Позбавлення батьківства батька

Сімейний кодекс України:

По пункту 2) можливо це зробити, якщо Ви можете забезпечити надання до суду відповідних доказів.

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

5. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.

6. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Крок 1: Звернення до Органу опіки та піклування (Служби у справах дітей).

• Це обов'язковий етап. Перед поданням позову до суду ви (мати дитини) повинні звернутися до Служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.
• Служба розгляне вашу ситуацію, поспілкується з вами, дитиною, можливо, спробує зв'язатися з батьком. На основі всіх фактів вона підготує офіційний висновок для суду. Позитивний висновок є дуже вагомим доказом.

Крок 2: Збір доказової бази. Паралельно зі зверненням до Служби збирайте всі можливі докази. Вам знадобляться:

• Довідка про заборгованість по аліментах: Отримайте її у державного або приватного виконавця, який веде вашу справу. Це ключовий документ.
• Характеристика на дитину з навчального закладу (школи, дитячого садка), де буде вказано, що вихованням дитини займаються ви та її мати, а біологічний батько участі в житті дитини не бере.
• Документи від Служби у справах дітей: Копії актів, рекомендацій та докази того, що батько їх не виконував.
• Свідчення свідків: Це можуть бути сусіди, вчителі, вихователі, які можуть підтвердити в суді, що біологічний батько не з'являвся і не брав участі у житті дитини.
• Копії ваших документів: Свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про ваш шлюб, посвідчення багатодітної родини, паспорти, коди.

Крок 3: Подання позову до суду.

• Позовну заяву подає мати дитини. Ви (чоловік) можете бути залучені як третя особа або свідок.
• Позов подається до суду за місцем зареєстрованого проживання відповідача (біологічного батька).
• Орган опіки та піклування буде обов'язково залучений до справи як третя особа, яка надає висновок.

• Батько втрачає всі особисті немайнові права на дитину (право на виховання, на спілкування, на визначення її місця проживання тощо).
• Він втрачає права, пов'язані з майном дитини, зокрема право бути спадкоємцем після дитини.
• ВАЖЛИВО: Позбавлення батьківських прав не звільняє його від обов'язку сплачувати аліменти.
• Це відкриває для вас можливість у майбутньому усиновити дитину, що значно спростить багато юридичних питань (виїзд за кордон, представництво інтересів дитини тощо).

Доброго дня, Олена!

Так, Ви можете подати позовну заяву до суду щодо позбавлення біологічного батька батьківськийх прав. Раджу для початку звернутись до органу опіки та піклування із заявою для складання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав. Скорше за все, Ви отримаєте відмову, оскільки орган опіки та піклування готує даний висновок після відкриття провадження по справі та за вимого суду, проте, суд, в свою чергу, може відмови Вам у розгляді справи, оскільки Ви не звертались перед поданням позову самостійно до органу опіки та піклування.

У відповідності з частинами 4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов’язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Які докази Ви вже зібрали з приводу ухиляння батька від батьківських обов'язків, окрім заборгованності по аліментах? Скільки років дитині?

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною сьомою статті 7 СК України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ВСЕ НЕ ТАК ПРОСТО, ЯК ВИ ЦЕ СОБІ УЯВЛЯЄТЕ, АЛЕ ЗВЕРНУТИСЬ ДО СУДУ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ БІОЛОГІЧНОГО БАТЬКА ВИ МАЄТЕ БЕЗЗАСТЕРЕЖНЕ ПРАВО.

Матір або батька можуть позбавити судом батьківських прав, якщо вона/він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли до неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Ознаками такої поведінки може бути: свідома і навмисна відсутність турботи про розвиток дитини, її навчання, ігнорування потреб дитини, систематична несплата аліментів. Це мають бути не одиничні випадки, а системна поведінка. Те, що хтось з батьків не може піклуватися про дитину через свою хворобу чи з інших поважних причин – не підстава для позбавлення батьківських прав;

3) жорстоко поводиться з дитиною. Це насильство над дитиною як кимось із батьків, так і їхніми співмешканцями, якщо батьки цьому не перешкоджають;

4) хронічні алкоголіки або наркомани. Це обов’язково підтверджується медичним висновком;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Для цього потрібен відповіде рішення суду.

Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:

• встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази;
• звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінки батьків, їх взаємин з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов’язків;
• звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та отримати за результатами розгляду прийняте судом рішення.

СУДИ ДУЖЕ НЕОХОЧЕ ЙДУТЬ НА ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ - НИЖЧЕ Я РОЗПОВІМ ЧЬОМУ.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які ухиляються від виконання своїх обов’язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 Закону України від 26.04.2001 № 2402 «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання у сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону № 2402).

Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (ст. 141 Сімейного кодексу України).

Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК).

Статтею 150 СК визначено обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 9, 10 ст. 7 СК).

Частиною 7 ст. 7 СК передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від зазначених висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи та доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику ЄСПЛ як джерело права.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров’я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки, зростаючи, дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини.

Тлумачення наведених положень ст. 164 СК свідчить, що ухилення від виконання обов’язків із виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Відповідно до ст. 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків із виховання дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

У рішенні ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10.09.2019 у справі «Strand Lobben and others v. Norway» ЄСПЛ підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване ст. 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, ст. 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів установлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які залежно від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв’язки дитини з її сім’єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім’я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв’язків означає від’єднання дитини від її коріння. З цього випливає, що сімейні зв’язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім’ї.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).

Затягування розгляду справи негативно впливає на дітей та їхній розвиток. Неефективне та, зокрема, запізніле провадження у справах щодо дітей може призвести до порушення позитивних зобов’язань за ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «M. and M. v. Croatia» від 03.09.2015, §§ 179, 182).

У рішенні від 16.07.2015 р. у справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв’язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам’ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» від 18.07.2006, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів із вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України») § 58, від 10.07.2010).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland»).

Сім’я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною під час будьяких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 188/1542/20.

Відповідно до ст. 165 СК право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Верховний Суд у постанові від 01.08.2024 у справі № 761/25311/20-ц висловився про те, що позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов’язків, а навпаки бажає спілкуватись і бачитися з дитиною, не втратив інтересу до дитини, до участі в її вихованні та має намір і вчиняє дії для відновлення з нею відносин, не відповідатиме інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 204/1199/16-ц зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов’язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним зі способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення і свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості за аліментами сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов’язків із виховання, а також установити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов’язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК).

Таким чином, позбавлення батьківських прав належить до крайньої міри відповідальності (виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків), а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Відповідно суди не мають права покласти в основу свого рішення лише факт відмови батька від своїх батьківських прав, не дослідивши при цьому обставини справи, суперечливу поведінку відповідача під час розгляду справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

ЯКЩО НОВИЙ ЧОЛОВІК МАТЕРІ ДИТИНИ ХОЧЕ ПРОВЕСТИ СІМЕЙНЕ УСИНОВЛЕННЯ, ТО КРАЩЕ ДОМОВИТИСЯ З БІОЛОГІЧНИМ БАТЬКОМ ТА ОТРИМАТИ ВІД НЬОГО НОТАРІАЛЬНО ЗАВІРЕНУ ЗАЯВУ, ЩО ВІН НЕ ЗАПЕРЕЧУЄ ПРОТИ УСИНОВЛЕННЯ.

Доброго дня!

Так, Ви маєте підстави для подання позову про позбавлення батьківських прав біологічного батька дітей.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, батьківських прав можна позбавити, якщо один з батьків:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У Вашому випадку ярко вираже ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, адже він не сплачує аліменти понад 3 місяці, не бере участі у вихованні дитини (немає спілкування, не цікавиться життям, не підтримує морально), не виконує рекомендацій органу опіки та піклування.

Для того, щоб позбавити батька дитини батьківських прав необхідно звернутись до суду із відповідним позовом. Такі справи за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав.

Також потрібно звернутись до органу опіки та піклування, щоб отримати висновок, в якому буде зазначено, що дійсно батька слід позбавити батьківських прав, оскільки при розгляді судом питання обов’язковою є участь даної установи, яка має подати до суду письмовий висновок щодо обставин справи. Це передбачено ч. 4 ст. 19 СКУ України, відповідно до якої при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Перед поданням позову до суду позивачу потрібно зібрати необхідний пакет документів, який би свідчив про наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Для позбавлення батьківства необхідно долучити наступні документи:

• копії паспорта та ідентифікаційного номеру Позивача;
• копії паспорта та ідентифікаційного номеру Відповідача (за наявності) або інформація про прописку, місце проживання)
• копія свідоцтва про народження дитини;
• копія рішення суду або свідоцтва про розірвання шлюбу;
• висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав (може бути отриманий у процесі розгляду справи)
• акт про фактичне місце проживання дитини або довідка про місце реєстрації
• відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами
• довідка з навчального закладу (про те, що батько дитини не забирав дитину, не цікавився фізичним, духовним, моральним розвитком дитини)
• довідка від психолога
• покази свідків, для підтвердження, що батько не бере участі у житті дитини
• будь-які інші докази, що підтверджують доцільність позбавлення батьківських прав

Стаття 166 СКУ передбачає правові наслідки позбавлення батьківських прав

1. Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

3. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

У свою чергу, позбавлення особи батьківських прав не впливає на право дитини бути спадкоємцем після смерті батька. Дитина залишається законним спадкоємцем першої черги.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Олено!

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 204/1199/16-ц зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов’язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним зі способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення і свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості за аліментами сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов’язків із виховання, а також установити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов’язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК).

Таким чином, позбавлення батьківських прав належить до крайньої міри відповідальності та застосовується судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків. Отже, самого факту наявності заборгованості з сплати аліментів також не достатньо.

У відповідності до частини 11 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

Для звернення до органів Національної поліції України із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів, передбачене статтею 164 Кримінального кодексу України, слід отримати у виконавця Довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів та Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно статті 164 Кримінального кодексу України злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, - карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк від двох до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Примітка. У статтях 164 і 165 цього Кодексу під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 164 Кримінального кодексу України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), тільки після винесення судом обвинувального вироку.

Враховуючи вищезазначене, без аналізу наявних документів неможливо однозначно відповісти на поставлене питання.

Вітаю Вас.

Маємо 3х дітей. 2є спільних та 1 від першого шлюбу дружини. Маємо посвідчення багатодітних. Близько року назад звертались до адвоката щодо позбавлення батьківства. Порадили спочатку подати на аліменти. Подали. Аліменти не сплачуються. Рекомендації органу у справах дітей не виконувалися, дитина спілкуватися з біологічним батьком не хоче. Біологічний батько повністю ухиляється від всілякої допомоги. Чи можемо ми подати на позбавлення батьківських прав.

Навіть за таких умов, це буде дуже складно, адже потрібно довести факт ухилення батька від виконання обов'язків щодо виховання дитини. Який борг аліментів вже накопився?

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135)

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини

Стаття 169. Поновлення батьківських прав

1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

4. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

5. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

6. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

7. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

З повагою! Щасти Вам!