Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
955 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Доброго дня.
Є інформація, що останнім часом навіть тим хто не прийняв присягу та відмовився від проходження БЗВП, наприклад, через незаконну мобілізацію, вручають підозру за ч.4 статті 402 КК, як за відмову виконати наказ командира та відправляють далі в СІЗО.
Судячи з матеріалів судових справ, така практика з реальними строками позбавлення волі дійсно є, приклад рішення Верховного суду нижче. Наскільки реальні такі наслідки ?
"Якщо військовослужбовець не приймав військову присягу, його також можуть засудити за відмову виконувати наказ командира. Про це зазначено у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2025 року по справі №233/2667/23"
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (5)
Адвокат, м. Миколаїв, 34 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, Іване!
Відповідно до статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
Стаття 24. Початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби. Час та місце виконання обов’язків військової служби
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу".
З повагою, адвокат Айвазян.
Тобто за відмову військовослужбовця від виконання наказу командира може бути покарання по статті 402 КК, навіть якщо солдат не має на то фізичної підготовки, тобто не проходив курс БЗВП ?
Адвокат, м. Миколаїв, 34 роки досвіду
Спілкуватися у чатіВыйськовослужбовця можуть покарати тільки у тому випадку, якщо доведена його провина. Якщо ж військовослужбовець не відмовлявся від виконання наказу, подав рапорт про роз'яснення наказу із проханням роз'яснити, як саме він можу виконати наказ, якщо не має навіть базового рівня підготовки, але все одно був притягнутий до відповідальності, то у подальшому такий наказ можна вважати злочинним, оскільки його виконання загрожує життю не тільки військовослужбовця, який не вміє тримати в руках зброю, а і його побратимам.
В кінцевому варіанті все залежить від того чи зможете Ви довести, що наказ командира був неправомірним.
Відповідно до статті 37 розділу І, частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка регулює порядок віддання й виконання наказів, «військовослужбовець для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. У свою чергу, підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно».
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
За змістом пункту 2 статті 41 Кримінального кодексу України, в якому згадується незаконність наказу або розпорядження:
«Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина».
Адвокат, м. Київ, 26 років досвіду
Спілкуватися у чатіВітаю!
ПРИ НАХОДЖЕННІ ОСОБИ В УЧБОВОМУ ЦЕНТРІ, ВОНА ВЖЕ МАЄ СТАТУС ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ, В НЕЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПРИЙНЯТТЯ ПРИСЯГИ (МОБІЛІЗАЦІЯ ВЖЕ СТАЛАСЯ)
Початок і закінчення проходження військової служби визначені статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
---
Санкція ч. 4 ст. 402 ККУ (непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.
Непокора, за предметністю злочину, є відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу є порушенням встановленого порядку підпорядкованості та військової дисципліни, що є основою боєздатності Збройних Сил України. Злочин вважається завершеним у момент відкритої відмови від виконання наказу, незалежно від настання будь-яких наслідків.
Суб’єктивність злочину полягає у тому, що до кримінальної відповідальності за даний злочин можуть бути притягнуті лише військовослужбовці, а також військовозобов'язані, резервісти та особи, які проходять службу в інших військових формуваннях України, тобто особи правовий статус яких визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок віддання та виконання наказів регламентовано Розділом І Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (зі змінами), де зокрема йдеться, що наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (п.35).
Окремо слід звернути увагу, що п. 37 зазначеного Розділу передбачено право військовослужбовця звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ, а також обов’язок неухильно виконати наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Об’єктивними обставинами, які можуть свідчити про неможливість військовослужбовцем виконати наказ за станом здоров’я є чинний висновок відповідної військово-лікарської комісії, діяльність якої регламентується наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (зі змінами).
Особливість непокори є її прояв як відкрита відмова виконати наказ командира (начальника). Відкритість відмови полягає у демонстративному вчиненні певних дій в присутності свідків (наприклад під час шикування), відвертого ігнорування вимог особи, яка віддає наказ, оцінкою змісту та поставлених наказом завдань, а також іншими проявами, які прямо свідчать про розуміння наказу та небажання його виконувати.
Окремо слід зазначити, що військовослужбовець має право не виконувати злочинний наказ, тобто наказ командира або начальника, який суперечить законам України, порушує права та свободи громадян або наказує вчинення дій, що є злочинами згідно з Кримінальним кодексом України.
Однак законодавцем не визначено, окрім випадків прямої вимоги до вчинення протиправних дій (застосування насильства до мирного населення, протиправне заволодіння майном, мародерство тощо), які можна визначити такими без досконалого знання відповідних норм права, та має виключати фактор оціночного судження при визначенні наказу злочинним саме військовослужбовцем.
У разі виникнення подібних суперечностей функція визначення наказу як злочинного покладено на органи досудового розслідування.
Основними доказами такого протиправного діяння як непокора є рапорт безпосереднього командира (начальника) наказу про призначення службового розслідування, акту та доданих до нього матеріалів службового розслідування, наказ про результати службового розслідування (наказ МО України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» № 608 від 21.11.2017 зі змінами).
Досудове розслідування здійснюється територіальним управлінням Державного бюро розслідувань за визначеною підслідністю при процесуальному керівництві спеціалізованої прокуратури.
Юрист, м. Полтава, 5 років досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня!
На жаль, після мобілізації (навіть, незаконної) громадянин має статус військовослужбовця і незалежно від того прийняв він присягу чи ні - за відмову від виконання наказу його можуть спробувати притягнути до кримінальної відповідальності. Але якщо командир віддав явно злочинний наказ, то відповідальності для військового не буде.
З повагою, юрист Дерій В.О.!