Выплаты для ребёнка после гибели отца на войне?

Доброго дня, треба спочатку визнати батьківство, дуже добре що є ДНК нічого страшного що не для суду. Після чого треба займатися отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за на­ступними критеріями:

• відсутність спору щодо батьківства дитини;
• смерть батька дитини, факт батьківства якого підлягає встановленню або оголошення його померлим;
• порядком судового розгляду справи (окреме провадження).

Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України. У пункті 9 вказаної постанови зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (ч. 1 ст. 130 СК України). Тобто, у випадку коли при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою.

Розгляд справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції місцевих загальних судів (ст. 315 ЦПК України). Зазначена категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного цивільного судочинства.

У справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем проживання заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду (ст. 316 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 130 Сімейного кодексу України заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 Сімейного кодексу України.

• До таких осіб належать:

• матір дитини;
• опікун, піклувальник дитини;
• особа, яка утримує та виховує дитину;
• сама дитина, яка досягла повноліття;
• особа, яка вважає себе батьком дитини.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які дані (письмові, речові та електронні докази, висновки експертів, показання свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з листом Верховного Суду України від 01.01.2012 ., до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:

• докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
• довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
• пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок, що застосування статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України». Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом із тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності.

За ухвалою суду у справі може бути призначено посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу для проведення аналізу ДНК з метою встановлення кровної спорідненості з померлим. Для забезпечення проведення експертизи проводиться ексгумація трупа. Експертиза у справі може бути призначена для встановлення спорідненості дитини з іншими особами, які перебували в кровному спорідненні з померлим, зокрема, з його матір'ю, батьком або з іншими його дітьми, за умови відсутності генетичного матеріалу померлого.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, він суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").

За подання заяви про встановлення факту батьківства, заявнику (фізичній особі) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 1 січня 2024 року - 605,60 грн.) (п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. 7 ст. 294 ЦПК України).

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (ст. 319 ЦПК України).

Факт батьківства встановлюється, зокрема, з метою отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, прийняття спадщини, а також для внесення змін до актового запису про народження тощо.

Так, згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" відповідне судове рішення не замінює собою документів, що видаються органами ДРАЦС, а є лише підставою для їх отримання.

Доброго дня!

Дитина записана зі слів матері?

Згідно статті 135 СКУ При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті або оголошення безвісти відсутнім чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Право на подання заяви про встановлення факту батьківства має:

• матір дитини
• опікун або піклувальник дитини
• особа, яка утримує та виховує дитину
• сама дитина, яка досягла повноліття

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи. Якщо Ви маєте ДНК тест, то можете надати і його або подати клопотання до суду для проведення ДНК експертизи, зразок можуть взяти у найближчик родичів чоловіка (батьків, сестри/брата).

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.

До заяви про встановлення факту батьківства як докази можна надавати такі документи:

• письмові докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (анкети, довідки про склад сім’ї, автобіографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, копії медичних документів, виписки з будинкових книг, свідоцтво хрещення дитини, якщо в ньому записані біологічні батьки дитини та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
• сімейні фото, відео матеріали;
• показання свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником та про безпосереднє визнання померлим свого батьківства за життя;
• докази того, що у інший спосіб неможливо внести зміни до актового запису про народження дитини (відмова відділу ДРАСЦ);
• витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини з відміткою про те, що запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки відсутність даних про те, що запис про батька дитини вчинено за вказівкою матері, виключає можливість задоволення заяви про встановлення факту батьківства щодо померлого, з яким мати дитини не перебувала у шлюбі, на підставі статті 130 СК України (правова позиція Верховного Суду, викладена у справі від 21.02.2020 №643/9245/18).

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи.

Чи обов’язково проводити ДНК експертизу?

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Тетяна!

Вам потрібно встановити факт батьківства чоловіка у судовому порядку. Після того, Ви матимете право подати до ТЦК заяву про виплату ОГД Вашій дитині.

Заява про встановлення батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено за вказівкою матері («зі слів матері») у відповідності зі ст. 135 Сімейного кодексу. Відсутність даних про те, чи було зроблено запис про батька дитини за вказівкою матері виключає можливість задоволення заяви про встановлення факту батьківства – така позиція висловлена Верховним Судому складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 0707.2021 р. у справі № 336/1357/16-ц.

Оскільки в даній категорії справ відсутній спір про право, розгляд таких справ здійснюється за правилами окремого провадження: заявник подає до суду заяву про встановлення факту батьківства і надає всі можливі докази. І якщо суд визнає їх достатніми – батьківство вважається встановленим. При цьому слід врахувати, що право на звернення до суду з відповідною заявою не обмежена позовною давністю.

Із заявою про встановлення факту батьківства вправі звернутися: мати, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитина, яка досягла повноліття.

При цьому заява до суду подається за місцем проживання заявника відповідно до норм ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу. Зацікавленими особами (як другою стороною у справах окремого провадження) можуть виступати органи опіки та піклування, органи РАЦС, органи державної влади та інші особи, залежно від мети встановлення факту батьківства (наприклад, дружина померлого, його діти, інші спадкоємці).

До переліку доказів у таких справах входять письмові, речові та електронні документи, висновки експертів, а також інформація від свідків:

- документи, що підтверджують родинні зв’язки (сімейні фото, листи, анкети, рішення судів, витяги з домових книг тощо);

- довідки органів ДРАЦС щодо неможливості поновлення записів чи внесення змін до них;

- пояснення свідків, які можуть підтвердити взаємини між заявником і померлим.

Цей перелік не є вичерпним – до справи можна додавати будь-які інші відомості, що можуть підтвердити факт батьківства.

Суд враховує всі докази в сукупності – кожен окремий документ чи висновок не має заздалегідь встановленої сили. Важлива не лише наявність доказу, але й його належність, допустимість, достовірність та зв’язок з іншими матеріалами справи. Після розгляду всіх обставин суд виносить рішення.

Відповідно до Постанови КМУ №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану":

"2. Особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов’язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва").

Згідно із статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей":

"Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги:

1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Аби отримати ОГД сім’ї загиблих військовослужбовців, які проходили військову службу в Збройних Силах України, вони мають звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації.

Для оформлення одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті військовослужбовця ЗСУ військова частина зобов’язана надати до ТЦК та СП такі документи:

— витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків військової частини у зв’язку із загибеллю/смертю військовослужбовця;

— витяг з послужного списку особової справи про склад сім’ї військовослужбовця;

— грошовий атестат із зазначенням інформації про виплату винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, або витяг з наказу про виплату такої винагороди.

Особам, які мають право на отримання грошової допомоги від держави, для призначення та виплати слід підготувати і подати до районного (міського) ТЦКСП наступні документи:

1. Заява про виплату ОГД.
2. Документ, що посвідчує особу

передбачений частиною першою статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»;

для осіб без громадянства та іноземців — документ, що посвідчує їхню особу.

1. Документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності),— крім осіб без громадянства або іноземців.
2. Свідоцтво про смерть військовослужбовця.
3. Згода на обробку персональних даних.
4. Документ, що підтверджує родинні зв’язки з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час дії воєнного стану:

а) для дружини/чоловіка — свідоцтво про шлюб;

б) для дитини — свідоцтво про народження дитини;

в) для батьків — свідоцтво про народження загиблого (померлого);

г) для осіб, які перебували на утриманні загиблого (померлого) — документ, що підтверджує перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця.

1. Довідка про:

відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, видана відповідними органами МВС

або

повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (vytiah.mvs.gov.ua/app/checkStatus) або з сервісу державних послуг «Дія» (diia.gov.ua).

1. Свідоцтво про зміну імені — у разі зміни прізвища, імені, по батькові.
2. Рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду

про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, — для законних представників неповнолітніх дітей загиблого (померлого).

1. Відмова від частки допомоги

засвідчена нотаріусом або (якщо відмовник перебуває за кордоном) у консульстві України.

1. Рішення суду, яке набрало законної сили та стосується призначення ОГД (за наявності).
2. Інші документи щодо призначення та виплати ОГД (за наявності).

Алгоритм призначення і виплати одноразової грошової допомоги

Крок 1. районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП) приймає документи, засвідчує їхні копії і не пізніше ніж 7 робочих днів після надходження всіх документів надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦК та СП за підпорядкуванням.

Крок 2. обласний (Київський міський) ТЦК та СП перевіряє отримані документи, складає висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги та надсилає до Міністерства оборони України.

Крок 3. структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України опрацьовують отримані документи та подають їх на розгляд Комісії Міноборони.

Крок 4. ухвалене рішення щодо призначення допомоги Департаментом соціального забезпечення доводиться впродовж 3-х робочих днів до Командування Сухопутних військ для інформування ТЦКСП, які повідомляють про це заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних).

Крок 5. Департамент соціального забезпечення перераховує кошти Командуванню Сухопутних військ, яке перераховує ці кошти обласним (Київському міському) ТЦК та СП.

Крок 6. виплата одноразової грошової допомоги здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП не пізніше ніж 5 робочих днів з дня отримання відповідних асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок банку, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

Районний (міський) ТЦКСП відправляє документи на перевірку в обласний ТЦКСП, а той своєю чергою — до Міноборони. Там документи опрацьовують відповідні підрозділи і подають на розгляд комісії, яка протягом місяця ухвалює рішення про призначення виплат. Районний (міський) ТЦКСП має про це рішення повідомити заявників.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Для отримання статусу дитини загиблого Захисника України, потрібно документально підтвердити факт батьківства. Якщо в свідоцтві про народження дитини немає запису про батька, його треба визнати через:

добровільне визнання батьківства (неможливо після смерті)

Судове встановлення батьківства (це Ваш шлях)

На жаль, звичайні ДНК-тести, які не були проведені відповідно до процесуальних вимог (із супроводом нотаріально посвідчених зразків, лабораторією, яка має право проводити експертизи для суду тощо), не приймаються судом як доказ. Але їх можна використати як додатковий доказ або підставу для призначення судово-медичної експертизи.

Загалом Вам потрібно подати заяву до суду про встановлення батьківства. Важливо зібрати докази:

ДНК-тест (навіть неофіційний) – додати до справи

Фото, листування, свідки, які можуть підтвердити, що батько визнавав дитину

Документи, де фігурує його ім’я як батька (наприклад, медичні картки, листи, соцмережі, спільні фото, переписка з родичами)

Свідки – його родичі, друзі, які знали про батьківство.

Якщо рішення суду буде позитивним, дитина зможе отримати кошти по загиблому батьку.

З повагою! Щасти Вам!