» (стаття 8 закріплено права суб'єкта персональних даних на отримання інформацію про умови надання доступу до персональних даних та на доступ до своїх персональних даних. Згідно з Законом України « Основи законодавства України про охорону здоров’я» медичний працівник зобов'язаний надати пацієнту в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів.

Незважаючи на те, що законодавство не містить чіткого обов’язку закладів охорони здоров’я надавати копію медичної картки або надати можливість її фотокопіювання, вищевикладені норми законів надають право пацієнту (або належним чином уповноваженому представнику) отримати медичну документацію (в тому числі копію медичної карти), що стосується такого пацієнта.

Конституційний Суд України 30 жовтня 1997 року у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г.Устименка) вказував щодо офіційного тлумачення положень статті 23 Закону України "Про інформацію", що положення треба розуміти так, що кожна особа має право знайомитись з зібраною про неї інформацією в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров'я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Лікар зобов'язаний на вимогу пацієнта, членів його сім'ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі. У випадках відмови у наданні або навмисного приховування медичної інформації від пацієнта, членів його сім'ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря безпосередньо до суду або, за власним вибором, до медичного закладу чи органу охорони здоров'я.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 28 квітня 2009 року заява N 32881/04 у справі "К. Х. та інші проти Словаччини" вказав, що скарга, яка є предметом розгляду, стосується здійснення заявницями свого права на ефективний доступ до інформації про стан їхнього здоров'я, у тому числі стан репродуктивного здоров'я. ЄСПЛ дотримується позиції, що реалізація права на повагу до особистого та сімейного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції, повинна бути практичною й ефективною, а позитивний обов’язок держави щодо забезпечення права на повагу до приватного та сімейного життя повинен бути розширений, зокрема коли йдеться про персональні дані, щоб зробити можливим виготовлення копій документів з персональними даними ("К. Х. та інші проти Словаччини" № 32881/04, 28 квітня 2009 року, п. 47).

Отже, відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних", щоб отримати персональні дані, зокрема копії медичної документації, пацієнт подає запит щодо доступу до персональних даних до закладу охорони здоров'я. Запит має містити прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання і реквізити документа, який посвідчує особу запитувача інформації, та містити перелік персональних даних, які запитуються.