Раздел имущества после развода и продажа квартиры, приобретённой в браке

Вітаю Вас, Анастасія

Справа ось у чому. Навіть після розлучення власність подружжя є спільною до того моменту, коли не буде оформлено її розділ. Тому, згода вже колишнього супруга на продаж є обовязковою відповідно до ст.65 Сімейного кодексу і її треба посвідчити нотаріально. Після цього квартиру можна продавати.

Але все ж таки треба попередньо варто поділити майно. Щоб не звертатися до суду, з колишнім чоловіком укладається нотаріальний договір відповідно ч. 2 до ст. 69 Сімейного кодексу

Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

При цьому відповідно до ст. 70 Кодексу

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тобто в договорі між собою вже колишні чоловік та дружина можуть самостійно визначити порядок поділу майна. І частки не обов'язково мають бути рівними.

Є ще один момент з іпотекою. Скажіть, її повністю виплачено? Якщо ні, треба дивитися іпотечний договір щодо можливості відчуження нерухомості.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня, Анастасія!

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

За змістом статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (частини перша, друга статті 65 СК України).

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Аналогічні норми містить частина друга статті 372 ЦК України.

Системне тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права.

До складу майна, що підлягає поділу, входить як майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, так і те, що знаходиться у третіх осіб. Разом з тим при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

При поділі майна подружжя шляхом визначення часток кожного із подружжя майно відбувається зміна режиму права спільної власності - зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність.

Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Какой является наиболее правильный и безопасный способ продажи данной квартиры?

Оскільки майно є спільною сумісною власністю, то для продажу Вашій матері необхідна згода колишнього чоловіка. Нотаріус не оформить угоду, якщо відповідна згода буде відсутня.

Существуют ли законные способы продать квартиру без участия и согласия бывшего мужа либо полностью исключить его имущественные права на эту квартиру?

Без згоди колишнього чоловіка угода не буде законною, а отже чоловік зможе визнати її недійсною у судовому порядку в майбутньому.

Щодо майнових прав чоловіка на нерухомість, то існування презумпції спільності права власності подружжя розповсюджується на майно, набуте під час шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного спільного майна одним із подружжя, яке є процесуальним обов'язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доведення обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, що спростовує її (постанова Верховного Суду від 21.11.18 справа 372/504/17-ц).

У статті 57 Сімейного кодексу України зазначено, що особистою приватною власністю дружини та чоловіка можуть бути:

• майно, набуте до шлюбу;
• майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали чоловіку/дружині особисто;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності – навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;
• страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням.

Визнати особистою приватною власністю придбане у шлюбі майно – можливо. Але для цього необхідно докласти багато зусиль та навести обґрунтовані докази, які підтвердять, що Ваша матір витратила саме свої особисті кошти (подаровані, напрацьовані тощо) на сплату іпотечного кредиту.

Отже, Ви зазначаєте, що під час шлюбу було виплачено 10К у.е, це були особисті кошти Вашої матері?

Обязательно ли его участие или согласие при продаже квартиры?

Так, згода є обов'язковою, чи є це проблемою у Вашій ситуації?

Щодо участі, то це не обов'язково, нотаріусу буде достатньо нотаріально завіреної згоди на продаж нерухомості від колишнього чоловіка Вашої матері.

Інший варіант - звернення до суду із позовом про розподіл майна. Якщо Вашій матері не вдасться довести, що іпотека була виплачена за її особисті кошти, то майно буде розділено між нею та колишнім чоловіком, тобто, вона не зможе усунути колишнього чоловіка від права власності на майно.

Суд може відступити від засади рівності часток подружжя згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України, враховуючи обставини, що мають істотне значення, а також інтереси дітей.

Негативні обставини (підстави для зменшення частки, ч. 2 ст. 70 СК):

• Недобросовісна поведінка одного з подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання.
• Не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім’ї.
• Ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), що включає: невиконання договору про сплату аліментів, невиконання рішення суду/судового наказу, нездійснення жодного утримання за відсутності цих документів.
• Приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Позитивні обставини (підстави для збільшення частки, ч. 3 ст. 70 СК):

• Суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають діти до вісімнадцяти років або повнолітні непрацездатні діти.
• Обов’язкова умова: Розмір аліментів, які вони одержують, є недостатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Якщо колишній чоловік матері згоден, то можна укласти договір про поділ майна подружжя.

Істотною умовою договору про поділ майна подружжя є предмет договору.

Предметом договору про поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) є майно, яке вже належить подружжю на праві спільної власності, -це може бути як все майно (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і його частина. При цьому майно (майнові права), які не увійшли до предмету договору, залишаються у спільній сумісній власності подружжя (колишнього подружжя).

При укладанні договору необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, джерела його придбання та його вартість.Після укладання договору про поділ майна подружжя (колишнього подружжя), відповідні відомості повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.В договорі про поділ майна подружжя зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя. Також те, яким чином буде здійснюватися і як оформлятися (за необхідності) передача майна, строки його передачі та інше.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Моя мама приобрела квартиру в период брака в ипотеку. Общая сумма ипотечного кредита составляла 18 000 долларов. Собственником квартиры по документам и в реестре указана только мама.На момент расторжения брака было погашено 10 000 долларов ипотечного кредита. После развода мама самостоятельно, за счёт личных средств, погасила оставшуюся часть кредита в размере 8 000 долларов. Данные платежи могут быть подтверждены документально (платёжные документы, выписки).При обращении за оформлением продажи квартиры нам сообщили, что мама не может продать квартиру самостоятельно без участия или согласия бывшего мужа, поскольку квартира считается совместно нажитым имуществом, и бывший супруг может претендовать на часть квартиры.Какой является наиболее правильный и безопасный способ продажи данной квартиры? Существуют ли законные способы продать квартиру без участия и согласия бывшего мужа либо полностью исключить его имущественные права на эту квартиру? Обязательно ли его участие или согласие при продаже квартиры?

На жаль, але це дійсно так. У даній ситуації варто спробувати або поділити майно, або визначити дану нерухомість особистою приватною власністю Вашої матері.

На мій погляд, ключовий момент у цій ситуації - квартира була придбана під час шлюбу, а отже за загальним правилом сімейного законодавства вона вважається спільною сумісною власністю подружжя, незалежно від того, що власником у реєстрі зазначена лише мама. Сам факт того, що частина іпотеки була погашена вже після розірвання шлюбу, не робить квартиру автоматично її особистою власністю, але дає підстави для перерозподілу часток на її користь. Інакше кажучи, колишній чоловік потенційно може претендувати лише на частину майна, пропорційну тій частині кредиту, яка була сплачена в період шлюбу (у Вашому випадку - 10 000 з 18 000 доларів).

Вважаю, що наразі варто спробувати поділити майно. Це можна зробити або шляхом укладення нотаріального договору про поділ спільного майна / визначення часток з колишнім чоловіком, або через суд, довівши, що після розірвання шлюбу мама погасила решту іпотеки виключно за власні кошти, і відповідно має право на більшу частку або навіть на визнання квартири її особистою власністю.

Продати квартиру без участі або згоди колишнього чоловіка формально можливо, але це найризикованіший варіант: покупець або нотаріус майже гарантовано відмовляться від угоди, а в разі продажу існує високий ризик її подальшого оскарження.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго вечора, пані Анастасіє!

Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тому нотаріус, який відмовив у оформленні договору купівлі-продажу без згоди колишнього чоловіка, діяв абсолютно правомірно.

Те, що у документах і реєстрі власником записана лише мама, не скасовує права колишнього чоловіка. Для закону важливо лише те, що дата набуття права власності припадає на період шлюбу. За замовчуванням вважається, що частки подружжя є рівними (50/50), якщо інше не визначено шлюбним договором або рішенням суду. Те, що кредит виплачувався мамою після розлучення, дає їй право вимагати збільшення своєї частки або компенсації, але автоматично не позбавляє чоловіка права власності на квартиру.

Отже, для нотаріуса ця квартира - спільне майно. Щоб її продати, потрібна згода співвласника (колишнього чоловіка).

Той факт, що мама самостійно погасила 8 000 доларів (майже 45% вартості) вже після розірвання шлюбу, дає підставу просити суд визнати за мамою право на більшу частку в квартирі (наприклад, не 1/2, а 3/4).

Однак, знову ж таки, це має встановити суд або договір. Поки цього немає, юридично частки рівні.

Какой является наиболее правильный и безопасный способ продажи данной квартиры?

Варіант 1. Якщо з колишнім чоловіком є зв'язок, то мамі потрібно з ним домовитись, про те, що він дає нотаріальну згоду на продаж квартири. Натомість йому можете запропонувати грошову компенсацію з продажу. Ви можете аргументувати, що його частка - це половина від виплаченого у шлюбі (тобто 1/2 від 10 000 доларів = еквівалент 5 000 доларів), а не половина повної вартості квартири. У день угоди він приходить до нотаріуса, підписує згоду, отримує свою частину грошей (під розписку), а мама продає квартиру.

Варіант 2. Мама йде до нотаріуса разом з колишнім чоловіком і укладають Договір про поділ спільного майна подружжя. Після реєстрації цього договору мама стає єдиним власником.

Варіант 3. Судовий порядок

Существуют ли законные способы продать квартиру без участия и согласия бывшего мужа?

На даний момент - ні. Будь-яка спроба обійти це призведе до того, що угоду визнають недійсною в суді і покупець стягне з мами збитки. Продати квартиру без згоди чоловіка можна буде тільки після рішення суду або офорлення договору поділу нерухомості.

либо полностью исключить его имущественные права на эту квартиру?

Повністю виключити - ні, оскільки 10 000 доларів було виплачено з сімейного бюджету. Він має право на половину цієї суми (або пропорційну частку квартири). Мама може лише мінімізувати його частку до справедливого розміру (пропорційно до внеску в шлюбі) через суд або домовленості, довівши, що 8 000 доларів - це особистий внесок мами.

Обязательно ли его участие или согласие при продаже квартиры?

Так, обов'язково. Нотаріус не посвідчить договір купівлі-продажу без його письмової нотаріальної згоди. Виняток — наявність рішення суду про те, що квартира є особистою власністю мами, або договору поділу майна.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня.

Особиста приватна власність – це майно, яке належить лише одному із подружжя, і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя https://www.kmu.gov.ua/news/roziasnennia-miniustu-...

Квартира, придбана у шлюбі, вважається спільною сумісною власністю подружжя, навіть якщо оформлена лише на одного з них (ст. 60, 61 Сімейного кодексу України).

Тому згода колишнього чоловіка при продажу потрібна, якщо інше не встановлено судом.

Щоб продати квартиру без його участі необхідно визнати квартиру особистою приватною власністю мами через суд (відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 319) кожен власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону).

Це можливо, якщо довести, що:

• після розлучення 8 000 дол. погашені виключно її особистими коштами;
• частина кредиту, сплачена у шлюбі, може бути компенсована колишньому чоловіку грошима, а не часткою в квартирі.

Така можливість передбачена законодавством (ст. 57 СКУ — майно може бути визнане особистим, якщо придбане за особисті кошти; ст. 70 СКУ — суд може відступити від рівності часток, якщо цього вимагають обставини.

Після рішення суду мама зможе продати квартиру самостійно.

• визначити частки (наприклад, 10 000 дол. як спільна частина → 8 000 дол. як особиста);
• присудити компенсацію колишньому чоловіку замість частки в квартирі.

Після цього мама зможе продати свою частку або всю квартиру.

• Без згоди колишнього чоловіка продати квартиру зараз неможливо.
• Єдиний законний спосіб уникнути його участі — отримати судове рішення, яке визнає квартиру особистою власністю мами або визначить частки/компенсацію.
• Погашення 8 000 дол. після розлучення — сильний аргумент на користь мами у разі судового спору що визнання особистою приватною власністю квартири за нею.

Вітаю!

НАЖАЛЬ, БЕЗ ЗГОДИ КОЛИШНЬОГО ЧОЛОВІКА, ПРОДАТИ КВАРТИРУ НЕМОЖЛИВО.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).

Якщо один з подружжя придбав квартиру в новобудові до моменту одруження (а саме – до моменту реєстрації шлюбу), то таке нерухоме майно буде вважатись його особистою власністю.

Квартири первинного ринку, якщо мова йде про інвестиційні квартири, оформляються шляхом продажу майнових прав та реєстрація права власності на квартиру відразу проводиться на клієнта.

Відповідно, в Державному реєстрі він стає первинним власником цієї нерухомості.

А це означає, що договір купівлі-продажу майнових прав і буде тим самим підтверджуючим документом на право власності житла, і юридичною підставою для реєстрації клієнта власником інвестиційної квартири.

Відповідно до правових висновкв Верховного суду України по деякіх цивільних справах в данному випадку (купівля квартири у забудовника через купівлю майнових прав на майбутню квартиру) вирішальне значення буде мати коли за цю квартиру були сплачені гроши. Якщо до реєстрації шлюбу, то це буде особиста власність вашого чолрвіка , а якщо після реєстрації шлюбу, то таке майно може бути визнано спільним майном подружжя. Час реєстрації права власності на таке майно не має вирішального значення.

ххх

Статею 69 СК України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

Стаття 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Ст. 355 ЦК України визначає два види спільної сумісної власності осіб:спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ч.. 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом. Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 Цивільного кодексу України.

У ст. 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним (ст. 63 СК України).

У ч. 1 ст. 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також ч. 2 ст. 69 СК України передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою. Слід зазначити, що ст. 60 СК України встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно ст. 70 СК такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В контексті ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Добровільно, за взаємною згодою, в силу ст. 68 СК України подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.

---

ОТЖЕ, ЯКЩО НЕ БУДЕ ДОМОВЛЕНОСТІ МІЖ КОЛИШНІМ ПОДРУЖЖЯМ ПРО ПОДІЛ МАЙНА, РОЗПОДІЛ ЧАСТОК В КВАРТИРІ НЕОБХІДНО БУДЕ ВИРІШУВАТИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

Доброго дня. Квартира, придбана вашою мамою у період шлюбу в іпотеку, з точки зору закону є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, що в документах та державному реєстрі власником зазначена лише вона. Сам факт оформлення права власності на одного з подружжя не змінює правового режиму майна, якщо воно набуте під час шлюбу.

Те, що на момент розірвання шлюбу було погашено 10 000 доларів іпотечного кредиту, означає, що ця частина квартири презюмується оплаченою спільними коштами подружжя. Погашення ж решти 8 000 доларів після розлучення за рахунок особистих коштів мами не робить квартиру її особистою власністю і не припиняє прав колишнього чоловіка на частку в цьому майні. Водночас ці платежі мають істотне юридичне значення, оскільки дають мамі право вимагати врахування її особистих витрат і відповідно збільшення її частки або грошової компенсації при поділі майна.

Саме з цих причин нотаріус обґрунтовано повідомив, що продаж квартири без участі або згоди колишнього чоловіка є неможливим і ризикованим. За загальним правилом, відчуження спільного майна подружжя потребує згоди обох співвласників, навіть якщо один із них формально не зазначений у реєстрі прав. Продаж квартири без такої згоди може бути оскаржений у суді, а договір купівлі-продажу — визнаний недійсним.

Найбільш правильним і безпечним шляхом є врегулювання питання прав колишнього чоловіка до моменту продажу. Це можна зробити або шляхом отримання від нього нотаріальної згоди на відчуження квартири, або шляхом укладення нотаріального договору про поділ спільного майна подружжя, за яким квартира переходить у повну власність мами з виплатою йому компенсації або з його письмовою відмовою від будь-яких майнових претензій. Після такого оформлення мама зможе продати квартиру самостійно і без жодних додаткових ризиків.

Якщо ж колишній чоловік відмовляється співпрацювати, єдиним законним способом повністю виключити його майнові права є звернення до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. У суді можна вимагати визнання квартири за мамою з урахуванням того, що значна частина кредиту була погашена нею вже після розлучення, та визначення розміру компенсації колишньому чоловікові. Після набрання судовим рішенням законної сили квартира може бути зареєстрована виключно за мамою, і її продаж більше не потребуватиме ані участі, ані згоди колишнього чоловіка.

Враховуючи викладене, продати квартиру без участі або згоди колишнього чоловіка можливо лише після нотаріального врегулювання питання поділу майна або на підставі судового рішення. Інших безпечних і законних механізмів повністю усунути його майнові права в цій ситуації не існує.