Розподіл нерухомого майна між сестрами (заповіту не було)

Доброго дня.

Частка кожного визначається як ідеальна — тобто без фактичного встановлення в натурі. Наприклад, кожному із співвласників може належати по ½ або 1/3 квартири. У Вас це по ½.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право САМОСТІЙНО розпорядитися СВОЄЮ часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 362 ЦК України визначено право співвласника на переважну купівлю частки перед іншими особами за ціною, оголошеною для продажу іншими співвласниками житла.

Продавець зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом ОДНОГО МІСЯЦЯ від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

Отже, у співвласників житла є один місяць від дня отримання повідомлення, протягом якого вони мають переважне право на купівлю Вашої частки, після закінчення цього строку Ви маєте право продавати свою частку кому вважаєте за потрібне.

Продати Вашу частку інші співвласники заборонити не можуть.

Якщо ж буде порушено процедуру щодо повідомлення інших співвласників на їх право викупити Вашу частку і Ви вирішите не повідомляти нікого (нотаріус допустить таке порушення та посвідчить договір), то такий співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

При цьому, передача свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається!

Також, якщо Ви виявите бажання подарувати або заповісти комусь свою частку, то співвласники не мають переважного права в цьому випадку.

Вітаю Вас, Євгеніє!

Квартира, 1/2 часткою якої я володію, уже рік не оплачується за комунальні послуги, тому що іншою 1/2 часткою володіє моя зведена сестра. Як діяти в такій ситуації?

Навіть якщо Ви не проживаєте у квартирі, наявність права власності не звільняє Вас від обов'язку по сплаті комунальних послуг.

Якщо комунальні накопичуються вже рік, це не означає, що борг висітиме лише на комусь одному. За законом співвласники несуть солідарну відповідальність, а тому кожен із Вас може отримати вимоги про сплату. Щоб не дозволити боргу рости, Ви можете або оплачувати свою частину й фіксувати це платіжками, або направити сестрі письмову пропозицію про врегулювання витрат.

Якщо нічого не робити - може бути судовий наказ про стягнення виплат та навіть блокування рахунків.

2. Чи може ця зведена сестра продати свою 1/2 частку квартири без моєї згоди, адже вона дуже хитра і може спеціально позбавити мене моєї 1/2 частки?

Щодо можливості продажу її 1/2 без Вашої згоди - так, вона може продати свою частку, але не в обхід Вас. Закон прямо встановлює Ваше переважне право купівлі: перед продажем вона зобов’язана письмово запропонувати цю частку саме Вам і дати час на відповідь. Якщо вона цього не зробить, Ви можете через суд визнати такий договір недійсним і перевести права покупця на себе. Тобто позбавити Вас власності вона не зможе - закон тут на Вашому боці, і достатньо бути юридично уважним.

Є порядок продажу частки у майні.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

3. Чи можу я свою 1/2 частку квартири оформити, у разі моєї смерті, на своїх дітей або, наприклад, на тебе?

А Вашу частку Ви абсолютно спокійно можете передати тим, кому довіряєте: дітям, родичам або будь-кому, кого вважаєте гідним - заповітом чи договором дарування. Але дай Бог, аби все було добре.

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю, Євгенію

2. Чи може ця зведена сестра продати свою 1/2 частку квартири без моєї згоди, адже вона дуже хитра і може спеціально позбавити мене моєї 1/2 частки?

Після оформлення спадщини квартира належить спадкоємцям на праві спільної часткової власності. При цьому якщо один з спадкоємців вирішить продати свою частку, інший має переважне право на її придбання.

Відповідно до ст. 362 Цивільного кодексу України

"1.У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

3. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

4. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік."

Тобто, Ваша зведена сестра зобов'язана письмово повідомити Вас про свій намір продати свою частку. І Ви протягом місяця повинні викупити її або надати письмову відмову. Тільки тоді можлива продажа іншим особам.

3. Чи можу я свою 1/2 частку квартири оформити, у разі моєї смерті, на своїх дітей або, наприклад, на тебе?

Так, Ви можете скласти заповіт на свою частку. При цьому відповідно до статті 1235 Цивільного кодексу спадкоємцем за заповітом може бути будь-яка особа за Вашим вибором. І це не обов'язково родич, навіть віддалений.

З повагою,

Андрій Брильов

Євгенію, ось що хотів додати ще.

Вже зараз Ви можете скласти договір дарування своєї частки на будь-кого. АджеІ механізм переважного права придбання частки іншим спадкоємцем, про який я вже писав вище, тут не працює. Відтак сестра не зможе оспорити договір.

З повагою,

Андрій Брильов.

Доброго дня, Євгенія!

Хочу одразу зазначити, що позбавити Вас права власності на Вашу частку в нерухомості зведена сестра не зможе ні за яких обставин.

Право власності є непорушним, а це означає, що ніхто не може протиправно позбавити особу цього права або обмежити його без законних підстав. Власник має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Квартира, 1/2 часткою якої я володію, уже рік не оплачується за комунальні послуги, тому що іншою 1/2 часткою володіє моя зведена сестра. Як діяти в такій ситуації?

В такій ситуації Вам необхідно поділити особові рахунки звернувшись до відповідних постачальників послуг.

Якщо інші співвласники не платять за квартиру, насамперед потрібно розділити особовий рахунок. Адже, саме тому на кого оформлений особовий рахунок, адресуються квитанції. Усі санкції, скорше за все, будуть адресуватися власнику, на кого оформлено особовий рахунок, а не всім співмешканцям. Особовий рахунок оформляється на того власника, з ким укладено договір про надання тієї чи іншої житлово-комунальної послуги, даний договір, як правило, укладається з одним із власників.

Для поділу рахунків необхідно звернутися до кожного виконавця комунальних послуг, з ким укладено договори.

У разі, коли між співвласниками виникають суперечки не тільки щодо утримання житла, а й щодо користування ним, то необхідно в судовому порядку визначити порядок користування таким житлом.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку, або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Якщо Ви не сплатите заборгованність зараз або ж не домовитесь із постачальником про реструктуризацію боргу, останній звернеться до суду із позовом про стягнення заборгованності. В подальшому борг буде стягнутий з Вас із сестрою у примусовому порядку солідарно або ж тільки з Вас у разі оформлення особового рахунку на Ваше ім'я.

Згідно статті 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стеттею 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном. Співвласник, який виконав солідарний обов’язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

2. Чи може ця зведена сестра продати свою 1/2 частку квартири без моєї згоди, адже вона дуже хитра і може спеціально позбавити мене моєї 1/2 частки?

Як співвласник нерухомості Ви маєте право переважної купівлі. Тож, Ваша сестра першочергово повинна запропонувати Вам придбати свою частку в нерухомості, а у разі вашої відмови продати її іншій особі.

Відчуження частки у спільній частковій власності здійснюється із дотриманням права переважної купівлі, зміст якого розкритий у ст. 362 Цивільного кодексу України.

• У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

• Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

• Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

• Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

• У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

• Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

3. Чи можу я свою 1/2 частку квартири оформити, у разі моєї смерті, на своїх дітей або, наприклад, на тебе?

Так, звичайно можете скласти заповіт на свою частку в нерухомості на будь яку особу. Проте, Ваші діти, як родичі першої черги спадкування будуть мати право на спадщину навіть за умови відсутності заповіту.

Чинне законодавство України передбачає п’ять черг спадкування за законом:

-до першої черги право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;

-до другої черги право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

- до третьої черги право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;

- до четвертої черги право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини;

- до п'ятої черги належать інші родичі спадкодавця включно до шостого ступеня споріднення, а також утриманці спадкодавця.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Він може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, за винятком осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Крім того, спадкодавець має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповіт може стосуватися як усієї спадщини, так і її частини.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (статті 1233, 1234, 1235, 1236 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс)).

Форма та вимоги до змісту заповіту.

Заповіт складається у письмовій формі, де зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача.

Документ має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.

Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов’язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.

Також він може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою. Наприклад: наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру. Наприклад: визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо.

Порядок оформлення заповіту.

Заповіт може бути написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Підписує заповіт особисто заповідач.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Не вправі підписувати заповіт за заповідача фізична особа, на користь якої заповідається майно.

Також нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (стаття 1247 Кодексу, Порядок).

Хто ще окрім нотаріуса може посвідчити заповіт.

Чинним законодавством передбачено, що окрім нотаріусів мають право посвідчити заповіти уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування у сільських населених пунктах.

Також посвідчити заповіти, які прирівнюватимуться до заповітів, посвідчених нотаріусами, можуть й інші посадові, службові особи:

• заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;
• заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;
• заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;
• заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;
• заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи;
• заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

Посвідчуються такі заповіти при свідках. Ними можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.

Заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Право заповідача на скасування та зміну заповіту.

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

Він має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1254 Кодексу).

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (стаття 1255 Кодексу).

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

Квартира, 1/2 часткою якої я володію, уже рік не оплачується за комунальні послуги, тому що іншою 1/2 часткою володіє моя зведена сестра. Як діяти в такій ситуації?

Кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 703/2200/15-ц.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

2. Чи може ця зведена сестра продати свою 1/2 частку квартири без моєї згоди, адже вона дуже хитра і може спеціально позбавити мене моєї 1/2 частки?

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), яке може належати особам на праві спільної сумісної власності або на праві спільної часткової власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відмінності між спільною частковою та спільною сумісною власністю:

1. за визначеністю часток(у спільній часткові власності частки кожного із співвласників заздалегідь визначені, у спільній сумісній власності – ні, вони вважаються рівними);
2. за участю у розподілі доходів та витрат у спільному майні( у спільній часткові власності доходи і витрати розподіляються між співвласниками пропорційно до розміру їх часток, а у спільній сумісній власності – по рівну);
3. за здійсненням права розпорядження( у спільній часткові власності кожен із співвласників розпоряджається належною йому часткою, а у спільній сумісній – правом власності у повному обсязі);
4. за відповідальністю(суб’єкти спільної часткової власності за своїми зобов’язаннями несуть часткову відповідальність, суб’єкти спільної сумісної – солідарну);
5. за підставами виникнення( право спільної часткової власності виникає з будь-яких підстав, які не суперечать закону: спільне будівництво, спадкування, договірну про спільну діяльність ін., спільна сумісна власність виникає лише у випадках прямо передбачених законом, або договором).

За вимогами статті 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом (до прикладу: не можна здійснити поділ майна, яке не перебуває у приватній власності, не підлягають поділу самочинно збудовані об'єкти (прибудови), речі, які після поділу не зможуть використовуватись за цільовим призначенням (неподільні речі). У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна.

Виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов:

• поділ на самостійні об’єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами;
• виділення в натурі частки об’єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом;
• наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об’єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (майно є неподільним), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Поділ та виділ майна є різними правовими категоріями, на чому наголосив Верховний Суд в постанові від 19.05.2021 року у справі № 501/2148/17.

При поділі майно поділяється між усіма співвласниками та правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі правовідносини спільної часткової власності зберігаються (як правило), і припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком є випадки, коли майно належить двом співвласникам.

Якщо співвласники не домовилися про здійснення поділу/виділу в добровільному порядку, питання вирішується судом.

Для цього необхідно звернутися до суду за місцезнаходженням нерухомого майна з позовом про поділ об’єкта нерухомого майна або про виділ частки.

Особливістю спільного сумісного майна є те що є співвласники володіють , користуються і розпоряджаються ним спільно.

Згідно з ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.4 ст. 369 ЦК УКраїни правочин (договір) щодо розпорядження спільним майном може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації (як наприклад договір купівлі-продажу, дарування або ЗАСТАВИ), має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена всіма співвласниками цього майна.

3. Чи можу я свою 1/2 частку квартири оформити, у разі моєї смерті, на своїх дітей або, наприклад, на тебе?

ВИ МОЖЕТЕ ЗАПОВІДАТИ СВОЮ ЧАСТКУ СВОЇМ ДІТЯМ.

Відчуження частки у спільній частковій власності здійснюється із дотриманням права переважної купівлі, зміст якого розкритий у ст. 362 Цивільного кодексу України.

• У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

• Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

• Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

• Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

• У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

• Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

• Право переважної купівлі не поширюється на договори дарування, довічного утримання (догляду), міни, виділу частки співвласнику у натурі;

• Право переважної купівлі поширюється на договори міни, якщо частка обмінюється на речі визначені родовими ознаками і особа, яка має право переважної купівлі пропонує відчужувану річ того ж роду, в тій же кількості і ті є ї ж якості.

Щоб продати частину квартири, потрібно пройти кілька етапів, кожен з яких має деякі деталі, які необхідно обговорити з нотаріусом.

Вирішення питань із співвласниками

Однією з головних проблем продажу частини квартири є згода на таку дію всіх співвласників. Саме вони мають пріоритетне право викупу частини квартири та оскарження угоди купівлі-продажу (якщо був згоди).

Тому потрібно враховувати такі моменти:

• – необхідно попередити співвласників про свої плани. Відповідно до закону відповідь власнику (згоду чи відмова) дається 30 днів. Цей період настає з моменту отримання повідомлення;
• – отримати відмову кожного співвласника від викупу частки квартири, що продається (оформляється у письмовій формі у нотаріуса).

Далі угода відбувається за стандартною схемою. Продавець власними силами або за допомогою агента нерухомості розміщує рекламу про продаж об’єкта, детально описуючи його. Усі проблеми із співвласниками потрібно вирішити до цього етапу, щоб угода не зірвалася або була визнана недійсною за судовим рішенням.

ПОРЯДОК ДІЙ ВАШОЇ СЕСТРИ, ЩОБ ПРОДАТИ СВОЮ ЧАСТКУ:

1. ВИДІЛЕННЯ СВОЄЇ ЧАСТКИ.

2. ПРОПОЗИЦІЯ ДРУГОМУ СПІВВЛАСНИКУ ВИКУПИТИ.

3. ПРОДАЖ СВОЄЇ ЧАСТКИ.

Євгенію, і ось щодо комунальних платжів. Нажаль у цьому випадку Ви будете нести солідарну відповідальність з сестрою на підставі ч.3 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

"Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг".

Тобто, коли комунальні служби звернуться до суду з позовом про стягнення боргу, відповідачами будуть Ви і сестра.

З повагою,

Андрій Брильов

ДОБРОГО ДНЯ, ЄВГЕНІЯ! Проблема квартир у багатоквартирних будинках в тому, що вони фізично не можуть дуже часто бути повноцінно поділені. Хоча буває, що з квартир влаштовують "комуналку", закріплюючи за кожним кімнату та право користування загальними місцями (туалет, вбиральня, ухня тощо).

Спільні загальнобудинкові комунікації та відсутність можливості перепланування входів, на відміну від приватних садибних будинків, дуже часто породжує неможливість поділу в натурі таких об"єктів нерухомого майна.

Як наслідок виникають ситуації, що хто нахабніший і вселився чи жив у квартирі, той і використовує не лише свою долю, а й ВСЮ квартиру.

Звісно в цивілізованому суспільстві де діє закон і порядок таке неможливо і неправомірно, а тому підлягає судовому захисту.

Квартира у спільній власності в Україні регулярно стає «каменем спотикання» між співвласниками, як уже зазначав у вступі, тому що технічно її неможливо поділити, як, скажімо, будинок, у якому можна обладнати різні входи.

Здебільшого співвласники, які найчастіше є родичами чи близькими людьми, не можуть самостійно врегулювати такі питання, пов’язані з квартирою:

1) перешкоджають у користуванні житлом;

2) влаштовують незаконне виселення;

3) передають квартиру без згоди співвласника в оренду;

4) заселяють у помешкання інших людей.

Усі такі дії співвласників є незаконними, адже спільна власність має використовуватися ЗА ЗГОДОЮ УСІХ її співвласників, а не одноосібно одним із них без згоди чи письмових повноважень від інших співвласників.

Через спільну власність на квартиру дуже часто руйнуються сімейні взаємини, і житло зрештою все одно потрібно буде «передати в одні руки». Можливо, навіть через суд.

Спільна часткова власність – це право двох або більше осіб на майно, де частки кожного власника чітко визначені та закріплені в документах. Кожен співвласник має право розпоряджатися своєю часткою самостійно (продавати, дарувати, заповідати), але з дотриманням переважного права інших співвласників на викуп. Ця форма власності може виникнути внаслідок спадкування, спільної купівлі чи спільної праці.

Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності .

Суб’єктами такого права можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. (стаття 358 ЦК України).

Якщо домовитись невдається, то спір вирішується в судовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Згідно зі статтею 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

ОТЖЕ, якщо співвласник одноосібно експлуатує УСЮ квартиру без Вашої згоди і перешкоджає Вам у володінні своєю часткою, можна вимагати грошової компенсації.

Зобов’язання співласників щодо утримання майна

Як би там не було, а співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільним майном. (стаття 360 ЦК України).

При цьому для суду те, що Ваше право порушувалося систематично і Ви не реагували та не фіксували його, не аргумент при вирішенні питання стягнення боргів за таку квартиру. Але слід відзначити, що як правило ЖКХ-постачальники звертаються до суду не на власників, а на тих на кого оформлений рахунок на послуги та на зареєстрованих / прописаних у житлі. Чіткої позиції в судочинстві немає щодо колізії коли стягується борг солідарно з усіх проживаючих в квартирі осіб (зареєстрованих там, навіть якщо не проживаючих)... відповідно до приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Хоча на мій погляд пріоритет тут має бути саме Цивільному кодексу України та Конституції як основним актам цивільного права, яким мають відповідати інші акти. В тому числі в частині неприпустимості підміни принципу ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ фізичної особи (ст. 61 Конституції України) і неможливості її підміняти солідарною відповідальністю та зобов"язанням, яке виникло не по вільному волевиявленню особи.

Статтею 361 ЦК України встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Як поділити майно у спільній частковій власності або виділити свою частку?

Спільна часткова власність – це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Важливо зазначити, що кожен співвласник володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Умовно кажучи як в акціонерному товаристві.

Цивільним кодексом України передбачено, що таке майно можна поділити або можна здійснити виділ у натурі частки із майна за бажанням співвласника.

Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), тобто річ є неподільною, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Ця особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна (Постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 310/7011/17).

Поділ майна, що є у спільній частковій власності

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між усіма співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, також укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 367 Кодексу).

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 71 Кодексу опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є підопічний. Піклувальник має право дати згоду на вчинення таких правочинів також лише з дозволу органу опіки та піклування.

Хто має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності?

Статтею 361 Цивільного кодексу України встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Тобто cпіввласник володіє правом щодо відчуження належної йому частки: продати, заповісти, подарувати тощо.

Водночас у Кодексі передбачено, хто має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності у разі її продажу.

Так, згідно зі статтею 362 ЦК у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Доказом, що співвласники були поінформовані про продаж, може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця відповідно до статті 84 Закону України «Про нотаріат», або ж заяв співвласників про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що надається (із зазначенням ціни та інших умов передачі цієї частки), справжність підпису на такій заяві має бути засвідчена нотаріально.

!!! Цим дуже часто зловживають, направляючи листи-пропозиції реалізувати переважне право на купівлю за неіснуючими адресами, коли людина фактично залишається неоповіщеною належним чином.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна – протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

У випадку, якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Зауважу, що співвласники мають переважне право тільки у випадку купівлі-продажу частки. Якщо це договір міни чи дарування, або іншого виду договору передбаченого законом, то згода інших співвласників не треба і право переважного набуття не застосовується, оскільки такі договори не є оплатними.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 520/2224/19-ц у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також внесення вкладу до статутного капіталу інші співвласники не мають переважного права на придбання такої частки.

ОТЖЕ, у цьому випадку максимум що можна зробити, це почати вирішувати питання ПОРЯДКУ користування квартирою її співвласниками. Якщо згоди не вдасться досягнути, то можна звернутися з цим спором до суду, власне як і з претензією щодо стягнення з співвласника компенсації за використання усієї квартири. На жаль у нас наразі ще не прийшла в цих питаннях цивілізація, тому якщо квартира не здається в оренду офіційно співвласником, часто довести порушення майнового права неможливо. Судова практика при цьому стоїть часто на тому, що показання свідків не є належними доказами проживання осіб у житлі.

Тож такі речі як правило треба фіксувати на відеозапис, викликати поліцію, класти у справу в суді попередньо отримані з поліції рапорти поліцейських по їх виклику, в яких зафіксовані відповідні факти, що потім є предметом врахування в суді.

На мій погляд всі ці проблеми - є радянським пережитком і тим, що народ так і не став багатішим... У більшості співгромадян банально немає грошей, щоб питання вирішувати усі 30 років цивілізовано - тобто узгодити кому з співласників житло достається 100 %, а кому справедлива фінансова компенсація його частки з урахуванням ринкової вартості такого об"єкта нерухомості.

Внаслідок відсутності необхідних фінансових ресурсів, які можна було б використати на такий поділ, часто 1 чи кілька з співвласників обирають так звану "позу страуса", тобто ховають голову в пісок, думають, що вони "в будиночку" і можна просто жити в квартирі, використовувати усі 100 % її властивостей без згоди інших співвласників і за це ніколи нічого не буде, бо немає інструментів та практики, а майно ще донедавна вартувало не дуже дорого, тож ніхто особливо не заморочувався щодо можливостей отримати фінансові проблеми, борги, те, що така нерухомість за законом може бути арештована, описана чи вилучена і реалізована за борги державною виконавчою службою чи приватним виконавцем.

ТОБТО, у такої проблеми є два варіанта вирішення. Цивілізований людський, або через суд.

Щодо Вашої частки. Якщо вона оформлена офіційно і Ви є власником частки квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП), то Ваші діти спадкують цю частку без потреби волевиявлення щодо цього інших співвласників квартири, тобто Вашої сестри.

Так само Ви маєте право подарувати дітям цю частку за договором дарування або зробити на них заповіт. Але слід враховувати, що дарування краще тим, що діти з тих чи інших причин точно не втратять свої спадкові права, як може бути зі спадщиною по закону чи навіть по заповіту. На жаль держава зараз дуже цинічно себе поводить і мені здається це цілеспрямована політика. Тобто держава в умовах війни вважає, що спадкоємцям нічого не заважає вступити в спадщину протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця. Суди не визнають факт перебування за кордоном, абсолютно нікчемні консульсько-дипломатичні установи України (які не хочуть виконувати свої обов"язки і зайняті лише відмиванням грошей і їх вивезенням за кордон під прикриттям дипломатичного статусу, замість сприяння громадянам у реалізації їх прав), а також інші обставини, в тому числі неможливість отримати свідоцтво про смерть спадкодавця - як поважні причини для поновлення пропущеного строку.

А тому, Ваша сестра у разі пропуску спадкоємцями першої черги (дітьми, батьками, другим з подружжя) чи спадкоємцями за заповітом 6-місячного строку для прийняття спадщини - може бути спадкоємицею - як особа, що належить до другої черги спадкування за законом.

Щасти Вам у вирішенні ситуації, що виникла!

З повагою та розумінням, Ярослав ТУРЧИН

Доброго дня, пані Євгенія!

Ви вже оформили право власності на свою частку квартири у нотаріуса?

Квартира, 1/2 часткою якої я володію, уже рік не оплачується за комунальні послуги, тому що іншою 1/2 часткою володіє моя зведена сестра. Як діяти в такій ситуації?

Якщо квартира у спільній частковій власності, то кожен співвласник сам оплачує свою частку витрат (ст. 360 ЦКУ), але постачальники комунальних послуг зазвичай виставляють загальний рахунок на всю квартиру і борг вважається солідарним.

Тобто борги накопичуються на всіх, незалежно від того, хто платив, а хто ні. Що можна зробити:

Варіант 1 - чекаєте поки комунальні підприємства звернуться до суду та вимагатимуть від Вас з сестрою сплатити заборгованість. Але, на жаль, в таких випадках до сплати підлягає значно більша сума, адже сюди входять ще судові витрати

Варіант 2 - Ви погашаєте весь борг, а потім через суд подаєте регресний позов і повертаєте з сестри 50% сплачених коштів

Варіант 3 - платити свою частку і зберігати всі квитанції. Якщо раптом колись буде суд, то Ви доведете, що свою частину оплачували.

Варіант 4 - подати позов про визначення порядку користування квартирою

2. Чи може ця зведена сестра продати свою 1/2 частку квартири без моєї згоди, адже вона дуже хитра і може спеціально позбавити мене моєї 1/2 частки?

ВАШУ ЧАСТИНУ КВАРТИРИ НІХТО ПРОДАТИ НЕ ЗМОЖЕ!

Якщо ж сестра захочете продати свою частку квартири, то вона спочатку повинна запропонувати Вам її викупити. Це потрібно зробити через нотаріальне повідомлення або рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Якщо Ви відмовитесь або не відповісте протягом 30 днів - сестра має право продати свою частку будь-кому іншому.

Стаття 41 Конституції України передбачає Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 361 Цивільного кодексу України Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності

Згідно статті 362 Цивільного кодексу України У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

ОТЖЕ, ЯКЩО СЕСТРА ЗАХОЧЕТЕ ПРОДАТИ СВОЮ ЧАСТИНУ, ТО ВИ МАЄТЕ ПРАВО НА ПЕРШОЧЕРГОВИЙ ЇЇ ВИКУП ЗГІДНО СТАТТІ 362 ЦКУ.

ЩОДО ВАШОЇ ЧАСТКИ, ТО НІХТО ЇЇ ПРОДАТИ НЕ МАЄ ПРАВА!

3. Чи можу я свою 1/2 частку квартири оформити, у разі моєї смерті, на своїх дітей або, наприклад, на тебе?

Так, можете! Ви маєте право:

• скласти заповіт на дітей;
• відразу передати свою частку дітям через договір дарування;
• оформити договір довічного утримання (якщо діти повнолітні).

СЕСТРА НЕ МОЖЕ ВАМ ЗАРОБОРОНИТИ ЦЕ ЗРОБИТИ!

Найнадійніше - оформити договір дарування або заповіт на свою частку.

Заповіт або договір дарування оформляється у нотаріуса.

Вартість послуги та необхідний перелік документів Ви можете дізнатись у нотаріуса, який буде посвідчувати відповідний договір

З повагою, юрист Дерій В.О.!