Скільки годин можна працювати за сумісництвом в Україні?

Доброго дня. Загальних обмежень щодо тривалості роботи за сумісництвом на комерційних підприємствах немає, але робота має виконуватися у вільний від основної роботи час і не повинна перевищувати нормальну тривалість робочого дня, встановлену статтею 50 Кодексу законів про працю (КЗпП) України – 40 годин на тиждень. Важливо, щоб графік роботи за сумісництвом не перетинався з графіком на основному місці роботи, а також не було перевантаження працівника.

Тому можете, але головне , щоб ви встигали виконувати побуту та графік не пересікався.

Вітаю Вас, пані Наталія!

Законодавством не обмежується час та кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де Ви можете працювати за сумiсництвом.

ПРОТЕ, за сумісництвом можна працювати виключно у вільний від основної роботи час.

Це прямо передбачено статтею 102-1 КЗпП , згідно якої сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на її підставі.

При цьому трудове законодавство не містить обов’язку роботодавця за сумісництвом перевіряти, чи є у працівника основне місце роботи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 № 198/06/186-15). Тож працівникові не потрібно надавати довідку з основного місця роботи.

Працювати за сумісництвом можна і повний робочий день, якщо є умови для цього, адже законодавство не обмежує тривалість роботи за сумісництвом.

Зараз вже не діють нормативні документи, які встановлювали обмеження щодо роботи за сумісництвом для бюджетників та держпідприємств. Так з 25.11.2022 скасовано постанову КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», а у слід за нею і Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43, у яких йшлося про обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом.

Тобто наразі вже немає заборони, що за сумісництвом працівник державного підприємства може працювати не більш ніж половину тривалості робочого часу. Отже, й державні підприємства можуть приймати працівників за сумісництвом на повну зайнятість. Законодавство про працю в таких випадках не буде порушене. Відсутня заборона працювати за сумісництвом й для керівників.

Для приватних підприємств таких обмежень не було і раніше.

Єдина умова, яка повинна дотримуватись: робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Тож, якщо Ви бажаєте працювати на повну або неповну зайнятість, Ви маєте вказати на це у заяві про прийняття на роботу із зазначенням:

1. В які дні, з якої та по яку годину Ви працюватимете;
2. Час перерви для харчування та відпочинку.

Звісно, фізично працівник не може працювати одночасно на три повні «ставки» (8 годин х 3 = 24 години), адже окрім роботи, йому потрібно ще й відпочивати. Але проконтролювати чи дійсно працівник десь ще працює на повну ставку роботодавці не можуть та й не зобов'язані.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП).

З визначення можна зробити кілька висновків:

1. Сумісництво буває двох видів: внутрішнє, коли працівник виконує додаткову роботу у того ж роботодавця, де працює за основним місцем, і зовнішнє, коли додаткова робота виконується в іншого роботодавця.
2. Посади на основній роботі та за сумісництвом можуть бути однаковими або різними. Головне правило – робота за сумісництвом виконується у вільний час, коли працівник не зайнятий на основному місці роботи. Графіки цих двох робіт не повинні збігатися.
3. Сумісництво може бути оформлене як на необмежений термін, так і на певний період чи для виконання конкретної роботи. Кількість місць роботи за сумісництвом законом не обмежується.
4. Робота за сумісництвом може передбачати як повну, так і неповну зайнятість. Вона може виконуватися як до, так і після основної роботи.

У комерційному секторі немає жодних обмежень щодо сумісництва або тривалості роботи за сумісництвом – таких правил не існувало раніше і немає зараз.

Важливо лише враховувати, що години роботи за основним місцем і за сумісництвом (особливо якщо це внутрішнє сумісництво) не повинні перетинатися. При цьому законодавство не зобов’язує роботодавця перевіряти графік роботи працівника на іншому місці роботи.

Зверніть увагу, що під час воєнного стану: якщо на основному місці роботи працівник не працює, тобто знаходиться у неоплачуваній відпустці, з ним призупинено дію трудового договору, встановлено простій (без обов’язку перебувати на робочому місці) та інше, то його можна прийняти за сумісництвом, причому на повну зайнятість

Обмеження про роботу за сумісництвом були встановлені щодо тривалості роботи за сумісництвом для державного сектора.

Однак з 19 липня 2022 року скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабміном. Додамо, що згодом і відповідні нормативно-правові акти теж було скасовано. Зокрема:

1. наказ Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.1993 №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;
2. постанову Кабміну від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Проте, необхідно знати, що обмеження для сумісництва у державному секторі все ж є. Наразі для зазначеного кола працівників заборона для сумісництва може міститися в колективних чи трудових договорах, а також у Законі України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» (для держслужбовців та посадових осіб ОМС та ін.).

Процедура прийняття на роботу сумісника є стандартною:

1. Укладається трудовий договір. Зверніть увагу, що випадки, коли трудовий договір має бути обов’язково укладений в письмовій формі, визначені в ч. 1 ст. 24 КЗпП, і сумісництва там немає. Тож трудовий договір може бути укладений і в усній формі. У цьому випадку отримуємо від особи заяву. Бажано, щоб у заяві зазначалося, що це місце роботи є сумісництвом (хоча формально такий обов’язок встановлений тільки щодо основного місця роботи);
2. Видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (в обов’язковому порядку);
3. До податкової подається Повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, визначеною у додатку до постанови Кабміну від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником». Нагадуємо, що Повідомлення слід подати до початку фактичної роботи працівника. Оскільки приймаємо сумісника, то в графі 5 Повідомлення проставляємо позначку «2» – працівники за сумісництвом;
4. До початку роботи в узгоджений з працівником спосіб інформуємо працівника про місце та умови роботи, як то передбачено ст. 29 КЗпП.

Доброго дня, Наталія!

Ви можете працювати 8 годин щодня, окрім вихідних, в недержавній організації, проте це повинно відбуватися у вільний від основної роботи час.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. (ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю, далі – КЗпП).

Робота за сумісництвом — це виконання додаткової оплачуваної роботи у вільний від основної праці час. Сумісник може працювати як на іншому підприємстві, так і в тієї ж юрособи чи у фізичної особи.

Оплату проводять за фактично виконану роботу. Водночас заборонено виконувати обов’язки одночасно на основному місці роботи й за сумісництвом — робочі години не повинні перетинатися.

Закон України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» зобов’язує застосовувати обмеження щодо роботи за сумісництвом до окремих категорій працівників та визначає умови коли такі обмеження застосовуються.

Зі ст.102-1 КЗпП виключена норма, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, організацій визначає Кабінет Міністрів України, а Кабінетом Міністрів 22 листопада 2022 року (постанову КМУ від 22.11.2022 №1306) визнано такими, що втратили чинність:

1. постанову КМУ від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»,
2. постанову КМУ від 04.03.2015 №81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції»,
3. наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Зазначеним вище нормативними актами, зокрема встановлювались обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом – не більше чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна була перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Таким чином обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій скасовані.Законодавство дозволяє встановити колективним договором чи за угодою сторін (трудовим договором), обмеження для роботи за сумісництвом (ч. 2 статті 24 КЗпП). Водночас такі обмеження мають бути обґрунтованими і не повинні порушувати конституційних прав громадян, встановлених статтею 43 Конституції України.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Теоретично це можливо, але є багато нюансів. Зокрема, правильне працевлаштування та визначення основного місця роботи, випрацювання графіку роботи, який не має накладатися і так далі. У будь-якому випадку рекомендував би Вам отримати роз'яснення від Держпраці.

У листопаді 2022 року Кабінет Міністрів скасував обмеження стосовно тривалості роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, підстави припинення трудового договору зі сумісниками, а також обмеження роботи за сумісництвом.

Не є сумісництвом і може виконуватися працівником в межах робочого часу за основною посадою:

• викладацька роботу чи заняття з гуртками в цьому закладі, але не більше 9 годин та тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку) для керівників закладів освіти;
• викладацька робота чи заняття з гуртками в цьому закладі, але в середньому не більше 12 годин на тиждень (480 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку) для інших працівників.

Про це у листі від 27.01.2023 р. № 1/1274-23 «Про право працівників закладів освіти займатися викладацькою діяльністю у своєму закладі освіти» зазначило Міністерство освіти і науки України, спираючись на пункт 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 № 102.

Варто звернути увагу на те, що до внесення змін до чинного законодавства існував Перелік робіт, які не є сумісництвом. Відповідно сумісниками є працівники, які виконують роботи, які були передбачені зазначеним списком.

Працівнику необхідно встановити графік роботи, який є поза робочими часом за основним місцем роботи. Це необхідно відобразити у табелі обліку робочого часу.

Разом з тим, необхідно враховувати норму ст. 21 КЗпП України про те, що працівник має право працювати на умовах трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Але при цьому залишається правило про виконання роботи у вільний від основної роботи час.

З повагою! Щасти Вам!