Продаж купівля майна

Вітаю!

Поряд з загальними положеннями, Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставин, що визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу.

Так, особистою приватною власністю одного з подружжя є:

• майно, набуте до шлюбу;
• майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто;
• житло, набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• земельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана з земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Однак реалізація права власності одного з подружжя на своє особисте майно має особливості. Зокрема, той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування цим майном з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина або чоловік також зобов'язані враховувати інтереси дитини та інших членів сім'ї, які відповідно до закону можуть користуватися цим майном.

що стосується майна, набутого одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто, ситуація складається дуже непроста.

Верховний Суд у постанові по справі № 546/912/16-ц від 24 січня 2020 р. зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Отже, у разі придбання майна в період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане. Та якщо заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як не існує однакових відбитків пальців, так немає й однакових справ про поділ майна подружжя. Кожна справа є унікальною, тому й підхід до її вирішення, доведення обставин, які дають підстави вважати майно, придбане в період шлюбу, особистою приватною власністю одного з подружжя, потребує ретельного вивчення і розробки певної стратегії.

У справі № 711/2302/18 особі, наприклад, вдалось довести факт придбання спірного майна за особисті кошти, хоча воно й було придбане за час шлюбу. Під час судового розгляду справи було встановлено, що спірна нерухомість була придбана шляхом здійснення різних правочинів з майном, що належало особисто одному з подружжя. За кошти, виручені від реалізації цього майна, було придбане спірне, яке визнане особистою приватною власністю.

Що стосується майна, придбаного за кошти, розміщені на депозиті одного з подружжя, то слід звернути увагу на час розміщення вкладу і яким чином підтверджується походження грошей — чи є ці кошти приватною власністю одного з подружжя, чи набуті під час шлюбу завдяки спільним зусиллям. Так, у справі № 264/2232/19 чоловік звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення та двокімнатну квартиру. Позивач посилався на те, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі за його особисті кошти, які були розміщені як депозитний вклад у банку, та особисті кошти, ввезені ним в Україну до реєстрації шлюбу, було придбане спірне майно.

Однак чоловік не довів, що спірна нерухомість придбана у 2012 та 2014 рр. за особисті кошти, які він у 2003 р. ввіз на територію України через митницю, і які до 14 березня 2008 р. перебували на депозитному рахунку в банку. Суди відхилили доводи позивача щодо придбання ним нерухомості за особисті кошти, зняті 4 серпня 2014 р. з депозитного вкладу за договором, укладеним 2 липня 2014 р., оскільки ці кошти були розміщені на депозитному рахунку в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем у справі. Таким чином, під час підготовки до справи і розробки стратегії слід звертати увагу, чи є документальні підтвердження, завдяки яким можна прослідкувати низку подій, що призвели до купівлі спірного майна подружжя.

Цікавою є також справа № 363/4852/17. За її обставинами, у період шлюбу було зареєстроване право власності на садовий будинок, однак за життя чоловік ним розпорядився і подарував його дочці від попереднього шлюбу. Дружина спадкодавця з цим не погодилась і звернулась до суду, вказуючи, що цей садовий будинок є спільною власністю подружжя. Вона просила суд визнати за нею в порядку поділу спільної сумісної власності право власності на 1/2 частину того садового будинку і в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка — на 1/4 частину того ж будинку. Суди, відмовляючи в задоволенні позову, зазначили, що державна реєстрація не є способом набуття права власності — це лише засіб підтвердження факту набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Сам факт реєстрації права власності на спірний садовий будинок в період зареєстрованого шлюбу за доведеності його побудови до часу реєстрації шлюбу не дає підстав вважати, що той будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином, майно, набуте/побудоване одним з подружжя до укладення шлюбу, але зареєстроване в період шлюбу, не є спільною власністю подружжя.

Способом убезпечити подружжя від майбутніх непорозумінь і суперечок з приводу того, яке майно є спільним, а яке — особистою власністю одного з подружжя, може бути укладення шлюбного договору. За своєю природою цей інструмент покликаний не тільки вирішити майнові відносини подружжя під час шлюбу, але й попередити можливі судові тяганини щодо поділу майна у разі розлучення. Звісно, як і будь-який правочин, шлюбний договір можна оспорити, й тоді судових процесів не уникнути, але це вже зовсім інша історія.

ПОРАДА:

1.УКЛАДІТЬ ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР.

2. ПІД ЧАС КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ, НЕХАЙ ДРУЖИНА НАПИШЕ У НОТАРІУСА ЗАЯВУ, ЩО КВАРТИРА КУПУЄТЬСЯ НА ВАШІ ОСОБИСТІ КОШТИ ТА ЩО ВОНА НЕ ПРЕТЕНДУЄ НА ЧАСТКУ В ЦІЄЇ КВАРТИРІ.

Доброго дня!

1) Я так розумію, майно, яке буде придбане до шлюбу - це майно тієї людини, яка нею володіє. Відповідно весь дохід від продажу цього майна дістається тому, хто продав і згоду чоловіка чи жінки не потрібно для продажу цього майна ? І нотаріус не повинен вимагати згоду іншого з подружжя для продажу ?

Так, Ви все правильно розумієте.

Згідно частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

ОТЖЕ, Сімейним кодексом України визначено, що майно, право власності на яке набуто одним з подружжя до шлюбу, є особистою власністю такої особи та, відповідно, не підлягає поділу.

ТОМУ ПРИ ПРОДАЖІ ТАКОГО МАЙНА НЕ ПОТРІБНА ЗГОДА ІНШОГО З ПОДРУЖЖЯ, А КОШТИ, ЯКІ ВИ ОТРИМАЄТЕ ЗА ПРОДАЖ ВАШОЇ НЕРУХОМОСТІ БУДУТЬ ВВАЖАТИСЯ ВАШОЮ ОСОБИСТОЮ ПРИВАТНОЮ ВЛАСНІСТЮ.

2) Наприклад, якщо це особисте майно було продане і я хочу купити інше. Згідно закону майно яке буле куплене під час шлюбу - спільне. Чи можливо купити майне в шлюбі, щоб воно було моє особисте, а не спільне ? Можливо потрібно просто якийсь договір, згоду іншого з подружжя, що це майно не спільне, а чиєсь особисте ?

Якщо Ви купите майно на кошти, які були виручені з продажу Вашої особистої нерухомості, то вважатиметься, що нове майно, Ви набули за кошти, які належали Вам особисто, тому дане майне буде відноситися до Вашої особистої приватної власності, а не спільної власності подружжя (пункт 3 частини 1 статті 57 СКУ)

АЛЕ!!! Якщо вартість купленого майна в шлюбі буде перевищувати вартість Вашого особистого проданого майна, то різниця буде належати до спільної власності.

Загалом, щоб майно, придбане у шлюбі не підлягало поділу після розлучення, то існують такі варіанти:

1. Придбати майно на особисті кошти, які виручені після продажу Вашого майна, набутого до шлюбу

Щоб в майбутньому потім не було проблем - збережіть документи, що підтверджують джерело походження коштів (договір купівлі продажу нерухомості, витяг із державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Під час купівлі нового майна зазначте в договорі купівлі-продажу, що його придбано на особисті кошти.

2. Укладіть шлюбний договір

Шлюбний договір - надійний спосіб захистити майно від поділу. Ви можете прописати, що майно зареєстроване на Вас вважатиметься виключно Вашою приватною власністю, незалежно від джерела коштів.

Укласти шлюбний договір можна в будь-який момент - до шлюбу або в процесі шлюбу. Документ складається в письмовій формі та засвідчується у нотаріуса.

3. Дарча

Якщо майно оформляється на підставі договору дарування, воно не підлягатиме поділу, оскільки подароване майно не входить до складу спільно нажитого.

Оформити договір дарування на Ваше ім'я потрібно в нотаріуса.

4. Оформіть нерухомість на третю особу

Можна оформити майно на когось із родичів (наприклад, батьків). Вони потім можуть подарувати Вам його як під час шлюбу так і після розлучення. Подароване майно вважатиметься Вашою особистою власністю.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Сергію!

1) Я так розумію, майно, яке буде придбане до шлюбу - це майно тієї людини, яка нею володіє. Відповідно весь дохід від продажу цього майна дістається тому, хто продав і згоду чоловіка чи жінки не потрібно для продажу цього майна ?

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
• речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Даний перелік не є вичепаним.Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

І нотаріус не повинен вимагати згоду іншого з подружжя для продажу ?

Так, це майно не є спільної власнітю подружжя, аби нотаріус вимагала згоду Вашої дружини на продаж.

2) Наприклад, якщо це особисте майно було продане і я хочу купити інше. Згідно закону майно яке буле куплене під час шлюбу - спільне. Чи можливо купити майне в шлюбі, щоб воно було моє особисте, а не спільне ? Можливо потрібно просто якийсь договір, згоду іншого з подружжя, що це майно не спільне, а чиєсь особисте ?

Так, це можливо. Вам потрібно укласти шлюбний договір та визначити в останньому, що придбана нерухомість належатиме Вам на праві особистої власності.

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбний договір може включати низку різних питань, але в основному передбачає визначення майнових прав подружжя в разі розірвання шлюбу. Шлюбний договір не може регулювати особисті (немайнові) відносини подружжя, а також особисті (немайнові) відносини між ними та дітьми. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

За шлюбним договором:

1. регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки;
2. можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків;
3. не може регулюватися особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми;
4. не може зменшуватися обсягу прав дитини, які встановлені СК України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
5. не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (стаття 93 СК України).

Шлюбний договір укладається в письмовій формі в трьох оригінальних примірниках і нотаріально посвідчується.

Сторони у шлюбному договорі можуть визначати:

• правовий режим майна, яке дружина, чоловік передають для використання на спільні потреби сім’ї;
• правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
• порядок користування житлом;
• права на утримання.

Сторони можуть домовитись у шлюбному договорі про зміну правового режиму майна, набутого в шлюбі, та визначити його як особисте майно одного із подружжя або на особисте майно одного із подружжя поширити режим спільного майна подружжя.

Шлюбним договором може регулюватися порядок користування одним із подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків. Ця норма є диспозитивною. Тому в договорі зазначені строки можуть і не передбачатися. Якщо у цьому документі не передбачений загальний строк його дії він діє до відмови подружжя від цього договору або до його розірвання. Подружжя може продовжити термін дії шлюбного договору.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Доброго дня. Цікавлять відповіді на наступні питання:1) Я так розумію, майно, яке буде придбане до шлюбу - це майно тієї людини, яка нею володіє. Відповідно весь дохід від продажу цього майна дістається тому, хто продав і згоду чоловіка чи жінки не потрібно для продажу цього майна ?

Якщо мова йде про майно, яке придбано до шлюбу - так, все вірно, це особиста власність одного з подружжя.

І нотаріус не повинен вимагати згоду іншого з подружжя для продажу ?

Так, згода іншого з подружжя вимагатися не повинна, втім і на практиці відомо про такі випадки. Юридично інший з подружжя жодного права на таке майно не має.

2) Наприклад, якщо це особисте майно було продане і я хочу купити інше. Згідно закону майно яке буле куплене під час шлюбу - спільне. Чи можливо купити майне в шлюбі, щоб воно було моє особисте, а не спільне ? Можливо потрібно просто якийсь договір, згоду іншого з подружжя, що це майно не спільне, а чиєсь особисте ?

Так, можливо, якщо Ви доведете, що воно придбано за Ваші кошти. Але це доволі складні категорії, адже в Україні діє презупмція спільності майна, придбаного в шлюбі. А тому тут Вам потрібно буде довести, що Ви придбали його за власні кошти. Доволі ризикована справа, судячи з наявної практики. Можливо взагалі не рекомендував би йти на такий крок.

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.

6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

З повагою!

Доброго дня.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Також особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги (суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню); кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

При цьому статтею 97 Сімейного кодексу України передбачено, що подружжя може домовитися між собою про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 Сімейного кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Також сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

Для цього між подружжям укладається шлюбний договір.

Згідно з законодавством шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Отже одним із варіантів вирішення Вашої ситуації є укладення між Вами та Вашою дружиною шлюбного договору в якому необхідно визначити правовий режим майна.

Ще один з варіантів - придбання майна за рахунок подарованих коштів.

Доброго дня.Сімейним кодексом України визначено, що деяке майно, право власності на яке набуто одним з подружжя під час шлюбу, є особистою власністю такої особи та, відповідно, не підлягає поділу.

Отже, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1. майно, набуте нею, ним до шлюбу. На все, що набуто до укладення шлюбу, інший з подружжя претендувати не має права.
2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Тобто, майно, яке ви успадкували, або отримали в подарунок належить тільки вам.
3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Наприклад, за кошти, які вам подарували ви купили квартиру (чи щось інше). І ця квартира (чи інше майно) не підлягатиме поділу між подружжям (колишнім подружжям).
4. житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Квартира, чи її частка, отримана у власність в результаті приватизації тільки ваша і поділу не підлягає.
5. земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у користуванні особи, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У двох вказаних вище об’єктів права власності є певні особливості.