Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
835 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Добрый день! Обязательно ли при покупке недвижимости согласие супруга?
Я нахожусь заграницей, приехать из-за карантина не могу. Может жена купить без меня квартиру?
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (9)
Адвокат, м. Харків, 21 рік досвіду
Здравствуйте.
Да, если Вы находитесь официально в браке, то при покупке недвижимости согласие супруга/супруги обязательно.
Без этого Вам нотариус не оформит сделку
Адвокат, м. Київ, 23 роки досвіду
Уважаемый коллега, не вводите в заблуждение людей. Вопрос к вам: нотариусов и консульств в других странах нет? Человек может законно оформить согласие на покупку по месту, апостилировать и передать почтой жене, чтоб она смогла купить имущество. Присутствие супруга не нужно.
Адвокат, м. Харків, 21 рік досвіду
Уважаемая а где это я ввожу в заблуждение?!
Я написал, что без согласия супруга/супруги купить квартиру невозможно. Я нигде не писал о том, что нужно личное присутствие на сделке. Так что не перекручивайте слова, а если хотите дать ответ на вопрос клиента, то пишите ответ, а не перекручиваете слова других
Юрист, м. Дніпро, 30 років досвіду
Во-первых, "ПОРЯД(ком) вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/page), в частности, раздел "ІІ. Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Глава 1. Основні правила посвідчення правочинів", согласие второго из супругов на приобретение недвижимого имущества одним из супругов не предусмотрено (не предусмотрено, вообще, случаев и условий нотариального заверения сделок приобретпения недвижимого имущества).
Во-вторых, согласно Гражданского кодекса Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15), ст.369:
"1. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
2. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена." -
другими словами, согласие требуется при распоряжении (отчуждении), в частности, недвижимого имущества, при этом право собственности составляет три составляющие: владение, пользование и распоряжение.
Адвокат, м. Харків, 21 рік досвіду
Не згоден.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу чоловік та дружина мають однакові права на усе майно, придбане під час їх спільного життя. Таким чином, питання про розпорядження майном, набутого під час шлюбу, будь-то грошові кошти або земельна ділянка, вирішуються подружжям спільно.
І тут якраз ст. 369 ЦК України чітко передбачає, що згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Жоден нотаріус не оформить купівлю-продаж квартири без нотаріальної згоди чоловіка/дружини, оскільки їх позиція така, що гроші, які витрачаються на купівлю майна, це теж спільна власність подружжя. І тому, враховуючи положення ст. 369 ЦКУ для укладення одним з подружжя будь-яких договорів у нотаріуса, наявність нотаріально оформленої згоди другого чоловіка є обов'язковою.
Юрист, м. Дніпро, 30 років досвіду
Не згодний.
По-перше, відповідно до ч.першої ст.19 Конституції України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80):
"Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством."
Дане положення стосується суб'єктів приватного права, якими є як громадяни (покупець квартири), так і нотаріус. Дане подложення має вираження загального дозвільного принципу: "Дозволено все, що прямо не заборонено законом". Ні Цивільним кодексом, ні Законом "Про нотаріат", ні Порядком вчинення нотаріальних дій не заборонено купівлю нерухомості одним з подружжя за відсутності згоди другого з подружжя. Я вже мовчу, що Конституція України має вищу юридичну силу і є актом прямої дії. А позиція нотаріусів має полягати в неухильному виконанні як Конституції України, так і своїх відомчих нормативних актів, а не застосовувати у роботі своєї позиції та власного вільного тлумачення закону
По-друге, законодавством передбачено право особистої приватної власності кожного з подружжя, в тому числі, кошти (ст.57 Сімейного кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page); крім того, відповідно до ст.325 Цивільного кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15) передбачено право приватної власності; крім того, відповідно до ст.328 ЦК передбачено презумцію права власності. З цього приводу квартира може бути придбана за власні кошти одно з подружжя, який не зобов'язаний доводити походження коштів, з урахуванням, зрозуміло, вимог запобігання корупції.
По-третє, покупець має знати (незнання закону не знімає відповідальності), що придбане в період шлюбу одним з подружжя нерухомого майна, в тому числі, за власні кошти, набуває статусу спільної сумісної власності. А вже для розпорядження, відчуження нерухомості вимагається згода другого з подружжя.
Адвокат, м. Київ, 23 роки досвіду
Добрый день. На данный момент все нотариусы требуют согласие супруги/га при продаже и при покупке имущества.
Чтобы жена смогла купить квартиру, ваше присутствие не обязательно. Вы можете оставаться физически там, где вы находитесь, ехать в Украину не нужно. Но обязательно заверенное соответствующими органами согласие на покупку, которое вы можете оформить в ближайшем к вам консульстве Украины либо у нотариуса, легализировав его по законам той страны, в которой вы находитесь, чтоб на территории Украины оно имело юридическую силу. Потом передадите это согласие почтой. Поэтому выход из вашей ситуации есть. Занимайтесь.
Адвокат, м. Київ, 24 роки досвіду
Татьяна нарушаете правила адвокатской этики. Читайте внимательно вопрос, Алексей дал конкретный ответ на конкретный вопрос, хотите дать развернутый ответ давайте кто вам мешает, но унижать коллег, это не прилично. Тогда уже опишите полную процедуру куда обращаться, какого образца должен быть этот документ, что такое легализация, и как ее совершить. Вы считаете что человек , который находится на заработках понял что вы ему написали, огорчу вас НЕТ !!! Будьте добрее, и люди к вам потянутся.
Адвокат, м. Київ, 50 років досвіду
В залежності від країни перебування, автор запитання може засвідчити свою згоду шляхом легалізації чи проставленням апостиля, а в тих країнах, з якими Україна має договори про правову допомогу, скасовано будь-яке додаткове засвідчення офіційних документів.
На сьогодні найбільш поширеним способом оформлення документів для їх можливого використання за кордоном є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Данія, Італія, Іспанія, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Франція, Швейцарія, Швеція та інші).
Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.
Відповідно до статей 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.
Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.
Україна є учасницею окремих міжнародних договорів, якими скасовано будь-яке додаткове засвідчення офіційних документів, що подаються до установ держав-учасниць такого договору.
На сьогодні діють договори про правову допомогу між Україною та Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією, Туркменістаном, Литвою, Естонією, Латвією, Чехією, Угорщиною, Польщею, Монголією, В'єтнамом, Македонією, Іраном, Болгарією, Кубою, КНР тощо.
Під дійсністю документів у згаданих договорах передбачається наступне: документи, складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої договірної сторони без будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій та перекладів, засвідчених відповідним органом. Документи, що на території однієї з договірних сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж і на території другої договірної сторони.