Скорочений робочий день для інвалідів

Доброго дня, Марина!

Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

Роботодавець зобов’язаний враховувати рекомендації МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров’я особи з інвалідністю, за що він нестиме відповідальність.

Скорочена тривалість робочого часу для осіб з інвалідністю законодавством не встановлена. На прохання осіб з інвалідністю роботодавець зобов’язаний встановити їм неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

https://dp.dsp.gov.ua/novyny/zabezpechennia-rivnyk...

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Згідно зі статтею 172 КЗпП, на прохання особи з інвалідністю роботодавець зобов’язаний встановити їй режим роботи на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня.

Проте важливо розрізняти два поняття:

Скорочена тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП) — це коли людина працює менше годин, але отримує повну зарплату.

Неповний робочий час (ст. 56 КЗпП) — це коли людина працює менше годин, але оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

Конкретна тривалість скороченого робочого часу для особи з інвалідністю не встановлена жодним нормативно-правовим актом, у т.ч. ні статтею 51 КЗпП, ні ЗУ №2694.

Тому, якщо у рекомендаціях МСЕК чи експертної команди зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах "скороченого робочого дня/тижня", роботодавець на прохання інваліда зобов’язаний встановити йому неповний робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник (шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів впродовж тижня), відповідно до ст. 172 КЗпП. Для цього особа з інвалідністю подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ. У разі незгоди інваліда на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

ТІЛЬКІ РІШЕННЯ МСЕК, ЗОБОВ'ЯЗУЄ РОБОТОДАВЦЯ ВСТАНОВИТИ ІНВАЛІДУ НЕПОВНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ.

На прохання особи з інвалідністю або за медичним висновком їй установлюють неповний робочий день (тиждень) і створюють пільгові умови праці. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних і нічних робіт допускається тільки за їхньою згодою (ст. 56, 172 КЗпП України).

У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63).

---

Якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов’язаний встановити йому неповний робочий час. Для цього працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.

Сутність неповного робочого часу полягає в тому, що працівник працює менше за звичайну тривалість робочого часу і при цьому оплата його праці здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Причому таке зменшення може встановлюватися шляхом:– зменшення тривалості щоденної роботи;– зменшення кількості днів роботи протягом тижня або одночасного зменшення кількості днів і тривалості щоденної роботи.

Усе залежатиме від домовленості між роботодавцем і працівником з інвалідністю. Так, це можуть бути і дві години на день, і дві години на тиждень. Однак при цьому має бути дотримано мінімальних державних гарантій щодо оплати праці. Більше того, якщо індивідуальною програмою людини з інвалідністю передбачено зменшену тривалість робочого часу, роботодавець просто зобов’язаний створити такі умови.

---

За бажанням працівника неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту на певний термін або без його зазначення.

Згідно з обов'язковими вимогами ст. 56 КЗпП неповний робочий час має бути встановлений на прохання вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину з інвалідністю або для догляду за хворим членом сім'ї на підставі медичного висновку.

Звертаю увагу: роботодавець має право, але не зобов'язаний задовольняти прохання інших категорій працівників щодо встановлення неповного робочого часу.