Звільнення з військової служби

Доброго дня, Ірина!

Тут треба бачити саме рішення суду. Важливо знати чи уточнювалось в ньому, яку саме військову частину зобов'язав суд звільнити Вашого брата? Скорше за все, уточнював, а відтак маємо проблему. Остання полягає в тому, що брата було переведено до іншої частини, якої рішення суду вже не стосується. Це, доречи, розповсюджений та не дуже чесний прийом в багатьох ВЧ, який вже став, на жаль, традиційним.

Тобто за логікою подій та вимогами закону необхідно подавати другий позов до суду, в якому зобов'язання звільнити брата вже буде спрямоване до іншої військової частини, Проте і тут маємо проблему...

Вона полягає в тому, що 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) була винесена Постанова Верховного Суду.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/124951202.

Якщо коротко, то зміст постанови зведений до наступного:

Процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.

Ось короткий переказ постанови за роз'ясненнями ВСУ на Фейсбуці:

"Позивач, звертаючись до суду першої інстанції за захистом своїх прав, їх порушення пов’язував з недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в непроходженні позивачем медичного огляду під час призову на військову службу.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав протиправними дії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації і зобов’язав військову частину звільнити його з військової служби, що, на думку судів обох інстанцій, є належним відновленням порушених прав позивача.

Однак Верховний Суд наголосив, що відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників. Водночас зобов’язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, – звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу".

https://www.facebook.com/supremecourt.ua/posts/pfb...

Якщо простіше, то згідно цієї постанови ВСУ звільнити військовослужбовця зі служби навіть у разі визнання його мобілізації протиправною судом першої інстанції буде тепер надзвичайно складно. Оскільки всі суди нижче за Верховний Суд, включно з апеляційними, у переважній більшості випадків корегують свої рішення у відповідності з постановами ВСУ.

Доречи, здивований тим, що рішення суду з приводу Вашого брата набрало законної сили. Очевидно ТЦК та військова частина не подавали заяв на апеляцію.

От така не дуже обнадійлива відповідь.

Втім спробуйте подати ще один позов, в якому вкажіть нову частину, в яку переміщено брата. Приклади незгоди судів першої інстанції з позицією ВСУ все ж є, хоча їх дуже і дуже мало.

Серед них Дніпропетровський окружний адміністративний суд, який 20 березня 2025 року розглянув подібну справу №160/33452/24. Як кажуть в одній мудрій говірці: шлях подолає той, який йде.

Вдачи Вам!

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО РАНКУ, пані ІРИНО! ВАМ ТРЕБА ЗАМІНИТИ БОРЖНИКА (Військову частину) у виконавчому провадженні її правонаступником. ЯКЩО ЦІЄЇ ІНФОРМАЦІЇ НЕМАЄ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ, МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ІЗ ЗАПИТОМ ДО МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ. Хоча ситуація дивна, адже запис про місце служби мав би з"явитися у людини у військовому квитку. Також цю інформацію можете знайти у обліковому акаунті Вашого чоловіка в Пенсійному фонді України. Запис про місце роботи (служби) обов"язково мав би там з"явитися. Так само можна встановити цю інформацію у електронному кабінеті податкової.

https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/templates/profil... Вкладка "Електронна трудова книжка".

https://cabinet.tax.gov.ua/ вкладка "ЕК для громадян" - Запит про суми виплачених доходів.

У РАЗІ ЯКЩО ВІДПОВІДАЧ У СПРАВІ (БОРЖНИК) вибув зі справи внаслідок припинення, реорганізації - він замінюється своїм правонаступником.

Звертатися знову до суду з новим позовом та посилатися на те, що Верховний Суд щось там наприймав у лютому 2025 року - це відвертий маразм, адже прийняті після набрання законної сили судовим рішенням роз"яснення, позиції Верховного Суду не розповсюджуються на рішення, які ВЖЕ набрали законної сили та перебувають на виконанні.

Військова частина, її правонаступник, ТЦК як відповідач - мали право оскаржити рішення суду в апеляційному та касаційному порядку.

Правосуддя здійснюється на тих принципах, що кожна сторона вільна у користуванні своїми проавами і має усвідомлювати негативні наслідки своїх дій або бездіяльності, невикористання інструментів оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 361 КАС України, визначено чіткі параметри перегляду судових рішень за нововиявленими чи виключними обставинами.

Прийняття правової позиції Верховного Суду - не є такою підставою. Лише рішення Конституційного Суду України про визнання закону неконституційним. Точка.

Тобто рішення суду по при недолугі позиції Верховного Суду, які були сформовані в лютому цього року - остаточне, таке що набрало законної сили і має бути виконане відповідачами як суб"єктами владних повноважень.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Отже, реорганізація — це форма припинення юридичної особи. Під час реорганізації юридична особа припиняється, але всі її права й обов’язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення юридичної особи з додержанням вимог законодавства.

Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

На підставі частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина перша статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення (частина друга статті 15 Закону).

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина п'ята статті 15 Закону).

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до статті 379 КАСУ у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

Відповідні положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статті 52 КАСУ у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

ОТЖЕ, з юридичної точки зору нічого страшного в цьому немає.

Але щоб нову військову частину зобов"язати виконувати рішення в тому числі шляхом можливості застосування судом фінансово-адміністративних санкцій до керівника військової частини за невиконання рішення суду та неподання звіту - треба замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником шляхом подання до суду відповідної та належним чином оформленої заяви з доказами того, що частина є правонаступником.

На жаль Ви не зазначили № військової частини, яка була відповідачем або хоча б № судової справи, тому я не можу уточнити питання що сталося з відповідною частиною по своїм джерелам.

Ви можете у відповіді на консультацію уточнити це питання і я спробую Вам надати інформацію у наступній відповіді під цим питанням.

Щасти Вам!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня, пані Ірино!

Ваша ситуація — типовий приклад ухилення від виконання судового рішення через зловживання адміністративними механізмами (реорганізація військової частини тощо). Але навіть за таких умов закон на Вашому боці.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (включно з державними органами та військовими частинами — незалежно від їх реорганізації).

Реорганізація не анулює обов’язок виконати рішення суду — обов’язки переходять до правонаступника.

Оскільки виконавча служба відмовляє через неможливість знайти відповідача, потрібно подати до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження — вказавши нову військову частину як правонаступника (на підставі наказу про реорганізацію).

Згідно ч. 5. статті 15 ЗУ "Про виконавче провадження" У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Паралельно слід направити офіційну скаргу до Міноборони щодо:

• невиконання рішення суду,
• зловживань у вигляді переведення після набуття рішення законної сили,
• ненадання відповіді на рапорт.

Це потрібно не лише для тиску, а й для фіксації фактів, якщо справа дійде до прокуратури, адже відповідно до ст. 382 ККУ (умисне невиконання судового рішення службовою особою), дії командування нової частини можуть бути кваліфіковані як кримінальне правопорушення.

Якщо в/ч умисно не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, то Вам потрібно подати скаргу до:

• територіального управління ДБР,
• військової прокуратури гарнізону,
• Уповноваженого ВРУ з прав людини (опціонально, для привернення уваги).

На жаль, так як брата вже перевели до іншої військової частини. то скоріш за все доведеться визнавати нечинним і наказ про переведення.

Загалом, алгоритм дій наступний:

1. Подати до суду заяву про заміщення сторони у виконавчому провадженні (нова військова частина як правонаступник)

2. Подати новий виконавчий лист до виконавчої служби (з ухвалою про заміну боржника)

3. Направити скаргу до Міноборони

4. Подати заяву про злочин до ДБР і військової прокуратури

5. Паралельно подавати заяви, скарги, рапорти.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас.

Є рішення суду про скасування наказу про мобілізацію мого брата і зобов'язання військової частини звільнити його з військової служби. Рішення набрало законної сили 28.03.2025.Цю військову частину було реорганізовано і приєднано до іншої. І наказом від 30.03.2025 брата було переведено до іншої частини.З військової служби не звільняють, кажуть, що не на часі. Брат подав рапорт разом з копією рішення суду, але відповіді немає.Є виконавчий лист з суду, але виконавча служба не хоче відкривати провадження, оскільки не можуть знайти місце знаходження боржника.Суд також виніс ухвалу про встановлення відповідачу 30-денного строку для надання звіту про виконання рішення суду. Але думаю, що такого звіту ніхто не подасть, бо вказаної військової частини вже немає.Що робити в такому випадку? Як добитися визнання рішення суду?

Дуже складні бюрократичні перепони робить військове командування, на жаль. Треба з'ясовувати, яка в/ч є правонаступником. Реорганізація (приєднання до іншої частини) не звільняє правонаступника від обов’язків. Відповідно, нова частина стала правонаступником обов’язків попередньої, тому вона зобов’язана виконати рішення суду.

Що можу Вам порекомендувати?

1. Повторно зверніться до ДВС (виконавчої служби):

подайте заяву про примусове виконання до центрального органу Міноборони або командування нової частини — боржник має бути визначений як правонаступник;

зазначте, що місцезнаходження нової військової частини відоме, і додайте наказ про переведення (від 30.03.2025) - він підтверджує правонаступництво.

2. Оформіть скарги до Міністерства юстиції України:

у письмовій формі, вказавши, що ДВС не виконує своїх обов’язків;

додайте копію виконавчого листа, відмову/відсутність відповіді та рішення суду.

3. Зверніться до адвоката та направте адвокатський запит до нової військової частини, посилаючись на правонаступництво та рішення суду; вимагайте звіту про виконання судового рішення (як зобов’язує ухвала суду).

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю! У вашій ситуації, на мою думку, відбувається банальне ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Варто зазначити, що відповідно до ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" та Кодексу адмінстративного судочинства України усі рішення суду, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України, незалежно від того, чи були вони реорганізовані. Тобто зміна назви чи підпорядкування частини не звільняє новий підрозділ від обов’язку виконати судове рішення, адже він автоматично стає її правонаступником.

Слід також додати, що у вашому випадку є судове рішення, яке набрало чинності 28 березня 2025 року і яким скасовано наказ про мобілізацію вашого брата з одночасним зобов’язанням звільнити його з військової служби. Після цього, 30 березня, командування видало новий наказ і перевело його до іншої частини, тим самим фактично уникнувши виконання рішення суду. На мою думку, вказані дії виглядають як свідоме затягування процесу, звільнення Вашого барата.

Я вважаю, що насамперед потрібно звернутись до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, вказавши нову військову частину як правонаступника попередньої. Для цього варто посилатись на наказ про переведення, який підтверджує спадкоємність обов’язків. Суд у такому випадку має ухвалити рішення про зміну боржника у виконавчому листі. Після цього необхідно знову звернутись до виконавчої служби, але вже з оновленими документами, де буде вказана актуальна військова частина як боржник. Якщо виконавча служба знову відмовляється відкривати провадження, мотивуючи це тим, що не може знайти боржника, потрібно скаржитись до Міністерства юстиції України, вказуючи на бездіяльність органу державної виконавчої служби. Важливо додати до скарги копії всіх документів: судове рішення, виконавчий лист, наказ про переведення та переписку з військовою частиною.

Паралельно з цим я раджу надіслати офіційний адвокатський запит до нової військової частини з вимогою надати інформацію щодо виконання судового рішення та причин його затримки. Посилатись у ньому потрібно на чинну ухвалу суду, яка передбачає обов’язок подати звіт про виконання. Зважаючи на тривалу бездіяльність командування важаю доцільним також направити скаргу до Міністерства оборони України, у якій викласти всі факти затягування та формального ігнорування правових норм. Це не лише додасть тиску, а й зафіксує ситуацію на випадок подальших звернень до правоохоронних органів. Крім того, я вважаю за потрібне подати заяву до Державного бюро розслідувань або військової прокуратури з повідомленням про можливе кримінальне правопорушення з боку посадових осіб нової військової частини що полягає в умисному невиконанні рішення суду.

Також варто звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це не є обов’язковим кроком, але часто допомагає привернути увагу до справи, особливо коли йдеться про тривале безпідставне утримання особи на військовій службі всупереч волі суду. У випадку, якщо буде визнано, що наказ про переведення був виданий вже після набрання чинності рішенням суду, доведеться додатково оскаржувати і цей наказ як такий, що суперечить закону. Його слід визнати недійсним в адміністративному порядку, а при потребі -через суд.

Судове рішення, яке зобов’язує звільнити людину з військової служби, має бути виконане, незалежно від внутрішніх змін у структурі збройних сил. Схема, за якою після рішення суду військовослужбовця «переводять» в іншу частину, щоб уникнути звільнення, є грубим порушенням законності та верховенства права. Рекомендую діяти послідовно, фіксувати кожну відмову, кожну бездіяльність, не зупинятись після першої ж перешкоди і у разі потреби звертатись за правовою допомогою, бо закон повинен працювати, навіть якщо його хтось намагається обійти.

З повагою, адвокат Євгеній Середницький.