Звільнення з військової служби

Доброго дня, Ірина!

Тут треба бачити саме рішення суду. Важливо знати чи уточнювалось в ньому, яку саме військову частину зобов'язав суд звільнити Вашого брата? Скорше за все, уточнював, а відтак маємо проблему. Остання полягає в тому, що брата було переведено до іншої частини, якої рішення суду вже не стосується. Це, доречи, розповсюджений та не дуже чесний прийом в багатьох ВЧ, який вже став, на жаль, традиційним.

Тобто за логікою подій та вимогами закону необхідно подавати другий позов до суду, в якому зобов'язання звільнити брата вже буде спрямоване до іншої військової частини, Проте і тут маємо проблему...

Вона полягає в тому, що 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) була винесена Постанова Верховного Суду.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/124951202.

Якщо коротко, то зміст постанови зведений до наступного:

Процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.

Ось короткий переказ постанови за роз'ясненнями ВСУ на Фейсбуці:

"Позивач, звертаючись до суду першої інстанції за захистом своїх прав, їх порушення пов’язував з недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в непроходженні позивачем медичного огляду під час призову на військову службу.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав протиправними дії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації і зобов’язав військову частину звільнити його з військової служби, що, на думку судів обох інстанцій, є належним відновленням порушених прав позивача.

Однак Верховний Суд наголосив, що відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників. Водночас зобов’язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, – звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу".

https://www.facebook.com/supremecourt.ua/posts/pfb...

Якщо простіше, то згідно цієї постанови ВСУ звільнити військовослужбовця зі служби навіть у разі визнання його мобілізації протиправною судом першої інстанції буде тепер надзвичайно складно. Оскільки всі суди нижче за Верховний Суд, включно з апеляційними, у переважній більшості випадків корегують свої рішення у відповідності з постановами ВСУ.

Доречи, здивований тим, що рішення суду з приводу Вашого брата набрало законної сили. Очевидно ТЦК та військова частина не подавали заяв на апеляцію.

От така не дуже обнадійлива відповідь.

Втім спробуйте подати ще один позов, в якому вкажіть нову частину, в яку переміщено брата. Приклади незгоди судів першої інстанції з позицією ВСУ все ж є, хоча їх дуже і дуже мало.

Серед них Дніпропетровський окружний адміністративний суд, який 20 березня 2025 року розглянув подібну справу №160/33452/24. Як кажуть в одній мудрій говірці: шлях подолає той, який йде.

Вдачи Вам!

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО РАНКУ, пані ІРИНО! ВАМ ТРЕБА ЗАМІНИТИ БОРЖНИКА (Військову частину) у виконавчому провадженні її правонаступником. ЯКЩО ЦІЄЇ ІНФОРМАЦІЇ НЕМАЄ У ВІДКРИТОМУ ДОСТУПІ, МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ІЗ ЗАПИТОМ ДО МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ. Хоча ситуація дивна, адже запис про місце служби мав би з"явитися у людини у військовому квитку. Також цю інформацію можете знайти у обліковому акаунті Вашого чоловіка в Пенсійному фонді України. Запис про місце роботи (служби) обов"язково мав би там з"явитися. Так само можна встановити цю інформацію у електронному кабінеті податкової.

https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/templates/profil... Вкладка "Електронна трудова книжка".

https://cabinet.tax.gov.ua/ вкладка "ЕК для громадян" - Запит про суми виплачених доходів.

У РАЗІ ЯКЩО ВІДПОВІДАЧ У СПРАВІ (БОРЖНИК) вибув зі справи внаслідок припинення, реорганізації - він замінюється своїм правонаступником.

Звертатися знову до суду з новим позовом та посилатися на те, що Верховний Суд щось там наприймав у лютому 2025 року - це відвертий маразм, адже прийняті після набрання законної сили судовим рішенням роз"яснення, позиції Верховного Суду не розповсюджуються на рішення, які ВЖЕ набрали законної сили та перебувають на виконанні.

Військова частина, її правонаступник, ТЦК як відповідач - мали право оскаржити рішення суду в апеляційному та касаційному порядку.

Правосуддя здійснюється на тих принципах, що кожна сторона вільна у користуванні своїми проавами і має усвідомлювати негативні наслідки своїх дій або бездіяльності, невикористання інструментів оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 361 КАС України, визначено чіткі параметри перегляду судових рішень за нововиявленими чи виключними обставинами.

Прийняття правової позиції Верховного Суду - не є такою підставою. Лише рішення Конституційного Суду України про визнання закону неконституційним. Точка.

Тобто рішення суду по при недолугі позиції Верховного Суду, які були сформовані в лютому цього року - остаточне, таке що набрало законної сили і має бути виконане відповідачами як суб"єктами владних повноважень.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Отже, реорганізація — це форма припинення юридичної особи. Під час реорганізації юридична особа припиняється, але всі її права й обов’язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення юридичної особи з додержанням вимог законодавства.

Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

На підставі частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина перша статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення (частина друга статті 15 Закону).

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина п'ята статті 15 Закону).

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до статті 379 КАСУ у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

Відповідні положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статті 52 КАСУ у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

ОТЖЕ, з юридичної точки зору нічого страшного в цьому немає.

Але щоб нову військову частину зобов"язати виконувати рішення в тому числі шляхом можливості застосування судом фінансово-адміністративних санкцій до керівника військової частини за невиконання рішення суду та неподання звіту - треба замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником шляхом подання до суду відповідної та належним чином оформленої заяви з доказами того, що частина є правонаступником.

На жаль Ви не зазначили № військової частини, яка була відповідачем або хоча б № судової справи, тому я не можу уточнити питання що сталося з відповідною частиною по своїм джерелам.

Ви можете у відповіді на консультацію уточнити це питання і я спробую Вам надати інформацію у наступній відповіді під цим питанням.

Щасти Вам!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин