Як повернути авто з техпаспортом в Одесі, яке було добровільно передано

Доброго дня, Сабіна!

Що робити в такій ситуації, щоб передати ведення справи професійному адвокату/юристу в Одесі, щоб все ж повернути авто.

На якій підставі Ваш родич відмовляється віддавати авто? Ви подавали заяву про злочин до поліції? Відкрите кримінальне провадження і йде досудове слідство? Скільке вже триває слідство? Що вже було зроблено із боку поліції станом на зараз?

Вам потрібно знайти адвоката у місті Одеса та укласти з ним угоду про надання правової допомоги. На підставі договору та ордеру адвокат представлятиме Ваші інтереси в поліції й виконуватиме всі необхідні дії щодо пришвидшення справи.

Можливо, потрібно подати скаргу до слідчого судді, якщо слідчий затягує час або взагалі не робить жодних дій у процесі досудового розслідування.

На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора (стаття 303 КПК України):

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті 284 КПК України, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

3. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Ви до поліції звертались із заявою про викрадення авто?

Якщо Ваш родич відмовляється повернути автомобіль, це може бути розцінено як незаконне утримання майна або навіть крадіжка, якщо відсутні будь-які підстави для збереження автомобіля.

Заява до поліції – це правильний крок, оскільки незаконне утримання майна є правопорушенням за кримінальним законодавством. Однак важливо розуміти, що поліція може зазвичай розглядати таку ситуацію як цивільно-правову і рекомендувати звертатися до суду. Але, якщо справа не знаходиться в категорії виключно цивільних правовідносин, то дії вашого родича можуть бути кваліфіковані як кримінальне правопорушення (незаконне утримання чужого майна).

Якщо Ви хочете передати справу адвокату в Одесі, Вам варто звернутися до професіонала, який спеціалізується на таких питаннях, як:

• Повернення майна (автомобіля) через суд або інші юридичні механізми.
• Займається цивільними або кримінальними справами, пов'язаними з порушеннями прав власності.

Адвокат може звернутися до поліції та дізнатися, на якій стадії розгляду знаходиться Ваша справа, зокрема чи були вже прийняті будь-які слідчі або процесуальні рішення.

Якщо поліція не може швидко допомогти (що часто трапляється в справах, що стосуються майна), адвокат може подати позов до цивільного суду з вимогою повернення автомобіля. Якщо справа буде передана до суду, адвокат складе позовну заяву, яка повинна містити:

• Підстави для позову (порушення ваших прав власності).
• Список доказів, що підтверджують ваші права на автомобіль.
• Вимоги до відповідача (повернення авто).
• Можливість стягнення витрат, якщо справа буде вирішена на вашу користь.

У разі потреби адвокат може звернутись до суду з вимогою накладення арешту на автомобіль до вирішення справи, щоб завадити його незаконному використанню або переданню третім особам.

Якщо ситуація має ознаки злочину (наприклад, якщо Ваш родич відмовляється повернути автомобіль, зберігає його без законних підстав і навіть погрожує), адвокат може направити запит до правоохоронних органів з вимогою притягти особу до відповідальності.

Рекомендації:

1. Спершу спробуйте вирішити питання мирним шляхом, якщо це можливо. Наприклад, через переговори або письмову угоду про повернення автомобіля. Це може заощадити час і зусилля, а також зберегти відносини.

2. Якщо у Вас в Одесі є близкі люди, яким Ви довіряєте - Ви можете скласти на них нотаріальну довіресть, щоб вони забрали авто у родича. При необхідності вони там на місці можуть подати ще одну заяву до поліції.

3. Ви можете звернутися до адвоката, щоб він подав позов до суду про витребування майна

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ДОБРОГО ДНЯ, САБІНА! Щиро співчуваю. Такі ситуації не завжди прості як юридично, так і морально.

Ви призначали таку особу належним користувачем через ДІЮ?

Звісно можна розглядати такі дії як викрадення авто і утримання його без достатньої правової підстави.

Ваш родич має розуміти, що зараз не СРСР і гратися ніхто не буде. У разі переховування Вашого авто - він може втрапити на обов"язок по суду повернути повну ринкову вартість авто.

Наразі ж поза зверненням в поліцію найефективнішим, на мій погляд, є зміна номерних знаків авто та отримання нового реєстраційного свідоцтва.

Це Ви можете зробити в будь-якому ТСЦ МВС (колишні МРЕВ ДАІ МВС).

Тоді Ваш родич при першій же перевірці документів буде затриманий поліцією та авто буде затримане поліцією і переміщене на так званий штрафмайданчик. Потім авто може забрати законний власник або уповноважена ним особа.

Однак Вам треба розуміти, що ні поліція, ні адвокат не будуть Вам фізично забезпечувати повернення авто. Як правило такі речі вирішуються зовсім іншим чином. І можна мати хоч 10 рішень судів, яким незаконослухняний громадянин просто "підітреться".

Проблема в тому, що Ви самостійно на власний ризик передали авто і документи сторонній особі.

Власник, який передає автомобіль іншій особі з власної волі, не може опісля подати позов про його витребування з чужого незаконного володіння11 грудня 2023 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/5281/20 задовольнив касаційну скаргу представника останнього набувача автомобіля, який довів, що позивач обрав неефективний спосіб захисту.

Власник автомобіля звернувся до суду з позовом про визнання дій незаконними, визнання правочинів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, вважаючи, що автомобіль відчужений без його відома та всупереч його волі.

Позивач надав належний йому автомобіль у користування своєму знайомому за усною домовленістю шляхом передання ключів від автомобіля та свідоцтва про його державну реєстрацію. Після спливу двох місяців знайомий автомобіль йому не повернув.

У подальшому він дізнався, що автомобіль на підставі довіреностей, виданих від його імені, відчужено за договором купівлі-продажу. Згодом автомобіль було відчужено на користь іншої особи.

Об’єднана палата вказала, що виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм витребування з чужого незаконного володіння застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

11 грудня 2023 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/5281/20 задовольнив касаційну скаргу представника останнього набувача автомобіля, який довів, що позивач обрав неефективний спосіб захисту.

Власник автомобіля звернувся до суду з позовом про визнання дій незаконними, визнання правочинів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, вважаючи, що автомобіль відчужений без його відома та всупереч його волі.

Позивач надав належний йому автомобіль у користування своєму знайомому за усною домовленістю шляхом передання ключів від автомобіля та свідоцтва про його державну реєстрацію. Після спливу двох місяців знайомий автомобіль йому не повернув.

У подальшому він дізнався, що автомобіль на підставі довіреностей, виданих від його імені, відчужено за договором купівлі-продажу. Згодом автомобіль було відчужено на користь іншої особи.

Рішенням районного суду позов задоволено частково. Суд вирішив, що наявні правові підстави для витребування спірного автомобіля, оскільки він вибув з володіння позивача не з його волі. Апеляційним судом рішення змінено в частині стягнення судового збору.

Розглянувши касаційну скаргу представника останнього набувача, Об’єднана палата вказала, що виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм витребування з чужого незаконного володіння застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Читайте також: Витребування нерухомого майна після його поділу або зміни інших характеристик

Отже, Об’єднана палата скасувала судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння й ухвалила нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Така позиція узгоджується з правовими висновками в подібних справах, викладеними Верховним Судом: у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 2 червня 2021 р. у справі № 761/44057/19, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 липня 2023 р. у справі № 753/18555/19.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 р. у справі № 607/8879/21.

Зважаючи на викладене, Об’єднана палата відступила від висновку щодо застосування положень ст. 388 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 р. у справі № 243/2282/20, із зазначенням правового висновку про те, що «передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України».

ТОМУ, фактично наш шановний Верховний Суд поламав судову практику і встановив, що своє авто з чужого по факту незаконного володіння - вже не повернеш, адже Ви самі його передали.

САМЕ ЧЕРЕЗ ЦЕ Я НАПОЛЯГАЮ, ЩО ТРЕБА ДІЯТИ НЕ ЗОВСІМ У ЗАКОННОМУ РУСЛІ, БО ЗАКОН НА ЖАЛЬ В ЦЬОМУ ПЛАНІ (не без сприяння Верховного Суду) недолугий.

А от якщо анулювати номерні знаки на авто і змініти реєстраційне свідоцтво, то у горе- володільця будуть значні проблеми. Звісно якщо він не заховав автівку та не пустив її на розбір запчастин.

Тоді Вам доведеться доводити факт передачі авто третій особі та привласнення його, з метою стягнення з особи збитків у формі ринкової вартості авто.

Щиро кажучи послуги охоронної фірми в Одесі Вам будуть більше в нагоді. ніж адвокат, який буде цитувати закони і нічого в цій ситуації зробити не зможе, бо в нас правова держава лише на папері.

Ще раз співчуваю та щасти Вам у поверненні авто!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Вітаю Вас.

Мені належить по документам авто (документи в Дії), яке не віддає мій родич. Авто було передано йому добровільно, разом з техпаспортом в Одесі. Я знаходжусь у Київській області і їхати в Одесу не можу. Авто добровільно особа відмовляється віддавати, поліція каже що справа (я подавала заяву) вже розглядається і мені потрібно очікувати рішення.Що робити в такій ситуації, щоб передати ведення справи професійному адвокату/юристу в Одесі, щоб все ж повернути авто.Буду вдячна за підказку і можливо рекомендації стосовно наступних дій, до кого куди краще звернутись?

Треба працювати з правоохоронними органами, це точно. Але, на жаль, вони можуть вести подібні справі місяцями, а то взагалі роками. Тепер, щоб справу не «загубили», важливо контролювати процес і домагатись результату через юридичні механізми. На жаль, але з самого початку були допущені помилки - передача авто по довіреності взагалі не є повноцінним відчуженням транспортного засобу.

Звісно, краще - аби Ваші інтереси представляв адвокат, це значно спростить даний кейс і можливо Ви виграєте час. Адвокат може подати запит до поліції про стан провадження; ознайомитися із матеріалами справи; направити клопотання про повернення майна; за потреби - ініціювати цивільний позов або відкриття кримінального провадження (якщо його закриють/загальмують).

Коли Ви подали звернення до правоохоронних органів?

З повагою!

Доброго дня.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ізстаттею 387 ЦК Українивласник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Цивільним Кодексом Українипередбачено як один зі способів захисту порушених прав - віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК Українизалежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно із частиною першоюстатті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першійстатті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановівід 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах і ефективним захистом прав власника у випадку вибуття з його володіння майна поза його волею є саме витребування майна з чужого незаконного володіння, відповідно до положень статей387,388 ЦК України.

Таким чином, власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є обов`язковим.

Як наслідок, Вам необхідно звернутися до суду з позовом щодо витребування у Вашого родича на Вашу користь згадуваного Вами транспортного засобу.

Доброго дня, надаю відповідь на ваше запитання:

Як повернути авто з техпаспортом в Одесі, яке було добровільно передано

Вітаю!Мені належить по документам авто (документи в Дії), яке не віддає мій родич. Авто було передано йому добровільно, разом з техпаспортом в Одесі. Я знаходжусь у Київській області і їхати в Одесу не можу. Авто добровільно особа відмовляється віддавати, поліція каже що справа (я подавала заяву) вже розглядається і мені потрібно очікувати рішення.Що робити в такій ситуації, щоб передати ведення справи професійному адвокату/юристу в Одесі, щоб все ж повернути авто.Буду вдячна за підказку і можливо рекомендації стосовно наступних дій, до кого куди краще звернутись?

Вам треба їхати до родича і забирати авто, якщо він відмовиться його віддавати викликайте 102. Наразі можна вважати, що він його не утримує, а ви просто його самостійно не забираєте.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем - визнається кримінальним правопорушеням відповідальність за яке передбачено статтею 191 Кримінального кодексу України.

Родовим об’єктом кримінального правопорушення є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом, як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо.

З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене статтею 191 КК України, може бути вчинене у трьох формах, а саме:

1.Привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні

Привласнення - це протиправне і безоплатне вилучення (утримання, неповернення) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб.

В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним.

2. Розтрати такого майна зазначеною особою

Розтрата - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатна передача, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.

В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті на момент пред’явлення вимоги про повернення ввірене майно у винного відсутнє.

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод підряду, оренди, комісії, прокату, перевезення, схову, майнового найму. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.

3. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (за умови, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб’єкт кримінального правопорушення має право оперативного управління цим майном).

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Наприклад, службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати. Закінченим це кримінальне правопорушення визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.

На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом кримінального правопорушення, а використання для заволодіння чужим майном офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.

Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов'язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених відповідними частинами статей 191, 366 КК України.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.

Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 191 КК України, може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього кримінального правопорушення, було ввірене чи перебувало в її віданні.

Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК України) може бути лише службова особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів (примітки 1 та 2 до статті 364 КК України та частини 3 та 4 статті 18 КК України).

Кваліфікуючими ознаками привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх:

1. повторно (вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185-187, 189-191 та 262 КК України) або за попередньою змовою групою осіб;
2. у великих розмірах (вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення) чи в умовах воєнного або надзвичайного стану;
3. в особливо великих розмірах (вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення) або організованою групою.

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -

карається штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна, а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник, підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як крадіжка за статтею 185 КК України. Це стосується також осіб, які виконували чисто технічні функції з транспортування майна (шофер, тракторист, комбайнер, водії водних транспортних засобів тощо). Якщо ж зазначені особи, крім чисто технічних функцій з транспортування майна, були наділені стосовно довіреного для транспортування майна певною правомочністю, їхні дії по неправомірному заволодінню цим майном слід розглядати як привласнення чи розтрату і кваліфікувати за статтею 191 КК України. Водночас, викрадення чужого майна, вчинене особою, яка була наділена щодо нього певною правомочністю, але у даному випадку нею не користувалася, має кваліфікуватися за статтями 185, 186 або 187 КК України.

Тимчасове запозичення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні, для тимчасового його використання з подальшим поверненням його або його еквівалента власнику, не може бути визнано протиправним його привласненням. За наявності підстав такі дії можуть бути розцінені як самоправство (стаття 356 КК України), а при вчиненні їх службовою особою - як зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України).

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена статтею 364 КК України, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України) може супроводжуватись сплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, - інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинене нею кримінальне правопорушення зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності кримінальних правопорушень - за відповідними частинами статей 191 і 364 КК України.