Спадкування від громадянки рф з посвідкою на постійне проживання.

Доброго вечора, пані Дар'я!

Якщо бабуся має громадянство РФ, то в умовах воєнного часу вона не зможе ні подарувати, ні скласти заповіт, ні оформити жоден нотаріальний договір щодо її нерухомості, незважаючи на посвідку на постійне проживання.

Тому єдиний вихід, щоб онук отримав нерухомість, це щоб після відкриття спадщини син бабусі написав нотаріальну відмову на користь онука.

Щодо податкового резиденства, то маючи посвідку на постійне проживання в Україні - бабубя автоматично вважається резидентом України.

Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України резиденти – це:

а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Відповідно постанови КМУ 164 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text

Установити, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальні дії вчиняються з урахуванням таких особливостей (заборон):

1) незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов’язаної з державою-агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1272), зупиняються. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у її вчиненні. Зазначені обмеження діють до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, та не поширюються на звернення юридичних осіб, визначених абзацами шостим і сьомим підпункту 1 пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, та на нотаріальні дії щодо:

• засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства Російської Федерації;
• видачі свідоцтва про право на спадщину;
• посвідчення заповіту військовополоненого;
• посвідчення правочину щодо відчуження акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об’єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі, створеній та зареєстрованій відповідно до законодавства України, та/або засвідчення справжності підпису на документах, пов’язаних з таким відчуженням, за наявності рішення Кабінету Міністрів України про погодження такого відчуження;

Відповідно постанови КМУ 187 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2022-%D0%B...

Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, МОРАТОРІЙ (ЗАБОРОНУ), НА:

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об’єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов’язаними з державою-агресором, крім:

• безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна;
• задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;
• відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду майна банку, щодо якого Національним банком прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
• відчуження права участі в юридичній особі за наявності рішення Кабінету Міністрів України про погодження такого відчуження.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня. під час військового стану нотаріальні дії з громадянами РФ не вчиняють, тому оформити дарування не можливо.

Заповіт у цій ситуації є найбільш стійким з юридичної точки зору. Він не потребує негайної сплати податків, простіший у посвідченні та значно рідше стає об’єктом успішного судового оскарження. Важливо розуміти, що син бабусі може претендувати лише на обов’язкову частку у спадщині і лише за умови, що на момент відкриття спадщини він буде юридично непрацездатним і зможе це довести. Навіть у такому разі йдеться не про всю квартиру, а лише про половину тієї частки, яку він отримав би при спадкуванні за законом.

З огляду на поважний вік бабусі та нещодавній неврологічний напад, питання медичного супроводу є критично важливим. Мінімально достатнім для посвідчення заповіту вважається підтвердження того, що вона не перебуває на обліку в психіатра і що на момент підписання документа усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати. На практиці це одна довідка від психіатра та огляд терапевта або невролога напередодні або в день підписання заповіту. Такий пакет документів у поєднанні з адекватною поведінкою під час нотаріальної дії зазвичай є достатнім, щоб заповіт витримав можливе судове оскарження.

Що стосується ідеї доведення податкового резидентства України для громадянки РФ, то у 2026 році це майже не має практичного сенсу. Для цілей оподаткування спадщини вирішальним є громадянство спадкодавця, а не фактичне місце проживання. Навіть у разі спроби довести резидентство податкова практика залишається непослідовною, а військовий збір у будь-якому випадку не зникає. Процес є складним, тривалим і без гарантій позитивного результату.

Якщо ж узагалі нічого не оформлювати, ризики з часом лише зростають. У разі смерті бабусі без заповіту квартира буде спадкуватися за законом, що майже напевно призведе до конфлікту між спадкоємцями та можливих судових спорів. Крім того, існує ризик раптового погіршення стану здоров’я, після якого нотаріус уже не зможе посвідчити жоден правочин. Не варто також ігнорувати ймовірність подальшого посилення обмежень щодо громадян РФ, що може ускладнити або заблокувати оформлення спадкових прав у майбутньому.

Підсумовуючи, у наявних умовах найбільш зваженим рішенням є якнайшвидше оформлення нотаріального заповіту на користь внука з належним медичним підтвердженням дієздатності бабусі. Це мінімізує фінансове навантаження, знижує судові ризики та забезпечує максимальний правовий захист волі спадкодавця.

громадянин Російської Федерації має право скласти заповіт в Україні, якщо він законно перебуває на території України, зокрема має посвідку на постійне проживання.

Але на практиці це не зовсім так. У разі відмови, отримайте письмову відмову, та звертайтесь до суду. Ваша ситуація дуже складна, і потребує, багато зусиль для її вирішення.

Доброго дня, Дар'я!

Станом на зараз забороняється відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, їх передача в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком їх відчуження, як особами, пов’язаними з державою-агресором, так і на користь цих осіб чи рф (Постанова КМУ №187 від 03 березня 2022 року) .

Особами, пов’язаними з державою-агресором, є:

1. громадяни рф, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
2. компанії, зареєстровані в рф;
3. компанії, зареєстровані в Україні, в яких кінцевим бенефіціарним власником або власником частки в 10 і більше відсотків є рф, громадянин рф або російська компанія.

Правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням цієї заборони, у тому числі, якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними. Нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують зазначений мораторій, забороняється. Єдиний виняток — безоплатне відчуження/передача на користь держави Україна.

Незавершені нотаріальні дії за зверненням громадянина рф зупиняються. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус відмовляє у її вчиненні.

Водночас зазначені обмеження діють до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, та не поширюються на нотаріальні дії щодо:

• засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства Російської Федерації;
• видачі свідоцтва про право на спадщину;
• посвідчення заповіту військовополоненого.

Який варіант оформлення (спадковий договір / заповіт / інше) є найбезпечнішим саме в цій ситуації і чому?

1. Найкраще - це заповіт, проте, при укладанні заповіту, син бабусі матиме право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки, як я розумію, є непрацездатною особою.

Законодавство України визначає, що кожна особа має повне право розпоряджатися своїм майном, в тому числі визначати осіб, які його успадкують.

Водночас Цивільним кодексом України (далі – Кодекс) передбачено, що незалежно від змісту заповіту, деякі найближчі родичі заповідача мають право на певну частку у його спадщині.

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу зміст статті 1241 Кодексу про право на обов’язкову частку у спадщині. А при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині (стаття 69 Закону України «Про нотаріат»).

Так, відповідно до статті 1241 Кодексу малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

2. Якщо знайдете нотаріуса, який посвідчить угоду, то це договір дарування, оскільки за таких обставин онук одразу набуде право власності на майно й при тому не потрібно сплачувати податки, з урахуванням того, що бабуся є резидентом України та родичем другого ступеня спорідненя.

Які медичні документи є мінімально достатніми для здійснення правочину, враховуючи вік.

Згідно зі ст. 44 Закону «Про нотаріат» нотаріус визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірку повноважень представника фізичної або юридичної особи.

Для врегулювання питання встановлення дієздатності особи існує декілька підходів - медичний та юридичний. Медичний передбачає встановлення безпосереднього стану особи на момент вчинення нотаріального правочину (наприклад, вживання алкоголю, наркотичних засобів або психічний розлад). Юридичний підхід передбачає встановлення нотаріусом юридичних фактів щодо обмеження дієздатності чи визнання особи недієздатною.

У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізособи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

Повна цивільна дієздатність має своє відображення у двох критеріях, а саме:

1. Досягнення вісімнадцяти років, крім випадків, установлених ч. 2 ст. 36 Цивільного кодексу (далі - ЦКУ) та ч. 1, 3 ст. 35 ЦКУ - ці частини вказують на надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі.

2. Здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Не слід забувати, що оголошення неповнолітнього повністю дієздатним проводиться за рішенням органу опіки та піклування (лише за згодою батьків або піклувальника), а в разі відсутності такої згоди - за рішенням суду. Нотаріус має право запитати такий документ (рішення суду або органу опіки та піклування), якщо в нього виникнуть сумніви в повній дієздатності особи, при вчиненні нею нотаріальних дій.

Якщо встановити вік особи можливо, то з встановленням здатності усвідомлювати значення своїх дій та здатністю керувати ними виникають питання, адже не всі захворювання, що тягнуть за собою обмеження дієздатності чи недієздатність, мають відображення на поведінці людини та можуть викликати сумніви у нотаріуса щодо дієздатності фізичної особи. Наприклад, людина хвора на шизофренію та визнана за рішенням суду недієздатною, у деякі проміжки часу свого захворювання складає враження людини, що не страждає психічними розладами та здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Схожа ситуація може виникнути з особою, цивільна дієздатність якої обмежена. Наприклад, фізична особа, яка зловживає спиртними напоями та за рішенням суду визнана обмежено дієздатною, не завжди перебуває у стані алкогольного сп'яніння та має виражені ознаки того, що в неї є така залежність.

Такі особливості у визначенні обсягу дієздатності фізичної особи нотаріусом можуть стати у нагоді для шахраїв. Від того, що нотаріусу складно точно визначити дієздатність особи, стається багато спірних ситуацій, у яких справа може доходити до суду. Наприклад, нотаріус посвідчив договір купівлі-продажу нерухомого майна між його продавцем (який виявився недієздатною особою) та покупцем. Але через деякий час до нового власника прийшли з вимогою звільнити квартиру, посилаючись на те, що особа, яка вчинила цей правочин, є недієздатною. Так, у дію вступає ст. 226 ЦКУ, де вказані правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою. Правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

У підсумку, слід зауважити, що при визначенні нотаріусом обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб, для попередження негативних наслідків, необхідно застосовувати медичний та юридичний підхід.

Чи має практичний сенс у 2026 році намагатися довести податкове резидентство України для особи з громадянством РФ, яка фактично проживає в Україні понад 20 років, з метою зменшення податкового навантаження?

Згідно роз'яснень податкової вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення оподатковуються за нульовою ставкою (абз. «а» пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 ПКУ).

В той же час, об’єкти спадщини оподатковуються за ставками визначеними в п.167.1 ст.167 ПКУ (15% або 20%), для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента (пп.174.2.3 п.174.2 ст.174 ПКУ).

Згідно з п.174.3 ст.174 ПКУ особами відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Відповідно до абз. «в» пп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПКУ фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання в жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого ПКУ або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого – четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку встановленому ПКУ, або її реєстрації як самозайнятої особи.

Згідно пп.17 п.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі– ЗУ №3773) посвідка на постійне проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Тож, видана іноземцю на підставі Закону України від 7 червня 2001 року №2491 «Про імміграцію» (далі—ЗУ №2491) посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні та не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні.

Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування) на території України понад 183 днів протягом календарного року.

Крім того, ПКУ не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями від податкових органів документів, що підтверджують статус резидента України.

Зважаючи на вищевикладене, розмір ставки податку для оподаткування, отриманої Вами спадщини, буде залежати від підтвердження статусу резидента України.

https://dp.tax.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii...

Які реальні ризики та наслідки, якщо тимчасово нічого не оформлювати?

Якщо зараз нічим не займатися, то право на спадок матиме син бабусі, як родич першого ступеня споріднення. Син бабусі після прийняття спадщини зможе подарувати нерухомість своєму сину. Якщо батько не встигне вступити у спадщину, з урахуванням тяжкого стану здоров'я, онук зможе прийняти спадщину за спадквою трансмісією або за правом представлення.

За статтею 1276 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Отже спадкова трансмісія передбачає перехід права спадкування (прийняття або відмова від прийняття) від померлого до його власних спадкоємців.

Під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок, за яким родичі нижчого ступеня споріднення успадковують те майно, яке б за законом перейшло їх родичам вищого ступеня споріднення із спадкодавцем, однак, які до моменту відкриття спадщини померли.

Наприклад, внук (внучка) спадкодавця не набувають за загальним правилом права на спадкування за законом за першою чергою спадкування. Проте якщо син (дочка) померли раніше спадкодавця, то внук (внучка), як спадкоємці п’ятої черги, набувають право на спадкування за законом в першу чергу замість свого покійного батька (матері).

Отже, спадкування за правом представлення настає у тому випадку, якщо спадкоємець помер раніше спадкодавця, а спадкова трансмісія застосовується, якщо спадкодавець помер раніше, але спадкоємець також помирає, не встигши прийняти спадщину.

Проте, якщо спадкова трансмісія поширюється, як на спадкування за законом, так і на спадкування за заповітом, то спадкування за правом представлення можливе лише при спадкуванні за законом.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Статтею 1 Закону України "Про громадянство України" унормовано, що проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.

Найбезпечніший варіант у вашій ситуації — спадковий договір, оскільки він гарантує перехід права власності до внука після смерті бабусі. Заповіт теж можливий, але він може бути оскаржений спадкоємцями першої черги (сином), тоді як спадковий договір має більш стійку юридичну силу:

• Заповіт — односторонній правочин, діє лише після смерті заповідача, може бути змінений чи скасований (ст. 1233 ЦК України).
• Спадковий договір — двосторонній, укладається між бабусею та внуком, передбачає взаємні права й обов’язки, і після смерті майно переходить автоматично (ст. 1302 ЦК України).

Для нотаріального посвідчення правочину буде достатньо:

• паспорт та ІПН;
• посвідка на постійне проживання;
• довідка/висновок від лікаря про відсутність психічних розладів (щоб підтвердити дієздатність). Нотаріус може вимагати медичний висновок у разі сумнівів щодо стану здоров’я (ст. 203 ЦК України — вимога дієздатності при правочинах).

Щодо податкового резидентства України:

• Податковий кодекс України (ст. 14.1.213) визначає резидента за критерієм постійного проживання та центру життєвих інтересів.
• Якщо бабуся визнається резидентом України, то при спадкуванні майна внуком (резидентом) застосовується нульова ставка ПДФО для спадкоємців першої та другої черги (ст. 174 ПКУ). Це значно зменшує податкове навантаження.

Спадковий договір не передбачає негайного відчуження майна.

• У разі смерті без заповіту чи договору квартира перейде спадкоємцям за законом (ст. 1261 ЦК України) — першочергово сину, а не внуку.
• Можливі судові спори між спадкоємцями.
• Внук може залишитися без права власності, якщо син не оформить відмову чи не буде живим на момент відкриття спадщини.

https://court.gov.ua/archive/1704113/