Трактування статті 23 наказу 402 МОУ

Доброго дня, Петре!

Як давно Ви пройшли ВЛК? Ви є військовослужбовцем чи військовозобов'язаним?

Ви абсолютно праві у своєму розумінні тексту Наказу № 402, і скоріш за все лікар ВЛК у цьому випадку невірно трактував медико-правовий документ.

1. Структура Розкладу хвороб є строгою: є Стаття (у Вашому випадку — 23), яка деталізується за допомогою пунктів («а», «б», «в»).

У тексті Пояснень до статті 23 законодавець чітко розмежовує ці терміни. Коли мова йде про конкретний ступінь порушення, використовується слово "пункт" (наприклад, "до пункту «б» належать...", "також до цього пункту належить...").

Фраза "Дискогенні радикулопатії після оперативного лікування, незалежно від ступеня порушення функції розглядаються за цією статтею" використовує саме слово "стаття". Якби законодавець мав на увазі, що всі післяопераційні стани автоматично відносяться до пункту «б», було б написано "розглядаються за цим пунктом".

2. Справжній зміст фрази "незалежно від ступеня порушення функції"

Цей абзац означає наступне: сам факт оперативного лікування дискогенної радикулопатії назавжди залишає Ваше захворювання в юрисдикції Статті 23. Тобто Вас не можуть визнати "абсолютно здоровим" або перевести під іншу статтю (наприклад, статтю 64, яка описує кісткові зміни хребта). Проте те, до якого саме пункту («а», «б» чи «в») у межах 23-ї статті Вас віднести, визначається виключно наявним фактичним ступенем порушення функцій.

3. Пряма суперечність у висновку лікаря

Ви звернули увагу на найголовніший медичний аргумент. У Вашій виписці від нейрохірурга вказано порушення функції тазових органів. В описі пункту «б» статті 23 чорним по білому написано критерій виключення: "...при яких помірно порушена функція кінцівки... відсутні розлади функції тазових органів". Лікар фізично та юридично не має права застосовувати пункт «б», якщо у вас є тазові порушення. Це пряме порушення критеріїв Наказу № 402. Наявність розладів функцій тазових органів та важке ураження функції ходьби — це класичні та беззаперечні ознаки значних порушень функцій, що відповідає пункту «а».

ВИСНОВОК

Логіка лікаря хибна і, скоріш за все, базується на тому, що згаданий абзац фізично надрукований одразу після опису пункту «б». Але структурно він стосується всієї статті.

Ви маєте всі підстави не погоджуватися з таким висновком. Ваша позиція ґрунтується на прямому прочитанні тексту. Ви можете подати рапорт/заяву про незгоду з рішенням місцевої ВЛК та вимагати перегляду вашої справи на ВЛК вищого рівня (обласній, регіональній або ЦВЛК), обов'язково акцентуючи увагу на тому, що застосований пункт «б» прямо суперечить наявним у Вас розладам функцій тазових органів, які зафіксовані нейрохірургом.

Якщо Ви є військовозобов'язаним, то маєте два варіанти досудового оскарження (можете використовувати їх паралельно):

1. Ви протягом 1 місяця подаєте керівнику ТЦК заяву про незгоду з рішенням ВЛК та вимогою направити Вас на медичний огляд до обласної ВЛК, адже згідно пункту 72 постанови КМУ 560 у разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та Севастопольському міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

2. Ви протягом 1 місяця рекомендованим листом відправляєте заяву-скаргу на рішення ВЛК до голови обласної ВЛК. Згідно п. 3.3. Положення Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СП, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Якщо Ви є військовослужбовцем, то маєте подати скаргу до штатної ВЛК (Регіональної або ЦВЛК)

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Доброго дня, Петро!

Ви вже пройшли ВЛК чи знаходитесь у процесі проходження?

Абзац «дискогенні радикулопатії після оперативного лікування, незалежно від ступеня порушення функції розглядаються за цією статтею» означає, що такі стани підлягають оцінці саме в межах статті 23 в цілому, а не автоматично за пунктом «б» цієї статті. Якби малося на меті віднести всі такі випадки виключно до пункту «б», то законотворець застосував би конструкцію «розглядаються за пунктом “б” цієї статті». Натомість використано ширше формулювання, тобто з подальшим визначенням належного пункту «а», «б» або «в» залежно від фактичного ступеня функціональних порушень.

Отже, вирішальним є не сам факт оперативного лікування та не сам діагноз «дискогенна радикулопатія», а характер і ступінь порушення функцій.

Пункт «а» охоплює радикулопатії з рецидивами, тривалим перебігом, стійким вираженим больовим синдромом, вираженими руховими та/або вегетативно-трофічними порушеннями функції кінцівки, з порушеннями або без порушень функції тазових органів. Пункт «б», навпаки, застосовується тоді, коли функція кінцівки порушена помірно, не досягає ступеня, зазначеного в пункті «а», і при цьому відсутні розлади функції тазових органів. Пункт «в» стосується незначних порушень або об’єктивних даних без істотного функціонального дефіциту.

Тож, посилання лікаря ВЛК на слова «незалежно від ступеня порушення функції» як на підставу для автоматичного застосування саме пункту «б» є, на мою думку, помилковим. Зміст цього абзацу полягає лише в тому, що післяопераційні дискогенні радикулопатії взагалі охоплюються статтею 23, після чого вже має бути проведена індивідуальна кваліфікація за відповідним пунктом залежно від наявних функціональних розладів.

При тому у Вашому випадку має значення те, що пункт «б» прямо містить умову: «відсутні розлади функції тазових органів». Натомість пункт «а» допускає наявність таких порушень: «з порушеннями або без порушень функції тазових органів». Тому за буквальним змістом норми встановлені та належно підтверджені порушення функції тазових органів не узгоджуються з віднесенням стану до пункту «б». За наявності тяжкого ураження функції хребта, ходьби, стійкого вираженого больового синдрому, рухових порушень та порушень функції тазових органів висновок про пункт «б» потребує або особливо переконливого медичного обґрунтування, або є таким, що не відповідає тексту статті 23.

Виходячи з наведеного формулювання «розглядаються за цією статтею» означає застосування статті 23 загалом, а не автоматично пункту «б». Абзац про післяопераційні дискогенні радикулопатії не усуває необхідності оцінювати конкретний ступінь функціональних порушень, а наявність порушень функції тазових органів прямо суперечить ознакам пункту «б» і, навпаки, відноситься до пункту «а».

Отже, якщо Вам не вдасться переконати лікаря в тому, що у Вашому випадку підлягає застосування саме пункту "а" статті 23, Вам необхідно буде отримати постанову ВЛК ТЦК та оскаржити її до ВЛК вищого рівня - обласної ВЛК (або штатної, якщо Ви військовослужбовець).

Якщо Ви знаходитесь у статусі військовослужбовця, то оскаржувати постанову необхідно одразу до штатної ВЛК.

Відповідно до глави 3 розділу І Наказу МОУ №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яка регулює порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК:

«3.1. Вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов’язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

3.2. Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

3.3. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров’я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СП, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, Севастопольського міського) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

3.4. У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов’язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз’ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз’яснення, оформлене листом».

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня. Тлумачення положень статті 23 Розкладу хвороб, затвердженого Наказ Міністерства оборони України №402, повинно здійснюватися з урахуванням системного зв’язку її структурних елементів та мети правового регулювання.

Стаття 23 визначає відповідний клас захворювань (патологія хребта та її наслідки), тоді як пункти «а», «б», «в» цієї статті встановлюють диференціацію придатності до військової служби залежно від ступеня порушення функцій організму. Така конструкція є імперативною і не допускає довільного ігнорування зазначеної градації.

Фраза «дискогенні радикулопатії після оперативного лікування, незалежно від ступеня порушення функції, розглядаються за цією статтею» підлягає тлумаченню як норма, що визначає предметну належність захворювання до статті 23, а не як така, що встановлює самостійний критерій для віднесення до конкретного пункту цієї статті. Інакше кажучи, зазначене формулювання виключає можливість застосування інших статей Розкладу хвороб до відповідного стану, однак не скасовує обов’язку визначення ступеня функціональних порушень з метою віднесення до пункту «а», «б» або «в».

Пункт «б» статті 23 передбачає застосування у випадках помірного порушення функцій. Водночас пункт «а» цієї ж статті охоплює стани, що супроводжуються вираженими, стійкими порушеннями функцій, зокрема значними неврологічними дефіцитами.

Наявність порушень функцій тазових органів, а також істотних порушень опорно-рухової функції (зокрема ходи), за загальновизнаними медико-правовими критеріями свідчить про тяжкий ступінь ураження нервової системи та не може бути віднесена до категорії помірних порушень. Таким чином, застосування пункту «б» у подібній ситуації суперечить суті нормативного регулювання та фактичним медичним даним.

Посилання на формулювання «незалежно від ступеня порушення функцій» як підставу для ігнорування клінічно встановленого ступеня порушень є юридично неспроможним, оскільки призводить до підміни змісту норми та фактичного нівелювання диференціації, закладеної законодавцем у структурі статті.

Отже, у разі наявності документально підтверджених тяжких порушень функцій, у тому числі функцій тазових органів, правильним з точки зору застосування норм права є розгляд питання в межах пункту «а» статті 23, а не пункту «б». Віднесення такого стану до пункту «б» може розцінюватися як неправильне застосування норм Наказ Міністерства оборони України №402 та є підставою для оскарження у центральному ВЛК або суду.

Доброго дня.

Діагноз має бути кваліфікований у межах усієї статті 23, яка містить різні пункти залежно від важкості стану. Кожен пункт («а», «б» чи «в») є лише підкатегорією, що визначає ступінь порушення функцій. Отже, формулювання про післяопераційне лікування вказує на те, що такий стан апріорі є серйозним і не може бути оцінений за іншими, менш значущими статтями Розкладу хвороб.

Вибір між пунктом «а» (значні порушення) та пунктом «б» (помірні порушення) ґрунтується на об'єктивній клінічній картині, а не лише на факті проведення операції. Згідно з поясненнями до застосування Статті 23, до пункту «а» належать стани, що супроводжуються різко вираженими розладами руху, значною атрофією м’язів та, що є критично важливим, розладами функцій тазових органів. Якщо такі розлади зафіксовані нейрохірургом, стан за всіма медичними критеріями має підпадати під пункт «а», оскільки пункт «б» прямо передбачає відсутність настільки глибоких порушень.

Фраза про те, що дискогенні радикулопатії після операції розглядаються «незалежно від ступеня порушення функцій», у медико-правовій практиці зазвичай трактується як встановлення «мінімального порогу». Це означає, що навіть якщо операція пройшла ідеально і пацієнт почувається добре, його не можна визнати повністю придатним (пункт «в» чи «г»). Ця норма захищає права особи, гарантуючи щонайменше пункт «б», але вона жодним чином не обмежує лікаря у призначенні пункту «а», якщо порушення функцій є значними та стійкими.

Для коректного висновку ВЛК лікар-невропатолог повинен порівняти виявлені симптоми з описовою частиною кожного пункту. Наявність порушень функцій тазових органів та важкого ураження ходьби є класичними ознаками «значного порушення функцій» (пункт «а»). У разі ігнорування цих симптомів висновок ВЛК вважатиметься таким, що не відповідає фактичному стану здоров'я, що є прямою підставою для його оскарження у вищій ВЛК або в судовому порядку.

Ключовим фактором при оскарженні буде наявність у медичній картці чітких записів про об’єктивні ознаки порушення функцій: результатів перевірки м’язової сили, рефлексів та специфічних скарг на роботу органів малого таза. Якщо ці факти зафіксовані в історії хвороби нейрохірургом, вони мають бути перенесені в акт дослідження стану здоров’я ВЛК, що автоматично виключає можливість застосування пункту «б» як такого, що не охоплює ці важкі симптоми.

Вітаю, висновок ВЛК у Вашій ситуації виглядає юридично і медично необґрунтованим, оскільки застосування пункту «б» статті 23 суперечить як змісту самого нормативного акту, так і фактичним медичним даним щодо Вашого стану. Суть проблеми полягає в неправильному тлумаченні положень Наказу Міністерства оборони №402. Формулювання про те, що дискогенні радикулопатії після оперативного лікування розглядаються «за цією статтею», означає лише те, що такі випадки підпадають під регулювання статті 23 загалом. Це не означає автоматичного віднесення до конкретного пункту цієї статті. Розподіл між пунктами «а», «б» чи «в» здійснюється виключно на підставі реального ступеня порушення функцій організму, а не за самим фактом операції чи діагнозу.

Ключовим критерієм у Вашому випадку є наявність порушень функції тазових органів, які зафіксовані у медичних документах. Це має принципове значення, оскільки пункт «б» прямо передбачає відсутність таких порушень.Тобто застосування цього пункту можливе лише тоді, коли є помірні функціональні зміни без ураження тазових функцій. Якщо ж такі розлади наявні, це автоматично виключає можливість застосування пункту «б»і вказує на більш тяжкий ступінь порушення.

Натомість пункт «а» охоплює саме випадки зі значними функціональними порушеннями, у тому числі коли є проблеми з руховими функціями, стійкий больовий синдром, ураження нервової системи та порушення роботи тазових органів. Саме така сукупність ознак і є визначальною для правильної юридичної кваліфікації стану. Тому, якщо у Вас підтверджено такі симптоми, віднесення до пункту «б» суперечить логіці нормативного регулювання.

Окремо варто звернути увагу на можливу помилку у визначенні самої статті Розкладу хвороб. Якщо у Вас встановлено не просто радикулопатію, а новоутворення спинного мозку чи його оболонок, тоді питання взагалі має розгляд атися не в межах статті 23, а за іншою статтею, яка регулює захворювання центральної нервової системи. У такому випадку має місце не лише неправильне визначення пункту, а й неправильна правова кваліфікація діагнозу в цілому, що є істотним порушенням.

Ви маєте повне право не погоджуватися з таким рішенням ВЛК і вимагати його перегляду. Законодавство передбачає механізм оскарження як у досудовому порядку, так і через суд. Спочатку доцільно подати заяву про незгоду з висновком до ТЦК з вимогою направлення на повторний огляд до ВЛК вищого рівня. Паралельно або окремо можна звернутися зі скаргою до обласної чи штатної ВЛК. Такі звернення розглядаються відповідно до Закону України«Про звернення громадян», і в межах цієї процедури перевіряється відповідність рішення ВЛК встановленому діагнозу та вимогам нормативних актів. При поданні скарги важливо акцентувати на двох ключових моментах: по-перше, що обраний пункт не відповідає фактичним медичним показникам, зокрема через наявність тазових розладів, по-друге, що сама стаття могла бути застосована неправильно через невірне визначення характеру захворювання. У разі підтвердження порушень з боку ВЛК вищий орган має повноваження або скасувати попереднє рішення, або направити Вас на повторний огляд до іншої комісії. Якщо ж і цей механізм не дасть результату, рішення може бути оскаржене в судовому порядку.

У Вашій ситуації є чіткі правові підстави стверджувати, що рішення ВЛК не відповідає вимогам законодавства та підлягає перегляду, оскільки воно прийняте без належного врахування медичних критеріїв, прямо визначених у Розкладі хвороб.

З повагою, Адвокат Середницький