Спір з Пенсійним Фондом України

Доброго дня.

Позиція Пенсійного фонду в таких випадках є суто формальною, проте з точки зору чинного законодавства та судової практики, помилка в оформленні трудової книжки, допущена працівником кадрової служби, не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист. Оскільки обов’язок правильного заповнення трудової книжки покладено на роботодавця, технічна розбіжність у датах між наказом та фактичним звільненням не спростовує факт роботи особи у зазначений період.

Відповідно до практики Верховного Суду України, недоліки в заповненні трудової книжки (неточності в датах, відсутність номерів наказів або виправлення) не повинні нівелювати відомості про трудову діяльність, якщо сам запис засвідчений належним чином — печаткою та підписом. Розбіжність у 3 дні у 1989 році є неістотним недоліком, який часто виникав через специфіку тодішнього документообігу, коли наказ видавався заздалегідь, а останнім робочим днем вважалася дата, узгоджена сторонами.

Зарахування стажу за період роботи в колишніх республіках СРСР до 1991 року включно регулюється законодавством про пенсійне забезпечення, яке визнає цей стаж "радянським". Оскільки наразі отримати архівні підтвердження з РФ офіційними каналами неможливо через воєнний стан та розірвання дипломатичних відносин, суди зазвичай стають на бік громадян, вважаючи саму трудову книжку достатнім доказом, якщо в ній немає ознак підробки чи грубих порушень послідовності записів.

Для вирішення проблеми необхідно отримати офіційну письмову відмову від ПФУ з детальним обґрунтуванням незарахування цих трьох років. Цей документ стане основою для подання позову до адміністративного суду. У судовому порядку ви зможете вимагати визнання дій фонду протиправними та зобов’язання зарахувати весь період роботи до загального страхового стажу. Судова практика у таких справах є сталою та переважно позитивною для позивачів, оскільки "людина не повинна відповідати за помилки підприємства".

Добрий день.

Я не використовую Штучні інтелекти (Вам же треба відповідь живого юриста), тому відповідь буде короткою.

Дата Наказу про звільнення не завжди збігається із днем звільнення. Можна видати наказ, припустимо, від сьогодні, про звільнення працівника через місяць, "після сдачі всіх документів"... і т.п.

Тому без самого наказу це виявити складно, але для Суду все понятно.

Як без Наказу це довести? - залишається через Суд.

Шукайте додаткові докази, справки, розрахункові листи і т.п.

ДОБРОГО ДНЯ, пане ВОЛОДИМИРЕ ТАКІ ДІЇ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ ЗВІСНО Ж Є НЕЗАКОННИМИ, АЛЕ ТРАДИЦІЙНИМИ. ДУЖЕ ПРИКРО, АЛЕ ОКРЕМІ ОРГАНИ ВЛАДИ ЗАРАЗ СКОРІШЕ ВЕДУТЬ СЕБЕ ЯК ОПГ, а не суб"єкти владних повноважень. Хтось займається розбоєм, хтось наперсточними справами та іншими видами шахрайства.

На жаль здоровий глузд таким органам як ПФУ - не властивий. Тому переконати їх не зможе ніхто. Ні Ви, ні адвокат. Лише рішення суду. Хоча б рішення судів вони поки що виконують.

По Вашій ситуації - це взагалі вигадка від ПФУ. Це нормальна практика діловодства, що звільнення ПІЗНІШЕ дати наказу про звільнення. От якби було навпаки, тобто звільнення заднім числом - тут так.

Але традиційно ПФУ вішає локшину громадянам, що вони зобов"язані надавати якісь уточнюючі довідки, копії наказів. Це обов"язок ПФУ, а не громадян - витребувати такі документи. В Росії?! - Їх проблеми. Хай як хочуть так і перевіряють.

Первинним документом є саме трудова книжка. І існує презумпція відповідності запису в трудовій, поки не доведено належним чином зворотнє.

Якщо Ви проживаєте в Києві або області, Ваша справа ускладнюється фактором параліча вертикалі адміністративних судів 1-ї інстанції в столиці України. Окружний адміністративний суд м. Києва ліквідовано було в 2022 році. Усі справи передали Київському окружному адміністративному суду (роглядав раніше справи лише щодо Київської області). Тепер у суду гіпер-навантаження, а тому часто справи лежать роками в суді. І змусити суддів розглядати швидше - не завжди реально.

І ще одна підла річ від Пенсійного фонду. Вони завжди подають апеляції. Хоч і абсолютно юридично нікчемні, але подають. Щоб затягнути процес, розраховуючи, що це дасть їм ще 6-12 місяців застрягання справи в Шостому апеляційному адміністративному суді (м. Київ).

ЩАСТИ ВАМ У РЕАЛІЗАЦІЇ та ЗАХИСТІ ЗАКОННИХ ПРАВ та ІНТЕРЕСІВ!

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Доброго дня, Володимире!

За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічне положення міститься у статті 48 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок застосування цього правила визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, можуть використовуватися для підтвердження трудового стажу лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пункт 3 Порядку № 637 передбачає можливість підтвердження стажу довідками, виписками з наказів, особовими рахунками, відомостями на видачу заробітної плати, трудовими договорами та іншими документами тільки у випадку, коли трудова книжка відсутня, у ній відсутні необхідні записи або коли записи про періоди роботи є неправильними чи неточними. Отже, виписка з наказу не є основним доказом стажу за наявності трудової книжки з відповідним записом про прийняття та звільнення з роботи.

У даному випадку сама лише обставина, що наказ про звільнення датований на три дні раніше, ніж дата звільнення, зазначена у трудовій книжці, не спростовує факту роботи особи протягом відповідного періоду. Дата наказу і дата звільнення не є тотожними юридичними категоріями. Наказ є розпорядчим документом роботодавця, на підставі якого оформлюється припинення трудових відносин, тоді як дата звільнення є датою припинення трудових відносин і останнім днем роботи працівника. Тому така розбіжність сама по собі не може бути підставою для виключення всього трирічного періоду роботи зі страхового стажу.

Крім того, на момент внесення відповідного запису у 1989 році порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162. Згідно з цією Інструкцією трудова книжка була основним документом про трудову діяльність робітників і службовців, а записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення вносилися адміністрацією підприємства.

Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію роботи щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладалася на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок несла спеціально уповноважена особа. Отже, навіть у разі наявності формального недоліку у заповненні трудової книжки негативні наслідки такого недоліку не можуть покладатися на працівника.

Це узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, де зазначено, що трудовим законодавством не передбачено обов’язку працівника здійснювати контроль за веденням та заповненням роботодавцем трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків за порушення порядку її заповнення. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а, де наголошено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості або достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальною. Неналежне оформлення документів з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду роботи до стажу.

Отже, у Вашій ситуації Пенсійний фонд України мав оцінити трудову книжку як основний доказ трудового стажу, а не вимагати від особи через понад тридцять років отримання наказу з підприємства або архіву на території рф. Розбіжність у три дні між датою наказу і датою звільнення, зазначеною у трудовій книжці, не свідчить про відсутність трудових відносин, не спростовує факту роботи та не дає правових підстав для виключення всього періоду роботи зі страхового стажу.

ВИСНОВОК:

За таких обставин відмова Пенсійного фонду України у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу є формальною, необґрунтованою та такою, що не відповідає положенням статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 48 Кодексу законів про працю України, пунктів 1, 3 Порядку № 637, а також правовим висновкам Верховного Суду щодо недопустимості покладення на працівника негативних наслідків неналежного ведення трудової книжки роботодавцем.

У разі якщо Пенсійний фонд України відмовляється зарахувати зазначений період роботи до страхового стажу в адміністративному порядку, належним способом захисту є звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій або рішення органу Пенсійного фонду України щодо незарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу та зобов’язання зарахувати цей період до страхового стажу для призначення або перерахунку пенсії.

З повагою, адвокат Айвазян.