огляд медичної документаціі з приводу достатньості підстав для отримання групи інвалідності

Вітаю!

ВАМ ТРЕБА ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЛІКАРЯ-ФАХІВЦЯ, А НЕ ДО ЮРИСТІВ.

ЮРИСТИ МОЖУТЬ НАВЕСТИ ТІЛЬКІ ЮРИДИЧНИЙ БІК ПИТАННЯ.

ЩАСТИ ВАМ!

Доброго дня, Євгене!

Юристи можуть лише проглянути Ваші медичні документи, але саме лікарі (переважно неврологи, терапевти, судмедексперти або колишні члени МСЕК) можуть оцінити наявність підстав для встановлення групи інвалідності згідно постанови КМУ 1338, дати поради, які обстеження чи формулювання доцільно додати для більшої аргументованості перед оцінюванням повсякденного функціонування особи.

З критеріями направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи можете ознайомитись за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%...

Відповідно до постанови КМУ 1338

8. Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов’язкових умов:

• стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
• обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
• необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

9. Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%..., встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.

10. Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:

• перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді;
• друга (II);
• третя (III).

11. Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

12. Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

13. Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

14. Строк повторного огляду визначається з урахуванням стану, прогнозу розвитку захворювання та реабілітаційного потенціалу.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас.

Переглянути документи не проблема, але це все рівно буде висновок гіпотетичний, з чималою помилкою. Тут треба звертатися до фахівців-медиків.

На жаль, але дане питання належить до виключної компетенції лікарів, якими не є юридичні фахівці. Тим не менше, відповідь на Ваше питання надає чинне законодавство.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

від 15 листопада 2024 р. № 1338 Київ

Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

Строк встановлення інвалідності

15. Інвалідність встановлюється на такі строки:

для осіб, які мають анатомічні дефекти, інші необоротні порушення функцій органів і систем організму згідно з частиною I додатка, - безстроково;

для осіб, які проходять повторне оцінювання і мають інвалідність I групи протягом 5 років, - безстроково;

для осіб, які мають онкологічні та онкогематологічні захворювання з несприятливим прогнозом згідно з частиною II додатка, - на 5 років;

для осіб, які мають хронічні захворювання з тяжким перебігом згідно з частиною III додатка, - на 5 років;

для осіб, яким вперше встановлюється III група інвалідності, - на 1 рік;

для осіб, яким вперше встановлюється II група інвалідності, - на 2 роки;

для осіб, що проходять повторне оцінювання, - на 1-3 роки.

I. ПЕРЕЛІК анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання

Група інвалідності IА

1. Кукси обох верхніх кінцівок - на рівні плеча.

2. Кукси двох нижніх кінцівок - на рівні гомілки та вище у поєднанні з куксою однієї верхньої кінцівки.

3. Психічні розлади із стійкими, значно вираженими психопатологічними синдромами (деменція; олігофренія: ідіотія, імбецильність; слабоумство внаслідок шизофренії та епілепсії).

4. Хвороби центральної та периферичної нервової системи з прогресуючим перебігом, наслідки травм та інших захворювань нервової системи із незворотними, значно вираженими порушеннями рухових, мовних та зорових функцій (тетра- або триплегія, верхня або нижня параплегія, виражена атаксія, грубий паркінсоновський та гіперкінетичний синдроми з неможливістю стояти та ходити, виражені бульбарні порушення, тотальна афазія, повна сліпота або концентричне звуження полів зору до 10 градусів від точки фіксації на обидва ока).

5. Різко виражена контрактура або анкілози плечових, ліктьових, променево-зап’ясткових суглобів верхніх кінцівок або кульшових, колінних, гомілково-ступеневих суглобів нижніх кінцівок у функціонально невигідному положенні (у разі неможливості ендопротезування).

6. Поєднання сліпоти на обидва ока (коригована гострота зору нижче ніж 0,1 або концентричне звуження полів зору до 25 градусів від точки фіксації) із загальною соматичною патологією, що призводить до високого ступеня втрати здоров’я та повної залежності від інших осіб; або з ампутаціями нижніх кінцівок на рівні стегна або однієї верхньої кінцівки; або з повною глухотою.

Група інвалідності IБ

7. Двобічний анофтальм (відсутність очей, вроджені рудиментарні очні яблука).

8. Сліпота (гострота зору з переносною корекцією менше ніж 0,05 або концентричне звуження поля зору до 10 градусів від точки фіксації) на обидва ока внаслідок стійких незворотних змін.

9. Кукси обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини стегон і вище.

10. Хвороби центральної та периферичної нервової системи з прогресуючим перебігом і наслідки травм та інших уражень нервової системи з незворотними, значно вираженими порушеннями рухових, мовних та зорових функцій (верхня або нижня параплегія, геміплегія, виражена атаксія, тотальна афазія, повна сліпота тощо).

11. Психічні захворювання: люцидна кататонія, яка триває понад один рік, слабоумство внаслідок епілепсії з частими (15 і більше разів на місяць) епілептичними нападами.

12. Двобічна відсутність чотирьох, трьох пальців кистей, включаючи перший.

13. Кукси верхніх кінцівок на рівні передпліччя у різних поєднаннях.

14. Різко виражена контрактура або анкілоз суглобів китиць у функціонально невигідному положенні.

14-1. Хронічна хвороба нирок V стадії, хронічна ниркова недостатність IV ступеня, постійний гемодіаліз.

Група інвалідності II

15. Відсутність однієї легені та хронічна легенева недостатність II ступеня внаслідок патологічних змін другої легені.

16. Стійкий повний птоз на обох очах після всіх видів відновного лікування та необоротні зміни органу зору з гостротою зору з переносною корекцією 0,05-0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20 градусів від точки фіксації на обидва ока або на око, що краще бачить.

17. Параліч нижньої кінцівки, виражені тетрапарез, трипарез, верхній або нижній парапарез, геміпарез за неефективності заходів фізичної реабілітації.

18. Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами.

19. Дефекти черепа (60 кв. сантиметрів і більше), не заміщені аутокісткою.

20. Екзартикуляція верхньої кінцівки в плечовому суглобі, екзартикуляція стегна.

21. Коротка кукса стегна у разі неможливості протезування.

22. Кукса обох гомілок.

23. Хибна кукса нижньої кінцівки або обох стоп на рівні суглоба Шопара у разі неможливості реабілітації і протезування.

24. Анкілоз або різко виражена контрактура кульшового суглоба (порушення функції суглоба III ступеня) з вираженою контрактурою, анкілозом колінного суглоба, ампутаційною куксою ступні на рівні суглоба Лісфранка та вищому рівні за неефективності та безперспективності реабілітаційних заходів.

25. Кукса стегна чи гомілки в поєднанні з іншою незворотною патологією у разі неможливості реабілітації, що призводить у сукупності до обмеження життєдіяльності II ступеня.

26. Деформація грудної клітини внаслідок резекції п’яти та більше ребер за наявності легеневої недостатності II ступеня.

27. Кукса верхньої або нижньої кінцівки, поєднана з глухотою на обидва вуха або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією.

28. Параліч або виражений парез однієї кінцівки, поєднаний з глухотою на обидва вуха або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією, або помірними розладами функції тазових органів.

29. Цукровий діабет 1 і 2 типу з ампутацією нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки та вище.

30. Калова (сечова) нориця, неприродний задній прохід за неефективності або наявності протипоказань до оперативного втручання.

31. Кукса стегна за помірного порушення рухових чи статичних функцій іншої нижньої кінцівки (деформуючий артроз кульшового суглоба I-II ступенів, неправильно зрослий злам стегнової кістки із скривленням осі, вкорочення кінцівки на 2-3 сантиметри, фіброзний анкілоз колінного суглоба, помірна контрактура колінного суглоба, помірна контрактура скокового суглоба, порушення функції суглоба II ступеня).

32. Стан після трансплантації внутрішніх органів за умови сприятливого перебігу післяопераційного періоду.

33. Стан після ендопротезування двох суглобів (кульшових, колінних) у різних поєднаннях.

34. Психічне захворювання, інвалідність внаслідок якого триває більше десяти років.

35. Єдина функціонуюча нирка за наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня.

Група інвалідності III

36. Відсутність одного ока.

37. Стійкий повний птоз на одному оці після проведення усіх видів відновного лікування.

38. Сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10 градусів від точки фіксації) або ураження обох очей (зниження гостроти зору з переносною корекцією 0,1 і нижче або концентричне звуження поля зору до 25 градусів від точки фіксації).

39. Двобічна глибока туговухість з підвищенням порогів повітряної провідності 86 дБ та більше на частотах 500-4000 Гц у разі неможливості хірургічної корекції.

40. Стійка трахеостома.

41. Стеноз гортані II-III ступенів внаслідок травматичного або інфекційного ураження нервово-м’язового апарату гортані з одно- або двобічним парезом і стійкою дисфонією у разі неможливості або неефективності хірургічного лікування.

42. Стійка афонія органічного ґенезу.

43. Дефект щелепи або твердого піднебіння, якщо протезування не забезпечує жування та ковтання і призводить до помірно вираженого дефіциту ваги тіла.

44. Спотворюючі обличчя рубці та дефекти, які не піддаються хірургічно-косметологічній корекції.

45. Карликовість із зростом нижче ніж 130 сантиметрів у чоловіків та 120 сантиметрів у жінок.

46. Помірна сенсорна афазія за неефективності логопедичної реабілітації.

47. Параліч кисті за неефективності фізичної реабілітації.

48. Помірний парез верхньої або нижньої кінцівки, що супроводжується значним обмеженням обсягу активних рухів в усіх суглобах за неефективності фізичної реабілітації.

49. Чужорідне тіло в речовині головного мозку (внаслідок травми), якщо травма супроводжувалась абсцесом мозку або менінгоенцефалітом (введення чужорідних тіл у речовину головного мозку з метою лікування не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень нервової системи та психіки).

50. Дефект кісток черепа (3 кв. сантиметри і більше), не заміщений аутокісткою.

51. Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з помірно вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами.

52. Кукса верхньої кінцівки на рівні променево-зап’ясткового суглобу та вище.

53. Хибний суглоб плеча або обох кісток передпліччя.

54. Відсутність усіх фаланг чотирьох пальців кисті, за винятком першого.

55. Відсутність трьох пальців кисті, включаючи перший; анкілоз чи виражена контрактура тих самих пальців у функціонально невигідному положенні.

56. Відсутність першого та другого пальців з відповідними п’ястковими кістками.

57. Відсутність перших пальців обох кистей.

58. Відсутність трьох пальців кистей з відповідними п’ястковими кістками.

59. Кукса стегна чи гомілки.

60. Кукса стопи на рівні суглоба Лісфранка або на вищому рівні.

61. Двобічна кукса стопи з резекцією голівок плюсневих кісток за Шарпом.

62. Різко виражена контрактура або анкілоз двох надп’ятково-гомілкових суглобів.

63. Різко виражена контрактура або анкілоз надп’ятково-гомілкового суглоба з розташуванням стопи у функціонально невигідному положенні.

64. Різко виражена контрактура чи анкілоз кульшового або колінного суглоба.

65. Вроджений або набутий вивих одного кульшового суглоба із значним порушенням функції.

66. Деформація грудної клітки внаслідок резекції трьох та більше ребер за наявності легеневої недостатності I ступеня і вище.

67. Хибний суглоб стегна чи обох кісток гомілки або великої гомілкової кістки за неефективності реабілітаційних заходів після п’яти років спостереження.

68. Нестійкий колінний або кульшовий суглоб з вираженим порушенням функції кінцівки.

69. Укорочення нижньої кінцівки на 7 сантиметрів і більше.

70. Сколіоз III ступеня, кіфосколіоз III ступеня з наявністю легеневої недостатності II ступеня, або сколіоз чи кіфосколіоз IV ступеня.

71. Анкілоз або різко виражена контрактура плечового або ліктьового суглоба у функціонально невигідному положенні.

72. Нестабільність плечового або ліктьового суглоба у поєднанні з несправжнім суглобом однієї з кісток передпліччя за низького реабілітаційного потенціалу.

73. Контрактура передпліччя в положенні повної пронації.

74. Ішемічна контрактура Фолькмана з вираженим порушенням основних функціональних захватів кисті.

75. Деформуючий артроз кульшового суглоба IV ступеня з порушенням функції суглоба III ступеня та вище за низького реабілітаційного потенціалу.

76. Екстирпація шлунка, тотальна колопроктектомія, панкреатоектомія за наявності цукрового діабету.

77. Первинний (тотальна тиреоїдектомія) або вторинний (внаслідок патології гіпофізу) гіпотиреоз у тяжкій формі в стадії субкомпенсації або декомпенсації за неефективності адекватного лікування.

78. Первинна (двобічна адреналектомія) або вторинна (внаслідок патології гіпофізу) надниркова недостатність у тяжкій формі.

79. Чужорідне тіло в серцевому м’язі або у перикарді внаслідок травми (поранення), штучний клапан серця, функціонуючий кардіостимулятор (введення чужорідних тіл у судини серця, міокард, перикард з метою лікування або діагностики не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень функції серцево-судинної системи та обмеження життєдіяльності хворого).

80. Єдина функціонуюча нирка.

81. Відсутність однієї легені.

82. Двобічна мастектомія.

83. Однобічна мастектомія внаслідок злоякісного новоутворення.

84. Мікроцист (70 куб. сантиметрів та менше) або відсутність сечового міхура.

85. Цистектомія з транслокалізацією сечоводів у кишківник.

86. Рідкісні (орфанні) захворювання, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації.

87. Розширена екстирпація матки з додатками за наявності онкологічних захворювань.

88. Травматична кастрація у чоловіків.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго дня, Євгене!

По великому рахунку Вам потрібна консультація профільного лікаря, оскільки саме останній зможе Вас проконсультувати з даного питання та порадити, які обстеження потрібно пройти додатково. Чи Ваші профільні лікарі не можуть допомогти у цьому питанні? Звертались вже до останніх за допомогою?

Допомога, яка може бути надана Вам юристами стосується виключно аналізу норм законодавства, які регулюють питання проходження експертного оцінювання, підстав для направлення особи на таке оцінювання та критеріїв встановлення інвалідності.

Перш за все питання полягає у порушенні функцій організму та обмежень життєдіяльності.

Для того, аби Вам призначили, наприклад, ІІІ групу інвадіності, Ви повинні мати помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування.

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа може пересуватися, але з деякими труднощами, це може включати повільніший темп, потребу в коротких перервах на довгих відстанях або невеликі труднощі під час долання перепон. Вони можуть самостійно користуватися особистим та громадським транспортом, але іноді потребують допомоги. Показниками оцінки є темп пересування 20-59 метрів на хвилину, здатність долати до 200 метрів лише з допомогою (палиці, ходунків або інших допоміжних засобів реабілітації), результат виконання шестихвилинного тесту ходьби -100-300 метрів.

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа потребує використання допоміжних засобів, регулярної допомоги один чи кілька разів на день для виконання окремих завдань, пов’язаних з особистою гігієною, одяганням, приготуванням їжі або іншими щоденними активностями, що може передбачати підтримку у плануванні дій або безпосередню допомогу.

Отже, відповідно до Постанови КМУ №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-п#Te...:

КРИТЕРІЇ направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи

1. Особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії на огляд до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування в таких випадках:

1) настання строку повторного огляду, встановленого медико-соціальною експертною комісією, або повторного оцінювання, встановленого експертною командою, або необхідність встановлення інвалідності по досягненню дитиною з інвалідністю повноліття (направлення на проведення оцінювання здійснюється не раніше двох місяців до досягнення дитиною з інвалідністю повноліття);

2) наявність в пацієнта стійкого або необоротного характеру захворювання (хвороба триває не менше 12 місяців або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до передчасної смерті особи, а також шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування є мінімальними);

3) тимчасова непрацездатність триває безперервно протягом 120 календарних днів з дня її початку, що підтверджено медичними висновками про тимчасову непрацездатність та/або листками непрацездатності у паперовій формі. У такому випадку направлення на оцінювання здійснюється до завершення періоду, визначеного цим підпунктом;

4) тимчасова непрацездатність, що спричинена одним і таким самим захворюванням або станом, тривала з перервами, але загалом протягом 150 календарних днів протягом року, що підтверджено медичними висновками про тимчасову непрацездатність та/або листками непрацездатності у паперовій формі. У такому випадку направлення на оцінювання здійснюється до завершення періоду, визначеного цим підпунктом;

5) захворювання на туберкульоз. У такому випадку направлення на оцінювання здійснюється через 10 місяців з дня настання непрацездатності незалежно від безперервності;

6) проведення пацієнту однієї або кількох медичних інтервенцій відповідно до кодів згідно з національним класифікатором НК 026:2021 “Класифікатор медичних інтервенцій”, відомості про що містяться в електронній системі охорони здоров’я (додаток 1), чи встановлення одного або кількох діагнозів відповідно до кодів згідно з національним класифікатором НК 025:2021 “Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я”, відомості про що містяться в електронній системі охорони здоров’я (додаток 2);

7) необхідність встановлення ступеня втрати професійної працездатності.

2. У разі направлення на оцінювання в медичній документації повинно бути зафіксоване стійке обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання, провадження трудової діяльності.

Критерії визнання особи особою з інвалідністю

8. Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов’язкових умов:

• стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
• обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
• необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

9. Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.

До основних видів порушення функцій та структур організму людини, які визначаються під час оцінювання повсякденного функціонування особи, належать:

1) порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мови, емоцій, волі);

2) порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);

3) порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);

4) порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;

5) мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;

6) порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

5. Ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об’єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

• легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;
• помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;
• виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;
• значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

6. До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом), зокрема з використанням допоміжних засобів реабілітації.

До параметрів оцінки здатності пересування належать: характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб під час пересування, зокрема з використанням допоміжних засобів реабілітації.

Існують такі ступені обмеження здатності до пересування:

• нормальна здатність до пересування (відсутність обмеження) - особа здатна пересуватися без обмежень: ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом. Показниками оцінки є темп пересування понад 100 метрів на хвилину та більше, здатність долати 500 метрів та більше без втоми, результат виконання шестихвилинного тесту ходьби - понад 500 метрів;
• легкий ступінь обмеження - особа може пересуватися з незначними труднощами, такими як незначне уповільнення темпу або потреба в коротких перервах на довгих відстанях. Особи з легким обмеженням можуть самостійно користуватися особистим та громадським транспортом, але іноді потребують допомоги. Показниками оцінки є темп пересування 60-100 метрів на хвилину, здатність долати 200-500 метрів із можливими перервами, результат виконання шестихвилинного тесту ходьби - 300-500 метрів;
• помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа може пересуватися, але з деякими труднощами, це може включати повільніший темп, потребу в коротких перервах на довгих відстанях або невеликі труднощі під час долання перепон. Вони можуть самостійно користуватися особистим та громадським транспортом, але іноді потребують допомоги. Показниками оцінки є темп пересування 20-59 метрів на хвилину, здатність долати до 200 метрів лише з допомогою (палиці, ходунків або інших допоміжних засобів реабілітації), результат виконання шестихвилинного тесту ходьби -100-300 метрів;
• виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа має значні труднощі під час пересування, наприклад, може ходити лише на короткі відстані або потребувати допомоги під час використання сходів. Темп пересування повільний, можливість користуватися особистим та громадським транспортом суттєво обмежена і особа може потребувати регулярної допомоги інших. Показниками оцінки є темп пересування 20-59 метрів на хвилину, здатність долати до 200 метрів лише з допомогою (палиці, ходунків або інших допоміжних засобів реабілітації), результат виконання шестихвилинного тесту ходьби 100-300 метрів;
• значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа не здатна пересуватися, або здатна з серйозними обмеженнями чи в певних умовах, наприклад, за допомогою інвалідного візка. Характер ходьби може бути нестабільним, темп - дуже повільним або взагалі відсутнім. Здатність самостійно користуватися транспортом відсутня і особа потребує постійної допомоги. Показниками оцінки є практично відсутній темп пересування (0-20 метрів на хвилину), здатність долати менше 100 метрів лише із сторонньою допомогою або крісла колісного, результат виконання шестихвилинного тесту ходьби - менше 100 метрів або неможливість виконання тесту без сторонньої допомоги.

Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.

Параметром оцінки здатності до самообслуговування є інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі, та обсяг дій, які особа здатна виконувати щодо самообслуговування.

Існують такі ступені обмеження здатності до самообслуговування:

• нормальна здатність до самообслуговування (відсутність обмеження) - особа здатна до самообслуговування без будь-якої допомоги інших, включаючи особисту гігієну, приготування їжі, одягання та інші щоденні завдання;
• легкий ступінь обмеження - особа потребує допомоги від одного до кількох разів на тиждень для виконання деяких завдань самообслуговування, наприклад, приготування їжі або нагадування про прийом лікарських засобів;
• помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа потребує використання допоміжних засобів, регулярної допомоги один чи кілька разів на день для виконання окремих завдань, пов’язаних з особистою гігієною, одяганням, приготуванням їжі або іншими щоденними активностями, що може передбачати підтримку у плануванні дій або безпосередню допомогу;
• виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа потребує допомоги в самообслуговуванні приблизно кожні 30-60 хвилин протягом дня та використання допоміжних засобів. Допомога зосереджена на виконанні базових щоденних завдань, таких як харчування, прийом ліків та пересування;
• значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа не здатна до самообслуговування або потребує постійної допомоги протягом дня у більшості видів діяльності через серйозні обмеження у здатності до самообслуговування, що може включати повну залежність від сторонньої допомоги для виконання основних завдань.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, Євгене!

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".

У відповідності до п. 12 постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - справа) експертною командою за заявою особи, щодо якої він здійснюється, поданою в електронній (у разі технічної можливості) або паперовій формі, можуть бути присутні:

лікар, який направив особу на проведення оцінювання, зокрема з використанням методів і засобів телемедицини;

уповноважений представник особи (зокрема залучений лікар, соціальний працівник, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб).

До заяви додається копія документа, що підтверджує повноваження уповноваженого представника у разі його залучення.

Особа або її уповноважений представник мають право до початку проведення оцінювання подати адміністратору заяву щодо самостійного здійснення відео-, аудіофіксації розгляду справи експертною командою з використанням власних технічних засобів. Така заява у довільній формі подається у паперовому або у разі технічної можливості електронному вигляді та повинна містити зобов’язання особи щодо неперешкоджання процесу здійснення оцінювання та невикористання створеного такою особою запису процесу оцінювання для інших цілей, крім використання під час підготовки скарги та долучення запису до матеріалів, які додаються під час оскарження прийнятого рішення. Відсутність такої заяви є підставою для відмови у наданні дозволу на здійснення відео-, аудіофіксації розгляду справи експертною командою з використанням власних технічних засобів.

Під час проведення оцінювання відео-, аудіофіксація розгляду справи повинна здійснюватися без створення перешкод у проведенні оцінювання та з дотриманням особистих немайнових прав осіб, які беруть участь у проведенні оцінювання, з виявленням тактовності, ввічливості, витримки та поваги.

Вам слід пройти огляд повторно з урахуванням вищевказаних положень з застосуванням відеофіксації. Отримати рішення та за потреби звернутися за його оскарженням.

З повагою, Віра Братченко.

Доброго дня.

Вам краще звернутися до медичного фахівця якщо хочете отримати кваліфіковану та професійну відповідь.

Згідно ПКМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338:

Процес направлення на оцінювання повсякденного функціонування базується на послідовності дій, що дозволяє забезпечити взаємодію між лікарем, пацієнтом і експертною командою. Послідовність етапів дозволяє впорядкувати роботу та забезпечити обґрунтованість рішень.

1. Настання строку повторного оглядуСтроки повторного огляду, раніше встановлювались фахівцями медико-соціальної експертної комісії, з 1 січня 2025 року будуть встановлюватися експертною командою під час оцінювання. Це забезпечить своєчасний перегляд стану здоров’я людини та оцінку динаміки її функціонального стану.

2. Стійкий або необоротний характер захворюванняУ разі, якщо захворювання триває понад 12 місяців або характеризується тривалим перебігом із мінімальними шансами на покращення, людина потребує системної медичної та соціальної підтримки. Проведення оцінювання у таких випадках дозволяє об’єктивно визначити потреби та можливості для адаптації у повсякденному житті.

3. Тривала непрацездатність

• Безперервна тимчасова непрацездатність: якщо особа лікується протягом 120 календарних днів, це є підставою для направлення на оцінювання.
• Перервана непрацездатність: якщо непрацездатність мала перерви (наприклад, короткочасне повернення до роботи), направлення здійснюється не пізніше ніж через 150 календарних днів від початку першого періоду непрацездатності.

4. Захворювання на туберкульозДля людей із захворюванням на туберкульоз безперервність непрацездатності не є обов’язковою. Направлення на оцінювання здійснюється через 10 місяців із дня настання непрацездатності, що враховує тривалий характер лікування та необхідність додаткового медичного та соціального супроводу.

5. Невідкладно, за наявності певних діагнозів або проведених інтервенцій (без очікування 120 днів непрацездатності).

У певних ситуаціях стан здоров'я людини вимагає швидкого реагування. Якщо встановлено конкретні діагнози або проведено серйозні медичні інтервенції, очікування 120 днів непрацездатності є недоцільним. У таких випадках направлення на оцінювання повсякденного функціонування дається одразу, щоб забезпечити своєчасну підтримку та необхідний індивідуальний підхід.

Медичні інтервенції, що є підставою для направлення

Серед найсерйозніших втручань, які значно впливають на функціональний стан людини, виділяються:

• Ампутації кінцівок (різних рівнів, включаючи пальці, кисть, стегно тощо).
• Трансплантація органів (нирок, серця, легенів, печінки, підшлункової залози).
• Артродези великих суглобів.
• Видалення органів через травми чи патології.

Кожна з цих інтервенцій є серйозним втручанням у життя людини, вимагає реабілітації та належної підтримки для відновлення або адаптації до нових умов.

Діагнози, які вимагають негайного направлення

Існують також медичні стани, які є вагомою підставою для направлення на оцінювання:

• Сліпота обох очей або двобічний анофтальм.
• Хронічна хвороба нирок IV-V стадії.
• Важка або глибока розумова відсталість.
• Набута відсутність кінцівок (на будь-якому рівні).

Такі діагнози не лише впливають на здоров’я, але й змінюють повсякденне функціонування людини, створюючи нові виклики, які потребують системної допомоги.

Повний перелік діагнозів, станів та медичних інтервенцій, що є підставою для направлення визначений у постанові Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

Процес направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи побудований на послідовній взаємодії між лікуючим лікарем, пацієнтом та експертною командою. Завдяки визначеним етапам і зрозумілим правилам процедура є організованою та доступною для всіх учасників.

Перший етап — внесення даних лікарем та формування направлення. Лікуючий лікар вносить до електронної системи дані про людину, та медичні документи: результати обстеження, встановлені діагнози та медичні втручання. Також частиною направлення стають документи, що підтверджують підставу виникнення інвалідності, наприклад, рішення військово-лікарської комісії. Цифровий формат забезпечує доступ експертної команди до інформації та мінімізує ризик помилок.

Процедура направлення регулюється правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Документ визначає перелік діагнозів і медичних втручань, які є підставою для направлення, а також стандартизовані підходи до оцінювання, що мінімізує неоднозначність або суб’єктивність рішень.

Лікар формує направлення та передає його до обраного разом з людиною закладу охорони здоровʼя, в якому працюють експертні команди.

Другий етап. Отримане в електронній системі направлення перевіряється на коректність формування і наявність необхідних документів адміністратором закладу і приймається до розгляду або повертається на доопрацювання лікуючому лікарю, з відповідними коментарями.

У разі прийняття - експертна команда у визначений системою відповідно до розкладу час отримає доступ до документів. До складу команди входять фахівці, які аналізують інформацію та визначають ступінь функціональних обмежень.

Третій етап — ухвалення рішення та надання рекомендацій.Після аналізу отриманих даних експертна команда ухвалює рішення про ступінь функціональних обмежень особи. Висновок містить рекомендації щодо подальших дій, зокрема:

• призначення реабілітаційних заходів;
• встановлення інвалідності та її причини, час настання інвалідності;
• потребу інших форм соціальної підтримки.

https://moz.gov.ua/uk/kriteriyi-napravlennya-na-pr...