Людина похилого віку 81 рік (не інвалід) може сама обрати опікуна з близьких родичів ? Є тільки син, онук і невістка. Живуть окремо.

Вітаю Вас, Олександре!

Людина похилого віку 81 рік.Онук студент, 23 роки, бронь.Ще є син 65 років і невістка.Чи має право бабушка обирати опікуна самостійно?Хоче онука, він вільний імобільний. Заняття в універе он-лайн. Фактично вже три роки він їй допомогає з усім. Вона має висновок, що потребує опіку.

Так, щось не зовсім зрозуміла ситуація.

Вона має висновок МОЖЛИВО про потребу в постійному догляді? Опікунство - це наявність психічного розладу, а тому не впевнений, що Ви маєте на увазі саме це.

Обрати опікуна, а скоріше за все ДОГЛЯДАЧА, планується з якою метою? Відстрочка? Але людині віком до 25 років відстрочка у переважній більшості випадків не потрібна.

Син людини похилого віку має проблеми зі здоров'ям? Інвалідність?

Буду вдячний за зворотній зв'язок, аби повністю розкрити Ваше питання.

З повагою!

Доброго дня.

Наявність інвалідності ролі не грає. Тут відіграє психічний стан бабусі.

Згідно ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такі справи розглядаються в окремому судовому провадженні за місцем проживання цієї особи.

У заяві до суду слід обов’язково залучати орган опіки та піклування як заінтересовану особу. Слід також зауважити, що коло заявників за даними справами є обмеженим. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною подати можуть тільки члени її сім’ї, близькі родичі, але незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування.

У заяві слід чітко вказати всі обставини, які свідчать про хронічні та психічні розлади особи, яка визнається недієздатною, обов’язково із зазначенням усіх доказів. Це можуть бути виписки з історії хвороби, висновки лікувальних закладів, висновок МСЕК.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Опікуном чи піклувальником можуть стати родичі недієздатної особи (з урахуванням особистих відносин та можливості виконувати обов’язки) або людина з повною цивільною дієздатністю. До їх призначення опіку над дитиною здійснює відповідальний орган опіки та піклування.

Відповідно до ст. 60 ЦК України, тільки суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Доброго дня!

Якщо Ви маєте на меті оформити відстрочку, то Вам потрібно звернутися до суду та визнати людину похилого віку недієздатною. Суд призначить опікуна з родичів. Якщо син не матиме змоги здійснювати опіку, то опікуном назначать онука.

Оформити відстрочку просто по здійсненню догляду за бабусею буде неможливо.

Згідно пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”

" не підлягають призову під час мобілізації військовозобов'язані члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи, зайняті постійним доглядом за нею ( не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я ). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або ІІ групи.

Отже, головними умовами для отримання відстрочки за даною підставою є

1. Наявність інвалідності у бабусі І або ІІ групи

2. Необхідність постійного догляду за бабусею, про це повинно бути зазначено у довідці МСЕК або ЛКК

3. Відсутність членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо вони самі потребують постійного догляду.

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені.

З огляду на те, що бабуся та її син не мають інвалідності - то Ви не маєте право на відстрочку саме по цій підставі.

Інша підстава для відстрочки - пункт 10 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову під час мобілізації військовозобов'язані опікун особи, визнаної судом недієздатною.

Тому, для отримання відстрочки Вам потрібно, щоб було рішення суду, де людину похилого віку визнано недіздатним та онука визнано опікуном.

Згідно статті 63 ЦКУ. Призначення опікуна або піклувальника

1. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

Згідно статті 58 ЦКУ. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно статті 39 ЦКУ. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

Глава 2. Цивільного процесуального кодексу України Розгляд судом справ про визнання фізичної особи недієздатною

Стаття 295. Підсудність

1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

Стаття 296. Особи, які можуть бути заявниками

1. Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

2. Заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

3. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Стаття 297. Зміст заяви

1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

2. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Стаття 298. Призначення експертизи

1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Стаття 299. Розгляд справ

1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я.

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

2. Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

3. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

Стаття 300. Рішення суду

1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.

3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї або органу опіки та піклування.

4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

6. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

7. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

8. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

9. Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.

ВИСНОВОК

Ви теоретично можете оформити відстрочку лише по пункту 10 частини 1 статті 23 , але це буде не легко, адже Вам потрібно довести суду, що бабуся має хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а інші родичі бабусі (син та невістка) не можуть бути опікунами. Суд в таких випадках обов'язково повинен призначити судово-психіатричну експертизу і якщо вона покаже, що бабуся може усвідомлювати свої дії, то онук не матиме права на відстрочку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Олександре!

Бабуся має висновок про потребу у постійному догляді? Мова йде про висновок форми 080-2/о? Оскільки опікунство призначається у судовому порядку й для того особу позбавляють дієздатності у зв'язку із стійкими психічними розладами.

Якщо мається на увазі саме постійний догляд, то останній може здійснювати особи із числа членів сім’ї, які спільно з нею проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до "ПОРЯДКУ подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-п#Tex...:

"3. Компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

4. Розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України “Про соціальні послуги” обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім’ї, згідно з Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 16 червня 2020 р. № 419.

До запровадження автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій фізична особа, яка надає соціальні послуги, подає довідки/інші документи про доходи за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

5. До складу сім’ї фізичної особи, яка звертається за призначенням компенсації, включаються чоловік, дружина, діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім’єю. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім’ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. До складу сім’ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги, що звертається за призначенням компенсації, не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні, та непрацездатні особи.

6. Для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.

Особою/законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги.

Якщо заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі подає законний представник особи, яка потребує надання таких послуг, заява про згоду отримувати соціальні послуги не подається.

Під час подання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги пред’являється паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу (посвідка на постійне проживання/посвідчення біженця/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, - для іноземця та особи без громадянства).

Форми заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги затверджуються Мінсоцполітики.

Також заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги можуть прийматися центром надання адміністративних послуг за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги в електронній формі можуть подаватися через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Якщо заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги подаються в електронній формі, відомості про прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи, яка надає соціальні послуги, особи/законного представника особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України, а також дані паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу (посвідка на постійне проживання/посвідчення біженця/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, - для іноземця та особи без громадянства), отримуються із кваліфікованого сертифіката відкритого ключа електронного підпису.

Центр надання адміністративних послуг, який приймає заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги з необхідними документами, реєструє такі заяви і не пізніше ніж наступного робочого дня засобами телекомунікаційного, зокрема електронного, зв’язку надсилає сформовану особову справу фізичної особи, яка надає соціальні послуги (у тому числі електронну), відповідному уповноваженому органу для прийняття рішення".

З якою метою онук бажає стати доглядальником бабусі? Питання стосується відстрочки? Якщо так, то онук є військовозобов'язаним чи призовником? Якщо військовозобов'язаним з оформленою відстрочкою, то з якої причини онук бажає змінити підставу для відстрочки?

Для оформлення останньої у зв'язку із постійним доглядом за родичем другого ступеня споріднення необхідно аби бабуся мала І чи ІІ групу інвалідності. Як також обов'язковою є умова щодо відсутності родичів першого ступеня споріднення або ж такі родичі повинні потребувати постійного догляду.

Підстава для відстрочки виглядає наступним чином:

Стаття 23 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text

1. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

"14) члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи".

Якщо Ви конкретизуєте питання стосовно інформації щодо "опіки" або "постійного догляду", як також, мети з якою онуку необхідно стати доглядальником бабусі, юристи сайту зможуть надати Вам більш конкретні поради.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ОПІКА ТА ПОСТІЙНИЙ ДОГЛЯД, ТО ДВА РІЗНИХ ПОНЯТТЯ - ТОМУ Й ОФОРМЛЕННЯ ОПІКИ ТА ПОСТІЙНОГО ДОГЛЯДУ МАЮТЬ ЗОВСІМ РІЗНИЙ АЛГОРИТМ.

1.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ч.1 ст. 55 Цивільного кодексу України).Опіка встановлюється над малолітніми особами (віком до 14 років, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування), та фізичними особами, які визнані недієздатними (ч.1 ст. 58 Цивільного кодексу України).Піклування встановлюється над неповнолітніми особами (віком від 14 до 18 років, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування), та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ч.1 ст. 59 Цивільного кодексу України).Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (ч.1 ст. 62 Цивільного кодексу України).

Для встановлення опіки та піклування необхідно звертатися до суду або органу опіки та піклування за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Опікун та піклувальник призначається:

• над недієздатною чи обмежено дієздатною особою - судом за поданням органів опіки та піклування;
• над малолітньою чи неповнолітньою особою (якщо питання не стосується обмеження дієздатності) - органом опіки і піклування відповідно до ч.1 ст. 61 Цивільного кодексу України.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду та розглядається в порядку окремого провадження за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У всіх перелічених випадках опікун та піклувальник призначається судом за поданням органу опіки та піклування.

2.

Оформлення постійного догляду за літніми людьми, які за станом здоров'я самостійно не можуть захищати свої права і виконувати свої обов'язки, може відбуватися тільки на прохання цих осіб.

Якщо особа похилого віку дієздатна і не страждає психічними розладами, цілком може себе забезпечити, над нею встановлюється постійний догляд (або як часто кажуть піклування у формі патронажу). Варто зазначити, що визначення поняття "патронаж" в законодавстві не закріплено, а відтак воно є лише доктринальною категорією.

Процедура щодо встановлення постійного догляду оформляється досить просто, адже немає необхідності визнавати людину обмежено дієздатною або недієздатною у судовому порядку. Для цього необхідна, зокрема, заява від пенсіонера, в якій є прохання про призначення йому піклувальника (особи, яка буде здійснювати догляд).

За загальним порядком відповідно до Наказу № 387/3680 від 26.05.1999 до такої заяви потрібно додавати:

• копії паспортів;
• довідки про реєстрацію місця проживання, також документи, що підтверджують право власності на майно або право користування майном;
• довідки лікарської комісії, яка підтверджує необхідність догляду за літньою людиною, а також потрібно надати довідку про стан здоров'я особи, яка бажає здійснювати догляд;
• додатково можна надати характеристику з навчального закладу або з місця роботи.

Співробітники органів соціального захисту (органів опіки та піклування) перевіряють достовірність поданих документів. З цією метою вони можуть виїжджати за місцем проживання, оглядати житлові умови. Заяви розглядаються приблизно у місячний термін. Після прийняття рішення може складатись опис майна, що належить особі похилого віку. У визначених законодавством випадках, також може оформлюватись договір про встановлення постійного догляду (договір про надання соціальних послуг з догляду). Працівники органів соціального захисту мають право відвідувати пенсіонера і перевіряти, як здійснюється турбота про нього.

Питання про встановлення постійного догляду за особою похилого віку вирішується з урахуванням конкретних фактичних обставин та відповідно, беручи до уваги індивідуальну ситуацію людини.

Я ВАМ НАВІВ ПОРЯДОК ВСТАНОВЛЕННЯ ОПІКИ ТА ПОСТІЙНОГО ДОГЛЯДУ, АЛЕ НЕ ТОРКАВСЯ ВІДСТРОЧКИ ВІД БЗС ТА МОБІЛІЗАЦІЇ.

МОБІЛІЗАЦІЇ ВИ НЕ ПІДЛЯГАЄТЕ, ТОМУ ЩО МАЄТЕ СТАТУС ПРИЗОВНИКА (ДО 25 РОКІВ).

БЗС, ПОКИ ЩО НЕ ЗАПРОВАДЖЕНА.

Від 1 вересня 2025 року хлопці-студенти повинні проходити базову загальновійськову підготовку — зокрема, в університетах.

ДОБРОГО ДНЯ, шановний ОЛЕКСАНДР!

Вам треба догляд для цілей немобілізації та оформлення відстрочки в ТЦК?

Якщо просто щоб було кому доглядати, то так, бабуся вільна у виборі кого вона хоче обрати своїм доглядальником. Крім того, її син 65-річний також є непрацездатним і не може бути доглядальником по факту (не для цілей оформлення відстрочки).

Якщо плануєте на майбутнє, коли завершиться навчання, то слід врахувати наступне.

1. Особа, яка під час приписки до призовної дільниці у 17-18 років була визнана ПРИДАТНОЮ до строкової служби і має приписне посвідчення - підлягає мобілізації лише з 25 років.

До 25 років, така особа має статус "призовник", а не "військовозобов"язаний".

Призовників не мобілізують до лав ЗСУ під час воєнного стану до досягнення 25-річного віку.

Замість строкової служби запроваджено базову військову службу та базову військову підготовку, але її поки що не запроваджено і вимоги підзаконних актів у відповідність до закону не приведено. Тобто проведення ВЛК таких осіб - незаконне, бо не існує процедури ВЛК не для цілей мобілізації.

Після того, як особі виповниться 25 років - протягом 7 днів така особа має особисто подати до ТЦК та СП за місцем зареєстрованого проживання - Заяву про прийняття на військовий облік військовозобов"язаних у зв"язку з досягненням 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників (абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу").

Для взяття на військовий облік - мають направити на ВЛК.

2. Водночас, існує інша категорія осіб. "Обмежено придатні у воєнний час". Таких осіб одразу в 18 років зараховували в запас та робили військовозобов"язаними.

Такі особи також можуть бути направлені на ВЛК за бажанням ТЦК та СП зараз, адже в Україні з квітня 2024 року ліквідовано таке поняття як обмежено придатний і до лютого 2025 року за приписами закону мають усіх перекомісувати за новими вимогами до придатності, за якими навіть інваліди визнаються придатними. Дане питання не урегульовано однозначно. Адже постанова КМУ № 560 від 16.05.2024 р. каже, що такі особи не направляються на ВЛК якщо є бронь або відстрочка. Окремого ж акту на цей рахунок не приймав ні Кабмін, ні Міноборони. Але окремі ТЦК беруться замість суду займатися тлумаченням законів і співвідношення до них підзаконних актів, а тому іноді направляють на ВЛК всеодно, зазначаючи, що чхати їм на постанову Уряду № 560 і вони самі будуть обирати і вирішувати які акти брати до уваги, а які - ні.

В такому разі бажано перед ВЛК мати вже зареєстровану заяву на відстрочку. Якщо відмовляють в реєстрації - надсилати поштою рекомендованим листом з описом вкладення. Адже були схеми ТЦК за яких особу, яка мала право на відстрочку - визнавали придатною і мерщій вручали бойову повістку, розводячи руками.

Щодо можливості догляду за родичем 2 ступеню споріднення (до яких віднесено зокрема бабусь і дідусів).

Право на відстрочку по догляду за бабусею, на жаль, мають родичі ІІ ступеня споріднення лише у випадку якщо такі особи мають інвалідність І або ІІ групи.

Тобто Ваш батько як родичі І ступеня споріднення мав би право на відстрочку навіть без встановлення інвалідності та потреби в догляді. А оскільки Ви як онук є родичем вже ІІ ступеня споріднення, то це так не діє.

Це передбачено пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію":

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

14) члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи/

Як бачимо. Навіть якби у Вашої бабусі була інвалідність, то оформити відстрочку Вам не вдасться, бо хоч об"єктивно Ваш батько у 25-річному віці не може за нею доглядати, законодавець протиправно і алогічно прив"язав звільнення від обов"язку догляду - до наявності у пенсіонера не просто інвалідності, а потреби в догляді за висновком МСЕК або ЛКК лікарні з якою укладена декларація.

Доволі цинічні речі написали в законі, але ж є як є.

ЯКЩО Ж ВИ ПЛАНУЄТЕ ОФОРМИТИ САМЕ ОПІКУ над БАБУСЕЮ, то слід зауважити таке.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію":

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

10) опікуни особи, визнаної судом недієздатною.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України).

Порядок розгляду таких справ в суді встановлений в Цивільному процесуальному кодексі України, зокрема, в главі 2.

До якого суду подається заява ?

Так, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

Хто може подати заяву?

Стаття 296 ЦПК. Особи, які можуть бути заявниками

1. Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
2. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Зміст заяви

Стаття 297 ЦПК.

1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
2. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Призначення експертизи. Стаття 298 ЦПК.

1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Розгляд справ. Стаття 299 ЦПК.

1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я.

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

1. Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
2. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

З якого моменту фізична особа визнається недієздатною.

Стаття 40 ЦК.

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Зміст рішення суду. Стаття 300 ЦПК.

1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.

1. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї або органу опіки та піклування.
2. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.
3. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
4. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
5. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
6. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
7. Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною. Стаття 41 ЦК.

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.
3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Встановлення опіки та піклування судом - Стаття 60 ЦК.

1. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Законодавство не передбачає обов'язку суду визнання особи недієздатною і призначення опікуна в єдиному судовому процесі.

___

ЯК БАЧИМО, ПРОЦЕДУРА ДУЖЕ ТРИВАЛА І НЕПРОСТА.

ПО-ПЕРШЕ. Треба мати докази та висновки медичних фахівців, що особа внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Це є єдиною підставою визнання особи недієздатною. В іншому випадку - якщо особа усвідомлює свої дії, це зробити нереально.

Важливо зазначити, що особа не може бути визнана недієздатною лише на підставі наявності у неї когнітивних порушень, якщо при цьому вона є психічно здоровою та здатною усвідомлювати значення своїх дій.

ПО-ДРУГЕ. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом (частина 3 статті 296 Цивільного процесуального кодексу України).

ПО-ТРЕТЄ. Подання про призначення опікуна надає орган опіки та піклування органу місцевого самоврядування.

ПО-ЧЕТВЕРТЕ. Документом, який дає право на відстрочку за пунктом 10 ч. 1 ст. 23 Закону - є рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Опіка над недієздатною особою встановлюється судом також строком до 2 років.

Тобто, дана процедура дуже складна і може розтягнутися на пів року - рік. Звісно, якщо такі оргини як опіка не будуть чинити Вам перешкод з метою мобілізації.

Можливо Вам слід уточнити Ваше питання та розглянути інші можливості для відстрочки?

Вибачте за невтішні новини, але я притримуюсь думки, що краще гірка правда, ніж солодка брехня, яка потім виливається у марно згаяні кошти та нульовий результат. Вірніше результат навіть не нульовий як правило, а мінісовий, адже ТЦК дуже любе подібні кейси і грати на випередки, вручаючи повістки та мобілізуючи, поки людина намагається оформити відстрчку та отримати відповідні документи.

Хай Вам щастить у Ваших задумах!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

В доповнення до своєї відповіді...

Якщо Ви плануєте перетинати кордон, то оформляти відстрочку не завжди потрібно.

Згідно поставнови КМУ «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» онук може виїхати за кордон за підстав зазначених у п.2-1:

“ У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які потребують постійного догляду, - у супроводі одного із членів сім’ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді та акта встановлення факту здійснення догляду.

Отже для перетину кордону онуку разом з бабусею необхідно мати:

1. Закордонні паспорти

2. Військово-обліковий документ для онука

3. Довідку про отримання компенсації на догляд https://guide.diia.gov.ua/view/pryznachennia-kompe...

АБО

1. Закордонні паспорти

2. Військово-обліковий документ для онука. Можна надати роздрукований електронний військово-обліковий документ з Резерв+ або ДІЇ https://diia.gov.ua/services/vijskovo-oblikovij-do..., адже згідно пункту 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

3. Висновок ЛКК про потребу бабусі у постійному догляді

4. Акт встановлення факту здійснення догляду за бабусею (порядок його видачі затверджується виконкомом місцевої ради)

Онук має право перетинати кордон лише разом з бабусею. Самостійний перетин кордону - неможливий. Довідка про відстрочку не потрібна, адже онук перетинатиме кордон за пунктом 2-1, а не пунктом 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України

Якщо онуку не дозволяють перетнути кордон він повинен вимагати письмову відмову у праві на перетин кордону, що оформляється у вигляді рішення.

Відмовити можуть лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення.

Рішення про відмову у перетині кордону може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним у судовому порядку.

Або онук з бабусею можуть спробувати перетнути кордон на іншому пункті пропуску. Проте, зважаючи на вік бабусі - це досить складно постійно подорожувати.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Людина похилого віку, яка визнана судом недієздатною або частково дієздатною і потребує опіки, не може самостійно обрати опікуна, але її бажання враховується при призначенні опікуна судом або органами опіки.

У випадку, коли бабуся хоче, щоб опікуном був саме онук, це може бути важливим аргументом на користь його призначення. Зазвичай процедура виглядає наступним чином:

1. Медичний висновок: Оскільки є висновок про необхідність опіки, наступним кроком є звернення до суду для визнання особи недієздатною (частково або повністю). Суд призначає опікуна або піклувальника в залежності від рівня дієздатності.
2. Звернення до органу опіки та піклування: Після рішення суду потрібно звернутися до органів опіки за місцем проживання бабусі із заявою про призначення конкретного опікуна. Органи опіки мають розглянути кандидатуру, яку пропонує родина, враховуючи побажання самої бабусі.
3. Розгляд кандидатури онука: Онук може бути призначений опікуном, навіть якщо є більш близькі родичі, такі як син чи невістка. Якщо онук вже надає бабусі допомогу і має з нею добрі відносини, його кандидатура має всі шанси на схвалення, за умови, що він досяг повноліття і не має судимостей.
4. Рішення органу опіки: Якщо органи опіки вважають кандидатуру онука прийнятною (враховуючи його статус студента з бронью), вони можуть офіційно призначити його опікуном. При цьому онук як опікун матиме певні зобов’язання перед державою і повинен буде звітувати про своє піклування, оскільки опіка надає йому повноваження приймати важливі рішення щодо майна і здоров'я підопічного.

• Бабуся має право висловити свою думку щодо опікуна, і суд та органи опіки зобов’язані взяти це до уваги.
• Онук, який досяг повноліття, має право подати заяву на опіку над бабусею.
• Органи опіки можуть призначити його опікуном, якщо будуть виконані всі формальні вимоги і буде підтверджено, що це в найкращих інтересах бабусі.

Доброго дня, Людина похилого віку, яка визнана судом недієздатною або частково дієздатною і потребує опіки, не може самостійно обрати опікуна, але її бажання враховується при призначенні опікуна судом або органами опіки.

У випадку, коли бабуся хоче, щоб опікуном був саме онук, це може бути важливим аргументом на користь його призначення. Зазвичай процедура виглядає наступним чином:

1. Медичний висновок: Оскільки є висновок про необхідність опіки, наступним кроком є звернення до суду для визнання особи недієздатною (частково або повністю). Суд призначає опікуна або піклувальника в залежності від рівня дієздатності.
2. Звернення до органу опіки та піклування: Після рішення суду потрібно звернутися до органів опіки за місцем проживання бабусі із заявою про призначення конкретного опікуна. Органи опіки мають розглянути кандидатуру, яку пропонує родина, враховуючи побажання самої бабусі.
3. Розгляд кандидатури онука: Онук може бути призначений опікуном, навіть якщо є більш близькі родичі, такі як син чи невістка. Якщо онук вже надає бабусі допомогу і має з нею добрі відносини, його кандидатура має всі шанси на схвалення, за умови, що він досяг повноліття і не має судимостей.
4. Рішення органу опіки: Якщо органи опіки вважають кандидатуру онука прийнятною (враховуючи його статус студента з бронью), вони можуть офіційно призначити його опікуном. При цьому онук як опікун матиме певні зобов’язання перед державою і повинен буде звітувати про своє піклування, оскільки опіка надає йому повноваження приймати важливі рішення щодо майна і здоров'я підопічного.

• Бабуся має право висловити свою думку щодо опікуна, і суд та органи опіки зобов’язані взяти це до уваги.
• Онук, який досяг повноліття, має право подати заяву на опіку над бабусею.
• Органи опіки можуть призначити його опікуном, якщо будуть виконані всі формальні вимоги і буде підтверджено, що це в найкращих інтересах бабусі.

Якщо, це стосується догляду а не опіки в теж маєте право подати документи до соціальної служби Уркаїни для оформлення догляду за бабусею. В Україні існує практика догляду за людьми, які через стан здоров'я чи вік не можуть повністю самостійно обслуговувати себе. Такий догляд може здійснюватися на професійній або непрофесійній основі. Професійний догляд надається спеціально навченими фахівцями відповідно до державних стандартів, тоді як непрофесійний догляд здійснюється родичами чи близькими людьми без спеціальної підготовки. На практиці, найпоширенішою формою є догляд вдома, коли особа, яка потребує догляду, продовжує проживати у своєму помешканні, а до неї приходить хтось із близьких або соціальний працівник для надання необхідної допомоги. У цій статті ми розглянемо особливості обох варіантів, права та обов'язки сторін, процедуру оформлення догляду вдома, а також зміни, що очікуються з 2024 року.

Догляд на професійній основі:

Надавачами соціальних послуг з догляду на професійній основі можуть бути фізичні особи-підприємці, юридичні особи приватного та публічного права, які внесені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Для надання послуг догляду ці суб'єкти повинні пройти відповідне навчання та дотримуватися державних стандартів соціальних послуг.

Догляд на непрофесійній основі:

Догляд на непрофесійній основі може здійснюватися членами сім'ї щодо інших членів своєї сім'ї. Членами сім'ї вважаються особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. У цьому випадку спеціальне навчання та дотримання державних стандартів не є обов'язковим.

Хто має право на догляд:

Право на догляд на професійній чи непрофесійній основі мають:

- Особи з інвалідністю I групи;

- Діти з інвалідністю;

- Люди похилого віку з когнітивними порушеннями;

- Особи з невиліковними захворюваннями, які через порушення функцій організму не можуть самостійно рухатися та обслуговувати себе;

- Важкохворі діти, яким ще не встановлено інвалідність.

Оформлення догляду вдома на непрофесійній основі

Для оформлення догляду вдома на непрофесійній основі необхідно, щоб особа, яка здійснюватиме догляд, та особа, за якою здійснюватиметься догляд, проживали разом.

Особа, яка бажає офіційно оформити догляд за іншою людиною, має звернутися до органу соціального захисту населення чи Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування особи, яка потребує догляду або органу опіки і піклування.

Необхідні документи:

- Заява про бажання здійснювати догляд за іншою особою;

- Якщо особа, яка потребує догляду, є дієздатною, то необхідна її заява про згоду на те, щоб за нею здійснювався догляд;

- Паспорти заявника та особи, яка потребує догляду;

- Реєстраційні номери облікових карток платників податків заявника та особи, яка потребує догляду;

- Довідки про реєстрацію місця проживання заявника та особи, яка потребує догляду;

- Декларація про доходи та майновий стан заявника, склад сім'ї заявника;

- Документ, який підтверджує необхідність постійного догляду за особою через її стан здоров'я.

Можливі причини відмови в оформленні догляду:

- Недостовірність поданих документів;

- Відсутність реальної потреби у догляді особи, за якою планується встановити догляд (за висновками соціальних служб);

- Неналежний стан житлових умов особи, яка планує взяти на проживання особу, за якою здійснюватиметься догляд;

- Якщо актом перевірки соціальної служби не підтверджено факту спільного проживання.

Важливо зазначити, що для оформлення догляду необхідно керуватися Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859.

В свою чергу, на практиці, оформлюється догляд саме вдома та відповідна послуга обирається під час оформлення даної послуги.

Зміни з 2024 року

З 2024 року компенсація за здійснення непрофесійного догляду не призначатиметься фізичним особам, які здійснюють догляд, якщо особи, за якими здійснюється догляд, отримують соціальні послуги догляду вдома. Ця норма запроваджується з метою уникнення дублювання соціальних виплат.

Права та обов'язки сторін

Особа, яка здійснює догляд на непрофесійній основі, має право на:

- Отримання компенсації за здійснення догляду (у разі її призначення);

- Відстрочку від мобілізації (за умови здійснення догляду);

- Захист своїх прав та законних інтересів.

Обов'язки особи, яка здійснює догляд:

- Забезпечувати належний догляд за особою, яка цього потребує;

- Дотримуватися вимог щодо збереження здоров'я та життя особи, за якою здійснюється догляд;

- Інформувати органи соціального захисту про зміни, що можуть вплинути на здійснення догляду.

Особа, за якою здійснюється догляд, має право на:

- Отримання належного догляду та піклування;

- Повагу до своєї гідності та особистих прав;

- Безпечні та гідні умови проживання.

Обов'язки особи, за якою здійснюється догляд:

- Дотримуватися рекомендацій та вказівок особи, яка здійснює догляд;

- Не створювати перешкод для належного здійснення догляду;

- Поважати права та гідність особи, яка здійснює догляд.

Догляд за людьми, які потребують сторонньої допомоги, є важливим аспектом соціального забезпечення в Україні. Найпоширенішою формою є догляд вдома, коли особа продовжує проживати у своєму помешканні, а до неї приходить хтось із близьких або соціальний працівник для надання необхідної допомоги. Як професійний, так і непрофесійний догляд мають свої особливості, переваги та недоліки. Держава намагається врегулювати ці питання на законодавчому рівні, забезпечуючи права та обов'язки сторін, а також запроваджуючи відповідні зміни з метою ефективного використання бюджетних коштів. Водночас, незважаючи на законодавчі зміни, непрофесійний догляд залишається важливою формою підтримки для багатьох українських родин.