Чи є платником земельного податку ТОВ

Так, ТОВ є платником земельного податку в описаній вами ситуації.

Навіть якщо земельна ділянка під будинком не відведена ТОВ окремо і вхід до приміщення здійснюється з тротуару, законодавство України визначає власників нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках як платників земельного податку за земельну ділянку під таким будинком.

Розмір податку для вашого ТОВ буде визначатися пропорційно до частки займаної площі приміщення (70 кв.м.) у загальній площі всіх приміщень у будинку. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки під будинком.

ст. 287.8. Податкового кодексу України: Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

На практиці - Вас "знайде" балансоутримувач прибудинкової території і буде виставляти Вам рахунки на компенсацію земельно податку пропорційно займаній Вами площі.

Доброго дня, Маргарита!

Норми встановлені п. п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) Плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).

Право власності на земельну ділянку, право постійного користування, а також право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації таких прав (статті 125, 126 Земельного кодексу України).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПКУ).

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються у постійне користування підприємствам, які здійснюють управління такими будинками. Разом з тим, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та прибудинкові території, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 42 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ)).

З огляду на викладене, обов’язок сплачувати земельний податок та подавати податкову декларацію з цього податку у юридичної особи, яка має право власності на будівлю, споруду (її частину), настає з дня виникнення права власності/користування земельними ділянками, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини).

Оскільки обов’язок сплачувати земельний податок та подавати податкову декларацію з цього податку настає з моменту набуття відповідного права на земельну ділянку, то власнику нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку необхідно оформити таке право. При цьому до набуття права власності/користування земельною ділянкою у власника вказаного майна відсутні підстави для нарахування земельного податку.

Відповідно до статті 286 ПКУ. Порядок обчислення плати за землю

286.1. Підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Основна норма, якою оперують фіскальні органи, це пункт 287.8 ст. 287 Податкового Кодексу України, згідно з яким власник нежитлового приміщення у багатоповерховому житловому будинку сплачує до бюджету податок з площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної долі прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Здавалося б, досить пряме і однозначне правило. Проте ті суди, які йшли назустріч підприємцям, розглядали його в комплексі з іншими нормами НК і нормами Земельного кодексу, внаслідок чого приходили до висновку, що фактично робило пункт 287.8 "мертвим".Так, Харківський апеляційний адміністративний суд у визначенні від 15.02.2012 у справі № 2а-12333/11/2070 (відмовлено у відкритті касаційного виробництва ВАСУ), проаналізувавши земельне і податкове законодавство, зокрема підстави для виникнення прав на землю, зробив висновок, що сплата земельного податку за земельну ділянку під багатоповерховим житловим будинком повинна включатися в договір оренди приміщення з підприємствами, установами або організаціями, які здійснюють управління цими будинками, як відшкодування земельного податку за земельну ділянку, надану для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площа якого визначається пропорційно площі арендованого приміщення.Суд також звернув увагу на те, що власникові приватизованої квартири багатоповерхового будинку доля земельної ділянки не виділялася, документів, що засвідчують право на земельну ділянку він не має, а тому для нього об'єкт оподаткування земельним податком (земельна ділянка) - відсутній. При цьому колегія суддів небезпідставно посилалася на положення п.14.1.72 ст.14 Податкового Кодексу України, згідно з якими земельний податок - обов'язковий платіж, що стягується з власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, і на положення ст. 270, по яких об'єктами оподаткування є земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні; земельні частки (паї) які знаходяться у власності.Київський апеляційний адмінсуд у визначеннях від 09.10.2012 у справі №2а-6693/12/2670, від 06.11.2012 у справі 2а-11216/12/2670 (по обох відмовлено у відкритті касаційного виробництва Вищим адмінсудом) також дійшов висновку про те, що для цілей оподаткування земельним податком обличчя повинне мати статус землевласника/землекористувачапридбаного в порядку, встановленому Земельним кодексом України.Аналогічній позиції придержался і окружний адмінсуд Києва в постанові від 23.04.2013 у справі №826/2782/13-а.

Таким чином, в адміністративних судах різних інстанцій сформувалася думка, яка фактично не визнає власників нежитлових приміщень у багатоповерхових будинках платниками земельного податку. Але існує і інша позиція судової системи, яка у результаті все ж доповнює вищеописану.

Зокрема, Дніпропетровський окружний адмінсуд в постанові від 25.04.2013 у справі № 804/4741/13-а, Дніпропетровський апеляційний адмінсуд в постановах від 15.01.2013 у справі № 2а/0470/9905/11 і від 05.02.2013 у справі № 2а/0470/9906/11 дійшли висновку, що позивачі є платниками земельного податку із земельних ділянок на яких розташовані ті, що належать їм на праві власності частини нежитлових приміщень в житлових будинках.Суди чомусь керувалися, серед іншого, статтею 377 Цивільного кодексу України, якій встановлено, що до особи, яка придбала право власності на житловий будинок (окрім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в об'ємі і на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). При цьому суди не врахували, що в справах йдеться про частини багатоповерхових будинків, а не про будинок, будівлю або споруду.Як би то не було, в цих спорах суди у результаті прийшли, по суті, до такого ж висновку, як і в раніше описаних випадках. А саме, суди встановили, що розрахунок земельного податку проведений виходячи з середніх показників нормативної грошової оцінки земельних ділянок по місту.Проте, на думку суддів, визначення земельного податку виходячи з середніх показників нормативної грошової оцінки земельних ділянок по місту не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, а також приписам ст. 23 Податкові кодекси України, згідно якої базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики об'єкту оподаткування.Тобто, суди визнали той факт, що без грошової оцінки конкретного, а саме виділеного в натурі, земельної ділянки, його неможливо оподаткувати. Іншими словами суд угледів відсутність бази оподаткування.Повернемося до першої частини цього матеріалу, в якому суди грунтувалися на тому, що власникам приміщень у багатоповерхових будинках доля земельної ділянки не виділялася, документів на земельну ділянку вони не мають, а тому для них відсутній об'єкт оподаткування земельним податком (земельна ділянка).

І що ми бачимо: в одному випадку суди говорять про відсутність об'єкту оподаткування, інші - про відсутність бази. Проте, немає бази без об'єкту. І тому фактично суди праві в обох випадках.В той же час, є і судові рішення, які без особливих правових поневірянь розділяють думку податківців. Зокрема, Київський апеляційний адмінсуд в постанові від 02.04.2013 у справі № 2а-15824/12/2670 зробив висновок, що позивач як власник нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку є платником земельного податку і несе зобов'язання по сплаті земельного податку відповідно до п. 287.8 статей 287 НК України, виходячи з площі земельної ділянки під такими нежитловими приміщеннями з урахуванням долі прибудинкової території, хоча сама земельна ділянка (його частина) не виділяється.

Підводячи підсумки, слід визнати, що в обговорюваному питанні адміністративні суди частіше приймають сторону підприємців використовуючи при цьому цілком обгрунтовані аргументи, але судова практика продовжує формуватися, і єдиного механізму розгляду суперечок цієї категорії доки немає.

https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/93284_poda...

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 ЗКУ).

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 269, 270 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ПКУ).

Згідно з п. 287.1 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Водночас згідно з п. 287.8 ПКУ власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Статтею 125 ЗКУ передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, які пов'язані з реалізацією прав та виконання обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом 417.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №417 співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Згідно з частиною другою ст. 382 ЦКУ усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, право на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникає у всіх співвласників (власників жилих та нежилих приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Зазначена позиція викладена в наказі Мінфіну №602.

Вітаю Вас.

На мій погляд - так, ТОВ є платником земельного податку у даній ситуації.

ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112)

Стаття 269. Платники плати за землю

269.1. Платниками плати за землю є:

269.1.1. платники земельного податку:

269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

269.2. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Стаття 270. Об’єкти оподаткування платою за землю

270.1. Об’єктами оподаткування платою за землю є:

270.1.1. об’єкти оподаткування земельним податком:

270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності;

270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності;

270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

270.1.2. об’єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Висновок: ТОВ, яке володіє нежитловим приміщенням у житловому будинку в м. Києві, зобов’язане сплачувати земельний податок, навіть якщо земля не відведена окремо, власність зареєстрована лише на приміщення, а не на ділянку.

З повагою!

Вітаю Вас, пані Маргарито!

Якщо на юридичну особу не оформлено право власності на земельну ділянку, то земельний податок вона не сплачує.

У випадку з багатоквартирним будинком власником/постійним користувачем земельної ділянки і безпосереднім платником земельного податку повинні виступати (після реєстрації прав на земельну ділянку):

1) установа/організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком держ- чи комунальної власності;

2) ОСББ, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників.

Дане положення передбачене в узагальнюючій податковій консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 06.07.2018 № 602 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0602201-18#Te...

Питання:

Чи повинна особа сплачувати земельний податок у випадку, якщо вона є власником нерухомого майна (в тому числі у багатоквартирному будинку), що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені?

Відповідь:

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненням (далі - ПКУ) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПКУ землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПКУ платниками земельного податку є (а) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та (б) землекористувачі. Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 ПКУ є (а) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та (б) земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III, зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ).

Відповідно до статті 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗКУ, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗКУ).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗКУ). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 № 417-VIII, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 417).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 417 співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина 2 статті 12 Закон № 417).

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПКУ власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Що стосується особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Успіхів Вам!