Як підтвердити законодавчо, що назва магазину не збігається з ПІБ підприємця і це не порушує законодавство?

Вітаю Вас.

Доброго дня. Підкажіть, будь-ласка, пункт законодавства, яким я можу пояснити та підвердити, що не порушую законодавство, якщо я ФОП, але різні сфери мого бізнесу згідно КВЕД в Виписці, не називаються моїм ПІБ. Тобто чому медичний кабінет (наприклад, Медсервіс) чи магазин Ромашка не називається ФОП ПІБ. Вимагає це пояснення ГУГЛ для підвердження рекламодавця. Мені заблокували акакунт, оскільки їм не зрозуміло, чому назва підприємства, що рекламується, не співпадає з усіма моїми установчими документами.

Загалом для практики така проблема є досить поширеною серед фізичних осіб-підприємців (ФОП) в Україні. Відповідно до чинного законодавства, ФОП має право здійснювати підприємницьку діяльність під будь-якою комерційною назвою, яка не обов’язково повинна збігатися з його прізвищем, ім’ям та по батькові.

Ви можете пояснити, що як ФОП, Ви маєте право використовувати комерційні назви для різних напрямків своєї діяльності, які не обов’язково повинні збігатися з Вашим ПІБ. Це дозволяє Вам ефективно позиціонувати свої товари чи послуги на ринку. Надайте Google копії документів, що підтверджують Ваш статус ФОП та види діяльності згідно з КВЕД. Поясніть, що використання комерційних назв є законним і поширеним серед ФОП в Україні.

З повагою!

Якщо назва вашого магазину не збігається із вашим ПІБ (або офіційним найменуванням юридичної особи (ТОВ ви зможете більш швидко зареєструвати ніж торговий знак )), Гуглу ви зможете доказати свою причастність до певної назви типу "Ромашка" лише зареєструвавши цей торгговий знак за Вами в колишньому Укрпатенті (зараз - Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ)).

Джерело: Цивільний кодекс України:

Стаття 51. Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

1. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Стаття 90. Найменування юридичної особи

1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.

3. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

4. Частину четверту виключено.

1. Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

3. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

4. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Доброго дня!

Ваш магазин може мати будь-яку назву та існувати багато років без зареєстрованої торгової марки, але існує ризик, що інший магазин з такою ж назвою зареєструє торгову марку і зможе вимагати від Вас змінити Вашу назву.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГКУ громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, ч. 1 ст. 4 Закону про держреєстрацію визначено, що державна реєстрація ФОП – це засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Тобто суб'єктом господарювання визнається громадянин (фізична особа), який має статус підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦКУ фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншин, до якої вона належить.

ОТЖЕ, фізична особа-підприємець (ФОП) – це найпростіша форма малого бізнесу, назвою якої є прізвище, ім'я та по батькові підприємця (приклад: ФОП Іванов Г.Г.). Юридичною адресою даного суб'єкта є його прописка в паспорті. Здійснює свою діяльність на підставі Виписки про державну реєстрацію.

Змінити назву ФОП на щось інше крім ПІП законодавчо не передбачено.

Проте, громадянин-підприємець може мати комерційне найменування.

Згідно статті 159 ГКУ

1. Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування.

Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

2. Відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.

3. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

4. У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.

5. Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Згідно статті 489 ЦКУ

1. Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

3. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

4. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Отже, Ви можете назвати власний магазин як забажаєте, головне, щоб не співпадало з іншими магазинами, які зареєстрували свою назву.

Але в офіційних вихідних документах (договорах, актах, накладних тощо) називатися не своїм прізвищем, ім'ям, по батькові (ФОП Іванов Іван Іванович), а наприклад, "Магазин Ромашка" не дозволяється.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Ірина!

Кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено і в статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - "підприємець".

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

Водночас, згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Неоднозначне тлумачення вказаної норми в науково-юридичній літературі і на практиці обумовлює появу суперечливих висновків, що безумовно впливає на її правозастосування, оскільки певним чином відбувається злиття правового статусу фізичної особи з правовим статусом юридичної особи, які за своєю правовою природою є різними.

По-перше, правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. Він може мати права і обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом, та щодо яких законом не передбачено обмежень (стаття 50 ЦК). Зазначене прослідковується, зокрема, виходячи з положень статті 91 ЦК.

По-друге, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються норми як загального цивільного (Цивільний кодекс України), так і спеціального законодавства.

Водночас, слід зауважити, що в господарському законодавстві "юридична особа" та "фізична особа - підприємець" охоплюються спільним поняттям "суб'єкт господарювання".

Беручи до уваги наведені матеріали можна зазначити, що фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. Вбачається, що на підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0012323-11#Te...

Отже, відповідно до статті 159 ГКУ. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування

1. Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування.

Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

2. Відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.

3. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

4. У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.

5. Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Згідно із статтею 489 ЦКУ:

"1. Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

3. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

4. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються".

З повагою, авокат Айвазян.