Поділ майна перед розірванням шлюбу

Доброго дня!

За загальним правилом, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 Сімейного Кодексу України (далі - СКУ) передбачено, що дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Але Сімейним кодексом України визначено, що деяке майно, право власності на яке набуто одним з подружжя під час шлюбу, є особистою власністю такої особи та, відповідно, не підлягає поділу.

Згідно статті 57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

ОТЖЕ, згідно законодавства квартира № 1 є його особистою приватною власністю на підставі договору дарування, а отже поділу не підлягає.

Щодо квартири №2, то можна відступити від рівності часток, проте суди не завжди задовольнять такий позов.

Згідно статті 70 СКУ

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Автомобіль відноситься до категорії рухомого майна та є річчю неподільною. Вирішувати долю автомобіля можна наступним чином:

1. Залишити автомобіль у власності одного з подружжя, який виплачує іншому грошову компенсацію вартості 50% автомобіля.

2. Продати спільний автомобіль та розділити отримані гроші між собою пропорційно їх часткам.

3. Залишити автомобіль у одного з подружжя, а другому – передати інше рівноцінне майно (земельну ділянку, дачу, частку у квартирі тощо). Цей варіант підходить в тих випадках, якщо автомобілем переважно користувався, один з подружжя, а володіння іншим майном сповна задовільняє іншого з подружжя.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ВІТАЮ!

Сімейним кодексом України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Навіть якщо один з подружжя з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не мав самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім речей індивідуального користування. До спільного майна подружжя входять і їх заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, гроші або інше майно, які були одержані за цим договором, також є спільною сумісною власністю. До спільного майна належать також речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
• речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Зазначений перелік не є вичерпним. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ххх

Поряд з загальними положеннями, Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставин, що визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу. Так, особистою приватною власністю одного з подружжя є: майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; житло, набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана з земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є також речі індивідуального користування, в т.ч. коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів. При цьому слід зауважити, що чинне законодавство не містить чіткого переліку або визначення таких речей. Зазвичай до них відносять одяг, парфуми, косметичні засоби, аксесуари, прикраси, засоби особистої гігієни тощо, тобто речі, які кожен з подружжя особисто використовує повсякденно або регулярно. Поняття «коштовності» є оціночним, і коли поділ майна подружжя відбувається в судовому порядку, суд має вирішувати у кожному конкретному випадку, чи є річ коштовною.

Верховний Суд у постанові по справі № 546/912/16-ц від 24 січня 2020 р. зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Отже, у разі придбання майна в період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане. Та якщо заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як не існує однакових відбитків пальців, так немає й однакових справ про поділ майна подружжя. Кожна справа є унікальною, тому й підхід до її вирішення, доведення обставин, які дають підстави вважати майно, придбане в період шлюбу, особистою приватною власністю одного з подружжя, потребує ретельного вивчення і розробки певної стратегії.

У справі № 711/2302/18 особі, наприклад, вдалось довести факт придбання спірного майна за особисті кошти, хоча воно й було придбане за час шлюбу. Під час судового розгляду справи було встановлено, що спірна нерухомість була придбана шляхом здійснення різних правочинів з майном, що належало особисто одному з подружжя. За кошти, виручені від реалізації цього майна, було придбане спірне, яке визнане особистою приватною власністю.

Що стосується майна, придбаного за кошти, розміщені на депозиті одного з подружжя, то слід звернути увагу на час розміщення вкладу і яким чином підтверджується походження грошей — чи є ці кошти приватною власністю одного з подружжя, чи набуті під час шлюбу завдяки спільним зусиллям. Так, у справі № 264/2232/19 чоловік звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення та двокімнатну квартиру. Позивач посилався на те, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі за його особисті кошти, які були розміщені як депозитний вклад у банку, та особисті кошти, ввезені ним в Україну до реєстрації шлюбу, було придбане спірне майно.

Однак чоловік не довів, що спірна нерухомість придбана у 2012 та 2014 рр. за особисті кошти, які він у 2003 р. ввіз на територію України через митницю, і які до 14 березня 2008 р. перебували на депозитному рахунку в банку. Суди відхилили доводи позивача щодо придбання ним нерухомості за особисті кошти, зняті 4 серпня 2014 р. з депозитного вкладу за договором, укладеним 2 липня 2014 р., оскільки ці кошти були розміщені на депозитному рахунку в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем у справі. Таким чином, під час підготовки до справи і розробки стратегії слід звертати увагу, чи є документальні підтвердження, завдяки яким можна прослідкувати низку подій, що призвели до купівлі спірного майна подружжя.

Способом убезпечити подружжя від майбутніх непорозумінь і суперечок з приводу того, яке майно є спільним, а яке — особистою власністю одного з подружжя, може бути укладення шлюбного договору. За своєю природою цей інструмент покликаний не тільки вирішити майнові відносини подружжя під час шлюбу, але й попередити можливі судові тяганини щодо поділу майна у разі розлучення.

ххх

Статею 69 СК України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

Стаття 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Ст. 355 ЦК України визначає два види спільної сумісної власності осіб:спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ч.. 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом. Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 Цивільного кодексу України.

У ст. 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним (ст. 63 СК України).

У ч. 1 ст. 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також ч. 2 ст. 69 СК України передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою. Слід зазначити, що ст. 60 СК України встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно ст. 70 СК такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В контексті ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Добровільно, за взаємною згодою, в силу ст. 68 СК України подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.

1. КВАРТИРА 1 НАЛЕЖИТЬ ЧОЛОВІКУ, ТОМУ ЩО ЦЕ ПОДАРУНОК.

2. КВАРТИРА 2 ПІДЛЯГАЄ ПОДІЛУ 50 НА 50.

ЯКЩО ВИ ДОВЕДЕТЕ, ЩО 30% СПЛАЧЕНО З ОСОБИСТИХ ГРОШЕЙ ДРУЖИНИ, ТО ПОДІЛУ 50 НА 50 ПІДЛЯГАЄ 70% КВАРТИРИ.

3. АВТО ПІДОЯГАЄ ПОДІЛУ 50 НА 50.

РІВЕНЬ ДОХОДІВ КОЖНОГО З ПОДРУЖЖЯ НІЯК НЕ ВПЛИВАЄ НА ПРИНЦИП РОЗПОДІЛУ 50 НА 50.

Доброго дня!

Спільна власність подружжя підлягає поділу між подружжям зокрема при розлученні.

Статтею 368 Цивільного кодексу України визначено, що спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, тоді як у спільній частковій власності частки кожного визначені.

У свою чергу стаття 60 Сімейного кодексу України говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, описаних нижче, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для розуміння чи є майно спільно набутим, ключевими є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя.

Наприклад, якщо один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу, а в шлюбі придбав машину, то в разі спору він може визнати її особистою власністю.

До спільної сумісної власності подружжя належать також доходи: заробітна плата, пенсія, стипендія тощо.

Відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, що належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Суд також визначає розмір часток подружжя в праві на майно, і тільки після цього здійснює безпосередньо поділ відповідно до встановлених часток.

Що стосується часток, то відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Враховуючи той факт, що квартира №1 є Вашою особистою власністю, оскільки була подарована Вам матір'ю, то остання залишається за Вами.

Щодо другої квартири, то можна визнати 30% квартири особистою власністю дружини, якщо є докази того, що кредит був погашений саме за кошти від продажу власної нерухомості, 70 же відсотків поділити навпіл.

З приводу авто, то останнє буде поділене навпіл, оскільки Ваші доходи та доходи дружини є також спільною сумісною власністю подружжя.

По-суті: квартира 1- Ваша, квартира 2 - Ваші 35% (за умови того, що дружина доведе сплату за 30%), авто - Ваші 50%.

Проте, в кінцевому варіанті все залежитеме від судді та прийнятого останнім рішення.

Постанова ВС від 21.06.2023 року у справі №654/3751/18: При вирішенні спору про поділ майна, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з’ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному із подружжя окремих видів (об’єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсацію при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому із подружжя тощо.

Постанова ВС від 17.08.2022 року у справі №522/8676/20: Обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просила позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога – це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

У постанові від 02.02.2022 р. у справі №335/1576/20 ВС погодився, що спірна квартира на 80% придбана за особисті кошти дружини. Ці гроші жінка отримала за продаж її особистої квартири. Також суд взяв до уваги факт, що у період купівлі квартири чоловік не мав доходу. Продаж особистої квартири та купівля спільної відбулись в один день. До суду було надано попередній договір купівлі-продажу квартири (укладений за місяць до основного), з якого видно, що кошти передавались дружиною, хоча й стороною в основному договорі був чоловік.

Протилежна за змістом постанова ВС від 18.05.2023 року у справі №344/5528/22 Сам по собі факт того, що договір продажу особистої квартири позивача був укладений в один день з договором купівлі спірної квартири не є достатнім доказом факту сплати позивачем особистих коштів за придбану у шлюбі квартиру.

Отже: більш поширена практика, аналогічна до першої постанови; справи індивідуальні, деталі в договорах мають значення; має значення який період пройшов між продажемта купівлею; потрібно доводити не лише факт продажу власного майна, а і взаємозв’язок цієї операції з купівлею нового майна (розрахунок за нове майно саме коштами, які отримані від продажу); варто доводити відсутність доходів іншої сторони.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Ви в не найкращому становищі. Наразі формально згідно з чинним законодавством квартира 1 належить йому, адже була прибдана внаслідок дарування. Квартира 2 та авто мають ділитися по 50 %.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135)

Глава 8ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності

1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

{Частина перша статті 61 в редакції Закону № 524-V від 22.12.2006}

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В УКРАЇНІ ДІЄ ПРИНЦИП ПРЕЗУМПЦІЇ СПІЛЬНОСТІ МАЙНА, НАБУТОГО В ШЛЮБІ. ТОБТО ВСЕ МАЙНО, ЗА ВИНЯТКОМ ТОГО, ЯКЕ УСПАДКОВАНЕ АБО ПОДАРОВАНЕ, МАЄ СТАТУС СПІЛЬНОГО МАЙНА. ЯКЩО ОДИН ІЗ ПОДРУЖЖЯ ХОЧЕ ДОВЕСТИ, ЩО МАЙНО НАЛЕЖИТЬ ЙОМУ НА ПРАВІ ОСОБИСТОЇ ВЛАСНОСТІ, ЙОМУ ПОТРІБНО ПОДАВАТИ ПОЗОВ СУДУ.

Сам по собі факт розірвання шлюбу не вплине на правовий статус такого майна, оскільки його будівництво закінчено до розірвання шлюбу. У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об’єкт нерухомого майна» (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346, ст. 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об’єкт незавершеного будівництва» (ст. 331), «об’єкт будівництва» (ст. 876, 877, 879 — 881, 883), проте прямого визначення цих понять не міститься. Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто під час шлюбу сторони створили майно - збудували будинок, а введення його в експлуатацію - це вимога закону, як і державна реєстрація, що необхідна для юридичного оформлення права власності на цей об’єкт нерухомості.

ВИСНОВОК: у випадку судового оскарження він може отримати 50 % квартири 2 та ТЗ.

Всього доброго! Успіхів!

Добрий день. Передусім, варто керуватися засадою презумпції спільності власності, закріпленою у ст.60 Сімейного кодексу України. Стаття передбачає, що усе майно, набуте подружжям під час перебування у шлюбі, незалежно від того, хто з партнерів його фактично придбав чи на кого воно було оформлене, визнається їхньою спільною сумісною власністю. До такого спільного надбання належать не лише житлові приміщення, транспортні засоби чи інші значні активи, але й усі види доходів обох партнерів, заробітна плата, пенсійні виплати, гонорари та інші надходження. Але існує виняток, якщо якесь майно було подароване або успадковане, воно залишається особистою власністю того з подружжя, хто його отримав. У спірних випадках необхідно, насамперед, встановити час та джерело фінансування придбання власності. Наприклад, якщо квартира або автомобіль були куплені під час шлюбу за кошти, які подружжя отримало в цей період, суд, найімовірніше, визнає їх спільною власністю та розділить порівну. Проте, якщо один з партнерів зможе документально довести, що майно було придбане за його особисті заощадження або, приміром, за кошти, отримані від продажу нерухомості, що належала йому до шлюбу, існують підстави для визнання цього майна його індивідуальною власністю або для встановлення за ним більшої частки.

Слід зауважити, що саме по собі розірвання шлюбу не змінює правового статусу майна. Вирішальним є момент його створення або придбання: якщо майно з'явилося до офіційного розлучення, воно підпадає під режим спільної сумісної власності. При цьому судовий орган враховує не лише формальні документи про право власності ай усі обставини справи хто і скільки інвестував у придбання чи утримання майна, хто отримував дохід у відповідний період, а хто, можливо, займався вихованням дітей чи веденням домашнього господарства.

Більш конкретніше, припустимо, одна з квартир була подарована одному з подружжя, вона залишиться у його особистій власності. Інша квартира, якщо її придбали під час шлюбу, підлягає розподілу. Але якщо існують докази того, що частина коштів на її придбання була особистими наприклад, від реалізації власного майна дружини чи чоловікато це може суттєво вплинути на визначення часток. Суди по-різному підходять до таких ситуацій: іноді можуть визнати, що, наприклад, 80% квартири є особистою власністю, в інших випадках можуть не побачити чіткого зв'язку між продажем одного майна та придбанням іншого. Усе залежить від наявності та переконливості доказів, зокрема договорів, дат угод, а також наявності доходів у іншого з партнерів. Стосовно автомобіля якщо його придбали у шлюбі за спільні кошти, він, як правило, буде ділитися навпіл. Якщо ж були задіяні особисті кошти, знову ж таки, необхідно буде довести їхній розмір та джерело походження. У випадку з новозбудованим об'єктом чи будинком, будівництво якого завершилось під час шлюбу, важливо усвідомлювати, що право власності виникає не з початком будівельних робіт, а з моменту завершення будівництва, введення об'єкта в експлуатацію та його державної реєстрації. Це означає, що навіть якщо шлюб розірвано до офіційної реєстрації, але саме будівництво велося під час шлюбу, такий об'єкт вважається спільно нажитим.

Усі ці питання розвязуються у судовому порядку, з урахуванням не лише формальних документів, а й майнового стану сторін, можливості розділення речей у натурі або необхідності грошової компенсації, порядку користування майном, наявності боргових зобов'язань. Рішення суду може відрізнятися від варіанту, запропонованого стороною позову, якщо це забезпечить справедливий і законний поділ майна. Тому у подібних ситуаціях рекомендується не покладатися лише на загальні припущення, а зібрати найбільше доказів, що будуть підтверджувати джерело походження коштів, дату та спосіб набуття майна, обсяг внеску кожного з партнерів та інші такі важливі обставини.

З Повагою, адвокат Середницький Є.В.

Доброго дня!

Пунктом 1 статті 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Покупцем квартири 1 була мати Вашого чоловіка, юридично це не є спільно нажите майно та не підлягає поділу, оскільки згідно статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу на підставі договору дарування.

На квартиру 1 чоловік вже під час шлюбу взяв кредит і якщо кредит сплачувався обома з подружжя, однак майно оформлено на матір, котра не може підтвердити джерело походження коштів, витрачених на покупку квартири, то в порядку статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи вищезазначене, власник квартири 1 - чоловік.

На квартиру 2 чоловік додатково взяв кредит та виступав покупцем. Тут застосовується пункту 3 частини 3 статті 57 Сімейного кодексу України. Відтак особистою приватною власністю чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, тобто якщо кредит погашено чоловіком.

Окремо слід розглянути випадок коли дружина мала право на своє утримання згідно Сімейного кодексу України узвязу з чим не працювала.

Право дружини на утримання чоловіком передбачено статтею 84 Сімейного кодексу України, а саме під час вагітності та у разі проживання з нею дитини до досягнення нею трьох років, та у випадку якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років навіть без розірвання шлюбу.

Дружина може претендувати на 1/3 частки квартири 2.

Повернемось до питання вартості, якщо квартира 1 ринковою вартістю 72 тис. дол., квартира 2 ринк. варт. 63 тис. дол., авто ринк. варт. 12 тис. дол.

Варіант 1.

Якщо ринкова вартість квартири 2 станом на сьогодні 63 тис. дол., дружина продала особисте майно вартістю 18.9 тис. дол., що становило 30 % вартості квартири можливі наступні варіанти поділу:

машина 12 тис.дол. - чоловіку частка 1/1, 100% за умови відмови дружини

квартира 1 - чоловіку (якщо дружиною не оспорюється)

квартира 2 - 1/2 чоловіку

1/2 дружині з виплатою на користь чоловіка коштів у розмірі 0.6 тис. дол.

Оскільки 18.9 тис. дол. (вартість особистого майна дружини) + 12 тис.дол. (вартість автомобіля, відчуженого на користь чоловіка) = 30.9 тис. дол. (кошти, якими номінально володіє дружина)

Квартира 2 вартість 63 тис. дол. / 2 (частка) = 31,5 тис. дол.

За умови переходу права власності на транспортний засіб до чоловіка, щоб отримати 1/2 квартири 2 дружина має доплатити різницю 31,5 тис. дол. (вартість половини квартири) - 30.9 тис. дол. (кошти, якими номінально володіє дружина) = 0.6 тис. дол.

Даний підрахунок є орієнтовний та може залежати від інших факторів, таких як спору про право на квартиру 1, спір про право на нерухоме майно (авто).

Варіант 2.

Якщо ринкова вартість квартири 2 станом на сьогодні 63 тис. дол., дружина продала особисте майно вартістю 18.9 тис. дол., що становило 30 % вартості квартири можливі наступні варіанти поділу:

машина 12 тис.дол. - 1/2 чоловіку та 1/2 дружині (потім виникне питання поділу майна в натурі та виплати компенсації, проблеми з продажем і т.д.)

квартира 1 - чоловіку (якщо дружиною не оспорюється)

квартира 2 - 2/3 чоловіку (пропорційно вкладу в придбання - 44.1 тис. дол.)

1/3 дружині (пропорційно вкладу в придбання - 18.9 тис. дол.).