Незаконное увольнение и нарушение трудовых прав

Доброго дня, Дмитро!

Законодавством передбачено широкий спектр дій для колишнього працівника у випадку його незаконного звільнення. При цьому основними є два шляхи вирішення трудового спору – це досудовий та судовий спосіб вирішення.

Перед тим як визначитись, який спосіб захисту порушених прав працівнику використати, перше слід проаналізувати ситуацію, що склалась у правовідносинах з роботодавцем та у чому конкретно виявилося порушення трудових прав працівника внаслідок звільнення. Під незаконним звільненням, слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 755/14564/18).

На що варто звернути увагу працівнику при незаконному звільненні.

1. Підстава для звільнення. Звільнення працівника з ініціативи роботодавця можливе лише на певних підставах. Основні підстави для звільнення з роботи передбачають ст.ст. 36, 40, 41 КЗпП.
2. Дотримання роботодавцем процедури звільнення. Наприклад, у разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Про звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 2 місяці до дати звільнення (ст. 49-2 КЗпП).
3. Чи є обставини, коли звільнення неприпустиме.

Наприклад, в мирний час, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (це стосується і відпусток по догляду за дитиною).

1. Окремі категорії осіб користуються додатковим захистом. Тому варто звернути увагу, чи не відноситься працівник до суб’єктів, звільнення яких допускається у виняткових випадках.
2. Чи не порушенні строки розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП).
3. Чи видана вчасно і належним чином оформлена трудова книжка.

Одночасно, варто звернути увагу, що військовий стан передбачає певні обмеження, зокрема, щодо права на працю й трудових прав працівників. Так, слід врахувати положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136-IX ), який набув чинності 24 березня 2022 року.

По-перше, у роботодавця з’явилася можливість звільнити працівника у період лікарняного та у період перебування у відпустці (винятки – відпустка по вагітності, відпустка по догляду за дитиною). Однак дата звільнення – перший робочий день, який наступний за днем закінчення лікарняного або відпустки (ч. 1 ст. 5 Закону № 2136-IX).

По-друге, роботодавець не потребує при звільненні підтримки цього рішення профспілкою у випадках, визначених ст. 43 КЗпП (виняток – звільнення членів органів профспілки) (ч. 2 ст. 5 Закону № 2136-IX).

По-третє, у роботодавця відсутній обов’язок завчасно повідомляти працівника про зміну істотних умов праці, тобто виконувати приписи ч. 3 ст. 32 КЗпП та отримувати згоду на переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором (ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 2136-IX).

Відтак, належний спосіб захисту прав працівників залежить від конкретних обставин ситуації та самого оскаржуваного наказу. При цьому, однозначно позиція працівника посилиться, у разі якщо останній належним чином зафіксує незаконні дії роботодавця. Зокрема, у разі незгоди з певними документами, можливо їх підписувати з запереченнями, про що прямо вказувати під час отримання відповідного документа шляхом написання пояснень на цьому документі або на окремому аркуші з поміткою про наявність таких окремих пояснень на відповідному документі.

Проаналізувавши ті обставини, які стали підставою для звільнення, а також документи, отримані від роботодавця, можливо визначитись з ймовірними способами захисту порушених прав.

З повагою, адвокат Айвазян.