З приводу отримання свідоцтва на спадщину

Вітаю Олене.

Про строки видачі свідоцтва про спадщину мова йде в ст.1289 Цивільного кодексу України. У частині першої вказано, що свідоцтво видається нотаріусом після шести місяців з часу відкриття спадщини. Тобто ЦК визначає строки, з якого моменту у нотаріуса вникає обов'язок видати свідоцтво.

А ось протягом якого часу після спливу вказаних 6 місяців нотаріус повинен видати свідоцтво, законодавство не вказує. І для цього можуть бути різні причини.

Відтак, можливі затримки. У цьому випадку варто надіслати нотаріусу письмовий запит про надання пояснень щодо причин відмови у видачі свідоцтва або зволікань. Відповідь на нього (або взагалі ії відсутність) може стати підставою для позову щодо відмови у вчиненні нотаріальних дій.

З повагою,

Андрій Брильов.

Доброго вечора, пані Олено!

Якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів. (рішення Верховного Суду в рамках справи № 712/2022/18).

Саме цю інформацію і провіряє нотаріус.

Якщо в останньому заповіті бабуся заповіла все своє майно молодшому сину, то питання вирішується швидко, адже єдиним спадкоємцем вважається молоший син.

Проте, якщо в попередньому заповіті бабуся заповіла старшому сину один будинок, а в новому - молодшому - інший, то спадкування відбувається на підставі двох заповітів.

Стаття 1254. Право заповідача на скасування та зміну заповіту

1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

3. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

4. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

6. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

7. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Щодо конкуренції заповітів! Постанова КЦС ВС від 21.05.2025 у справі № 947/26793/21

При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Тлумачення частини третьої статті 1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17 (провадження № 61-42486св18)).

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Олено!

Після смерті бабауся залишила заповіт на все майно на меншого сина. Через 3 місяці після смерті матері помирає син не встигнувши вступити в право спадщини. Все майно його матері та його особисто переходить його спадкоємцям.

Саме так, майно перейшло спадкоємцям за спадковою трансмісією, оскільки син не встиг прийняти спадщину за своєю матір'ю.

За статтею 1276 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Отже спадкова трансмісія передбачає перехід права спадкування (прийняття або відмова від прийняття) від померлого до його власних спадкоємців.

У померлого є старший брат, який подав заяву на підставі заповіту, який не був останнім, на отримання в спадщину одно з будинків їх померлої матері.

Мається на увазі наявність ще одного заповіту, окрім того, за яким бабуся залишила майно меньшому сину? Якщо так, то такий заповіт не є дійсним за наявності більш пізнього заповіту. Яке саме формулювання має заповіт на молодшого сина?

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Він має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1254 Кодексу).

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (стаття 1255 Кодексу).

Питання: чи може нотаріус затягувати процес видачі свідоцтва на спадщину і на яких підставах.

Відповідно до Наказу МЮУ "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України":

4. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом

"4.1. Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, підпунктом 4.17 пункту 4 цієї глави.

4.2. Забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.

4.3. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

4.4. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, а також документи, видані органами іноземних держав, які посвідчують такі факти.

4.5. Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.

4.6. Непрацездатність утриманця за віком може бути підтверджена паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров’я - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи. Факт проживання спадкоємців однією сім’єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

4.7. Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

4.8. Спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

4.9. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

4.10. Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Договір про поділ спадщини укладається спадкоємцями в межах спадкової справи після закінчення строку для прийняття спадщини, але до видачі свідоцтва про право на спадщину.

4.11. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Цивільного кодексу України.

4.12. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

4.13. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

4.14. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

4.15. Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

4.16. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

4.17. У разі звернення спадкоємця з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України, та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але неможливо продовжити провадження внаслідок її знищення або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням активних бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

4.24. При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя (колишнього подружжя), повинен з’ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя (колишній з подружжя), який його пережив і який має право на -1/2 частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя). За наявності другого з подружжя (колишнього з подружжя) нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.

4.25. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

5. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом

5.1. При оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

5.2. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України.

5.3. Якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 та 231 Цивільного кодексу України.

5.4. У разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом.

5.5. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов’язково з’ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.

5.6. Коло спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

5.7. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

5.8. Цивільним кодексом України передбачено випадки, коли особа не має права на спадкування або рішенням суду може бути усунена від права на спадкування за законом. Позбавлення права на спадкування розповсюджується і на спадкоємців обов’язкової частки у спадщині.

5.9. Право на обов’язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов’язкової частки.

Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку. Право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов’язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз’яснено і він не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині.

5.10. При визначенні розміру обов’язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов’язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов’язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.

5.11. При визначенні розміру обов’язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

5.12. Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов’язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов’язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов’язкової частки у спадщині, обов’язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

5.13. Якщо спадкоємець за заповітом є одночасно і спадкоємцем за законом, частина спадкового майна, яка залишилася поза заповітом, ділиться порівну між усіма спадкоємцями за законом, у тому числі й спадкоємцем, зазначеним у заповіті.

5.14. Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

5.15. Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

5.16. Якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин, та за бажанням спадкоємців зазначає про родинні відносини у свідоцтві про право на спадщину за заповітом.

5.17. Після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом поданий спадкоємцями оригінал або дублікат заповіту (протокол про оголошення секретного заповіту) залишається у спадковій справі.

5.18. При оформленні спадщини за секретним заповітом заведенню спадкової справи передує процедура оголошення секретного заповіту".

З повагою, адвокат Айвазян.

І ще раз вітаю.

Стаття 1298 (саме так) Цивільного кодексу України дійсно не встановлює для нотаріусів конкретних строків після спливу 6 місяців. Адже часто трапляються випадки судових справ вже на початку оформлення спадщини

З повагою,

Андрій Брильов

Ще раз прийміть мої вітання, Олено

Ось що хочу ще додати. Як роз'яснив Верховний суд України у своїй постанові від 02 лютого 2022 року по справі № 331/364/19 видачу свідоцтва про право на спадщину ніякими строками не обмежено.

Відтак, зараз доцільніше за все буде написати нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. У випадку незгоди виноситься постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії з зазначенням причин. Її можна оскаржити у судовому порядку.

Так стане зрозумілим дійсний стан справ.

До речі, на відміну від судів, законодавством не передбачена можливість ознайомлення з матеріалами спадкової справи іншими спадкоємцями. На це також вказує Верховний Суд у зазначеній вище постанові.

З повагою,

Андрій Брильов

Вітаю Вас.

Після смерті бабауся залишила заповіт на все майно на меншого сина. Через 3 місяці після смерті матері помирає син не встигнувши вступити в право спадщини. Все майно його матері та його особисто переходить його спадкоємцям. Діти відмовляються від спадщини на користь своєї матері, дружини померлого. У померлого є старший брат, який подав заяву на підставі заповіту, який не був останнім, на отримання в спадщину одно з будинків їх померлої матері. Тепер через цю заяву нотаріус відтягує термін видачі свідоцтва на спадщину дружині. Мотивуючи це необхідністю додаткових запитів по брату померлого. Питання: чи може нотаріус затягувати процес видачі свідоцтва на спадщину і на яких підставах.

У цій ситуації дії нотаріуса формально правомірні, адже відповідно до статті 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право відкласти вчинення нотаріальної дії (зокрема видачу свідоцтва про право на спадщину), якщо виникла необхідність у додатковій перевірці поданих документів або з’ясуванні прав інших осіб, які потенційно можуть претендувати на спадщину.

Стаття 42. Строки вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

Оскільки старший брат подав заяву про прийняття спадщини за ранішим заповітом, нотаріус зобов’язаний направити запити до спадкового реєстру та перевірити чинність усіх заповітів, а також з’ясувати коло можливих спадкоємців.

Водночас нотаріус не може безпідставно зволікати - перевірка має проводитися у розумний строк, зазвичай до одного місяця з моменту виникнення спірних обставин. Якщо ж після направлення запитів відповідей не надходить або дії нотаріуса виглядають як затягування, дружина померлого (спадкоємець) має право письмово звернутися до нотаріуса з вимогою обґрунтувати причини відкладення видачі свідоцтва. У разі подальшого зволікання можна подати скаргу до територіального органу Міністерства юстиції на бездіяльність нотаріуса або звернутися до суду з вимогою про зобов’язання видати свідоцтво.

Ключовим моментом є те, що останній за датою заповіт має пріоритет, і якщо він справді оформлений належним чином, то старший брат не має права на спадщину. Але нотаріус не може ігнорувати його заяву доти, доки офіційно не отримає підтвердження про недійсність чи скасування попереднього заповіту. Тож у поточній ситуації затримка є процедурною, але має бути обмежена у часі.

Стаття 43. Установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії

Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", національним паспортом іноземця або документом, що його замінює, посвідченням особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідченням, виданим за місцем роботи фізичної особи. Посвідчення водія, особи моряка, члена екіпажу, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, також перевіряють дійсність документів за Єдиним державним демографічним реєстром, якщо документи були оформлені із застосуванням засобів цього Реєстру.

З повагою! Щасти Вам!