Что можно сделать когда после 2г.10м.рассмотрения уголовного дела и близки к дебатам- отдали в другой суд.

ЗДРАВСТВУЙТЕ, ЕЛЕНА! Ну если бы не было никаких доказательств, то судья вернул бы обвинительный акт прокурору (в т.ч. согласно ст. 109, 110, 291, 293 УПК Украины). Значит что-то же есть, что даёт суду право рассматривать дело по сути.

Процедура передачи дела в другой суд урегулирована статьей 34 Уголовного процессуального кодекса Украины.

1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності;

{Пункт 1 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 }

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;

{Пункт 2 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 }

3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

{Пункт 4 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 }

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).

{Абзац шостий частини першої статті 34 в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2447-VIII від 07.06.2018 , № 1422-IX від 27.04.2021 }

У разі якщо обвинувачений чи потерпілий є або був суддею чи працівником апарату Вищого антикорупційного суду і кримінальне провадження належить до підсудності цього суду, таке кримінальне провадження у першій інстанції здійснює апеляційний суд, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і в такому разі ухвалені судові рішення оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційного суду, який визначається колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

{Частину першу статті 34 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 }

2. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

3. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

{Абзац перший частини третьої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 }

Питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п’яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

{Частину третю статті 34 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 }

{Частина третя статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 }

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

6. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

К СОЖАЛЕНИЮ, суды считают, что такие определения апелляционного суда обжалованию не подлежат.

Потому с этим Вы ничего не сделаете.

Если полный беспредел допустил апелляционный суд, то конечно можно попробовать зайти в Верховный Суд и даже после отказа пойти в суд Конституционный, т.к. "портновский" уголовный процессуальный кодекс Украины - это издевательство над Конституцией и здравым смыслом. Но шансы на справедливость в Украине в уголовном процессе сейчас минимальны.

Пусть защитник теперь попробует на основании издевательства над законом со стороны прокурора и апелляционного суда - изменить меру пресечения, т.к. лицо фактически удерживается без оснований в СИЗО срок, который может и не получить по приговору... при этом явные признаки затягивания судебного процесса прокурором на лицо. То есть по факту имеет место издевательство над человеком и ограничение свободы без реального обвинения и рассмотрения уголовного дела. Пусть выпускают из СИЗО и хоть 20 лет дело рассматривают.

Принудительное предоставление медицинской помощи по закону не предусмотрено.

Принуждение к употреблению медицинских препаратов без предписаний квалифицированного специалиста - кардиолога незаконно. Это по факту пытки и может быть поводом для инициирования уголовного преследования.

Пусть Ваш защитник рассмотрит возможность экстренного обращения в Европейский суд по правам человека в связи с применением пыток и тортур правоохранительной системой Украины в отношении обвиняемого.

Пытки запрещены на основании Европейской конвенции о защите прав человека. При этом также не разрешено бесчеловечное или унижающее достоинство обращение.

Европейский суд по правам человека привлекал внимание к пыткам невинных гражданских лиц, к незаконной стрельбе со стороны полиции и бесчеловечным условиям содержания под стражей.

Статья 3 Конвенции о защите прав человека и основных свобод (пытки и жестокое обращение).

Европейский суд по правам человека 30 января 2020 года принял важное пилотное решение по делу «Сукачев против Украины» про постоянную структурную проблему относительно ненадлежащих условий содержания под стражей.

ЕСПЧ единогласно постановил, что имело место нарушение ст.3 Конвенции (запрет бесчеловечного или унижающего достоинство обращения) и ст. 13 Конвенции (право на эффективное средство правовой защиты).

Европейский суд указал, что данное дело касается повторяющейся проблемы, которая лежит в основе частых нарушений Украиной статьи 3 Конвенции. В частности, с момента принятия своего первого решения об условиях заключения в украинских тюрьмах в 2005 году, Европейский суд вынес 55 решений, в которых признал нарушение статьи 3 Конвенции в связи с плохими условиями содержания.

Решение является пилотным - то есть окончательным и устанавливающим, что нарушение носит массовый характер. Европейский суд отметил, что роль процедуры пилотного решения заключается в том, чтобы побудить государство-ответчика к решению большого количества индивидуальных дел, происходящих из одной и той же структурной проблемы на национальном уровне.

ЕСПЧ указал, что украинские власти должны предоставить эффективные превентивные и компенсационные средства правовой защиты касательно ненадлежащих условий содержания под стражей в течение 18 месяцев после того, как это решение станет окончательным.

Также, в решении ЕСПЧ указал общие меры для решения структурной проблемы.

Предоставление ходатайства о принятии обеспечительных мер - правило 39 Регламента ЕСПЧ.

Правило 39 относится к нормам регламента ЕСПЧ, регулирующим применение определенных обеспечительных мер.

Судьи Европейского суда по правам человека (далее ЕСПЧ), руководствуясь этим положением, дают определенные рекомендации национальным органам власти относительно действий в каждом конкретном случае. На основании этого Правила Суд может применять меры, относящиеся к категории обязательных для государства. Важно: временные меры могут вступать в силу только в исключительных случаях. Международный суд может применять их только против государства, подписавшего договор Европейской Конвенции по правам человека. То есть, Правило 39 приказ правительству той или иной страны к оперативному принятию того или иного решения.

В любом случае - в подобных ситуациях может помочь только скандал. Хотя конечно существует риск, что действующий силовой режим просто человека уничтожит физически, сделав вид, что всё хорошо и человек сам резко заболел и скончался.

Это работа адвоката - защитника обвиняемого. Увы в Украине адвокатов нет. Это обычные трусы - монополисты, которые зарабатывают деньги на горе, не делая реальную работу по правозащите, а выступая скорее посредниками - решалами между обвиняемыми и прокурорами, обвиняемыми и судьями.

Мне очень жаль и я Вам искренне сочувствую.

С уважением и пониманием, юрист Ярослав Турчин

Вітаю!

1.

У судовому процесі, крім самого судді, важливу роль відіграє прокурор. Він має стежити за дотриманням законів і підтримувати державне обвинувачення в суді. Водночас його діяльність не зав’язана лиш на самій меті довести справу до вироку, а має відбуватися з дотриманням прав інших учасників процесу.

Що робити, якщо вам стало відомо про недобросовісного прокурора? Вихід є — подати дисциплінарну скаргу. Розбираємося, як це зробити та що від цього станеться.

Для подання скарги ви маєте чітко знати, де прокурор порушує правила. Стаття 43 Закону України «Про прокуратуру» визначає такі підстави притягнення прокурора до відповідальності:

• невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;
• необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
• розголошення охоронюваної законом таємниці, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
• порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру;
• вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури;
• систематичне (2+ разів протягом року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
• порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
• втручання чи будь-який інший незаконний вплив прокурора у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів. Це також стосується публічних висловлювань стосовно їхніх дій, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
• публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Дисциплінарне провадження відносно прокурорів здійснює Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (КДКП), і до неї ви можете звертатися, винятково якщо прокурор порушує вище вказані норми і правила. При цьому подати скаргу може кожен, кому відомі факти порушення. На своєму сайті КДКП розмістила зразок рекомендованої дисциплінарної скарги.

https://kdkp.gov.ua/page/zrazok-dystsyplinarnoi-sk...

---

Поскаржитися на дії судді може стати необхідністю в процесі судового розгляду. В Україні існує певний порядок і механізми для подання скарги на суддю. Якщо вас цікавить запит, як можна поскаржитися на суддю, я детально розгляну причини для скарги, куди звертатися зі скаргою, як правильно скласти скаргу, порядок її подачі, що робити після подачі скарги та особливості цієї процедури в Україні.

• Порушення процесуальних прав: Суддя може бути підданий скарзі в разі порушення процесуальних прав учасників процесу. Наприклад, це може бути відмова в можливості подання доказів, неправомірні обмеження на право на захист або порушення права на справедливий судовий розгляд.
• Неправомірні дії або рішення: Якщо суддя ухвалює рішення або вчиняє дії, які не відповідають закону або суперечать принципам справедливості та незалежності судової влади, це також може бути підставою для подання скарги.
• Несправедлива або упереджена поведінка: У разі, якщо суддя проявляє необ’єктивність, упередженість або проявляє суб’єктивне ставлення до справи чи учасників процесу, це може бути підставою для скарги. Несправедливе поводження, що показує явну упередженість або упередженість, не відповідає принципам незалежності суддівської влади.
• Помилки в застосуванні законодавства: Якщо суддя припускається помилок у тлумаченні та застосуванні законодавства, що може призвести до неправильних рішень або порушення прав учасників процесу, це також може бути підставою для скарги.
• Порушення етичних норм і професійної діяльності: Суддя зобов’язаний дотримуватися етичних норм і професійних стандартів у своїй діяльності. Порушення таких норм, наприклад, конфлікт інтересів, недостатня об’єктивність, неприйнятна поведінка або негідне поводження з учасниками процесу, можуть бути підставою для скарги.

Для подання скарги на суддю необхідно звертатися до вищого органу судової влади. В Україні це може бути апеляційний суд або Верховний Суд. Також можна звернутися до Ради суддів України із заявою про порушення етичних норм і правил суддівської діяльності.

Правильне складання скарги на суддю відіграє важливу роль у її розгляді. Важливо:

• Чітко і конкретно вказати факти і порушення, на які ви скаржитеся.
• Додати копії документів, що підтверджують ваші аргументи (наприклад, протоколи засідань суду, рішення суду тощо).
• Дотримуватися формальних вимог до оформлення скарги, таких як підпис, дата, імена учасників процесу тощо.

1. Складання скарги: Насамперед необхідно правильно скласти саму скаргу. У ній слід чітко і конкретно вказати причини і підстави для скарги, описати факти порушень або неправомірних дій судді, додати копії документів, що підтверджують ваші аргументи. Важливо дотримуватися формату і структури скарги, вказувати дату, свої персональні дані, підпис тощо.
2. Звернення до вищого органу: Подання скарги здійснюється шляхом звернення до відповідного вищого органу судової влади. В Україні це може бути апеляційний суд або Верховний Суд, залежно від рівня суду, який ви піддаєте скарзі. Також можна звернутися до Ради суддів України із заявою про порушення етичних норм і правил суддівської діяльності.
3. Подання письмової скарги: Скарга на суддю має бути подана в письмовій формі. Це може бути офіційна заява, підготовлена відповідно до встановлених вимог і правил. Письмова форма дозволяє зберегти докази звернення та забезпечити юридичний захист ваших прав.
4. Зазначення обставин і доказів: У скарзі слід детально описати обставини, порушення та неправомірні дії судді, а також надати всі необхідні докази. Це можуть бути копії судових рішень, протоколів засідань суду, письмових документів, показання свідків тощо. Що більше доказів та інформації у вас є, то більш переконливою буде ваша скарга.
5. Підтвердження отримання скарги: Після подання скарги вам має бути видано повідомлення про її отримання. Це підтвердить, що ваше звернення було зареєстровано і прийнято до розгляду. Основні дані про скаргу, дати та інші важливі моменти мають бути зафіксовані для подальшого контролю та обробки.
6. Участь у засіданнях або допитах: Після подачі скарги вас можуть запросити на засідання суду або Ради суддів для висловлення своїх аргументів і обґрунтування скарги. Важливо бути готовим до участі в цих процесах, надавати аргументовані позиції та докази, а також дотримуватися етичних та процесуальних норм.

Після подання скарги на суддю необхідно чекати розгляду вашої заяви. Ви можете отримати повідомлення про прийняття скарги до розгляду і запрошення на засідання суду або Ради суддів для висловлення своїх аргументів і обґрунтування скарги.

В Україні особливості скарги на суддю полягають у тому, що ця процедура є частиною гарантій незалежності та професіоналізму судової системи. Судові органи прагнуть прозорості та дотримання законних прав учасників процесу, тому скарги на суддів розглядаються уважно й об’єктивно.

Подання скарги на суддю – це законний засіб захисту своїх прав та інтересів у процесі судового розгляду. Важливо дотримуватися правильної процедури, дотримуватися формальностей і надавати достатні докази для підтвердження своїх аргументів.

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарна скарга подається до Вищої ради правосуддя у письмовій (паперовій або електронній) формі та повинна містити відомості, передбачені частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дисциплінарна скарга може подаватися в електронній формі на офіційну електронну адресу Вищої ради правосуддя або через модуль «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за умови її підписання кваліфікованим електронним підписом (пункт 13.3 Регламенту Вищої ради правосуддя)

https://hcj.gov.ua/page/podaty-dyscyplinarnu-skarg...

---

ТАКОЖ ВИ МОЖЕТЕ ПОСКАРЖИТИСЯ УПОВНОВАЖЕНОМУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

https://ombudsman.gov.ua/

2.

Питання наслідків недотримання процесуальних строків у кримінальному провадженні наразі є одним із найбільш обговорюваних ти дискусійних у юридичній спільноті.

Належне законодавче регулювання часових меж кримінального провадження (в т.ч. його окремих стадій та строків здійснення окремих процесуальних дій) безумовно сприяє виконанню завдань, закріплених у ст. 2 КПК, гарантує своєчасне відновлення порушених прав потерпілого, убезпечує інших учасників кримінального провадження від довготривалого обмеження їх прав, а також підвищує ефективність діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду (в т.ч. слідчих суддів).

При прийнятті Кримінального процесуального кодексу України 2012 року законодавець намагався відійти від інститутів попереднього КПК 1960 року, які дозволяли переслідувати особу та обмежувати її конституційні права, зокрема застосовувати запобіжні заходи, майже необмежений час.

Так, попередній КПК 1960 року визначав, що строк досудового розслідування обчислювався з дати порушення кримінальної справи щодо особи (аналог повідомлення особі про підозру за КПК 2012 року). Строк досудового розслідування був необмежений, оскільки після закінчення шестимісячного строку Генеральний прокурор або його заступники мали право продовжувати строк досудового розслідування (в т.ч. після повернення кримінальної справи на додаткове розслідування судом) в межах строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (необмежену кількість разів). При цьому, сторона захисту не мала права приймати участь в продовженні строку досудового розслідування.

В науковій літературі строк досудового розслідування за КПК 1960 року розглядався як організаційний засіб забезпечення швидкості розслідування та не пов’язувався з забезпеченням прав особи.

Наразі загальновизнаним є той факт, що передбачення процесуальним законом обов`язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після пред`явлення підозри особі звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження – є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також передбаченого статтею 7 та частиною першою статті 21 КПК.

Попри це, на практиці учасники кримінального провадження все частіше зустрічаються з грубими порушеннями процесуальних строків у кримінальному провадженні, а інколи із повним ігноруванням останніх представниками органів досудового розслідування та прокуратури.

Розуміють наявність проблеми також і законодавці, які послідовно вносять зміни до КПК, спрямовані на:

• усунення невідповідностей та невизначеностей в питаннях обчислення та перебігу процесуальних строків;
• встановлення судового контролю за дотриманням розумності строків досудового розслідування (в т.ч. під час продовження таких строків);
• встановлення процесуальних санкцій (наслідків) у разі порушення процесуальних строків.

На особливу увагу заслуговує підхід законодавця до вирішення проблеми порушення строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Так, Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 частину першу статті 284 КПК було доповнено пунктом 10, яким передбачено, що кримінальне провадження підлягає безумовному закриттю у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Вказаним законом було усунуто правову невизначеність щодо правових наслідків закінчення строків досудового розслідування, та одночасно встановлено процесуальну санкцію у вигляді закриття кримінального провадження, в якому внаслідок бездіяльності представників сторони обвинувачення було порушено право особи постати перед судом у розумний строк.

Дослідження судової практики щодо застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК свідчить про те, що суди вже встановили сотні випадків порушення строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, що стало підставою для їх закриття. При чому непоодинокими є випадки пропуску процесуального строку на більш ніж три роки, впродовж яких підозрювані так і не дочекались спрямування обвинувального акта щодо них до суду або закриття кримінального провадження.

На масштаби проблеми вказує, зокрема, те, що порушення строків досудового розслідування представники сторони обвинувачення допускають у найбільш вагомих та резонансних кримінальних провадженнях, в т.ч. підсудних Вищому антикорупційному суду. Для прикладу, нещодавно ВАКС були закритті кримінальні провадження, про які помпезно звітували Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура – справа «Роттердам+» та справа щодо зловживань на митниці, збитки у яких обраховуються сотнями мільйонів гривень.

Залишається лише сподіватися, що застосування судом процесуальних санкцій у вигляді закриття кримінального провадження буде з часом дисциплінувати слідчих та прокурорів і значно зменшить кількість випадків порушення прав учасників кримінального провадження.

І хоча проблема наслідків закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні після повідомлення особі про підозру наразі виглядає вирішеною завдяки своєчасному її нормативному врегулюванню, проте питання наслідків недотримання інших процесуальних строків у кримінальному провадженні залишається дискусійним, що може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Представники сторони обвинувачення здійснюючи кримінальне переслідування особи наділяються широким колом повноважень, реалізація яких здебільшого пов’язана із втручанням у конституційні права третіх осіб та їх обмеженням (позбавленням). Разом з тим, таке втручання, щоб відповідати засаді верховенства права, має здійснюватися у визначеному законом порядку та бути співмірним.

Серед основних нормативних вимог, які стосуються питання дотримання процесуальних строків у кримінальному провадженні можна виділити наступні:

• слідчий, дізнавач, прокурор, суд (слідчий суддя) повинні додержуватись принципу верховенства права усвідомлюючи, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість їх діяльності (ч. 1 ст. 8 КПК);
• слідчий, дізнавач, прокурор, суд (слідчий суддя) зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 КПК);
• кожна процесуальна дія або процесуальне рішення слідчого, дізнавача, прокурора, суду (слідчого судді) повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, тобто строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (ч. 1 ст. 28 КПК);
• слідчий, дізнавач, прокурор, суд (слідчий суддя) мають право приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії лише в межах граничних строків, визначених КПК (або з дотриманням засади розумності строків, якщо граничний строк прямо не визначено) (ст. 113 та ст. 116 КПК);
• строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом (або клопотаннями, передбаченими п. 2, 3 ч. 2 ст. 283 КПК), закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК);
• строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (ч. 5 ст. 294 КПК);
• слідчий, дізнавач, прокурор не мають право проводити слідчі (розшукові) дії після закінчення строку досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими (ч. 8 ст. 221 КПК).

Виходячи із зазначених вище положень законодавства Верховний Суд сформував свій підхід до розуміння процесуальних строків і наслідків їх недотримання.

Так, 08.04.2020 Третя судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглядала касаційну скаргу підозрюваного у справі № 263/15845/2019, обставини якої полягали у наступному:

• до слідчого судді було подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
• під час розгляду даного клопотання захисником було заявлено клопотання про повернення клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою у зв`язку з недотриманням строків, передбачених ч. 1 ст. 199 КПК, подання його до суду;
• слідчим суддею постановлена ухвала, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про повернення клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою та поновлено строк звернення до суду із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
• рішення про поновлення процесуального строку було оскаржено в апеляційному порядку;
• ухвалою суду апеляційної інстанції було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою;
• ухвалу суду апеляційної інстанції було оскаржено до Верховного Суду.

За результатами касаційного розгляду Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та у своєму рішенні відобразив ряд висновків, що стосувалися наслідків порушення процесуальних строків, які в подальшому активно використовувались Верховним Судом при розгляді інших кримінальних проваджень, а саме:

• ч. 1 ст. 113 КПК визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії;
• процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку, а їх недотримання спричиняє різні правові наслідки;
• закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися;
• саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право;
• закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення;
• обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження;
• пропуск строку виконання обов`язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження.

За обставин цієї конкретної справи Верховний Суд дійшов до висновку, відповідно до якого процесуальний строк виконання обов`язку не підлягає поновленню.

Одночасно з тим, ч. 5 ст. 199 КПК не пов`язує обов`язок слідчого судді відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв`язку з недотриманням слідчим, прокурором процесуального строку, передбаченого ч. 1 ст. 199 КПК.

Слідчий суддя, суд у такому випадку, приймаючи клопотання до розгляду, зобов`язаний порушити питання про відповідальність слідчого, прокурора, який порушив процесуальний строк, перед органами, які уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності (наприклад, перед прокурором вищого рівня).

В свою чергу, у разі недотримання слідчим суддею процесуального строку виконання обов’язку, що передбачений ч. 4 ст. 199 КПК (розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали), то його поновлення, як і сам подальший розгляд, призведе до порушення гарантованих Конституцією прав підозрюваного, обвинуваченого.

З посиланням на зазначений вище висновок Верховного Суду було прийнято ще цілий ряд постанов Верховного Суду, у яких надавалася оцінка наслідків порушення тих чи інших процесуальних строків.

Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду у постанові від 26.01.2023 по справі № 757/3303/15-к дійшла до висновку, що внесення відомостей до ЄРДР через 6 днів після проведення огляду місця події, а не негайно після його завершення, хоча й свідчить про допущення органом досудового розслідування порушення правил та строків, визначених КПК для виконання обов’язку, під час внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, однак це порушення не є істотним, оскільки не призвело до порушення прав учасників кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду у постанові від 18.07.2023 по справі № 192/1350/19 дійшла до висновку, що оскільки складення протоколу за результатами проведення НСРД та направлення його прокурору є обов`язком працівника оперативного підрозділу, то пропущення ним строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Допущене перевищення визначеного кримінальним процесуальним законом строку, порушує порядок кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НСРД. Втім, таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на захист і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону. Допущене порушення може впливати на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення у встановлені процесуальні строки, а тому порушення вимог ч. 3 ст. 252 КПК при складанні протоколів про проведення НСРД саме по собі ще не може свідчити про необхідність визнання недопустимими результатів цих НСРД.

Таким чином, актуальне практика Верховного Суду свідчить про те, що суд поділяє процесуальні строки на два окремі види:

• строки реалізації права;
• строки виконання обов`язку.

Наслідком недотримання перших, є втрата можливості реалізувати відповідне право. В свою чергу закінчення других, не звільняє суб’єкта від виконання обов’язку.

Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження.

Щодо строків виконання обов’язку

Цікавим в аспекті практики Верховного Суду є той факт, що велика кількість процесуальних дій (рішень), що вчиняються (приймаються) представниками сторони обвинувачення, визначенні нормами КПК саме як їх обов’язок. Для прикладу наведу кілька таких обовʼязків:

• обов’язок внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР не пізніше 24 годин після подання відповідної заяви (ч. 1 ст. 214 КПК);
• обов’язок протягом пʼяти робочих днів передати наявні у прокурора матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування у разі внесення відомостей до ЄРДР прокурором (ч. 7 ст. 214 КПК);
• обов’язок проводити досудове розслідування доки прокурор не визначить іншу підслідність у разі встановлення порушень правил підслідності(ч. 2 ст. 218 КПК);
• обов’язок невідкладно звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку у разі проникнення до житла чи іншого володіння до постановлення відповідної ухвали (ч. 3 ст. 233 КПК);
• обов’язок невідкладно після початку НСРД звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді (ч. 1 ст. 250 КПК);
• обов’язок повідомити особі про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри у випадку виникнення підстав (ст. 279 КПК);
• обов’язок закрити кримінальне провадження, звернутися до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, обвинувальним актом (ч. 2 ст. 283 КПК);
• обов’язок повідомити про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у разі визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта (ч. 1 ст. 290 КПК);
• обов’язок одночасно із скерування обвинувального акта до суду під розписку надати копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику (ст. 293 КПК);
• обов’язок протягом п’яти днів здійснити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 КПК у разі відмови слідчим суддею у продовженні строку досудового розслідування (ч. 7 ст. 295-1 КПК).

Строки вчинення відповідних процесуальних дій (прийняття рішень) зазвичай або чітко визначенні (днями, годинами, поняттям невідкладності) або обмеженні строками досудового розслідування.

Такі строки, знову ж таки в аспекті практики Верховного Суду, належать до категорії строків виконання обов’язку.

З огляду на велику кількість процесуальних дій (рішень), що обов’язково мають вчинятися (прийматися) представниками сторони обвинувачення, на практиці виникають ситуації коли:

• дії (рішення) вчиняються (приймаються) з порушенням процесуального строку;
• суд (слідчий суддя) мають визначити процесуальні наслідки порушення процесуального строку вчинення такий дій та прийняття рішень.

Алгоритм оцінки наслідків пропуску процесуального строку

Дослідження норм діючого кримінального процесуального законодавства, а також практики його застосування, дозволяє визначити алгоритми оцінки судом (слідчим суддею) наслідків недотримання процесуальних строків у кримінальному провадженні.

Нижче пропонуються варіанти відповідних алгоритмів оцінки.

Варіант 1. У разі встановлення судом факту пропуску процесуального строку, відведеного на реалізацію учасниками їх прав, суд зобов’язаний:

1. з’ясувати момент спливу процесуального строку;
2. вирішити клопотання про поновлення процесуального строку;
3. у разі відсутності підстав для поновлення строку – застосувати процесуальну санкцію у вигляді позбавлення носія права можливості ним скористатися.

Прикладом застосування такого алгоритму є положення п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК, які передбачають, що скарга на рішення, дії, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора повертається слідчим суддею особі, яка її подала, у випадку, якщо скарга подана після закінчення десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Варіант 2. У разі встановлення судом факту пропуску процесуального строку, відведеного на виконання учасниками їх обовʼязків, суд зобов’язаний:

1. з’ясувати момент спливу процесуального строку;
2. оцінити чи призвели (призведуть) процесуальні дії, вчиненні (або вчинення яких планується) поза межами процесуального строку, та процесуальні рішення, прийнятті (або прийняття яких планується) поза межами процесуального строку, до обмеження або порушення гарантованих Конституцією та КПК прав інших учасників кримінального провадження, в т.ч. підозрюваного, обвинуваченого, або до погіршення їх становища.

Варіант 2.1 У разі якщо пропуск процесуального строку, відведеного на виконання учасниками їх обовʼязків, не призводить до порушення (обмеження) прав інших учасників кримінального провадження, в т.ч. підозрюваного, обвинуваченого, або до погіршення їх становища, суд:

1. враховує результати вчинених процесуальних дій (в т.ч. отримані докази) та прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні;
2. самостійно вчиняє процесуальні дії та приймає процесуальні рішення поза межами процесуального строку, відведеного на виконання обов’язку.

Прикладом застосування такого алгоритму є наведена вище практика Верховного Суду в питаннях оцінки наслідків пропуску строку на складання протоколу за результатами НСРД, а також строку на звернення до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу.

Варіант 2.2 У разі якщо пропуск процесуального строку, відведеного на виконання учасниками їх обовʼязків, призводить до порушення (обмеження) прав інших учасників кримінального провадження, в т.ч. підозрюваного, обвинуваченого, або до погіршення їх становища, суд:

1. не враховує результати вчинених процесуальних дій (в т.ч. отримані докази з підстав їх недопустимості) та наслідки прийнятих процесуальних рішень у кримінальному провадженні;
2. не може самостійно вчиняти процесуальні дії та приймати процесуальні рішення (направлені на погіршення становища учасників провадження) поза межами процесуального строку, відведеного на виконання обов’язку.

Прикладом застосування такого алгоритму є наступні статті КПК:

• ч. 4 ст. 403 КПК, яка визначає, що внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається;
• ч. 8 ст. 223 КПК, яка визначає, що слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими.

Практичний прикладом застосування алгоритму, що передбачений Варіантом 2.2, є ситуація за якої:

• у кримінальному провадженні закінчились строки досудового розслідування після повідомлення особі про підозру;
• після закінчення строку досудового розслідування слідчий та прокурор, виконуючи обов’язок, передбачений ст. 279 КПК, повідомили особі про нову підозру.

У даному випадку було порушено строк виконання обов’язку, а тому суд має оцінити чи призвело повідомлення про нову підозру (за додатковими епізодами) до порушення гарантованих Конституцією та КПК прав інших учасників кримінального провадження, в т.ч. підозрюваного, обвинуваченого, або до погіршення їх становища.

У цій ситуації очевидним є те, що мало місце як порушення права підозрюваного на розгляд його справи упродовж розумного строку так і погіршення його становища, що пов’язано із необхідністю захищатися від додаткового обвинувачення, яке було висунуте з порушенням процедури.

Таким чином, слідуючи описаному алгоритму слід дійти до висновку, що процесуальні наслідки повідомлення про нову підозру, що було здійснене після закінчення строку досудового розслідування, є нікчемними, а така підозра не підлягає врахуванню судом (слідчим суддею).

Висновки та відповіді на поставленні запитання

Дотримання наведеної процедури оцінки наслідків порушення процесуальних строків у кримінальному провадженні, яка до того ж базується на актуальній практиці Верховного Суду, дозволить уникнути правової невизначеності та надасть можливість учасникам кримінального провадження передбачати наслідки допущених процесуальних порушень, уникати їх, будувати ефективну стратегію захисту чи обвинувачення.

Щодо поставлених на початку цієї статті запитань, то відповіді на них на мою думку є наступними:

• вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень поза межами строків досудового розслідування може призвести до визнання недійсними (недопустимими) результатів таких дій та нікчемності прийнятих рішень за умови, що вчиненні процесуальні дії чи прийняті процесуальні рішення призвели до порушення гарантованих Конституцією та КПК прав інших учасників кримінального провадження, в т.ч. підозрюваного, обвинуваченого, або до погіршення їх становища;
• закінчення строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи призводить до неможливості вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, які призводять до погіршення становища підозрюваного.

Доброго дня, Олена!

1. В абз. 1 ч. 1 ст. 34 КПК виділено чотири випадки обов'язкового направлення справи судом до іншого суду за підсудністю.

2. Виходячи з того, що порушення правил підсудності є безумовною підставою для скасування судового рішення (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК), кримінальне провадження необхідно передавати на розгляд іншого суду не тільки у разі, якщо кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності, виявилося до початку судового розгляду, а й у випадку, коли це виявилося вже під час судового розгляду.

3. Інші випадки неможливості утворити новий склад суду для судового розгляду можуть бути пов'язані також із переводом судді до іншого суду; звільненням судді з посади органом, що його обрав або призначив, у випадках, передбачених ст. 126 Конституції України, тобто у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються і в разі його смерті.

4. Направлення кримінального провадження на розгляд іншого суду, якщо обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження, є необхідним для забезпечення об'єктивності судового розгляду.

5. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для створення і ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою (ст. 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

6. Абзац 2 ч. 1 ст. 34 КПК передбачає можливе направлення у виняткових випадках кримінального провадження до іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження.

7. Питання про направлення кримінального провадження до іншого суду не можуть вирішувати ні суд, який направляє провадження, ні суд, до якого направляється провадження, ні навіть обидва суди за їх взаємною згодою. Воно вирішується лише колегією суддів відповідного апеляційного суду, якщо ці суди перебувають у межах юрисдикції цього апеляційного суду, за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Ст. 197 КПК України встановлює строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд в ухвалі зобов'язаний вказати дату закінчення її дії в межах строку, передбаченого законом.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування, не повинен перевищувати:

шести місяців — у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

дванадцяти місяців — у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Порядок продовження строку тримання під вартою передбачено ст. 199 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при зверненні з клопотанням про продовження строку тримання під вартою сторона обвинувачення зобов’язана довести, крім питань, які вирішувалися при застосуванні цього запобіжного заходу, також, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Прокурор повинен подати клопотання про продовження строку тримання особи під вартою в письмовому вигляді, оскільки КПК України передбачає процедуру вирішення питання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Це означає, що підозрюваному, обвинуваченому не пізніше, ніж за 3 години до початку судового засідання, повинно бути вручене клопотання, складене у відповідності з вимогами ст.184 КПК України, а також із зазначенням обставин про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статі 199 КПК.

Ч.3 ст.331 КПК України передбачає обов’язок суду, незалежно від наявності клопотань, розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ст.203 КПК України визначає, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас. Все ж не думаю, що все так просто, адже за відсутності будь-яких доказів справа, по-перше, не розглядалася б протягом двох і більше років і, по-друге, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою також не продовжували б. Але це ліричний відступ з моєї сторони, не міг про це не зазначати.

Точно є інша думка - якби все було в порядку з доказами, справа вже була б розглянута. Чи маєте Ви захисника/захисників у цьому кримінальному провадженні? Що радять вони? Яка їх думка?

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88)

Стаття 34. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого

1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;

3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).

У разі якщо обвинувачений чи потерпілий є або був суддею чи працівником апарату Вищого антикорупційного суду і кримінальне провадження належить до підсудності цього суду, таке кримінальне провадження у першій інстанції здійснює апеляційний суд, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і в такому разі ухвалені судові рішення оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційного суду, який визначається колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

2. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

3. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

6. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

ЯК МІНІМУМ, НЕПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НАПРАВЛЕННЯ КП ДО ІНШОГО СУДУ - ВЖЕ ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ. ВАШЕ ЗАВДАННЯ ЗАРАЗ - ОБОВ'ЯЗКОВО ЗБИРАТИ ВСІ ПОМИЛКИ ТА ПРОРАХУНКИ, ДОПУЩЕНІ ПРОКУРОРАМИ ТА СУДДЯМИ, АБИ В КІНЦЕВОМУ РЕЗУЛЬТАТІ ВИКОРИСТАТИ ЦЕ НА ВЛАСНИЙ РАХУНОК.

Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою

1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

3. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

4. У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

ТАКОЖ ЦІКАВИЙ МОМЕНТ.

У будь-якому випадку, складно давати якісь об'єктивні поради у форматі питання-відповідь на цьому сайті. Без занурення у матеріали справи, на що інколи може піти не один тиждень - Ви почуєте у відповідь прості поради, які точно не допоможуть Вам у вирішенні цього питання. Переконаний, що Ваш захисник/захисники і так роблять все можливе.

З повагою! Успіхів Вам!

Вітаю!

Ваш ситуація це зразок системних проблем правосуддя, включаючи можливу затримку судового розгляду, порушення прав підсудного та сумнівні дії окремих посадових осіб.

Адвокат підсудного може:

1. Подати клопотання до суду щодо протиправних дій прокурорів, які затримують розгляд справи або перешкоджають доставці підсудного до суду.

2. Вимагати офіційної медичної документації, яка підтверджує діагноз і призначення лікування в СІЗО. Якщо таких документів немає, це може бути порушенням прав підсудного.

3. Подати клопотання до суду з вимагою надати пояснення щодо причин затримок та підстав передачі справи в інший суд без попередження.

4. Якщо є підозра на упередженість суддів або порушення їхніх обов’язків (наприклад, штучна затримка розгляду справи), адвокат може подати скаргу до Вищої ради правосуддя.

5. Також можна ініціювати перевірку роботи прокурорів, які ведуть справу, якщо є підстави вважати їх дії незаконними.

Зверніть увагу на статтю 34 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), яка регламентує зміну підсудності. Згідно якої:

1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;

3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).

У разі якщо обвинувачений чи потерпілий є або був суддею чи працівником апарату Вищого антикорупційного суду і кримінальне провадження належить до підсудності цього суду, таке кримінальне провадження у першій інстанції здійснює апеляційний суд, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і в такому разі ухвалені судові рішення оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційного суду, який визначається колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

2. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

3. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п’яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

6. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, у Вашому випадку передача справи в інший суд на такому етапі виглядає нетиповою та здійснюється з метою розпочати судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання. Ретельно вивчіть причини, консультуйтесь із адвокатом і не дозволяйте процесу затягуватися без поважних причин. Ваше право на справедливий і своєчасний розгляд має бути захищене.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Оскаржуйте дії та бездіяльність прокурорів

Протягом процесу можна подавати скарги на дії прокурорів до відповідних органів (Прокуратура, Державне бюро розслідувань України).

Вкажіть факти порушення прав обвинуваченого (наприклад, відсутність доказів звинувачення, маніпуляції зі здоров'ям, затягування процесу).

Подання скарги на умови тримання у СІЗО

Якщо у вашого близького виникли проблеми з медичним забезпеченням, ви можете звернутися зі скаргою до відповідних органів: прокуратури, омбудсмена з прав людини або суду.

Запитайте медичну документацію (підстави призначення ліків, показання тиску тощо). Це допоможе встановити, чи був гіпертонічний криз справді обґрунтований.

Звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)

Якщо ви вичерпали національні механізми захисту, можна звернутися до ЄСПЛ. Підстави для подання скарги:

Надмірне утримання під вартою без явних доказів.

Порушення права на справедливий суд (затягування, зміна суду).

Проблеми з умовами тримання у СІЗО та забезпеченням медичної допомоги.

Публікація інформації у ЗМІ

Розгляньте можливість привернути увагу громадськості та незалежних ЗМІ. Гласність іноді допомагає прискорити процес та підвищити прозорість.

Якщо цього не робили то:

Подайте клопотання про звільнення під заставу або домашній арешт, якщо підстав для тривалого тримання під вартою недостатньо.

Перевірте, чи дотримано процесуальних термінів і чи не закінчився максимальний термін тримання під вартою без вироку.

Якщо справу передано до нового суду, уважно відстежуйте, чи є підстави для передачі справи. У разі виявлення порушень це може стати підставою для апеляції чи скарги.

Якщо ситуація продовжуватиме погіршуватися, важливо діяти послідовно і використовувати всі дії та методи в рамках закону.