Прописка дитини від попереднього шлюбу

Доброго дня.

Не переживайте, прописка та подібні "житлові питання" не є навіть близькою до ключових підстав для позбавлення батьківських прав батька, якщо подружжя розлучене.

Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України: Місце проживання дитини до 10 років: Визначається за згодою батьків. Якщо батьки живуть окремо, місце проживання дитини визначається за згодою між ними. Саме тому для 9-річної доньки потрібна письмова згода батька.

Дитина з 14-ти років має право самостійно обирати місце проживання.

Доброго дня, Ольго!

Колишня жінка , мого чоловіка,хоче від нього дозвіл на прописку їх спільної дитини. Але не каже для чього і куди! Чи може вона якось з цим дозволом позбавити його батьківських прав без його згоди , якщо він своєчас оплачує аліменти!

Дозвіл батька на прописку неповнолітньої дитини не надає матері якихось особливих привелеїв, тим паче у питанні позбавлення чоловіка батьківських прав. Якщо батько приймає участь у житті дитини, тобто в її утриманні та вихованні, то матері не вдасться позбавити його батьківських прав. Той факт, що дитина буде зареєстрована у нерухомості не за місцем реєстрації батька ролі не грає.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
2. Ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
3. Жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо).
4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками).
5. Вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (примушення до праці або використання праці дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, використання праці, що спричиняє істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, використанням дитячої праці в шкідливому виробництві тощо), примушують її до жебракування та бродяжництва (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб тощо).
6. Засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

І для чього на молодшу доньку якій 9 років вона хоче дозвол на прописку а для старшої якій 14 вона не просила дозволу! Але не дає інформації де хоче прописати дітей! Як має взагалі юридично виглядати цей дозвіл?

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Реєстрація місця проживання дитини у віці від 14 до 18 років відбувається у загальному порядку, але з деякими особливостями. Згідно з Сімейним кодексом України, 14-річна дитина може визначати своє місце проживання з одним з батьків. З ким саме – з матір’ю чи батьком – дитина може вирішувати самостійно. Дитина у віці від 14 до 18 років звертається до органу реєстрації особисто, та подає власний паспорт у якості документа, до якого вносяться відомості про місце проживання.

Для забезпечення реєстрації місця проживання дитини, може знадобитися офіційна згода батька чи матері. Нотаріальна заява-згода є документом, що підтверджує відсутність заперечень щодо нової адреси реєстрації дитини з боку того з батьків, хто її підписує. Для оформлення потрібен мінімальний перелік документів. Нотаріус, на підставі наданих документів, підготує текст заяви та нотаріально засвідчить підпис батька дитини.

Тобто, відповідна заява - це тільки згода на реєстрацію дитини за певною адресою. Така згода не надає матері дитини будь яких інших повноважень.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, пані Ольго!

Не хвилюйтесь, колишня жінка ніяким чином не зможе позбавити чоловіка батьківських прав, а для прописки малолітньої дитини (до 14 років) дійсно потрібна нотаріальна згода батька. Для старшої дочки згода батька не потрібна.

Водночас Ваш чоловік має абсолютне право знати, де хочуть зареєструвати місце проживання дітей.

Якщо мати буде змінювати реєстрацію місця проживання дитини через ДІЮ https://diia.gov.ua/services/zmina-miscya-prozhiva..., то чоловік можете надати згоду також через ДІЮ.

Якщо мати буде реєструвати місце проживання дитини через ЦНАП, то чоловік може оформити нотаріальну згоду або прибути в ЦНАП та написати заяву там особисто.

Згідно Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)

33. Подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

1.

ЛИШИТИ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ У ВАШІЙ СИТУАЦІЇ НЕМОЖЛИВО.

ПОЗБАВИТИ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ ДУЖЕ СКЛАДНО.

Підстави позбавлення батьківських прав

Позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при вчиненні кримінального правопорушення батьками з необережності (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини у ході гри, при домашніх роботах і тощо). Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3. Відповідно ч.2 статті 164 Сімейного кодексу України Не можуть бути позбавлені батьківських прав особи до досягнення повноліття з підстав коли вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або здобуття нею освіти,є хронічними алкоголіками або наркоманами, чи вдаються до будь яких видів експлуатації дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років.Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:

1. встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази;
2. звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків (Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган опіки та піклування).docx; Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган місцевого самоврядування).docx);
3. звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав (зразок Файл:Позовна заява про позбавлення батьківських прав.docx) та отримати за результатами розгляду прийняте судом рішення.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав за позовною заявою:

1. одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім'ї якої проживає дитина;
2. закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;
3. органу опіки та піклування;
4. прокурора;
5. самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

При розгляді судом справи обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Відповідно до частини першої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо батьки:

• ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
• жорстоко поводяться з дитиною;
• є хронічними алкоголіками або наркоманами;
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

А також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Справи про позбавлення батьківських прав батька чи матері за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

Якщо особа, яка подає позов до суду про позбавлення батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням чи зміною розміру аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.

До позовної заяви додаються:

• свідоцтво про народження дитини;
• свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу (його розірвання);
• довіреність на представлення інтересів дитини (якщо позов подається опікунською радою або навчальною/медичною установою);
• акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;
• висновок органу опіки та піклування про обгрунтованість подачі позову в суд;
• рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
• відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження;
• довідка з навчального закладу (про те, що батька дитини не забирав дитину, не цікавився фізичиним, духовним, моральним розвитком дитини)
• судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і т. д.);
• відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;
• довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;
• пояснення, свідчення;
• аудіо-, фото-, відеофайли;
• квитанція про сплату судового збору

Позбавлення батьківських прав стосується тільки дітей, щодо яких є рішення суду.

2.

ЗАРАЗ В УКРАЇНІ ПРОПИСКА СКАСОВАНА - ЗАРАЗ РЕЄСТРАЦІЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ.

ЗМІНА МІСЦЯ РЕЄСТРАЦІЇ ДИТИНИ:

З 14 РОКІВ ДИТИНА САМА ВИЗНАЧАЄ МІСЦЕ РЕЄСТРАЦІЇ.

Відповідно до українського законодавства, місце проживання дитини, яка не досягла 10-річного віку, визначається за згодою батьків. При цьому як реєстрація місця проживання дитини, так і зняття з зареєстрованого місця проживання, здійснюється виключно за взаємною згодою батьків.

Втім, якщо батько чи матір не погоджуються надати таку згоду, то змінити місце реєстрації дитини можна лише за рішенням суду.

В такому випадку, той з батьків, який планує змінити місце проживання дитини, звертається до суду із позовом про надання дозволу на зняття з реєстрації і постановку за новою адресою проживання дитини без згоди іншого з батьків.

---

Час від часу батьки постають перед необхідністю зміни місця реєстрації проживання дітей. Причинами такої потреби можуть бути такі, як: переїзд, бажання обрати іншу школу для дитини, оформити соціальну допомогу за потреби, тощо. І така, на перший погляд, життєва ситуація може зіштовхнутись з певними складнощами.

Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265, метою якого є унормування зазначеного питання, встановлює обов’язкову згоду обох батьків. При чому, порядок дій у разі відмови або ненадання згоди вказаним Порядком не зазначений, що породжує подальшу правову невизначеність для одного з батьків.

Не секрет, що, особливо після розірвання шлюбу, деякі батьки можуть неналежно виконувати свої батьківські обов’язки, ба більше перешкоджати їх виконанню тому з батьків, який проживає разом з дитиною. Може постати питання, що робити, якщо один з батьків не дає добровільну згоду на зміну місця реєстрації проживання неповнолітньої дитини без будь-якої об’єктивної причини?

Враховуючи актуальну судову практику, для досягнення необхідного результату в якнайкращих інтересах дитини необхідно звертатися в районний суд загальної юрисдикції з позовом про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька/матері. У разі задоволення судом позовних вимог варто лиш звернутись до органу реєстрації місця проживання.

Доцільно обґрунтувати належними, достовірними і достатніми доказами те, що дитина проживає з матір’ю/батьком; що можливості отримати згоду від другого з батьків, немає можливості, а спір між батьками щодо проживання дитини відсутній та що зміна місця реєстрації відповідає інтересам дитини.

---

Відповідно до ст. 4 ЗУ “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” мета декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Загальні вимоги до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) дитини:

• Батьки або інші законні представники зобов’язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

• Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

• Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

• Іноземець, особа без громадянства зобов’язані задекларувати або зареєструвати своє місце проживання та місце проживання дітей віком до 14 років (у тому числі новонароджених дітей), батьками або іншими законними представниками яких вони є, протягом 30 календарних днів з дня отримання посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, або після зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання.

Згідно із ст. 7 ЗУ “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно.

Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами.

Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.

Декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до ЗУ “Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг”, або засвідчується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису нотаріуса. У разі якщо місце проживання батьків або інших законних представників дитини зареєстровано/задекларовано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.

Також надаю Вам орієнтовний зразок заяви, але в нотаріуса є підготовлені шаблони.

Компетентним органам в Україні

Громадянина України Петренка Петра Петровича,

24.08.1991 р.н.

Паспорт громадянина України FE 123456,

виданий 01.02.2018 року, органом 1234

Зареєстрований в Україні за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 12, кв. 34.

Заява-згода

Я, Петренко Петро Петрович, даю свою згоду Іваненко Наталі Сергіївні, 10.09.1993 р.н. на зняття з реєстрації моєї дитини Петренко Жанни Петрівни, 01.12.2016 р.н. з адреси:Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 12, кв. 34 та подальшу реєстрацію місця проживання моєї малолітньої дитини за адресою:Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вінницька, 2, кв. 43.

Заява мною прочитана, її зміст мені зрозумілий і відповідає моїй волі. Своїм підписом я також свідчу, що помилки в даній заяві відсутні.

Дата ___Підпис: ___ /Петренко Петро Петрович/