позбавлення батьківських прав

Доброго дня, Тарасе!

Чи жінка приймає будь яку участь у вихованні та утриманні дитини? Ви розлучені? Який час вже проживаєте із дитиною удвох? Чи стягуєти Ви з матері дитини аліменти на її утримання? Скільки років дитині?

Вибачте за уточнення: чи пов'язано позбавлення батьківських прав матері у тому числі із отриманням відстрочки? Якщо так, то є ще один варіант - рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини.

Щодо Вашого питання, то справи по позбавлення батьківських прав доволі складні, потребують обов'язкового залучення органу опіки та піклування, який подає до суду письмовий висновок (висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав) та займають немало часу.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
2. Ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
3. Жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо).
4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками).
5. Вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (примушення до праці або використання праці дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, використання праці, що спричиняє істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, використанням дитячої праці в шкідливому виробництві тощо), примушують її до жебракування та бродяжництва (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб тощо).
6. Засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

До позовної заяви необхідно додати документи та інші докази, що обґрунтовують позовні вимоги та підтверджують інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

• документ, що посвідчує особу, РНОКПП сторін (за наявності);
• свідоцтво про народження дитини;
• свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу або рішення суду про розірвання шлюбу;
• акт обстеження умов проживання;
• письмовий висновок органу опіки та піклування (за наявості);
• рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
• відомості з виконавчої служби про наявність заборгованості за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження;
• довідка з навчального закладу, закладу хорони здоров'я про відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, незабезпечення медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання тощо;
• вирок суду (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини);
• відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з дитиною або іншим членом сім’ї;
• довідка з закладу охорони здоров'я про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію, перебування на обліку психоневрологічних закладів;
• письмові пояснення свідків;
• аудіо-, фото-, відеофайли тощо.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ПЕРШИЙ КРОК ДЛЯ ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ - ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНУ ОПІКИ,

1.

З КИМ БУДЕ ПРОЖИВАТИ ДИТИНА ( З БАТЬКОМ АБО МАТІР'Ю) МОЖЕ ВИЗНАЧИТИ ТІЛЬКИ СУД, ВИХОДЯЧИ З КОНКРЕТНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ.

У ст. 161 СК України містяться загальні критерії, які суд має брати до уваги при визначенні місця проживання дитини. У постановах Верховного Суду ширше окреслено обставини, які підлягають встановленню судом у процесі вирішення цієї категорії спорів.

В постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 КЦС ВС зазначив, що при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини і висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин у їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, вона не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства через те, що батьки не змогли зберегти стосунки або домовитися.

В постанову КЦС ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, визначено базові елементи, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме:

• погляди дитини;
• індивідуальність дитини;
• збереження сімейного оточення і підтримання взаємин;
• піклування, захист і безпека дитини;
• вразливе становище;
• право дитини на здоров’я;
• право дитини на освіту.

При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню:

• спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто;
• стосунки між дитиною і батьками в минулому;
• бажання батьків бути опікунами;
• збереження стабільності в оточенні дитини (йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів);
• бажання дитини.

В умовах війни в Україні, вирішуючи такі спори, необхідно враховувати безпекові питання. Тому істотне значення має дослідження судами безпекової ситуації та обмежень, пов’язаних із проведенням бойових дій і їх наслідками. При цьому сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків, зокрема з тим, який проживає за межами України.

При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини розглядати можливість і доцільність застосування таких моделей фізичної опіки:

• спільна опіка з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком (у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 ВС звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки над дитиною);
• визначення місця проживання дитини в помешканні, у якому дитина проживала, а батьки почергово мають приїжджати і виїжджати до цього помешкання згідно з погодженим графіком;
• визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків за відповідним графіком.

ОТЖЕ, ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОНКРЕТНОЇ СПРАВИ.

2.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і самостійно її виховують. Для підтвердження права на відстрочку від мобілізації у зв’язку з самостійним вихованням дитини потрібно надати відповідні документи

Закон України від 21.10.1993 № 3543–XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає підстави для отримання відстрочки від мобілізації.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей):

1. помер;
2. позбавлений батьківських прав;
3. визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім;
4. оголошений померлим;
5. відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
6. а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду;
7. або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Документи, що підтверджують право на відстрочку:

1. для підтвердження статусу дитини – витяг із рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної рад об’єднаної територіальної громади про надання дитині (дітям) статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
2. для патронатних вихователів – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та свідоцтво про народження дитини;
3. для опікунів, піклувальників – рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини;
4. для усиновлювачів – рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини;
5. для прийомних батьків – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до прийомної сім’ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім’ї за формою, затвердженою постановою КМУ від 26.04.2002 №565, свідоцтво про народження дитини;
6. для батьків–вихователів – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за формою, затвердженою постановою КМУ від 26.04.2002 №564, свідоцтво про народження дитини.

ПРОСТО РІШЕННЯ СУДУ ПРО ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ З БАТЬКОМ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ, НЕ НАДАЄ ВАМ ПРАВА НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ ТА НА ПЕРЕТИН КОРДОНУ.

Навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі рішення суду, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо) і не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Оскільки в СК чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

ОТЖЕ:

За законом, право на відстрочку мають жінки та чоловіки, які виховують дитину або ж дітей віком до 18 років, якщо другий з батьків: помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі.

Також право на відстрочку є, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень внесли на підставі ч. 1 статті 135 Сімейного кодексу України (якщо батьківство не встановлене).

Тобто право на відстрочку втрачається, якщо другий з батьків не бере участь у вихованні дитини з підстав, не описаних у нормі закону.

Приклад:

Наприклад, через сварку з чоловіком, або якщо дружина самостійно ухиляється від виховання дитини задля забезпечення права на відстрочку своєму чоловіку.

Тож наразі, якщо дружина захоче таким чином надати чоловіку право на відстрочку, створити ілюзію самостійного виховання ним дитини, треба, щоб саме суд позбавив її батьківських прав.

3.

Згідно СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ в подальшому СК України статтею 164 «Підстави позбавлення батьківських прав» передбачено ряд підстав щодо позбавлення батьківських прав одного з батьків або обох ЦЕ:

• Не виконання батьківських обов»язків УХИЛЯННЯ зокрема виховання та забезпечення освіти дитини.
• Фізичне або психологічне насильство з дитиною, ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ до дитини.
• Вживання алкоголю, наркотичних речовин, ХРОНІЧНИЙ АЛКОГОЛІЗМ АБО НАРКОМАНІЯ одного з батьків або двох.
• Жебракування примушення щодо ЄКСПЛУАТАЦІЇ ДИТИНИ також бродяжництво.
• ВІДМОВА одного з батьків ЗАБРАТИ ДИТИНУ з пологового будинку або медичного закладу охорони здоров»я без будь яких поважних причин.

Помилково деякі думають та рахують що не сплата аліментів заборгованість по аліментах це є підстави щодо позбавлення батьківських прав це помилково даний факт може використовуватися лише як один з доказів що один з батьків якому призначено аліменти халатно відноситься до виконання своїх обов»язків щодо дитини, дітей.

Також треба не забувати що з життєвих обставин один з батьків або батьки втрачають бажання приймати участь у вихованні дитини, дітей.

Але, з таких підстав батьків або одного з них лишають батьківських прав.

Не треба забувати що позбавлення батьківських прав в Україні є крайнім заходом, який застосовується судом щодо позбавлення батьківських прав одного з батьків або обох. Основна підстава це невиконання батьками, одним з батьків забезпечення добробуту дитини, дітей.

Під час особливого періоду (воєнного стану) позбавлення батьківських прав регулюється СК України (статтями 164 165 166 СК України) та чинним законодавством України, але які мають особливості щодо складних обставин які вносить війна.

Незручності, які виникають щодо позбавлення батьківських прав під час воєнного стану, відсутність одного з батьків за місцем проживання або реєстрації, хтось в окупації (знаходиться на тимчасово окупованих територіях), зникли безвісті, проживають закордоном та з батьками немає контакту, тяжкість збору доказів евакуація закладів освіти, медичних установ, неможливість встановлення свідків. Більшість чоловіків служать не поодинокі випадки що жінки на службі в армії, волонтерять.

Позбавлення батьківських прав можливо лише за рішенням суду з поданням відповідного цивільного позову з залученням органу опіки та піклування.

Суд під час розгляду цивільного позову щодо позбавлення батьківських прав розглядає дану справу враховуючі всі специфічні обставини які впливають на виконання батьківських обов»язків з урахуванням основних принципів забезпечення найкращих інтересів дитини, дітей.

Треба з розумінням віднестися до питання часу розгляду справ щодо позбавлення батьківських прав що пов»язано з тривогами, обстрілами не можливості прибуття учасників процесу до суду та поганої роботи системи ВКЗ.

Часто суди відмовляють щодо позбавлення батьківських прав по причинах не можливості виконання одного з батьків або обох батьків виконання батьківських обов»язків по причинах служби батьків, полону, знаходження на тимчасово окупованих територіях і це є поважна причина невиконання обов»язків щодо дитини, дітей.

Українські суди справи щодо позбавлення батьківських прав розглядають в загальному порядку змін щодо підстав позбавлення батьківських прав в СК України на теперішній час не має але суд бере до уваги психологічні та соціальні фактори. Соціальний стан українських родин посилюється фактом війни та посилює психологічний тиск на сім»ї які приводять до домашнього насильства та порушень чинного законодавства України які є прямою підставою щодо позбавлення батьківських прав одного з батьків або обох. В основному суд бере лише до уваги при позбавленні батьківських прав лише факти домашнього насильства відносно самих дітей або при їх присутності.

Треба враховувати якщо один з батьків або батьки служать у лавах Збройних Сил України це не підставами щодо позбавлення батьківських прав, можливо передання родичам на тимчасове піклування дітей. Якщо один з батьків за кордоном це не є підставою щодо позбавлення батьківських прав по причинах того що служба у справах дітей не в змозі провести обстеження помешкання одного з учасників процесу з відповідним складанням акту обстеження житлово побутових умов проживання дитини.

Позбавлення батьківських прав що дані батькам до досягнення дитиною, дітьми повноліття на підставі спорідненості.

Повноліття дитини настає 18 річному віці. Дитина набуває повної цивільної дієздатності, самостійно здійснювати всі цивільні права та обов»язки. Позбавити батьківських прав можливо лише до настання дитиною 18 років. В разі якщо вік дитини підходить до 18 років спішіть подати цивільний позов щодо позбавлення батьківських прав якщо є такі підстави. Доказами у цивільних позовах щодо позбавлення батьківських прав а особливо під час особливого стану в основному це тетанічний труд акти обстеження місця проживання двох батьків службою органів опіки, свідчення свідків, сусідів, родичів, знайомих, медичні висновки, можливі підтвердження домашнього насильства, характеристики з роботи батьків, характеристики за місцем проживання батьків, соціальний статус батьків, огляд використання батьками соціальних мереж в інтернеті, знаходження батьків на обліках в нарко-алко диспансерах, судимості, підтвердження попередніх фактів позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Щодо участі органу опіки та піклування (служби у справах дітей) в розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав є обов»язковою, вони складають висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. Не треба опускати руки якщо вказаний висновок складений в не позитивну сторону щодо батьків суд приймає рішення, виходячи з інтересів дитини. Особливу увагу треба уділяти якщо є медичні висновки лікарів психоневрологів, психологів щодо поведінки дітей, відношення до батьків. Суд зараз особливо під час війни бере увагу щодо думки дитини з кім вона хоче жити чи мати або батько цікавиться життям дитини. Як попередньо вказувалось позбавити батьківських прав, можливо лише за рішенням суду під час військового стану позовну заяву щодо позбавлення батьківських прав, можуть подати до суду це один з батьків, опікуни, служба у справах дітей, піклувальник, прокурор (в рамках кримінальних справ) а також дитина якщо дитині виповнилося 14 років.

Позов подається за місцем проживання позивача.

В разі позбавлення батьківських прав обов»язок сплачувати аліменти залишається.

До наслідків позбавлення батьківських прав батьків вони втрачають право на виховання, представництво дитини, дітей, пільг, спадкування та всі інші права що пов»язані зі спорідненістю. Але батьки які позбавлені батьківських прав не обмежуються в праві відвідувати дітей відносно яких вони позбавлені батьківськи прав якщо немає обмежень суду (особливо коли це домашнє насильство).

---

Підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при вчиненні кримінального правопорушення батьками з необережності (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини у ході гри, при домашніх роботах і тощо). Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3. Відповідно ч.2 статті 164 Сімейного кодексу України Не можуть бути позбавлені батьківських прав особи до досягнення повноліття з підстав коли вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або здобуття нею освіти,є хронічними алкоголіками або наркоманами, чи вдаються до будь яких видів експлуатації дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років.Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:

1. встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази;
2. звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків (Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган опіки та піклування).docx; Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган місцевого самоврядування).docx);
3. звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав (зразок Файл:Позовна заява про позбавлення батьківських прав.docx) та отримати за результатами розгляду прийняте судом рішення.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав за позовною заявою:

1. одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім'ї якої проживає дитина;
2. закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;
3. органу опіки та піклування;
4. прокурора;
5. самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

При розгляді судом справи обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Відповідно до частини першої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо батьки:

• ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
• жорстоко поводяться з дитиною;
• є хронічними алкоголіками або наркоманами;
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

А також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Справи про позбавлення батьківських прав батька чи матері за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

Якщо особа, яка подає позов до суду про позбавлення батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням чи зміною розміру аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.

До позовної заяви додаються:

• свідоцтво про народження дитини;
• свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу (його розірвання);
• довіреність на представлення інтересів дитини (якщо позов подається опікунською радою або навчальною/медичною установою);
• акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;
• висновок органу опіки та піклування про обгрунтованість подачі позову в суд;
• рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
• відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження;
• довідка з навчального закладу (про те, що батька дитини не забирав дитину, не цікавився фізичиним, духовним, моральним розвитком дитини)
• судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і т. д.);
• відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;
• довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;
• пояснення, свідчення;
• аудіо-, фото-, відеофайли;
• квитанція про сплату судового збору