Списання з військового обліку по статті 22

Вітаю Вас!

В жовтні 2024 року пройшов ВЛК, отримав висновок про списання по діагнозу - апное важкого ступеню (показники дуже великі, пожиттєво прописаний Біпап апарат), ж всі підтверджуючі документи, під час походження ВЛК повторного проходив діагностування. Зараз отримав інформацію, що висновок не пройшов затвердження, т.я. в листопаді до постанови 402 були внесені зміни і апное виключили з п.а статті. Є варіант в списанні?

Цікава ситуація.

Так, на жаль, але щодо даного захворювання відбулися зміни у Розкладі хвороб. Для порівняння проаналізуємо відповідні положення.

1. Розклад хвороб у редакції від 04.05.2024.

Стаття 22: передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку з генералізованими або парціальними нападами, психічними еквівалентами або специфічними змінами особистості. Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку судомного синдрому.

...

Діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами, або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (ядухи) у сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги.

Діагноз апное сну обов’язково підтверджується об’єктивними дослідженнями: кардіо-респіраторний моніторинг (запис каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носу чи/та роту та інші показники) або полісомнографія (бажано, золотий стандарт).

Епізод апное/гіпопное діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря при моніторуванні нижче 50 % протягом більше ніж 10 секунд, яке супроводжуєтья десатурацією на 3 % та більше. Відповідно до частоти виникнення епізодів апное/гіпопное підраховується індекс апное/гіпопное (АНІ): кількість апное/гіпопное, що виникають протягом години. Наявність апное сну підтверджується при АНІ ≥5/год. За значеннями індексу апное/гіпопное (АНІ) встановлюють також тяжкість обструктивного апное сну (важкого ступеня - АНІ≥30/год; апное сну середнього ступеня важкості - АНІ 15-29/год; апное сну легкого ступеня важкості АНІ=5-14/год).

Ступінь придатності визначається за пунктами «а», «б» або «в» в залежності від тяжкості нічної гіпоксемії, яка оцінюється за відсотком часу проведеного з сатурацією кисню <90 % (SIT90 %) протягом періоду сну.

4) до пункту «а» належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90 %>25 %).

5) до пункту «б» належить нічна гіпоксемія середнього ступеня важкості (SIT90 %=11-25 %).

6) до пункту «в» належить нічна гіпоксемія легкого ступеня важкості (SIT90 %=5-10 %).

2. Розклад хвороб у чинний редакції.

3. Стаття 22: передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку з генералізованими або парціальними нападами, психічними еквівалентами або специфічними змінами особистості. Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку судомного синдрому.

...

Діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами, або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (ядухи) у сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги.

Діагноз апное сну обов’язково підтверджується об’єктивними дослідженнями: кардіо-респіраторний моніторинг (запис каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носу чи/та роту та інші показники) або полісомнографія (бажано, золотий стандарт).

Епізод апное/гіпопное діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря при моніторуванні нижче 50 % протягом більше ніж 10 с., яке супроводжуєтья десатурацією на 3 % та більше. Відповідно до частоти виникнення епізодів апное/гіпопное підраховується індекс апное/гіпопное (АНІ): кількість апное/гіпопное, що виникають протягом години. Наявність апное сну підтверджується при АНІ ≥ 5/год. За значеннями індексу апное/гіпопное (АНІ) встановлюють також тяжкість обструктивного апное сну (важкого ступеня - АНІ ≥30/год; апное сну середнього ступеня важкості - АНІ 15-29/год; апное сну легкого ступеня важкості АНІ=5-14/год).

Ступінь придатності визначається за пунктами, «б» або «в» в залежності від тяжкості нічної гіпоксемії, яка оцінюється за відсотком часу проведеного з сатурацією кисню <90 % (SIT90 %) протягом періоду сну.

4) до пункту «б» належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90% >25%), підтверджена як мінімум двома послідовними дослідженнями.

5) до пункту «в» належить нічна гіпоксемія середнього та легкого ступеня важкості (SIT90% = 5-25%).

...

ТАКИМ ЧИНОМ, ДІАГНОЗ АПНОЕ СНУ БУЛО ФАКТИЧНО ВИКЛЮЧЕНО ІЗ ПЕРЕЛІКУ ХВОРОБ, ЯКІ ДАЮТЬ ПРАВО НА ВИЗНАННЯ ОСОБИ НЕПРИДАТНОЮ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

НА МІЙ ПОГЛЯД, ВАМ СКЛАДНО БУДЕ ОСКАРЖИТИ РІШЕННЯ ВИЩЕСТОЯЩОЇ ВЛК, З ОГЛЯДУ НА НАСТУПНЕ ПОЛОЖЕННЯ:

"...Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов’язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи..."

Оскільки на момент затвердження штатною ВЛК відповідний діагноз не надавав права на визнання Вас непридатним, відповідна комісія не погодила затвердження рішення. Відсутність затвердження не робить медичний огляд, проведений в жовтні 2024 року, повноцінним.

Гадаю - відстояти свої права у даній ситуації буде складно. Але пробувати можна.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго дня, Андрію!

Чи маєте Ви підстави для відстрочки, які визначені у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”?

На жаль, дійсно з 20 листопада 2024 року були внесені зміни в порядок визначення ступеня придатності до військової служби визначено в «Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затверджене Наказом Міноборони України від 14.08.2008 № 402 і при діагнозі апное сну важкого ступеню ВЛК може визнати Вас придатним у частинах забезпечення, ТЦК та ін.

Проте, зверніться до сімейного або лікуючого лікаря і отримайте направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення інвалідності. Адже, будь-яка група дає право на відстрочку.

Для того щоб Вас визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку потрібно, щоб Ваш діагноз підпадав під пункт "А" статті 22 Розкладу хвороб

До статті 22 Розкладу хвороб, станів Включено: епізодичні та пароксизмальні розлади G40-G47 (епілепсія та епілептичні синдроми, епілептичний статус, мігрень, розлади сну, у тому числі апное сну).

Згідно Пояснень щодо застосування статті 22 Розкладу хвороб (додаток 2)

Діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами, або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (ядухи) у сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги.

Діагноз апное сну обов’язково підтверджується об’єктивними дослідженнями: кардіо-респіраторний моніторинг (запис каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носу чи/та роту та інші показники) або полісомнографія (бажано, золотий стандарт).

Епізод апное/гіпопное діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря при моніторуванні нижче 50 % протягом більше ніж 10 с., яке супроводжуєтья десатурацією на 3 % та більше. Відповідно до частоти виникнення епізодів апное/гіпопное підраховується індекс апное/гіпопное (АНІ): кількість апное/гіпопное, що виникають протягом години. Наявність апное сну підтверджується при АНІ ≥ 5/год. За значеннями індексу апное/гіпопное (АНІ) встановлюють також тяжкість обструктивного апное сну (важкого ступеня - АНІ ≥30/год; апное сну середнього ступеня важкості - АНІ 15-29/год; апное сну легкого ступеня важкості АНІ=5-14/год).

Ступінь придатності визначається за пунктами, «б» або «в» в залежності від тяжкості нічної гіпоксемії, яка оцінюється за відсотком часу проведеного з сатурацією кисню <90 % (SIT90 %) протягом періоду сну.

4) до пункту «б» належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90% >25%), підтверджена як мінімум двома послідовними дослідженнями.

5) до пункту «в» належить нічна гіпоксемія середнього та легкого ступеня важкості (SIT90% = 5-25%).

ОТЖЕ, з діагнозом апное важкого ступеня Вас визнають придатним до військової служби у частинах забезпечення за статтею 22Б.

Якщо ВЛК прийме рішення про повну придатність, то Ви можете оскаржити його у досудовому та судовому порядку.

Підставами для оскарження є:

• Помилки у медичній діагностиці.
• Неправильна оцінка стану здоров'я.
• Неправомірне використання нормативних документів або медичних протоколів.

Є два варіанти досудового оскарження:

1. Ви подаєте керівнику ТЦК заяву про незгоду з рішенням ВЛК та вимогою направити Вас на медичний огляд до обласної ВЛК, адже згідно пункту 72 постанови КМУ 560 у разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та Севастопольському міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

2. Ви рекомендованим листом відправляєте заяву-скаргу на рішення ВЛК до голови обласної ВЛК. Згідно п. 3.3. Положення Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СП, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, Севастопольського міського) ТЦК оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Якщо Ви маєте потребу у лікуванні - Вас можуть визнати тимчасово непридатним на термін від 2 до 12 місяців.

Згідно пункту 3.8. Положення Постанови ВЛК ТЦК та СП у формулюванні «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)» не пізніше п’ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду, направляються з метою контролю до ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

В мене є бронювання і з цим все ок. Питання полягаж у можливості виїздити за кордон

Доброго дня, Андрію!

Вам, звичайно треба оскаржити таке рішення регіональнох ВЛК в судовому порядку, оскільки за викладених Вами обставин шанси добитися успіху дуже високі.

Справа в тім, що зазначений Вами ступінь тяжкості Вашої хвороби передбачений пунктом а) ст. 22 Положення про військово-лікарську експертизу, який діяв на момент винесення рішення районого ВЛК передбачав визнання Вас непридатним до служби з виключенням з обліку, і зовсім не Ваша проблема, що погодження висновку низового ВЛК забрало 4 місяці протягом яких були внесені зміни до зазначеної постанови.

На мою думку тут маємо класичний випадок, коли суд повинен у своєму рішенні на Вашу користь спертися на принципи, закладені у ст. 58 Конституції України, якою зазначається:

"Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.".

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 травня 1997 року №1-зп зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в час.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (абзаци перший і другий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності тільки за умови, якщо вони; скасовують або пом'якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2000 КСУ від 19 квітня 2000 року). Мета принципу незворотності - блокувати ущемлення прав і свобод людини з боку держави. Така направленість тлумачення цього принципу робить його однією з важливих гарантій захисту від свавілля з боку влади, безпеки людини як громадянина, довіри до державних інституцій. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Із цього приводу Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).

Практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права.

Такої самої думку послідовно дотримується і Верховний суд України.

Питання про спосіб застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі вирішується у процесі правозастосовної діяльності судами. Так, Верховним Судом сформульовано такі правові висновки у процесі перегляду справ у касаційному порядку, зокрема стосовно застосування принципу дії нормативно-правового акта у часі.

1. Реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб’єкта владних повноважень тощо).

Так, наприклад, у справі № 523/4930/15-а за позовом фізичної особи до органів Пенсійного фонду України з приводу збереження відсотку, відповідно до якого була призначена пенсія, який був змінений відповідачем після чергового перерахунку пенсії згідно з законом, чинного на момент перерахунку пенсії (а не на момент призначення). Однак Верховний Суд дійшов до висновку, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії. Аналогічна правова позиція викладена раніше Верховним Судом України у постанові від 8 липня 2015 року у справі № 732/48/15.

У даному випадку органи Пенсійного фонду України помилково застосували норми права, які були чинними на момент звернення особи за перерахунком пенсії, оскільки не врахували, що право на призначення пенсії та її перерахунок – два різних права. Відповідно, реалізація кожного з них має здійснюватися за правилами та відповідно до норм, чинних на момент реалізації кожного з визначених прав.

1. Право не може існувати на майбутнє. Права (пільги, статус тощо) особи не накопичуються потягом дії закону, який в подальшому втратив чинність.

У контексті застосування принципу дії закону у часі це означає, що визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно-правового акта, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу.

Крім того, це означає, що особа може скористатися правом та механізмом реалізації відповідного права лише за законом, чинним на момент прояву реального бажання скористатися відповідним правом та механізмом. При цьому, реальність бажань означає те, що особа звернулася до відповідно суб`єкта владних повноважень у встановлений спосіб та із заявою встановленої форми із наданням всіх необхідних документів (виконанням всіх вимог законодавства, що регулює порядок реалізації відповідного права). Ще однією вимогою застосування такого підходу ретроспективного способу реалізації права є те, що у певний момент часу суб`єкт владних повноважень був наділений відповідними повноваженнями та об`єктивними можливостями забезпечити реалізацію такого права.

Така правова позиція сформульована Верховним Судом головним чином у соціальних спорах, пов’язаних із реалізацією права особи на пенсійне забезпечення, інші соціальні виплати, та обумовлена тим, що в іншому випадку, одні особи можуть користуватися і чинними, і нечинними законами на власний вибір, що створює умови правової невизначеності як для суб’єктів владних повноважень, так і для інших учасників правовідносин.

Наприклад, у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 727/8049/17 за позовом фізичної особи до органів Пенсійного фонду України Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що оскільки право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло у позивача в 2010 році, коли чинним був Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 12 грудня 1991 року, то при фактичному зверненні особи із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком в липні 2017 року (коли зазначений Закон втратив чинність), у позивача зберіглося право здійснити перехід на умовах, визначених в Законі, що втратив чинність. Тобто Верховний Суд виходив з того, що виникнення права, яке не було реалізоване, не отримало жодних юридичних наслідків, а тому безпідставним є застосування закону, який втратив чинність на момент волевиявлення особи щодо реалізації певного права.

1. Не можна позбавити особу набутого статусу, але можна, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу, в тому числі, зменшити розмір фінансових виплат/пільг, позбавити особу права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Відповідний висновок грунтується на тому, що якщо закон не може звужувати механізм реалізації права, то тоді для нових осіб (для яких це правило не діє) буде застосований дискримінаційний принцип (нерівність). Тобто зміни наступають негайно і для всіх осіб одночасно. Закони, які встановлюються державою, не можуть бути абсолютними та передбачати незмінний механізм їх реалізації. Для встановлення справедливого балансу інтересів у суспільстві держава змушена змінювати механізми законодавчого регулювання, в тому числі конституційного права на соціальний захист, з причин неможливості їх фінансового забезпечення. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

1. Розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб’єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.

Наприклад, аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17 за позовом фізичної особи до Держгеокадастру України про оскарження відмови останнього затверджувати розроблений проект землеустрою. Відповідна відмова ґрунтувалася на тому, що під час затвердження проекту землеустрою були установлені нові вимоги до такого проекту у порівнянні з тими, що діяли на момент його розроблення. Однак, Верховний Суд зазначив, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності. Тобто у спірних правовідносинах розроблення проекту землеустрою мало місце у 2013 році, отже, даний проект має відповідати нормам, чинним станом на цей період.

ВИСНОВОК:

Ще раз наголошую, з урахування написаного мною вище у Вас є дуже високі шанси оскарження рішення регіональної ВЛК. Підстава одна: неврахування у відмові цієї комісії принципу, закладеного у конституційній норм про незворотність дії закону у часі. Регіональная ВЛК повинна була у своїх висновках спиратися на ті нормативні акти, які діяли на момент прийняття рішення низовою ВЛК, і третього тут не існує!

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Ступінь придатності до військової служби, перелік хвороб, розладів здоров’я та питання проведення військової лікарської експертизи військовослужбовців регулюється Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.

Згідно Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я ТДВ) (додаток 3).

При встановленні ступеня придатності до військової служби ВЛК керується Поясненнями щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад (Додаток 2 до Положення № 402).

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров’я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов’язаний, що характеризують його стан здоров’я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Військовозобов’язаний під час проведення медичного огляду зобов’язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

У воєнний час та під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову за станом здоров'я надається військовозобов'язаному на строк від 1 до 6 місяців залежно від захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) та прогнозованої тривалості лікування. Після закінчення відстрочки військовозобов'язані оглядаються для вирішення питання про придатність до військової служби.

У разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров’я військовозобов’язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров’я (додаток 10 Положення № 402), який підписується керівником закладу охорони здоров’я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.

Якщо військовозобов’язаний під час призову на військову службу, збір, а також чергового огляду з метою обліку визнаний таким, що потребує лікування (відстрочки від призову на військову службу, збір), то лікар - член ВЛК ТЦК та СП направляє військовозобов’язаного на отримання відповідних медичних послуг. Після закінчення лікування військовозобов’язаний оглядається ВЛК ТЦК та СП.

Ваш діагноз:

Важке апное сну, яке вимагає пожиттєвого використання BiPAP-апарату має суттєве значення на придатність до військової служби.

Важке апное сну, особливо з високими показниками, може призвести до значних порушень сну, денної сонливості, серцево-судинних захворювань та інших ускладнень. А це може суттєво обмежити здатність особи виконувати військові обов'язки.

Пожиттєве використання BiPAP-апарату свідчить про хронічний та важкий характер захворювання.

Ключовим фактором є:

• Рівень сатурації під час сну.
• Частота та тривалість зупинок дихання.
• Наявність супутніх ускладнень (гіпертонія, серцеві патології тощо).
• Обов’язковість використання BiPAP-апарата для підтримки життєво важливих функцій.

До моменту проходження ВЛК ТЦКСП, я рекомендую пройти комплексне медичне обстеження, мати медичні висновки про хронічні хвороби, виписки та інші медичні документи, що характеризують Ваш стан здоров’я.

У разі незгоди з рішенням ВЛК Ви маєте право на його оскарження.

Варіантів оскарження є два: у досудовому порядку та через суд.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», тобто не пізніше від одного місяця з часу вручення довідки ВЛК/свідоцтва про хворобу.

Щоб подати скаргу, треба мати такі документи:

заяву про перегляд оскаржуваної постанови ВЛК нижчого рівня, у якій вказати причини перегляду постанови;

всі наявні документи, видані ВЛК, рішення якої переглядається;

результати попередніх медичних досліджень (у разі наявності).

Якщо оскарження відбувається у досудовому порядку, комісія вищого рівня може призначити повторний або контрольний медичний огляд. І вже постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Чому важливо використати досудовий порядок оскарження!

Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, й тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Також суд у межах розгляду справи не в праві надавати власну оцінку щодо наявності підстав для визначення позивача таким, що придатний або не придатний до військової служби.

Тому використовуйте обов'язково можливість досудового оскарження рішення ВЛК.