комунальні борги співвласника

Доброго дня, Тетяно!

Ви маєте право не сплачувати за світло та воду, адже Ви не перебували в цей час на території України. Водночас Вас можуть зобов'язати сплатити борг за опалення.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги "

Споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Постачальники зазвичай подають позов на всіх, хто записаний у реєстрі співвласників квартири, тому що юридично вони всі солідарно відповідають за борги (ст. 543 Цивільного кодексу України).

Але Ви можете довести, що не є належним споживачем і не повинні нести цю відповідальність.

Якщо Ви знаєте номер справи, то Вам потрібно подати відзив (пояснення) на позовну заяву постачальників комунальних послуг.

У відзиві треба написати, що:

• Ви не проживаєте у квартирі понад 10 років,
• послугами не користуєтесь,
• борги утворив брат, який проживає постійно,
• частки померлих осіб не оформлені, тому вони не можуть бути відповідачами,
• просите звільнити Вас від солідарної відповідальності за борг.

До відзиву обов’язково додайте:

• копії закордонного паспорта з відмітками про перебування за кордоном,
• документи про реєстрацію місця проживання за межами України (якщо є),
• копію свідоцтв про смерть матері та бабусі,
• копію правовстановлюючого документа на квартиру (де видно, що у вас 1/4).

Цю заяву треба подати у суд рекомендованим листом або через адвоката, або через електронний суд https://cabinet.court.gov.ua.

Після смерті матері і бабусі їх частки перейшли у спадщину, але якщо спадщина не оформлена, то право власності юридично ще не перейшло нікому, а це означає, що з померлих осіб борги не можна стягнути (вони не є стороною правовідносин) та постачальники не мають права подавати позов до померлих осіб, а якщо подали, суд зобов’язаний залишити позов без розгляду в цій частині.

Суд може залучити спадкоємців, але тільки якщо відкрито спадкову справу.

Ви, як співвласник, маєте всі шанси зняти з себе відповідальність або мінімізувати її, якщо доведете, що фактично не користувались послугами, маєте документи, що постійно перебували за кордоном постійно та вчасно подасте відзив до суду.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю, Тетяно.

В першу чергу треба дізнатися ось що, чи проходити Ви по справі як співідповідач. Якщо у Вас немає ніяких документів від суду, робиться це наступним чином:

• переходити на портал "Судова влада України" (court.gov.ua);
• далі обираєте в розділі "Справи" пункт "Інформація щодо стану розгляду справ";
• потім обираєте регіон суду та вводите повні ініціали Вашого брата.

З'явиться перелік справ, в яких він брав участь. Обираєте найсвіжішу за участю комунальних служб і переглядаєте інформацію по неї. Нас у першу чергу буде цікавити ухвала про порушення провадження у справі. Якщо позов пред'явлено і до Вас як солідарного відповідачв, ваше ім'я буде в ухвалі.

За таким розвитком подій треба діяти наступгим чином. Неодмінно пишеться відзив на позовну заяву з направленням його копії автору позову.

Звернить увагу на те, за який період стягується борг. Комунальні служби зазвичай подають позови за багато років. Тому Вам обов'язково треба написати в відзиві про застосування позовної давності. Адже по комунальним платежам Вона становить стандартні 3 роки. Але якщо про це не вказати, буде стягнуто увесь борг.

З повагою,

Андрій Брильов

Вітаю!

1.

ВИ З БРАТОМ Є СПАДКОЄМЦЯМИ, ЯК БАБЦІ ТА І МАМИ В РІВНИХ ЧАСТКАХ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ ЩО НЕ ОФОРМИЛИ СПАДЩИНУ.

ВИ ОТРИМАЛИ СПАДЩИНУ АВТОМАТИЧНО.

Спадкування — це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Саме так формулює це поняття ст. 1216 Цивільного кодексу України.

Спадкування згідно з цивільним законодавством існує у двох видах:

• за законом;
• за заповітом.

Спадкування за законом — майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно. В українському законодавстві існують 5 черг спадкування порядок черговості, що визначається ст. 1258 Цивільного кодексу України.

Спадкування за заповітом — заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного кодексу України).

В українському законодавстві немає поняття «автоматичного прийняття спадщини» у повному розумінні. Для прийняття спадщини необхідно подати заяву до нотаріуса протягом 6 місяців від дня смерті спадкодавця для прийняття спадщини.

«Автоматичним прийняттям спадщини» слід вважати наступні випадки:

– Якщо спадкоємець проживає разом із спадкодавцем на момент його смерті, то вважається, що він автоматично прийняв спадщину, якщо протягом зазначеного терміну не відмовився від неї офіційно (ст. 1268 Цивільного кодексу України).

– Якщо спадкоємцем є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадкові якщо такі особи не подали особисто або через уповноважених представників відмови від прийняття спадщини (ст. 1268 Цивільного кодексу України).

2.

ВИ НЕ МОЖЕТЕ ВІДМОВИТИСЬ ВІД БОРГІВ ЗА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ.

Кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 703/2200/15-ц.

У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

---

Квартира перебуває у власності двох людей. Однак сплачує комунальні рахунки лише один – інший платити відмовляється. Сплачувати за обох сумлінний власник житла не зобов’язаний – особові рахунки за сплату «комуналки» можна розділити через суд.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1,2 статті 317 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.Згідно ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.Відповідно до вимог ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.Пленум Верховного Суду України у пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз’яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.Стаття 360 Цивільного кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.Статтею 179 Житлового кодексу України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ.Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово- комунальних послуг належать централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.Пунктами 10, 13 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати. Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», визначено, що якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Оскільки, Ви та Ваш брат не маєте можливості спільно за домовленістю здійснювати оплату за надані комунальні послуги, відповідно до належної кожному частки квартири, Вам варто розділити особові рахунки між співвласниками після встановлення порядку користування житлом.

• Отже, Вам необхідно звернутися з позовом до брата та комунального підприємства, яке утримує будинок на надає послуги, про визначення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю та зобов’язання розподілити особові рахунки,
• В судовому засіданні (по боргам) скористатися послугами адвоката.

ДОБРОГО ДНЯ, пані ТЕТЯНА! Чи прописані Ви в цьому житлі? Якщо так, то на жаль можуть причіпитися.

Вам треба подавати до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначати. що Ви в Україні не знаходитесь з такого-то часу, підтвердивши це відмітками в паспорті про виїзд... І що відповідними послугами не користувалися. Оскільки є лічильники, то розбити на Вас усе не можуть.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальін послуги").

ВІдповідно до п. 6 ч. 1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (!!! за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Якщо нічого не робити, то з Вас банально стягнуть усю плату і повісять по виконавчій і борг брата... Розрахунок ЖКХ-мафії був на те, що у разі співвласності, борг повісити на фінансово спроможного співвласника, а далі хай співвласники вирішують питання боргів між собою.

Відзив та докази Ви можете подати дистанційно через систему "Електронний суд" особисто чи через представника. Але слід зауважити, що при поданні через Електронний Суд Ви зобов"язані направити копію відзиву іншим учасникам справи.. Як позивачу - який має електронний кабінет, так і іншим відповідачам, які його 100% не мають, а тому доведеться це робити через Україну засобами Укрпошти з описом вкладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем у позові не наведено обставин та не підтверджено їх належними та допустимими доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

А крім наведеного:

– Позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту (вимога про солідарне стягнення з усіх співвідповідачів за весь період заборгованості) без урахування фактичних обставин проживання та/або реєстрації в квартирі кожного з співвідповідачів та перевірки кола осіб, у яких наявнеправо власності на житло. Водночас не надано належні розрахунки заборгованості та первинну фінансову документацію, що підтверджує борг.

Згідно з ч. 1 – 4 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Отже, як бачимо правом залучення співвідповідача та заміни відповідача належним – наділений лише позивач, який розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Відповідач такого процесуального права позбавлений, як і суд.

Засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20).

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Позивачем обрано неналежний спосіб захисту цивільного права, а саме вимога про стягнення солідарно заборгованості за послуги теплопостачання, водночас у відповідних правовідносинах не може мати місце солідарне стягнення заборгованості відповідно до приписів ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так відповідна норма ч. 3 ст. 9 згадуваного Закону містить наступний припис: Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 – 2 ст. 4 ЦК України, Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі – закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

В постанові ВП ВС від 22 червня 2021 р. по справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20), № у ЄДРСР – 98483113, Велика Палата Верховного Суду вказала на пріоритетність норм Цивільного кодексу над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше, – у цій ситуації не застосовується колізійний принцип «lex posterior derogat priori» (лат. «пізніший закон скасовує попередній»).

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду Україниконкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України (пункт 75 постанови ВП ВС від 22.06.2021 р. по справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20).

Тому, сторона відповідача наполягає на тому, що в даній справі по визнеченню правового статусу відповідача та міри його відповідальності за комунальні послуги з теплопостачання пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Відповідач не може нести солідарний обов’язок за позовом, оскільки він є співвласником житла, а тому несе відповідальність саме як співвласник, а не як повнолітня особа, що зареєстрована та/або проживає у житлі.

Згідно з частиною четвертою статті 319 ЦК України, власність зобов'язує.

Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частини перша – четверта ст. 355 ЦК України визначають:Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зокрема, згідно зі статтею 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Крім того, відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Суб'єктами зобов'язання водночас можуть бути кілька боржників або кілька кредиторів, або водночас кілька боржників і кілька кредиторів. Такі зобов'язання, у яких беруть участь не один, а кілька боржників або кредиторів, дістали назву зобов'язань із множинністю осіб. Такі зобов'язання можуть бути активними, пасивними та змішаними.

Зобов'язання із множинністю осіб підпорядковуються тим самим правилам, що й будь-які інші цивільні зобов'язальні правовідносини. Проте у деяких випадках, пов'язаних безпосередньо з виконанням, вони регулюються в особливому порядку.

Якщо в зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів, завжди виникає питання, хто з цих кредиторів і в якому обсязі має право вимагати від боржника виконання покладеного на останнього обов'язку.

Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька боржників, не менш важливо з'ясувати характер їх спільного обов'язку перед кредитором.

З точки зору способу виконання зобов'язання з множинністю осіб (активні, пасивні та змішані) поділяються на часткові та солідарні.

У частковому пасивному зобов'язанні кожен із боржників зобов'язаний надати кредиторові виконання лише у певній частці з тим, щоб боржник, який виконав зобов'язання, вибував, але воно зберігало силу для решти боржників, поки вони не виконають покладений на них обов'язок перед кредитором.

У солідарному пасивному зобов'язанні кредитор вправі вимагати виконання в повному обсязі від будь-якого боржника, тому він має право заявляти вимогу про виконання і до всіх боржників водночас, і до будь-якого з них у частині боргу. Але зобов'язання припиняється як тільки повне виконання буде надано кредиторові хоч би одним із боржників.

Таким чином, солідарний порядок виконання істотно відрізняється від часткового, причому нерідко буває так, що одна зі сторін вимагає солідарного виконання зобов'язання в той час як інша погоджується лише на часткове виконання. Такий спір вірогідніший у пасивних зобов'язаннях, у яких для кредитора більш прийнятна солідарна відповідальність, а для боржника, навпаки, – часткова.

Такий спір має розглядатися відповідно до вимог статей 173 і 174 ЦК України. Основним і загальним визнається частковий порядок виконання зобов'язання із множинністю осіб, він презюмується законодавством.

Солідарний порядок розрахований лише на деякі випадки, зокрема:

1) коли законом або іншим нормативним актом прямо передбачено солідарне виконання зобов'язання.

2) якщо солідарний спосіб виконання зобов'язання передбачений угодою сторін. Наприклад, при укладенні договору позики сторони можуть встановити солідарні зобов'язання для боржників;

3) коли предмет зобов'язання є неподільним. У такій ситуації виконання зобов'язання частками неможливо.

У часткових зобов'язаннях важливо визначити розмір частки виконання, яка припадає на кожного з учасників. Для цього слід звернутися до аналізу юридичної підстави виникнення зобов'язання. Якщо із суті зобов'язання або безпосередньо з угоди, яка існує між боржниками та кредиторами, не можна встановити конкретні частки, відповідно до яких має виконуватися це зобов'язання, законодавець встановлює принцип рівності цих часток.

ОТЖЕ, у даному випадку оскільки відповідач виступає в першу чергу як співвласник житла і не укладав жодних договорів з постачальниками послуг ЖКП, не користувався ними з об"єктивних причин, то він має нести щонайбільше часткову, а не солідарну відповідальність відповідно до своєї частки у праві власності. А враховуючи. що усім об"ємом послуг користувався співвідповідач, який проживає у квартирі, то він і є належним відповідачем.

ТОМУ, обрання позивачем неналежного способу захисту цивільного права є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року по справі № 398/1796/20, провадження № 61-432сво22, № у ЄДРСР – 109871518).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року по справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21), вказано, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (пункт 8.42).

Диспозитивність – це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (пункт 8.43).

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у п. 5 ч. 3 ст. 2 та ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту визначає позивач при поданні позову (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Позивач міг об’єктивно дізнатися про структуру власності на відповідну комунальну квартиру за якою рахується борг, адже і на момент подання позову до суду у вільному доступі був Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який на жаль не доступний станом на зараз внаслідок проведення Мін’юстом відновлювальних робіт на виконання прийнятих законів щодо обмеження доступу до інформації про майно державних службовців.

Тому позивач міг отримати інформацію про власників квартири і спрямувати позов до належних позивачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Дана норма Основного закону держави включає в тому числі і цивільно-правової відповідальність, як один із видів юридичної відповідальності особи, передбачених п.22ч. 1ст.92 КонституціїУкраїни (див. абз. 4 п. 1, абз. 1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 по справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб)).

На будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України.

НА ЖАЛЬ СУДИ УКРАЇНИ ЯК ПРАВИЛО ОБСЛУГОВУЮТЬ ЖКХ-МАФІЮ і ЯКЩО АКТИВНО НЕ ЗАХИЩАТИСЯ, ТО ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ ПОВІШАЮТЬ НА ВАС УСІ БОРГИ. Як наслідок, якщо доходів у Вас в Україні немає, то борг можуть повісити на майно, а якщо сума боргу досягне певного рівня, то стягнення може бути спрямоване на єдине житло боржника.

Єдине житло може бути стягнуте за борги, якщо їх сума перевищує 20 мінімальних заробітних плат, що становить 160 000 гривень за станом на 2025 рік. Це відбувається лише в тому разі, якщо боржник не має коштів чи іншого майна для погашення заборгованості.

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня, Тетяна!

Постачальники послуг подали до суду, я на днях про це дізналась.

Вам надійшла ухвала про відкриття провадження? Якщо так, то коли саме?

В умовах воєнного стану від сплати за комунальні послуги звільнені споживачі, житло яких зруйновано внаслідок ведення воєнних (бойових) дій і, відповідно, комунальні послуги та послуга з управління багатоквартирними будинками з цих причин споживачеві не надаються (не надавалися).

Якщо споживачі вимушено покинули свої домівки через активні бойові дії, у цьому випадку застосовується норма статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Згідно з нею, споживач має право не сплачувати вартість комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їхнього невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Таким чином, споживачі, які вимушені тимчасово залишити свої домівки, можуть скористатися цим правом за умови надання виконавцю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання гарячої води, поводження з побутовими відходами заяви та довідки з тимчасового місця проживання, лікування, проходження військової служби, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Необхідно пам’ятати, що вищенаведена норма Закону України “Про житлово-комунальні послуги”:

• не поширюється на випадки, коли у споживача наявні прилади обліку води, оскільки у такому випадку обсяг спожитих послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води фіксується згідно із показниками приладів обліку (відповідно і нараховується оплата за ці послуги);
• не стосується послуги з постачання теплової енергії, оскільки і при відсутності споживача у квартирі, вона опалювалася (послуга з постачання теплової енергії надавалася);
• не стосується послуги з управління багатоквартирним будинком.

Брат оплачувати борги не збирається. Чи маю я теж оплачувати комунальні борги, рішення суду ще не має, чи можна написати якісь заяви до суду, щоб з мене зняли відповідальність,

Якщо по справі вже відкрите провадження, то Ви маєте право подати відзив на позовну заяву, тобто, по=-суті, заяву, в якій необхідно викласти всі Ваші заперечення. Це необхідно зробити обов'язково, оскільки в іншому варіанті рішення суду буде 100% на боці позивача, тобто, постачальника послуги.

До суду подали всі постачальники послуг, які вказані Вами у питанні?

Щодо зняття відповідальності, то згідно статті 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стеттею 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном. Співвласник, який виконав солідарний обов’язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

а також з померлих родичів.

Після смерті особи відкривається її спадщина. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві (померлому) на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, від спадкодавця до спадкоємців переходять як права, так і обов’язки.

У разі смерті фізичної особи, яка є боржником у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи переходять до іншої особи – її спадкоємця. Відбувається заміна боржника у зобов’язанні. При цьому законодавством встановлено, що спадкоємці, зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, виконати зобов’язання померлої особи перед кредитором можуть спадкоємці боржника, але лише за наявності майна боржника, одержаного ними у спадщину.

Який вихід з цієї ситуації і як правильно мені вчинити???

Потрібно обов'язково подавати відзив на позовну заяву та викладати в останній Ваші заперечення щодо стягнення боргу, оскільки Ви маєте у власності 1/4 частку й при тому вже 10 років не проживаєте в Україні. Ви також маєте зареєстроване місце проживання в цій в квартирі?

З повагою, адвокат Айвазян.