Що робити, якщо наговорують.

Доброго дня!

Питання цілком нормальне і ситуація, на жаль, не рідкісна — наклепи, погрози звернення до поліції та звинувачення без доказів з боку неадекватної особи можуть реально зіпсувати нерви.

Якщо особа лише “говорить”, але не подає заяву до поліції, не надає доказів проти Вас, просто пліткує або «звинувачує словами», то юридично це не несе жодних наслідків для Вас, але це може кваліфікуватися як наклеп або психологічне переслідування і Ви маєте право на захист.

Якщо на Вас подадуть заяву до поліції і вони зв’яжуться з Вами (усно чи письмово), не панікуйте, а спокійно поясніть, що звинувачення безпідставні, вимагайте, щоб поліція надала Вам копію заяви. Якщо буде виклик — можете прийти з адвокатом. Обов’язково записуйте всі розмови та зберігайте листування з цією особою (якщо є). Факт написання скарги сам по собі нічого не означає, якщо немає жодних доказів.

На даний час Ви можете самі звернутися до поліції або дільничного із заявою, що особа зводить наклеп, поширює неправдиві відомості, погрожує необґрунтовано скаргами до органів. У заяві попросіть, щоб провели профілактичну бесіду з особою та роз’яснили їй про відповідальність за неправдиві заяви. Це подіє, якщо людина хоч і неадекватна, але боїться поліції.

Юридична відповідальність за дії особи:

1. Якщо вона подасть завідомо брехливу заяву в поліцію, і це з’ясується — її можуть притягнути до відповідальності (штраф) згідно статті 183 КУпАП — "Завідомо неправдивий виклик спецслужб" .

2. Ви маєте право подати позов до суду, якщо особа систематично публічно зводить наклеп, поширює неправду https://legalaid.wiki/index.php/%D0%97%D0%B0%D1%85...

ВИСНОВОК

1. Вам нічого не загрожує..

2. Якщо особа напише заяву в поліцію — то можна цим скористатися і притягнути її до адміністративної відповідальності.

3. Ви маєте право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації закріплено у статтях 297, 299 Цивільного кодексу України. Для цього потрібно звернутися до суду і вимагати:

• Спростування неправдивої інформації – щоб особа спростувала непідтверджену інформацію.
• Відшкодування моральної шкоди – компенсація за пережиті страждання (якщо такі є).
• Відшкодування матеріальних збитків (якщо через неправдиву інформацію Ви втратили клієнтів, роботу тощо).

Перед тим як звертатися до суду чи інших органів, потрібно зафіксувати сам факт порушення та підготувати належні докази, наприклад, покази свідків, записи розмов, та ін.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

ЦЕ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ.

ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ЗАХИСТОМ СВОЇХ ПРАВ ДО СУДУ.

У житті кожного з нас може виникнути ситуація коли через особисту неприязнь ініші особи цілеспрямовано поширюють недостовірну (фейкову) інформацію про вас, вашу родину, або навіть про ваш бізнес чи вашу професійну діяльність серед близького кола, у мережі інтернет (статті гугл, новини, форум, місцеві ЗМІ), соціальних мережах (фейсбук, інстаграм, вайбер, телеграм та інші).

До вступу в законну силу Закону України № 767-VII від 23.02.2014, котрий вносить зміни до Кримінального кодексу України, Кримінальний кодекс давав чітке поняття таким діям як - наклеп.Наклеп - це поширення завідомо неправдивих відомостей, згадок, інформації, фото або відео що ганьблять іншу особу (принижують її, або виставляють у негативному світлі).За старим законодавством Наклеп, що доведено судом як винне цілеспрямоване діяння конкретної особи, в залежності від тяжкості злочину каралось виправними роботами та/або штрафом.Після вступу в дію ЗУ № 767-VII від 23.02.2014 діяння за ознаками Наклеп - декриміналізували, тобто такі дії більше не караються за кримінальним кодексом України.

Станом на 2025 рік стаття за Наклеп передбачає лише цивільно-правову відповідальність у вигляді штрафу, що встановлюється судом залежності від шкоди завданої такими діями, най частіше це штраф у розмірі від 10,000 до 100,000 тисяч гривень.

З однієї сторони, можливість вільного висловлювання гарантовано Конституцією України, а саме ст. 34 гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Встановлюється, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір.

Однак, така інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.

Відповідно до ст. 3 Конституції України честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Порушення цих фундаментальних прав вимагає відповідного захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таке ж право надається і юридичним особам згідно з ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

До таких спеціальних способів захисту відносяться:

• спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (ст. 277 Цивільного кодексу України)
• заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 Цивільного кодексу України).

В окремих випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи») фізична особа також має право вимагати спростування недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена стосовно інших осіб.Насамперед, це стосується членів сім’ї фізичної особи, це наприклад подружжя, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки тощо. Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи. Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дитиною «зрадника батьківщини», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності батька, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже батько цієї особи має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності.

Такий же порядок передбачений і для права на спростування та відповіді щодо неправдивої інформації, яка була поширена стосовно осіб, що померли. В цьому випадку суб’єктом, що має право вимагати спростування даної інформації чи дати на неї відповідь, законодавець визнає членів сім’ї померлої особи, її близьких родичів та інших заінтересованих осіб. При цьому, вказані особи також вважаються такими, що насамперед, діють у власному інтересі, і вимагають захисту саме власних особистих немайнових прав і лише опосередковано доброго імені померлої особи. Про це йдеться у ч. 2 ст. 277 Цивільного кодексу України та абз.2 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Короткий підсумок:1) якщо про вас поширюють недостовірну інформацію, що спричиняє моральну та/або матеріальну шкоду - збирайте якомога більше доказів та свідків таких дій;2) відповідальність винуватця хоч уже і не кримінальна, але все ж суттєва для порушника у вигляді майнового обовʼязку та зобовʼязання припинити порушення. Все ж відповідальність є, і для свого захисту ви можете її застосувати до порушника аби по-перше припинити незаконні дії (публічні вибачення, спростування недостовірної інформації), по друге притягнути винну особу до матеріально відповідальності, котра за деякими випадками може бути більше 100 тис. гривень.

ЗВЕРНЕННЯ В ПОЛІЦІЮ ЯК ВАС ТАК І ВАШОГО ОПОНЕНТА, БЕЗПЕРСПЕКТИВНЕ - ЦЕ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ.

Доброго дня, Іване!

На жаль у кримінальному кодексі України відсутня стаття за наклеп відповідно до якої Ви б самі мали право звернутися до поліції у зв'язку із діями вищезгаданої особи. Ця особа є військовослужбовцем? Наскільки я пам'ятаю, Ви знаходитесь на військовій службі.

Якщо особа є військовослужбовцем, то мова може йти про статтю 435-1 ККУ:

"1. Образа честі і гідності, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім’ї -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Виготовлення та поширення матеріалів, які містять образу честі і гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім’ї, -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк".

Ви зверталися із даним питанням до командира частини?

Щодо Ваших дій, то Ви, в свою чергу, можете звернутися до суду із позовною заявою про захист честі та гідності, проте це можливо за наявності певних обставин.

За змістом ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 94, 277 Цивільного кодексу України (ЦК України) кожному, гарантується право на захист честі, гідності та ділової репутації, а також спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

(1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

(2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

(3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

(4) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У п. 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України також роз'яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти:

(1) опублікування її у пресі;

(2) передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;

(3) поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;

(4) викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;

(5) повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Проте, ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В національному законодавстві України презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги в тому числі щодо передчасних висловлювань суду або інших представників держави про вину обвинувачуваної особи.

З повагою, адвокат Айвазян.