Як оформити опікунство над хворою матір’ю?

Вітаю Вас!

Якщо бабуся зберігає дієздатність (розуміє свої дії, може підписувати документи) — опіка не оформлюється, але можна оформити довіреність на батька, щоб він міг представляти її інтереси у медичних та юридичних справах.

1. Як правильно оформити опікунство над бабусею? Чи можна зробити це самостійно, чи краще через адвоката?

Щоб офіційно оформити опікунство батьку потрібно звернутися до суду та довести, що бабуся має хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд в таких випадках обов'язково повинен призначити судово-психіатричну експертизу і якщо вона покаже, що бабуся не може усвідомлювати свої дії, то батько зможе визнати бабусю недієздатною, а його призначать опікуном.

Можна робити самостійно, але адвокат допоможе швидше пройти бюрократію та уникнути відмов через формальні помилки.

Якщо ж мова йде про постійний догляд, то потрібно щоб батько звернувся до лікуючого лікаря, який направив бабусю на лікарсько-консультативну комісію.

2. Як юридично та фактично вирішити питання з цим чоловіком? Чи можливо оформити для нього перебування в будинку для людей похилого віку, щоб він більше не проживав у будинку бабусі?

Оскільки чоловік не перебував у шлюбі з бабусею та не зареєстрований у будинку, то він не має правових підстав користування житлом.

Варіанти дій:

1. Добровільне виселення через домовленість - запропонувати допомогу з оформленням до будинку для людей похилого віку.

2. Виселення через суд.

3. Радикальний варіант - зміна замків.

3. Які кроки потрібно зробити, щоб у майбутньому не виникло проблем з оформленням спадщини та правом власності на будинок?

Якщо заповіт на батька оформлений належним чином і не був змінений, то проблем з оформленням спадщини не виникне.

Перевірте документи на будинок - вони мають бути в порядку, зокрема право власності зареєстроване в ДРРП, немає арештів чи заборон.

Якщо є ризик, що інші особи можуть оскаржити заповіт, можна зараз оформити нотаріальний договір довічного утримання між бабусею та батьком. Це дасть батьку право власності на нерухомість ще за життя бабусі, але в свою чергу він зобов'язаний буде офіційно здійснювати за нею догляд по договору.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Леся!

1. Як правильно оформити опікунство над бабусею?

Мова йде про опікунство над особою, яка визнана судом недієздатною чи про постійний догляд? Бабуся має психічні захворювання?

Якщо мова йде про опікунство, то:

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоровʼя не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обовʼязки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та пʼятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обовʼязки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобовʼязаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обовʼязково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду (ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України).

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 3 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України).Заява має містити вимогу/або окреме клопотання про призначення по справі судово-психіатричної експертизи, назву медичного закладу для проведеня експертизи, перелік запитань які необхідно поставити на вирішення експертизи. ( чи хворіє особа на психічне захворювання ? чи розуміє особа характер та зміст власних дій, чи може керувати ними і передбачати їх наслідки ? чи потребує особа призначення йому опікуна ?)

Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна .

Особа, яка виявила бажання бути опікуном подає заяву до районних, районних у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад для отримання подання про можливість призначення її опікуном. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Повідомлення про результат розгляду надсилається заявнику у спосіб, зазначений в описі вхідного пакета документів (телефоном, на електронну адресу чи іншими засобами телекомунікаційного зв’язку)/подання скеровується до суду для прийняття судом остаточного рішення.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ст. 298 Цивільного процесуального кодексу України).

Визнання фізичної особи недієздатною належить до категорії справ, які розглядаються у порядку окремого провадження. Розгляд справи про визнання фізичної особи недієздатною проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я.

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

Якщо ж мова йде про постійний догляд за бабусею, тобто, отримання компенсації за догляд на непрофесійній основі, то для того бабуся повинна потребувати постійного догляду за висновком ЛКК, МСЕК або експертної команди з оцінювання.

Відповідно до Постанови КМУ №859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі":

1. Цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім’ї, які спільно з нею проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є:

• особами з інвалідністю I групи;
• дітьми з інвалідністю;
• громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
• невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
• дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1161 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 9, ст. 306).

3. Компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

4. Розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України “Про соціальні послуги” обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім’ї, згідно з Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 16 червня 2020 р. № 419".

• Чи можна зробити це самостійно, чи краще через адвоката?

В принципі батько може зробити все самостійно. Якщо мова йде про постійний догляд, то в даному випадку адвокат не потрібен взагалі. Якщо ж мова йде про опікунство, то пройти погодження органу опіки все одно повинен батько. Адвокат в даному варіанті може написати заяву до суду про визнання бабусі недієздатною, яка буде розглядатись в порядку окремого провадження.

Ці справи суд обов’язково розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, і представника органу опіки та піклування. Це зазначено у статті 299 Цивільного процесуального кодексу України. Водночас, враховуючи стан здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, розгляд такої справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває ця особа. Причому, про це суд обов`язково зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

2. Як юридично та фактично вирішити питання з цим чоловіком?

Що саме Вас цікавить в юридичному плані? Чи матиме чоловік право на спадщину?

• Чи можливо оформити для нього перебування в будинку для людей похилого віку, щоб він більше не проживав у будинку бабусі?

Процедура оформлення в державний будинок престарілих вимагає суттєвих витрат часу і моральних зусиль, проходячи за такими етапами:

• Звернення до територіального управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання, яке приймає рішення про надання місця в державному закладі для літніх людей. Особиста заява про прийняття в будинок для людей похилого віку подає або сам пенсіонер, або соцпрацівник, закріплений за конкретною людиною. У соцзабезі заповнюють також ряд документів за спеціальними формами;
• проходження медичного обстеження за направленням дільничного лікаря: пенсіонер здає аналізи, отримує висновок онколога, венеролога, дерматолога, гінеколога (для жінок), робить необхідні щеплення, при цьому результати обстеження підтверджують, що людина потребує постійного догляду;
• отримання довідки з місця проживання про наявність житла та форми власності: при цьому варто враховувати, що неприватизоване житло через пів року після поселення пенсіонера в будинок для людей похилого віку відходить державі назавжди;
• перевірка спеціальними службами умов проживання пенсіонера, встановлення необхідності в стороннього догляду;
• після того, як необхідні документи - а це паспорт, довідка про розмір пенсії, довідка про склад сім'ї, медкарта з висновками лікарів, висновок служб про необхідність перебування в будинку для літніх людей, - будуть зібрані, в соцзабезі приймається рішення про направлення літньої людини в конкретне геріатрична установа. Практика показує, що путівку в державний будинок престарілих пенсіонер отримає тільки через кілька місяців;
• подача пенсіонером або його представником особистої заяви в будинок престарілих для літніх людей;
• прийняття рішення про прийом пенсіонера або про відмову на колегії геріатричної установи;
• розгляд питання про оплату утримання в пансіонаті для літніх. Пропонуються такі варіанти: оплачує пенсіонер в розмірі 75% одержуваної пенсії, при цьому 25% пенсії видається людині на руки; оплачують діти у вигляді аліментів за рішенням суду.

Визначення літньої людини в державний будинок престарілих на короткий час не передбачено: людина залишається там до кінця життя, особливо якщо його житло не приватизоване.

3. Які кроки потрібно зробити, щоб у майбутньому не виникло проблем з оформленням спадщини та правом власності на будинок?

Які проблеми Ви вбачаєте у даному випадку? З боку кого? Чоловіка, який проживає з бабусею?

Чоловік не перебуває з бабусею у шлюбі, тож, він не має права на спадщину навіть за умови того, що проживає в її будинку.

Обов'язкову частку у спадщині мають непрацездатні родичі першої черги споріднення навіть за умови наявності заповіту. Проте, чоловік не є по відношенню до бабусі родичем першої черги споріднення, оскільки вони не перебувають у шлюбі.

Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна настає спадкування за законом. Отже, спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки не існує заповіту.

Підстави спадкування за законом:

• споріднення;
• процедура переоформлення майна, що знаходиться на непідконтрольній території
• родинні відносини;
• шлюб;
• усиновлення;
• перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (стаття 1258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 1258 ЦК кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Передбачено П'ЯТЬ черг спадкування за законом, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово.

Зверніть увагу, в межах однієї і тієї самої черги спадкоємці спадкують майно померлого у рівних частках.

При цьому, право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги усунені від права на спадкування.

В першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК).

Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так і матері. Визначення походження дитини від певних батьків проводиться відповідно до правил статтей 121-140 Сімейного кодексу України. Зокрема, якщо шлюб між батьком і матір'ю був незареєстрований, але в свідоцтві про народження дитини вони зазначені як її батьки, то після їх смерті дитина має право на спадщину і після батька, і після матері. Крім того, діти народжені від шлюбу, визнаного недійсним, не втрачають права спадкування після смерті батьків. Спадкує дитина і тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, свій шлюб зареєстрували, і чоловік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, батьківство встановлюється в судовому порядку. На підставі рішення суду про встановлення батьківства робиться запис в органах РАЦС. До спадкоємців першої черги належать також усиновлені діти (стаття1260 ЦК).

Право на спадкування мають не лише діти, які були живі на час смерті спадкодавця, але й ті діти, які були зачаті за життя спадкодавця та народилися після його смерті (так звані "постуми"). При вирішенні питання, кого слід вважати постумом, застосовується правило, відповідно до якого дитиною померлого вважається особа, котра народилася протягом не більш як 10-місячного строку після його смерті.

Той із подружжя, хто пережив іншого, спадкує в першу чергу в тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент смерті. Перебування у шлюбі має підтверджуватися свідоцтвом про шлюб. Укладення шлюбу за релігійним обрядом не тягне правових наслідків і не створює передумов для спадкування.

Батьки спадкують після смерті своїх дітей на підставі правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, коли вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав тощо).

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є:

• свідоцтва органів РАЦС;
• записи в паспортах про дітей, про другого з подружжя;
• копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин тощо.

Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є вичерпним.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Тут відіграватиме психічний стан людини.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоровʼя не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обовʼязки.

Згідно ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та пʼятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обовʼязки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобовʼязаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обовʼязково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сімʼї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоровʼя України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Такі справи розглядаються в окремому судовому провадженні за місцем проживання цієї особи.

У заяві до суду слід обов’язково залучати орган опіки та піклування як заінтересовану особу. Слід також зауважити, що коло заявників за даними справами є обмеженим. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною подати можуть тільки члени її сім’ї, близькі родичі, але незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування.

У заяві слід чітко вказати всі обставини, які свідчать про хронічні та психічні розлади особи, яка визнається недієздатною, обов’язково із зазначенням усіх доказів. Це можуть бути виписки з історії хвороби, висновки лікувальних закладів, висновок МСЕК.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Вітаю Вас.

Перш за все, хотів би зрозуміти, з якою метою Ви хочете стати опікуном.

ЩОДО ОПІКИ:

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника

1. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

У ВИПАДКУ ОФОРМЛЕННЯ ОПІКИ ВИ РАЗОМ МАТИМЕТЕ ПРАВО ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН ТА МАТИМЕТЕ ПРАВО НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ.

ОДНАК ВИ ПОВИННІ ВРАХОВУВАТИ ТЕ, НАД КИМ МОЖЕ ВСТАНОВЛЮВАТИСЬ ОПІКА.

Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

ОТЖЕ, АБИ МАТИ ЗМОГУ ВСТАНОВИТИ ОПІКУ НАД ОСОБОЮ, СПОЧАТКУ ПОТРІБНО В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ВИЗНАТИ ЇЇ НЕДІЄЗДАТНОЮ.

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

Глава 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

Стаття 295. Підсудність

1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

2. Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду.

Стаття 296. Особи, які можуть бути заявниками

1. Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

2. Заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

3. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Стаття 297. Зміст заяви

1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

2. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Стаття 298. Призначення експертизи

1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Стаття 299. Розгляд справ

1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я.

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

2. Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

3. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

Стаття 300. Рішення суду

1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.

3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї або органу опіки та піклування.

4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

6. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

7. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

{Частина сьома статті 300 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2234-VIII від 07.12.2017}

8. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

9. Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.

ТАКИМ ЧИНОМ, ВИ МОЖЕТЕ ВАРІАНТ ІЗ ВСТАНОВЛЕННЯМ ОПІКИ НА БАБЦЕЮ, ЯКЩО У НЕЇ Є ПСИХІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ ТА ВОНА ПЕРЕБУВАЄ НА ОБЛІКУ У ПСИХІАТРА.

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю. Все таки вирішили зробити договір довічного утримання.

цей договір підписати треба разом з бабусею ? Чи без неї

з тим чоловіком розмовляли, він і сам знає що жити в чужому будинку уже не зможе , але щоб на всякий випадок в майбутньому не було проблем то можливо прийдеться скласти з ним таку угоду

щось типу такого :

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПРО ДОБРОВІЛЬНЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ЖИТЛА

Я, ПІБ чоловіка, паспорт серія ___ № ___, виданий ___, проживав(ла) за адресою: (повна адреса будинку) з дозволу власниці ПІБ бабусі.

Підтверджую, що:

1. Не є власником цього житла та не маю жодних майнових прав на нього.

2. Не перебував(ла) у шлюбі з власницею та не зареєстрований(на) у цьому будинку.

3. Добровільно зобов’язуюсь звільнити будинок та вивезти всі свої речі до “” ___ 25 р.

4. Не маю та в майбутньому не матиму жодних майнових чи інших претензій до власниці, її родичів або спадкоємців.

Дата: “” ___ 25 р.

Підпис чоловіка: ___

⸻

Свідки:

1. ПІБ свідка 1, паспорт серія ___ № ___, виданий ___, адреса проживання ___

Підпис: ___

2. ПІБ свідка 2, паспорт серія ___ № ___, виданий ___, адреса проживання ___

Підпис: ___