Куди звернутись , і яка послідовність дій щоб встановити своє батьківство дитини , є підстави що дружина зраджувала,

Добрий день! Відповідно до ст. 136 Сімейного Кодексу України, Особа, яка записана батьком дитини , має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно, для оспорювання батьківства, Вам необхідно звернутись до суду. В даному контексті, фактично єдиним доказом у суді буде судово-генетична експертиза, тому Вам необхідно після подання позовної заяви також подати клопотання про проведення такої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з’ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з’ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22) та інших.

Таким чином, якщо Ваша дружина відмовиться від проведення експертизи в суді, це буде підставою для того, щоб оспорити Ваше батьківство. Отже, Ваш алгоритм дій:- Запропонувати дружині провести генетичне дослідження у добровільному порядку

- У випадку відмови подати позов до суду

- Подати клопотання про проведення судово-генетичної експертизи

- За результатами експертизи (чи її відмови) отримати відповідне рішення суду щодо оспорювання батьківства.

Доброго дня.

Для цього подається позов про встановлення факту батьківства або про виключення запису про батьківство з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини.

В рамках провадження суд просять призначити судово - медичну молекулярно - генетичну експертизу.

Доброго дня!

Якщо Ви хочете дізнатися чи дійсно являєтесь батьком дітей, то зверніться до будь-якої ДНК лабораторії та надайте генетичний матеріал. Так Ви дізнаєтесь, чи являєтесь Ви батьком дітей.

Якщо Ви хочете оспорити батьківство, то цей процес здійснюється у судовому порядку, для цього потрібно пред’явити позов про виключення запису про Вас як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між Вами та дітьми суд постановляє рішення про виключення відомостей про Вас як батька дитини з актового запису про народження (частини перша та друга статті 136 Сімейного кодексу України).

Як роз’яснено в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Порядок звернення до суду з позовною заявою про оспорення батьківства

Усі справи позовного провадження в порядку цивільного судочинства розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

До суду подається позовна заява про оспорення батьківства (Файл:Pozovna-zayava.pdf) та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі).

До позовної заяви додаються:

• копія свідоцтва про народження дитини (за можливості);
• копії доказів, які свідчать про те, що Ви не можете бути батьком;
• відмова органу реєстрації актів цивільного стану про внесення змін (виключення) до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька;
• квитанція про сплату судового збору (крім випадків, коли заявник звільнений від сплати судового збору).

Відповідно до статті 76 Цивільно процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, наприклад:

1. показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що подружжя довгий час не проживало разом);
2. речові докази (наприклад, квитки, відрядні лист і тощо, що підтверджують факт тривалої відсутності чоловіка в той період, коли дружина завагітніла);
3. результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз (зразок клопотання про проведення судово-генетичної експертизи).

Відповідно до статті 109 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2025 року - 1211,20 грн.).

Деякі категорії громадян мають пільги щодо сплати судового збору. Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору наведені в статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідачем в даній категорії справ є мати дітей. Оскільки при поданні позову ставиться вимога і про оспорення батьківства і про виключення з актового запису (внесення змін до актового запису) про народження дитини, то третьою особою необхідно залучити органи реєстрації актів цивільного стану.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Вікторе!

Якщо ми говоримо про судовий порядок, то Вам необхідно звертатись до суду із позовною заявою про оспорювання батьківста, за умови, що Ваша дружина заперечує проти проведення експертизи. Вже мали розмову з останньою з цього приводу? Звертались до лабораторії самостійно? Маєте докази зради дружини?

Як правило, найчастіше ДНК експертизу або дослідження проводять з метою встановлення батьківства (так званий ДНК-тест на батьківство). Застосування методу ДНК-аналізу дозволяє отримати точну відповідь на питання чи є певний чоловік (жінка) біологічним батьком (матір’ю) конкретної дитини. Також можливо встановити родинні зв’язки при проведенні ДНК-аналізу Y-хромосоми, яка передається від батька до сина.

https://medgarant.ck.ua/dnk-analizy ДНК-аналізи в медичному центрі «Медгарант», Черкаси

Відповідно до статті 136 СКУ. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини.

"1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу".

Усі справи позовного провадження в порядку цивільного судочинства розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

До суду подається позовна заява про оспорення батьківства та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі).

До позовної заяви додаються:

• копія свідоцтва про народження дитини (за можливості);
• копії інших доказів, які свідчать про те, що особа, яка звернулася до суду з таким позовом не може бути батьком/матір'ю дитини;

Відповідно до статті 76 Цивільно процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, наприклад:

1. показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що подружжя довгий час не проживало разом);
2. речові докази (наприклад, квитки, відрядні лист і тощо, що підтверджують факт тривалої відсутності чоловіка в той період, коли дружина завагітніла);
3. результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз

Відповідно до статті 109 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

• відмова органу реєстрації актів цивільного стану про внесення змін (виключення) до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька;
• квитанція про сплату судового збору (крім випадків, коли заявник звільнений від сплати судового збору).

Відповідачем в даній категорії справ є другий з батьків, або опікун. Оскільки при поданні позову ставиться вимога і про оспорення батьківства і про виключення з актового запису (внесення змін до актового запису) про народження дитини, то третьою особою необхідно залучити органи реєстрації актів цивільного стану.

Тимчасові обмеження для заперечування батьківства бувають двох типів:

• стосуються віку дитини;
• стосуються строків позовної давності.

До моменту народження дитини, оспорювати батьківство не можна. Граничним моментом, до якого ще можна оспорити батьківство, є повноліття дитини. Неможливо оспорити батьківство після смерті дитини.

Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає.

Для матері цей термін обмежується 1 роком з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини (стаття 139 Сімейного кодексу України).

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.

https://legalaid.wiki/index.php/Оспорювання_батькі...

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО ДНЯ, пане ВІКТОРЕ! Для початку, щоб не витрачати гроші дарма на суди, офіційні експертизи, рекомендую провести експертизу неофіційно. Звісно якщо є можливість отримати відповідний генетичний матеріал дитини.

Для експрес-тесту на батьківство, який також називають ДНК-тестом на батьківство, потрібно зібрати зразки ДНК у дитини та передбачуваного батька. Стандартним зразком є букальний мазок (зішкріб епітелію з внутрішньої поверхні щоки), але можуть використовуватися і нестандартні зразки, такі як кров, волосся, нігті тощо, хоча це може вплинути на вартість та час отримання результату. Важливо, щоб матеріал був зібраний правильно, щоб забезпечити точність тесту.

наприклад такі послуги надають наступні установи

https://medgarant.ck.ua/dnk-analizy/#toggle-id-1

18001, Україна, Черкаси, вул. Небесної Сотні, 55

https://www.testdnk.com.ua/gde-sdelat-analiz-dnk/c...

Медичний центр Престиж

Адреса: м. Черкаси, вул. Надпільна (Ільїна), 421

Графік роботи: Пн-Пт 9-16, прийом за записом

Якщо переконаєтесь, що тест показує інформацію що не Ви батько, то можна переходити вже до офіційної процедури.

Перш за все розлучитися, бо якщо дружина подасть на розлучення - на Вас ще й витрати на свого адвоката повісити може нахабно. На жаль такі випадки були. Як і викрадення документів на нерухоме та рухоме майно, банківських карток зі зняттям усіх грошей в Україні чи за кордоном.

Потім можна заявити позов про оспорювання батьківства та виключення запису про батька дитини із актового запису про народження.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 6 ст. 136 СК України, до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Дуже часто в таких справах недобросовісні жінки та їх адвокати ловлять на тому, що буцімто так, позивач не є біологічним батьком дитини, але він це знав на час реєстрації батьком дитини, а тому не може оскаржувати своє батьківство.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (ч. 5 ст. 136 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 Сімейного кодексу України).

Оспорювання батьківства – це невизнання особою відомостей про батька чи матері дитини, внесених при актовому записі про народження дитини, що здійснюється у судовому порядку.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 Сімейного кодексу України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України. А саме чоловік має право оспорити своє батьківство в судовому порядку:

1. якщо дитина народжена у шлюбі;
2. якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;
3. якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Як уже зазначав вище - не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 Сімейного кодексу України).

Як роз’яснено в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

При розгляді спору суд має виходити зі змісту частини другої статті 128 Сімейного кодексу України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Причому судово-генетична експертиза має важливе значення в процесі доказування батьківства позивача та спростування батьківства чоловіка, який записаний батьком дитини.

Одразу скажу, що часто суди України дозволяють відповідачам перешкоджати досягненню справедливості, шляхом ухилення від участі в судових засіданнях, невиконання вимог суду та експерта про явку для здачі біологічних матеріалів дитини та/або матері.

Оскільки правосуддя у нас доволі нікчемне та досі на рівні Дзержинського та "совочка", то вимоги процесуального закону щодо можливості визнання факту доведеним, якщо відповідачка ухиляється від участі в ДНК-експертизі - застосовують дуже рідко.

Апеляційні суди також ще не вийшли на потрібний рівень.

Саме тому дуже часто доводиться людям доводити справу аж до Верховного Суду.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Будь-які докази щодо походження дитини від чоловіка можуть бути підставою для визнання батьківства. У ст. 76 ЦПК України зазначено, що це можуть бути показання свідків, письмові докази, речові докази, звуко- та відеозаписи, висновки експертів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що ‘на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства’ (Рішення ЄСПЛ у справі "Калачова проти Російської Федерації" від 07 травня 2009 року № 3451/05, § 34, "Кalacheva V. Russian Federation").

Аналогічні правові позиції висловлював Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у Постановах від 05.09.2018 року по справі № 565/657/16-ц (провадження № 61-18627св18), від 06.05.2020 р. по справі № 201/11183/16‑ц (провадження № 61-23601св18).

У разі ухилення від призначеного судом тесту ДНК, суд може визнати батьківство на підставі будь-які належно зібраних доказів (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловлена у Постанові від 23.10.2019 р. по справі № 382/2559/15-ц, провадження № 61-31251св18).

Відповідно до положень статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 (з відповідними змінами), при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

Статтею 20 СК України передбачено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч.2 ст. 129, ч.3 ст. 138, ч.3 ст. 139 цього Кодексу. Перелік випадків застосування строків позовної давності чітко визначений і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, до даного спору, позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України – не застосовується і Ви як Позивач не обмежений у строках звернення до суду з позовом про встановлення батьківства на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 128 СК України, оскільки запис про батька дитини було здійснено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Це узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України у Постанові КЦС ВС від 20.09.2024 р. № 183/2690/21 (61-6302св24):).

Зокрема, Верховний Суд зазначив:

67. Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

68. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

69. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року

у справі № 205/5698/21.

70. Доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18).

71. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

72. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

73. Судово-генетична експертиза у цій справі, що переглядається, проведена не була.

74. Фактично ухвала Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року про призначення за клопотанням позивача судової

біологічно-генетичної експертизи не виконана. Експертна установа повідомила суд про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 разом з дитиною 30 жовтня 2023 року та 27 листопада 2023 року.

75. Статтею 109 ЦПК України визначено наслідки ухилення від участі в експертизі. Приписи статті 109 ЦПК України залишені судом апеляційної інстанції поза увагою. Не надано жодної оцінки факту обізнаності ОСОБА_2 з призначенням такої експертизи та викликом її з дитиною для її проведення на 30 жовтня 2023 року (заява ОСОБА_2 про перенесення призначеної експертами дати проведення такої експертизи на 30 жовтня 2023 року з підстав неможливості її прибуття).

76. Згідно з частиною дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

77. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

78. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки фотокарткам, які містяться на аркушах справи 94 - 118 у т. 1, а також показам свідків, які зазначали, що позивач називав малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїм сином, а він позивача - своїм батьком.

79. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

80. Судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

81. У справах цієї категорії має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини, ретельно вивчати у справедливій процедурі чи визнання батьківства не суперечить інтересам дитини, зокрема на виховання в існуючій сім`ї, що забезпечує адекватний розвиток дитини. При врахуванні такого балансу доцільно надавати оцінку висновкам органів у справах дітей щодо сімейної ситуації та думці дитини, яка здатна її висловити.

82. Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33)

83. У цій справі суд апеляційної інстанції застосував статті 128, 129 СК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не дослідив належним чином зібрані у справі докази, не встановив обґрунтованості та пропорційності відмови від проходження дослідження ДНК, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок призначення експертизи визначений статтею 103 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої – сьомої статті 103 ЦПК України, в чинній на цей час редакції, Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

2. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

3. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

6. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

7. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

ПРОДОВЖЕННЯ ВІДПОВІДІ СЛІДУЄ. НА ЖАЛЬ сайт не пропускає відповіді обсягом 30 тисяч знаків.

ПРОДОВЖЕННЯ ВІДПОВІДІ.

Такі твердження відповідають позиції, висловленій судовою колегією Високого Суду під головуванням судді Луспеника Д.Д. у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 17 квітня 2024 року по справі № 758/7498/20, провадження № 61-16283св23, № у ЄДРСР – 118592445. https://reyestr.court.gov.ua/Review/118592445

Зокрема, суд зазначив таку правову позицію (пряма цитата):

«Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, призначення експертизи можливе з власної ініціативи суду, що відрізняє новий ЦПК України від ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22 (провадження № 61-431св23).»

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Відповідно до положень процесуального Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

З урахуванням наведеного, суди НЕ позбавлені можливості з власної ініціативи призначити експертизу для з`ясування питання, що потребує спеціальних знань (як уже зазначалося у постанові КЦС ВС від 17.04.2024 р. по справі № 758/7498/20, провадження № 61-16283св23, № у ЄДРСР – 118592445, а також постанова КГС ВС від 23.12.2021 р. в рамках справи № 5015/45/11 (914/1919/20), № у ЄДРСР – 102736035).

В будь-якому разі суд має обов’язок роз’яснити позивачеві його права та обов’язки, зокрема і право на подання клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи по визначенню батьківства.

При цьому суддями часто ігнорується правові позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду як щодо призначення експертизи, так і щодо того, що молекулярно-генетична експертиза не є єдиним допустимим доказом.

При цьому судами 1-ї інстанції систематично не враховуються стандарти оцінки доказів та доказування у цивільному процесі, над встановленням яких працює як Європейський суд з прав людини, так і Верховний Суд.

Зокрема, дуже часто ЄСПЛ у своїй практиці вказує на встановлення судом надзвичайного і заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що є ознакою свавільності судових рішень та порушенням права на справедливий суд.

У цивільних (господарських) справах необхідність застосовувати стандарт нижчий, ніж у кримінальних провадженнях. При цьому стандарт доказування визначається в тому числі з урахуванням специфіки обставини, яку належить довести, а стандарт переваги доказів слід визнати таким, що застосовується до встановлення фактів у цивільних та господарських справах як правило.

Водночас, судді судів 1-ї та апеляційної інстанції в Україні своїми рішеннями на жаль часто стверджують, що переховування від суду, ігнорування судових засідань та експертиз збоку відповідачів і у 2025 році є ефективним засобом для перешкоджати у розгляді справ у цивільному процесі, незважаючи на усі зусилля, які здійснила правова спільнота за для того, щоб процесуальний закон цьому перешкоджав.

Жоден нормативно-правовий акт України чи міжнародна угода, до якої приєдналася Україна – не передбачає, що позивач для ефективного захисту свої прав у суді має бути особою з вищою юридичною освітою чи має залучати для цього адвоката. Особливо в умовах воєнного стану. При цьому, рядовий громадянин України має право розраховувати зустріти в суді розуміння, ввічливе ставлення та роз’яснення процесуальних моментів (включаючи прав і обов’язків), які позивач внаслідок відсутності досвіду участі в судових справах та відсутності юридичної освіти – може не знати, що не має бути дискримінуючим фактором в суді та впливати на наслідки розгляду справ.

ТОБТО, ФОРМАЛЬНО У РАЗІ ІГНОРУВАННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ВІДПОВІДАЧЕМ і НЕ ПОДАННЯ ЗАПЕРЕЧЕНЬ, СУД ЗОБОВ"ЯЗАНИЙ ПРИЙНЯТИ ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ. Як у випадках коли Банки України чи організації ЖКХ звертаються з позовами до боржників і суд не досліджуючи докази - виносе заочне рішення на їх користь. А там уже проблема відповідача. Маєте аргументи - подавайте заяву про перегляд заочного рішення, яким задоволено позов.

На жаль вітчизняне некомпетентне та цинічне правосуддя діє інакше у сімейних правовідносинах. І судді фактично перетворюються без прохання - на адвокатів відповідачів, які ухиляються від розгляду справ.

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21 (провадження № 61-11529св22).

Частиною першою статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року в справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22) зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18).

Зважаючи на ці обставини, апеляційний суд, з урахуванням доводів апеляційної скарги, повинен був вирішити належним чином питання про призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, з`ясувати думку відповідача щодо можливості забезпечення явки дитини для проведення експертизи на території України або на території країни, де перебуває дитина, попередити відповідача про наслідки невчинення відповідних процесуальних дій з урахуванням приписів статті 12 ЦПК України, врахувати механізм проведення експертизи на території країни, де перебуває дитина та/або передачі біологічних зразків для проведення відповідної експертизи.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду 1-ї інстанції без змін, не навів жодного обґрунтування того, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, діяв саме в інтересах дитини.

Водночас Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду 1-ї інстанції без змін, помилково мотивував свої висновки про відмову у задоволенні позову взаємовиключними підставами, а саме: недоведеністю через ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог та безпідставністю через відсутність права у позивача оспорювати батьківство у зв`язку із його обізнаністю про відсутність кровного споріднення з дитиною на час державної реєстрації її народження. Такі висновки не ґрунтуються на нормах закону та засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово встановлював, що провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується і «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності (див. рішення у справі «А. Л. проти Польщі» (A. L. v. Poland), від 18 лютого 2014 року, параграф 59, з подальшими посиланнями, рішення у справі «М. Т. проти України» (M. T. v. Ukraine), від 19 березня 2019 року, параграф 18)).

До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (див. рішення у справі «Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), від 06 липня 2010 року, параграф 135)).

Принцип найкращих інтересів дитини не можна тлумачити як такий, що може створити перешкоди у з`ясуванні генетичного походження, а навпаки має гарантувати передбачення правових інструментів встановлення достовірних даних, оскільки захист інтересів дитини завжди здійснюється судом у кожній конкретній справі.

ЄСПЛ наголошував, що національні суди не перевищили надану їм широку можливість розсуду, коли взяли до уваги відмову заявника пройти призначену постановою суду генетичну експертизу і визнали його батьком дитини, надавши пріоритетної ваги праву дитини на повагу до приватного життя, а не аналогічному праву заявника «Кенонн проти Франції» (Canonne v. France (dec.), від 02 червня 2015 року, параграфи 30, 34 стосовно ДНК-тестів).

Суд не встановив порушення статті 8 у справі стосовно відмови, з огляду на найвищий інтерес відповідних дітей, визнати їхнього біологічного батька («Р. Л. та інші проти Данії» (R. L. and others v. Denmark) від 07 червня 2017 року, параграфи 47-48). Суд зазначив, що національні суди взяли до уваги різні задіяні інтереси і надали пріоритетності тому, який визнали найвищим інтересом дітей, зокрема їхньому інтересу у збереженні сімейної єдності.

У справі «Фрьоліх проти Німеччини» (Frohlich v. Germany) від 26 жовтня 2018 року, параграфи 62-64, ЄСПЛ погодився із важливістю, яку може мати питання батьківства для дитини у майбутньому, коли вона почне розпитувати про своє походження, але постановив, що на той момент найвищий інтерес шестирічної дитини полягав не у тому, щоб не стикатись з проблемами батьківства. Тому відмова судів надати право на спілкування або наказати законним батькам надавати потенційному біологічному батьку інформацію про особисте життя дитини не порушувала статті 8.

Отже, заперечуючи щодо ухвалення рішення про задоволення позовних вимог на підставі визнання відсутності кровного споріднення матір`ю, апеляційний суд не забезпечив необхідності встановлення інших обставин справи, відмовив у призначенні відповідної експертизи, яка за практикою у спірних правовідносинах є найбільш суттєво допустимим доказом у справі.

Так згідно з частиною першою статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Дане текстуальне тлумачення ч. 1 ст. 109 ЦПК України надав Верховний Суд у своїй постанові від 22.09.2022 р. по справі № 161/3347/19.

Зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2022 року по справі № 161/3347/19 (провадження № 61-11919св21), суд розглядаючи справу подібну до даної (про встановлення батьківства) звернув увагу на таке (цитата наведена з оригіналу судового рішення без граматичних чи інших правок).

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства ("KALACHEVA v. RUSSIA" (Калачева проти Російської Федерації), № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) зазначено, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) зазначено, що "доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги".

Шахрайовиті адвокати в Україні на жаль використовують війну для ухилення від експертиз.

Ось наприклад

В письмовій заяві представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Давидова О. Ю. та в поясненнях ОСОБА_2 09 лютого 2023 року в підготовчому судовому засіданні звертали увагу суду на те, що з 2017 року відповідач ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 проживають у Французькій Республіці - з письмового дозволу позивача ОСОБА_1 . У зв`язку із введенням в Україні з 24 лютого 2022 року Указом Президента України воєнного стану, по всій території України відбулась масова евакуація жінок та дітей за кордон, оскільки перебування на території України є небезпечним через систематичні масовані ракетні обстріли, які відбуваються у всіх областях України. Посилаючись на вказані обставини, та вказуючи, що за час бойових дій в Україні загинуло майже 400 дітей та понад 757 отримали поранення, що на сприйняття сторони відповідача безпосередньо та реально загрожує життю та здоров`ю неповнолітнього ОСОБА_4, з метою захисту його життя та здоров`я, відповідач ОСОБА_2 вказувала, що її неприбуття з дитиною до експертних установ під час бойових дій в Україні є поважною причиною та не може бути підставою для задоволення вимог позивача(т. 1 а. с. 99-101, 169-172).

Так у Постанові Верховного Суду від 27.02.2024 р. по справі № 489/8474/21 (провадження № 61-18280ск23) суд визнав подібну поведінку жінок - нормальною в умовах війни.

Тому в умовах коли адвокати України просто заробляють гроші і не обтяжені у своїх діях та наданні порад клієнтами будь-якими морально-етичними нормами та адвокатською етикою, будьте готові, що дружина може чинити опір Вашому намаганню довести факт відсутності кровного споріднення з дитиною.

Строком позовної давності Ви не обмежені, тому можете при бажанні почекати до завершення війни, щоб дружина не могла втекти до ЄС від експертизи та представити це як поважну причину.

Щасти Вам у пошуку справедливості та правди!

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Вітаю!

ОСПОРИТИ БАТЬКІВСТВО МОЖНА ТІЛЬКІ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

ПЕРЕВІРИТИ БАТЬКІВСТВО МОЖНА В ЛАБОРОТОРІЇ, ЯКА ЗАЙМАЄТЬСЯ ГЕНЕТИЧНИМИ ТЕСТАМИ.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 Сімейного Кодексу України , має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

А тому чоловік має право оспорити своє батьківство якщо дитина народжена у шлюбі; якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство; якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 Сімейного кодексу України.

Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується в один рік з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини (стаття 139 Сімейного кодексу України). Такий же термін один рік визначено для можливості подання позову про визнання батьківства за статтею 129 Сімейного кодексу України, перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Також існує обставина, при якій особа, зареєстрована батьком, не може оспорювати батьківство незалежно від тимчасових термінів: якщо він заздалегідь перед проведенням державної реєстрації знав, що дитина не є йому рідною, і все одно надав свою згоду.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Стаття 76 ЦПК України відносить до доказів будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Проте слід пам’ятати, незважаючи на встановлене правило про те, що жоден доказ не має переваги над іншим, все ж таки основним доказом у подібних спорах буде судово-біологічна (судово-генетична) експертиза.