Встановити факт батьківства та факт смерті

Доброго дня, Юрію!

Відповідати в цьому форматі на поставлені Вами питання доволі складно. Тим більше, що Ви не надаєте достатньо інформації для предметної консультації. Хоча в цілому послідовність дій Ви бачите собі вірно: треба встановлювати факт смерті чоловіка під час захисту батьківщини, а після того доводити батьківство.

Якщо коротко і загально:

Нині законодавство виділяє декілька способів або ж варіантів визнання особи загиблою чи померлою:

• Оголошення особи померлою
• Встановлення факту смерті особи
• Встановлення факту смерті зникло безвісти особи, яка зникла під чай дій, що створювали небезпеку для її життя

Встановлення факту смерті особи, зокрема й військовослужбовця, застосовується у випадках, коли органи РАЦС не можуть зареєструвати факт смерті.

Важливо зазначити, що органи РАЦС уповноважені видавати свідоцтво про смерть, зокрема й щодо військовослужбовців, лише за наявності належних документів, що підтверджують факт смерті. До таких документів належать:

• документи затвердженої форми про смерть, наприклад, лікарське свідоцтво про смерть;
• рішення суду;

Вирішальним чинником при встановленні факту смерті є саме наявність достовірних доказів. Одних лише припущень або здогадок недостатньо — необхідно надати, наприклад, відеозаписи, фотографії чи інші документи (навіть якщо вони не мають встановленої форми), які свідчать про смерть особи.

Таким чином, встановлення факту загибелі військовослужбовця можливе лише за умови наявності беззаперечних доказів його смерті або загибелі. Заявнику необхідно довести як обставини смерті, так і факт неможливості реєстрації смерті через органи РАЦС.

Як наслідок, заява про встановлення факту смерті військовослужбовця не завжди є доцільною, оскільки у більшості випадків рідні не мають достатніх доказів смерті військового.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, підставами для визнання військовослужбовця померлим є не беззаперечні факти або докази смерті, а обставини, що дають підстави обґрунтовано припускати її настання.

На практиці такими підставами можуть бути:

• матеріали службового розслідування, проведеного військовою частиною у зв’язку зі зникненням військовослужбовця;
• свідчення побратимів;
• дані з різноманітних офіційних реєстрів, зокрема інформація про відсутність особи серед полонених.

Якщо ж говорити про встановлення батьківства, то заявником при цьому може бути:

• мати дитини
• законний представник дитини
• сама дитина

До заяви про встановлення факту батьківства потрібно додати:

• паспорт та код заявника
• свідоцтво про народження, де батьком зазначено загиблого військовослужбовця (якщо в графі "батько дитини" батька не зазначено, це потрібно вказати в заяві)
• документи, що підтверджують факт смерті військовослужбовця
• документи, що підтверджують спільне проживання, або інші обставини, що підтверджують батьківство (листування, фотографії, покази свідків)
• тест ДНК

Після подання заяви, відкриття провадження по справі та призначення дати судового засідання, суд може винести рішення - якщо після дослідження доказів, наданих до заяви, стане очевидним, що батьком є померлий військовослужбовець.

На підставі рішення суду органи державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) вносять відповідні зміни до свідоцтва про народження дитини (де зазначається ім'я батька).

До цього хочу додати, що вирішення питання про батьківство можна за певних обставин обійтись і без тесту ДНК, у випадках, якзо біологічний матеріал для тесту узяти неможливо. Приклади таких рішень в судовій практиці є.

Так, Рівненський апеляційний суд ухвалив рішення на користь жінки, яка домагалася встановлення батьківства загиблого військовослужбовця.

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу позивачки на рішення місцевого суду, який відмовив їй у встановленні батьківства. Оцінивши обставини справи та надані докази, судді дійшли висновку, що вимоги апеляційної скарги слід задовольнити.

Із матеріалів справи відомо, що позивачка перебувала у фактичних шлюбних стосунках із чоловіком, від якого у 2022 році в одній із країн Євросоюзу народила дитину.

У свідоцтві про народження вказала себе й батька дитини.

У 2023 році батько дитини загинув у Харківській області при виконанні бойового завдання.

З метою захисту спадкових прав сина та отримання пільг від держави для дитини, яка через війну втратила годувальника, позивачка й звернулася до суду з позовом про становлення факту батьківства.

Місцевий суд ухвалою призначив проведення судово-генетичної експертизи, однак вона не була проведена у зв’язку з відсутністю біологічного зразка покійного військовослужбовця, що й стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В апеляційному суді позивачка надала висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження, яким встановлено, що ймовірність того, що мати нині покійного військовика на 99,98 відсотків є біологічною бабусею дитини.

Відповідачка не заперечувала факт батьківства сина у суді.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 Сімейного кодексу України та вказано, що закон не визначає конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v.RUSSIA, № 3451/05, параграф 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

За таких обставин, оцінивши наданий позивачкою висновок експертизи у сукупності з іншими доказами, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та визнання нині покійного військовослужбовця батьком їх дитини.

Ознайомитись з постановою Рівненського апеляційного суду у справі № 572/163/24 можна у ЄДРСР.

Ще раз хочу наголосити, що вирішувати питання встановлення факту смерті та визнання батьківства військовослужбовця можливо, але за викладених Вами обставин може бути складно та забере достатньо багато часу, особливо, якщо є проблеми із доказами в обох випадках. Говорю так тому, що мав подібні справи у своїй адвокатській практиці.

З повагою, адвокат Айвазян.

Щодо доказів є службове розслудівання, де вказано з показів свідків що не змогли забрати тіло у звязку із постійними артелерійськими обстрілами. Є відповідь з координаційного центру що в полоні не знаходиться. Потрібно подавати заяву про смерть в окремому провадженні в позовному не вийде вірно?

До якого суду можна подавати заяву про встановлення факту смерті військовослужбовця?

До якого суду можна подавати заяву про встановлення факту смерті військовослужбовця?

Дякую за відповідь