Нотаріальне завірення договору між юр особою та фіз особою

Доброго дня.

Згідно чинного законодавства - ні, не обов'язково завіряти нотаріально.

З точки зору здравого смислу, для юрособи - також ні.

Вітаю Вас, Іване

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України

"Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми".

Обов'язкового нотаріального посвідчення договору позики законодавство не вимагає. Проте сторони це можуть зробити за власним бажанням. При цьому у такого варіанта є певні плюси:

• юридичні гарантії щодо законності угоди;
• більш ретельна перевірка позичальника з боку нотаріуса;
• можливість стягнути борг на підставі виконавчого напису нотаріуса без звернення до суду.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня, Іване!

Окремих вимог до договору про надання поворотної фінансової допомоги на сьогодні немає, тому враховуючи його цивільно-правову природу, прийнято застосовувати норми цивільного законодавства. За своєю суттю поворотну фінансову допомогу вважають позикою, а правовою підставою для її надання є договір позики.

Договір позики передбачає, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

У ПК України конкретизовано, що поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (п. 14.1.257 ПК України).

На це ж визначення посилається Верховний суд у своїх позиціях, до прикладу, у Постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 826/12608/15.

Із визначень випливає, що ці договори все ж відрізняються за юридичною суттю. У розумінні цивільного законодавства, договір позики завжди передбачатиме нарахування процентів, якщо про інше не домовляться сторони, або не буде вказано у законі. Грамотне ж укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги не тягне за собою сплату процентів чи інших форм оплати за надані кошти та виникнення будь-яких податкових зобов'язань у разі, якщо допомога буде повернута вчасно.

Нотаріальне посвідчення правочину вчиняється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до Закону має право на виконання такої дії. Відбувається це шляхом проставляння на договорі посвідчувального напису (ч. 2 ст. 209 ЦК). У разі недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК).

Обов'зковому нотаріальному посвідченню підлягають:

1. Договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна (ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України);
2. Іпотечні договори, договори про заставу засобів, космічних об'єктів (ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 13 Закону України «Про заставу», ст. 577 ЦК України);
3. Договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (ст. 88, 128, 132,142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»);
4. Договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);
5. Договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793 ЦК України);
6. Договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (ст. 799, 828 ЦК України);
7. Договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК України);
8. Договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК України);
9. Договори про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК України); заповіти (ст.ст. 1247, 1249 ЦК України);
10. Довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в порядку передоручення (ст. 245 ЦК України).

Тобто, вищевказані договори підлягають нотаріальному посвідченню у виняткових випадках а саме: згідно законом.

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші договори, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договори доручення тощо).

Враховуючи вищевикладене, можна із впевненістю сказати, що перелічені договори потрібно обов’язково укладати у письмовій формі, а посвідчувати його нотаріально, за бажанням, сторін.

З повагою, адвокат Айвазян.