Внесення правильних відомостей про батька в свідоцтво про народження дитини

Доброго дня, Олена!

Так, в цьому випадку дійсно треба звертатись до суду із позовом про визнання батьківства. Позивачем по справі повинні бути саме Ви.

Згідно статті 125 Сімейного кодексу України (далі - СКУ):

1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

3) за рішенням суду.

Відповідно до статті 126 СКУ:

1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Статтею 128 СКУ визначено натупне:

1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У разі смерті чоловіка або визнання його безвісно відсутнім, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстрації заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду (ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 р., до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:

• докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
• довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
• пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;
• квитанція про сплату судового збору;
• висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду. Зразок клопотання про проведення ДНК експертизи. ;
• наявність інших доказів встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад:

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

У зв’язку з війною в Україні, встановлення факту батьківства у випадку, коли батько пропав безвісти, на жаль, не є поодиноким випаком. Переважно така ситуація виникає, коли подружжя не встигло зареєструвати шлюб та належним чином оформити батьківство щодо дитини.

АЛГОРИТМ ДІЙ - СУДОВИЙ:

Для того, щоб довести факт батьківства в такому випадку, можна використовувати результати експертизи спорідненості між дитиною та родичами батька. Її проведення відбувається як за ухвалою суду (в разі задоволення клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи), так і за власним зверненням.

На даний час існують багато приватних установ, які працюють на підставі ліцензій, виданих МОЗ України, для проведення молекулярно-генетичних експертиз.

Процедура проведення тесту ДНК

Так тест ДНК між дитиною та рідними батька починається з отримання лабораторією генетичного матеріалу всіх тестованих. Стандартним матеріалом є букальний епітелій, взятий мазком з внутрішньої сторони щоки. Генетичний матеріал береться не тільки у дитини та родича, але і у матері дитини. Зібрані зразки містять клітини, більшість з яких мають повний набір генетичної інформації. ДНК людини працює як «генетична схема» і, як відбиток пальця, вона унікальна для кожної людини. Після того, як зразок потрапив до лабораторії, з клітин витягується ДНК і піддається процесу ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), який дозволяє збільшити число певних ділянок ДНК. Ці ампліфіковані області ретельно перевіряються на наявність тих чи інших маркерів. Маркери ДНК передбачуваного родича порівнюють з маркерами ДНК дитини. На основі проведеного порівняння виконується статистичний аналіз і визначається індекс спорідненості.

Індекс спорідненості розшифровують наступним чином. Передбачається, що встановлення спорідненості відбувається при індексі спорідненості, що перевищує 1,0. Індивіди, які не мають біологічної зв’язку, матимуть значення індексу спорідненості менше 1,0. Чим більше значення індексу спорідненості (> 1,0), тим вище ймовірність того, що ці дві людини пов’язані. Аналогічно, чим нижче значення індексу спорідненості (<1,0), тим менше ймовірність того, що ці дві людини пов’язані.

Отже, навіть в ситуації, коли батько дитини загинув чи безвісно відсутній, при наявності інших родичів з боку батька можливо встановити батьківство в судовому порядку з використанням результатів проведеної молекулярно-генетичної експертизи.

Встановлення батьківства без експертизи

Відповідно до вимог ст. 128 Сімейного кодексу, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, особа, яка подає позовну заяву, має не просто ставити питання про встановлення батьківства, а і навести конкретні докази щодо батьківства конкретного чоловіка стосовно дитини.

Навіть якщо чоловік не заперечує батьківство, але в справі немає жодних доказів на підтвердження цього, то рішення про батьківство може бути визнано неаргументованим.

Доброго дня, якщо мати та батько дитини не перебували у шлюбі, а батько дитини не надав згоди на запис про нього відомостей як батька в Книзі реєстрації народжень та запис про батька дитини зроблено «зі слів матері», то мати дитини може звернутися до суду з позовною заявою про визнання батьківства.

До суду звертатися треба вам, як матері!!

Позови про визнання батьківства відповідача можуть пред´являтися за місцем проживання позивача та розглядаються судами загальної юрисдикції в порядку позовного провадження відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду. Судовий збір за подання даної заяви складає 1211,20 грн.. До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Справи щодо проживання однією сім´єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження розглядаються судами загальної юрисдикції у межах окремого провадження за правилами підсудності, визначеної на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі 605,60 грн., окрім випадків, коли особи звільнені від сплати судового збору відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону. Також розміри ставок судового збору доступні на сайті Судової влади України.

Після отримання рішення суду, ви зможете отримувати грошове забезпечення зниклого. Для цього треба звернутися з заявою до ТЦК, яким було мобілізовано чоловіка.

Доброго дня!

Згідно статті 135 СКУ При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті або оголошення безвісти відсутнім чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Право на подання заяви про встановлення факту батьківства має:

• матір дитини
• опікун або піклувальник дитини
• особа, яка утримує та виховує дитину
• сама дитина, яка досягла повноліття

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.

До заяви про встановлення факту батьківства як докази можна надавати такі документи:

• письмові докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (анкети, довідки про склад сім’ї, автобіографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, копії медичних документів, виписки з будинкових книг, свідоцтво хрещення дитини, якщо в ньому записані біологічні батьки дитини та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
• сімейні фото, відео матеріали;
• показання свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником та про безпосереднє визнання померлим свого батьківства за життя;
• докази того, що у інший спосіб неможливо внести зміни до актового запису про народження дитини (відмова відділу ДРАСЦ);
• витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини з відміткою про те, що запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки відсутність даних про те, що запис про батька дитини вчинено за вказівкою матері, виключає можливість задоволення заяви про встановлення факту батьківства щодо померлого, з яким мати дитини не перебувала у шлюбі, на підставі статті 130 СК України (правова позиція Верховного Суду, викладена у справі від 21.02.2020 №643/9245/18).

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи.

Чи обов’язково проводити ДНК експертизу?

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас.

моєму сину на даний момент 15 років - з його фізіологічним батьком я не була одружена,тому в свідоцтві про народження були внесені такі дані про батька: прізвище моє дівоче,а ім'я і по-батькові правильні.Батько сина на даний момент має статус зниклого безвісти на війні - для підтвердженняродинних зв'язків між батьком та сином та щоб внести зміни в свідоцтво про народження сина,а саме в графу про батька - чи можу я, як мати сина, подати до суду, щоб підтвердити через тестДНК (в батька сина є рідна сестра і мати батька)?Кому правильніше подавати до суду мені, як матері, чи це може зробити і рідна тітка мого сина,

Потрібно подавати позов про визнання батьківства через ДНК-тестування, навіть якщо біологічний батько зник безвісти. У такому випадку суд може призначити генетичну експертизу з залученням близьких родичів батька, таких як його сестра або мати. Як мати дитини, ви маєте право ініціювати цей процес. Рідна тітка вашого сина також може звернутися до суду, але зазвичай це робить мати або опікун дитини.

Статтею 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

З повагою!

Я вдячна за надані мені відповіді.

Буду збирати документи для подання до суду.

Доброго дня.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Факт батьківства окрім висновку експерта підтверджується в сукупності зокрема такими доказами: відомостями з копії листа вивчення та урахування особистих бесід з військовослужбовцем (у розділі діти може бути зазначено відомості про дитину); копією сповіщення Вам , як дружині, про зникнення без вісті військовослужюовця ; копій платіжних інструкцій про переказ власних коштів Вам; скриншотами листування; фотознімками, показаннями свідків тощо.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч.2 ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до ст.130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття).

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15травня 2006року №3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зіст.135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч.2ст.55СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Згідно зі ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1ст. 135 цього Кодексу.

Як вбачається зі ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

При розгляді спору щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змісту ст.130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені також упостановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц,від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц,від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.

У п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. В третьому абзаці п.13постанови Пленуму зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Чинним законодавством України процедура встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти, не передбачена, тому у даному випадку за аналогією мають застосовуватися норми щодо встановлення факту батьківства за померлою особою.