Надання документів при зупиненні

Доброго дня, Ангеліна!

Згідно з п. 10 Порядку № 1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі:

• порушення водієм Правил дорожнього руху;
• якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
• якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення ДТП чи правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення ДТП чи правопорушення;
• якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
• необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП чи правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
• необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;
• необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;
• якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
• порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
• проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в’їзду–виїзду.

Право на проведення перевірки надано відповідним уповноваженим особам:

• Національної поліції;
• СБУ;
• Національної гвардії;
• Держприкордонслужби;
• ДМС;
• Держмитслужби;
• ЗСУ, які визначені в наказі коменданта (у свою чергу, призначається наказом військового командування разом із відповідними військовими адміністраціями).

Зупинка транспортного засобу не є тотожною перевірці документів. Керуючись п. 7 Порядку № 1456, уповноважена особа має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи:

1) якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті зі спеціальним режимом;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або ДТП, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення;

7) порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.

Фактично для перевірки у водіїв документів, коли вони просто проїжджають блокпост, підставами можуть бути пп. 2, 6 та 7, проте чинним законодавством не передбачено інструкцій або положень, за якими можна виявити особу, яка «має намір вчинити правопорушення» або «причетна до вчинення правопорушення». У цьому випадку уповноважена особа керується своїм суб’єктивним внутрішнім переконанням та особистими відчуттями.

У разі відсутності в особи документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, вона може бути затримана не більш як на 3 години, як це передбачено в ст. 263 КУпАП.

Для громадян, які порушили правила перетину державного кордону України, порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню військовослужбовця чи іншого представника силових структур, може бути задіяно затримання на строк як до 3 годин для складення протоколу, так і в необхідних випадках для встановлення особи та/або з’ясування обставин правопорушення до 3 діб.

Про адміністративне затримання в обов’язковому порядку складається адміністративний протокол, у якому зазначаються:

• дата і місце його складання;
• посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол;
• відомості про особу затриманого;
• час і мотиви затримання.

Водночас, відповідно до ст. 268 КУпАП, затримана особа має право:

• знайомитися з матеріалами справи;
• давати пояснення;
• подавати докази;
• заявляти клопотання;
• при розгляді справи користуватися юридичною допомогою;
• виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
• оскаржити постанову у справі.

Інші підстави затримання на блокпосту:

Особа на блокпосту може бути затримана і на підставі відповідних норм КПК України. Зокрема, на підставі ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець або сукупність очевидних ознак вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ;

4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 255, 255-1, 255-2 ККУ.

За загальними правилами, відповідно до положень ст. 211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати 72 годин з моменту затримання. В редакції Закону № 2201-ІХ строк такого затримання під час дії воєнного стану не може перевищувати 216 годин з моменту затримання. Затримана особа під час дії воєнного стану протягом цього часу повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду чи керівника органу прокуратури для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу. Останній же має повноваження щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 – 115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152 – 156-1, 185, 186, 187, 189 – 191, 201, 255 – 255-2, 258 – 258-5, 260 – 263-1, 294, 348, 349, 365, 377 – 379, 402 – 444 ККУ, а у виняткових випадках – також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні такого злочину.

Чинне законодавство передбачає три основні процедури здійснення огляду особи залежно від процесуального порядку:

• поверхнева перевірка – візуальний огляд особи/речей особи, яка не підозрюється у вчиненні адміністративного/кримінального правопорушення, проте існує достатньо підстав вважати, що вона має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб (ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію»);
• особистий огляд і огляд речей особи – застосовується до особи, щодо якої є відомості про вчинення нею адміністративного правопорушення або затриманої за його вчинення (ст. 264 КУпАП);
• особистий обшук / обшук особи – застосовується до особи, затриманої через підозру у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка бере участь у проведенні обшуку житла або іншого володіння особи (ч. 3 ст. 208, ст. 236 КПК України).

Найчастіше на блокпостах здійснюється поверхнева перевірка. В умовах воєнного стану уповноважені особи мають право проводити таку перевірку шляхом:

• візуального огляду особи;
• проведення по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом;
• візуального огляду речей, багажу, вантажів та/або транспортного засобу (салону, багажника).

Проте п. 9 Порядку № 1456 встановлює, що уповноважена особа під час проведення поверхневої перевірки транспортного засобу має право вимагати відкриття кришки багажника та/або дверей салону, а особа повинна самостійно показати уповноваженій особі вміст особистих речей чи транспортного засобу, що є ідентичним положенням ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію». Нагадаємо, що за злісну непокору законному розпорядженню військовослужбовця чи іншого представника силових структур передбачена можливість адміністративного затримання.

Поверхнева перевірка проводиться лише уповноваженою особою відповідної статі. Тобто жінка має право оглядати лише жінку, чоловік – чоловіка. І тільки у невідкладних випадках поверхневу перевірку може проводити будь-яка уповноважена особа (іншої статі) лише з використанням спеціального приладу або засобу.

Чинним законодавством не встановлено, що саме є «невідкладними випадками», тож презюмуємо, що уповноважені особи на власний розсуд оцінюють ситуацію та обставини, які в подальшому, під час судового оскарження, можуть бути підтверджені або спростовані судом.

Важливим моментом є саме «проведення по поверхні вбрання особи», тобто лише зовнішній контакт. Уповноважена особа при поверхневій перевірці не має права обшукувати кишені, особисті речі (сумку, рюкзак тощо). Будь-яке самостійне втручання у вміст особистих речей чи транспортного засобу вже не підпадає під поняття поверхневої перевірки, а має здійснюватися відповідно до норм КУпАП або КПК України та супроводжуватися складанням протоколу.

Водночас завжди вимагайте назвати чітку підставу проведення такої перевірки/огляду/обшуку.

Відповідно до п. 9 Порядку № 1456 уповноважена особа має право проводити поверхневу перевірку речей, транспортних засобів, багажу та вантажу:

• якщо існує достатньо підстав вважати, що у транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
• якщо існує достатньо підстав вважати, що у транспортному засобі перебувають речі, обіг яких заборонено чи обмежено або які становлять загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
• якщо існує достатньо підстав вважати, що речі, багаж, вантажі або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або вони перебувають у тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Жоден нормативно-правовий акт не пояснює ознак «достатності підстав». Тут у гру знову вступає «суб’єктивне внутрішнє переконання» уповноваженої особи. Щонайменше уповноважена особа повинна мати докази та достатні підстави, аби вважати, що в транспортному засобі дійсно перебуває правопорушник або знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено. Також має бути причинно-наслідковий логічний зв'язок між підставами і подальшими діями уповноваженої особи.

Де-юре, проведення поверхневої перевірки без наявності встановленої законом підстави є перевищенням влади і не може бути визнане як законне розпорядження або вимога. А тому відмова виконувати незаконну вимогу уповноваженої особи (наприклад, показати вміст особистих речей чи салону транспортного засобу) є правомірною та не тягне за собою наслідки у вигляді затримання.

Де-факто, такі обставини будуть встановлюватися та доводитися вже в суді.

https://yur-gazeta.com/publications/practice/trans...

З повагою, адвокат Айвазян.