Чи можу я подати заявку щоб стати на спадщину як людина яка сама наглядала за хворою власницею квартири?

Доброго дня, Володимире!

Прийміть мої щирі співчуття у зв'язку з втратою Вашої бабусі. Як юрист, я чудово розумію Ваші почуття - з людської та моральної точки зору ситуація виглядає вкрай несправедливою, адже саме Ви взяли на себе весь тягар догляду за близькою людиною в її найважчі часи.

Проте, моя задача - надати Вам чітку та об'єктивну правову оцінку Вашої ситуації згідно з нормами Цивільного кодексу України (ЦКУ).

Чи можете Ви претендувати на спадщину в рівних долях?

На жаль, ні, адже за наявності дійсного заповіту на користь Вашої матері, Ви не можете автоматично вступити у спадок або претендувати на рівну частку лише через факт догляду за бабусею.

Ось як це працює з юридичної точки зору:

1. Пріоритет заповіту (ст. 1223 ЦКУ).

В Україні право на спадкування виникає насамперед за заповітом. Якщо людина за життя розпорядилася своїм майном і склала заповіт, спадкують ті, хто в ньому вказаний. Черги спадкування за законом у цьому випадку не діють.

2. Право на обов'язкову частку (ст. 1241 ЦКУ)

Закон захищає певну категорію людей, дозволяючи їм отримати частину майна навіть всупереч заповіту. Це малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Онуки до цього переліку не входять (за винятком дуже специфічних випадків, якщо онук був на повному утриманні і є непрацездатним, але навіть тоді це складна судова практика).

3. Зміна черговості через догляд (ст. 1259 ЦКУ)

Частина 2 даної статті передбачає, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тобто, як бачите існують випадки коли особа, яка тривалий час опікувалася спадкодавцем у безпорадному стані, може через суд отримати право на спадщину. Однак, ця стаття застосовується виключно до спадкування за законом. Оскільки є заповіт, це правило не працює.

Які у Вас є юридичні варіанти?

Ви можете зараз подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини і якщо інші спадкоємці цього не зроблять, то весь спадок дістанеться Вам. Проте, якщо мати прийме спадщину, то Ви не маєте можливості вимагати половину спадку всупереч заповіту , проте у Вас є інші законні механізми захисту своїх прав та інтересів:

1. Відшкодування витрат на догляд та поховання (ст. 1232 ЦКУ)

Спадкоємець (Ваша мати), якщо вона прийняла спадщину, зобов'язаний відшкодувати розумні витрати, які були зроблені Вами на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Ви маєте повне право вимагати від матері компенсації всіх ваших витрат. Якщо вона відмовиться зробити це добровільно, Ви можете подати позов до суду.

2. Визнання заповіту недійсним (ст. 1257 ЦКУ)

Дана стаття передбачає, що

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Тобто, цей шлях можливий лише через суд і є вкрай складним. Вам доведеться довести (наприклад, через посмертну судово-психіатричну експертизу), що в момент складання заповіту бабуся не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (була в неадекватному стані, під жорстким тиском тощо). Факт того, що мати не приїжджала, не є підставою для скасування заповіту.

3. Добровільна угода з матір'ю

Ваша мати може прийняти спадщину, а потім подарувати Вам частину майна (наприклад, половину квартири/будинку), визнаючи Ваш внесок і догляд. Або ж вона може офіційно відмовитися від спадщини на Вашу користь .

Якщо Ви все ж плануєте боротися за свої права (наприклад, вимагати відшкодування витрат через суд), Вам потрібно збирати не документи для вступу в спадок, а доказову базу:

• Чеки та квитанції за ліки, медичні послуги, продукти, комунальні послуги тощо.
• Медичні документи, довідки, виписки з історії хвороби, що підтверджують тяжкий стан бабусі та потребу в постійному догляді.
• Документи про витрати на поховання - договори з ритуальними службами, чеки за пам'ятник, організацію поминального обіду.
• Письмові або усні (в суді) свідчення тітки, хресної, сусідів, які можуть підтвердити, що саме Ви 2 роки щоденно доглядали за бабусею, а мати в цей час була відсутня.

Моя порада: Вам варто спробувати провести спокійні переговори з матір'ю. Поясніть їй ситуацію, покажіть чеки та нагадайте про внесок, який Ви зробили. Якщо мирно домовитися не вийде, Ви можете подати нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини та претензію щодо відшкодування витрат на утримання та поховання до того моменту, як мати отримає свідоцтво про право на спадщину.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Вітаю Вас, Володимере

З приводу Вашої ситуації можна зазначити наступне. Відповідно до статті 1232 Цивільного кодексу України у разі наявності заповіту, при спадкуванні саме він має пріорітет. До того ж, відповідно ст. 1235 автор заповіту сам обирає після себе спадкоємців незважаючи на наявність родинних звязків.

У Вашому випадку можливо зробити спробу визнати заповіт недійсним через суд. Аргументувати це можна тим, що під час складання заповіту бабуся була не в змозі усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

Але у випадку визнання заповіту недійсним, Ваша матір все одне буде мати першочергове право на спадкування, оскільки вона є спадкоємицею першої черги.

Щоправда, тут може спрацювати частина 3 статті 1224 ЦК України

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Як бачимо і тут без суда не обійтися. Адже треба довести, що матір зовсім не утримувала бабусю. І тоді суд її може усунути від спадщини.

З повагою,

Андрій Брильов

Доброго дня.

Наявність заповіту на ім'я вашої матері суттєво обмежує можливість простого та швидкого оформлення спадщини на вас. Оскільки онуки не належать до кола осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту (це право мають лише непрацездатні діти, вдови чи батьки померлого), нотаріус не зможе видати вам свідоцтво про право на спадщину в рівних долях без рішення суду або добровільної згоди вашої матері.

Проте закон захищає інтереси тих, хто фактично утримував та доглядав спадкодавця в останні роки життя. Згідно з Цивільним кодексом України, спадкоємець, який приймає майно за заповітом, зобов'язаний повністю відшкодувати особі, яка здійснювала догляд, лікування та поховання померлого, всі фактичні витрати. Ви маєте повне право вимагати від матері компенсації цих коштів, і якщо сума є значною, це може стати вагомим аргументом для неї, щоб добровільно переписати на вас частину майна через нотаріальний договір про поділ спадщини.

Якщо ви проживали разом із бабусею однією сім'єю не менше п'яти років до її смерті та спільно вели побут, ви також маєте право звернутися до суду з позовом про зміну черговості одержання права на спадкування. Суд може визнати за вами право на спадкування разом із матір'ю (як спадкоємцем першої черги), якщо буде доведено, що ви тривалий час опікувалися бабусею, яка через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані, тоді як мати ухилялася від надання допомоги.

Для підтвердження ваших прав у суді або під час переговорів з матір'ю вам необхідно терміново зібрати пакет документів. Він має включати медичну карту або виписки бабусі із зазначенням її діагнозів та потреби в сторонньому догляді, фіскальні чеки на придбання ліків і медичних засобів, а також договір із ритуальною службою та квитанції про оплату поховання, оформлені саме на ваше ім'я. Обов'язково залучіть письмові свідчення ваших родичів (тітки, хресної) та сусідів, які зможуть офіційно підтвердити, що саме ви щоденно доглядали за бабусею, а ваша мати весь цей час перебувала за кордоном.

Найбільш раціональним кроком зараз є візит до нотаріуса за місцем проживання бабусі для перевірки стану спадкової справи та подальше проведення розмови з вашою матір'ю. Ознайомлення її з підготовленими чеками та перспективою судового арешту майна часто спонукає спадкоємців за заповітом знайти компроміс і укласти угоду про розподіл майна без виснажливих судових засідань.

В доповнення до своєї відповіді надаю судову практику.

Колегія Касаційного цивільного суду, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого суду у справі № 331/727/24, звернула увагу, що оплата поховання спадкодавця породжує недоговірне зобов’язальне правовідношення, в якому кредитором виступає особа, котра понесла відповідні витрати, боржником - спадкоємець, який прийняв спадщину.

У цій справі сестра померлого звернулася із позовом про стягнення витрат на поховання із єдиного спадкоємця — малолітнього сина, в інтересах якого діє його мати. Зазначала, що витратила на поховання брата кошти в розмірі 19220 грн., які мати спадкоємця в добровільному порядку відмовилась відшкодовувати.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Постановою апеляційного суду це рішення скасоване, в задоволенні позову відмовлено. Це рішення обґрунтоване тим, що обов’язок поховати померлого покладається на його близьких родичів, у тому числі, на його сестру. Натомість малолітній син померлого, в силу свого віку та наявності у нього лише часткової цивільної дієздатності не може виступати суб’єктом, наділеним правом на звернення до міського голови, ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що спадкоємці зобов’язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (ч.1 ст.1232 ЦК).

Водночас, обов’язок відшкодовувати витрати на поховання спадкодавця не є елементом складу спадщини, тому при його виконанні не застосовується положення стст.1281, 1282 ЦК, щодо визначення пред’явлення кредитором свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, та обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Подібні правові висновки щодо обов’язку спадкоємців відшкодувати витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на поховання спадкодавця викладено у постановах ВС від 2.11.2021 у справі №409/656/19, від 17.05.2023 у справі №756/7001/20.

Щодо Судової практики Верховного Суду про оскарження заповітів, то вона є досить жорсткою - суди завжди виходять із презумпції правомірності волевиявлення людини. Експертиза - безальтернативний доказ неадекватності. Якщо заповіт оскаржується на тій підставі, що людина через тяжку хворобу не усвідомлювала значення своїх дій (ст. 225 ЦКУ), суд обов'язково вимагатиме проведення посмертної судово-психіатричної експертизи. Верховний Суд неодноразово підкреслював: самі лише медичні виписки про наявність тяжких захворювань, прийом сильних препаратів або покази свідків про "змінений стан" не є достатніми доказами для скасування заповіту без висновку профільного експерта.

Юридичні наслідки недійсності заповіту

Перед тим, як ініціювати складний та дорогий судовий процес, необхідно оцінити кінцевий результат оскарження. Скасування заповіту не означає, що майно автоматично переходить до особи, яка його оскаржила чи здійснювала тривалий догляд. Рішення суду про недійсність заповіту лише запускає механізм спадкування за законом.

За законом спадкоємцями першої черги завжди є діти, батьки та той із подружжя, хто пережив спадкодавця. Онуки мають право спадкувати за законом виключно за правом представлення - тобто лише у тому випадку, якби їхнього з батьків (прямої дитини спадкодавця) вже не було в живих на момент відкриття спадщини.

Тому після скасування заповіту, Вам потрібно ініційовувати новий судовий процес про зміну черговості за статтею 1259 ЦКУ.

Вітаю Вас, Володимере

Володимере, хотів ще додати такий нюанс

Відповідно до частини 2 статті 1259 ЦК України

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тому треба через суд доводити те, що бабуся була у безпорадному стані і те, що саме Ви опікувалися нею. І тут стануть доречними докази понесених Вами витрат.

З повагою,

Андрій Брильов

ДОБРОГО ВЕЧОРА, пане ВОЛОДИМИРЕ! НА ЖАЛЬ, ЯКЩО МАТИ ПРИЙМЕ СПАДЩИНУ ЗА ЗАПОВІТОМ, ВИ НЕ МОЖЕТЕ ПРЕТЕНДУВАТИ НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАКОНОМ, АДЖЕ ОНУКИ НЕ ОТРИМУЮТЬ НІ ОБОВ"ЯЗКОВУ ДОЛЮ ПО ДОГЛЯДУ за наявності заповіту, НІ Є СПАДКОЄМЦЯМИ ПО ЗАКОНУ 1-ї черги.

ВИ БУЛИ ЗАРЕЄСТРОВАНІ З БАБУСЕЮ ЗА ОДНІЄЮ АДРЕСОЮ?! Чи пройшло вже 6 місяців від моменту її смерті? Вам в будь-якому разі бажано невідкладно до 6 місяців з дати смерті бабусі подати заяву адекватному приватному нотаріусу про прийняття спадщини за законом. До первинної заяви достатньо додати свідоцтво про смерть бабусі та свідоцтва про народження, які посвідчують Ваше рідство, якщо такі є. Якщо немає, то хоча б Ваше свідоцтво. Відсутність інших документів не є перешкодою для відкриття спадщини та заведення нотаріусом спадкової справи. Якщо пропустити строк, потім аргументи - що нотаріус вимагав документи - в судах не сприймаються. Незнання законів не звільняє від негативних наслідків.

Критично важливими є цей момент, а також те чи подала мати заяву на спадщину у відведений законом 6-місячний строк.

Формально спадкове законодавство України не виділяє онуків як окрему чергу спадкоємців за законом, ув"язуючи їх до батьків.

А у Вас ще є фактор заповіту, який має пріоритетне значення. Особу не можна позбавити права на спадщину за заповітом без волевиявлення самого заповідача.

ОДНАК наявність заповіту не звільняє від обов"язку прийняти спадщину, а факт формальної "прописки" не завжди є свідченням прийняття спадщини автоматично (ч. 3 ст. 1268 ЦК України) згідно з актуальними правовими позиціями Верховного Суду щодо тлумачення норм Цивільного кодексу України.

Якщо Ваша мати протягом 6 місяців з дня смерті бабусі не подасть заяву про прийняття спадщини нотаріусу, ситуація кардинально зміниться. Право на майно перейде до спадкоємців за законом.

Правова позиція Верховного Суду (зокрема у справах щодо застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України) є чіткою та сталою: сама лише реєстрація місця проживання за адресою спадкодавця не є беззаперечним доказом постійного спільного проживання на момент відкриття спадщини. Суд наголошує, що презумпція прийняття спадщини вимагає саме фактичного проживання, а реєстрація має формальний характер.

"Презумпція прийняття спадщини, передбачена ч. 3 ст. 1268 ЦК України, застосовується лише за умови фактичного постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини" - правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові КЦС ВС від 21 січня 2026 року у справі № 274/7779/24 (провадження № 61-13176св25)

Спадкування по закону в порядку черговості.

Якщо заповіт буде визнано недійсним або Ваша матір не прийме спадщину протягом 6 місяців, почнеться спадкування за законом. Як онук (при живій матері), Ви зазвичай взагалі не берете участі у черговості. Але тут може спрацювати статус особи, яка проживала з бабусею однією сім"єю. Але цей факт треба буде доводити і встановлювати в судовому порядку.

Проблема в тому, що по нашому недолугому законодавству про спадкувнаня - онуки це родичі, які гірші за двоюрідних братів та сестер спадкодавця і інших родичів.

Відповідно до Цивільного кодексу України, у разі спадкування за законом (якщо немає заповіту) встановлено п'ять черг спадкоємців:

• Перша черга: Діти спадкодавця (зокрема зачаті за життя й народжені після його смерті), той із подружжя, хто його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
• Друга черга: Рідні брати та сестри спадкодавця, його бабуся та дідусь як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).
• Третя черга: Рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК України).
• Четверта черга: Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
• П'ята черга: Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, а також непрацездатні утриманці, які не були членами його сім'ї (ст. 1265 ЦК України).

До четвертої черги (ст. 1264 ЦК України) належать особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

Верховний Суд роз'яснював у своїй практиці, що онуки, які спільно проживали з дідусем чи бабусею, вели спільний побут і доглядали за ними, мають повне право на статус спадкоємця 4-ї черги. Кровна спорідненість тут не є перешкодою.

Зокрема подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 646/1310/20 (провадження № 61-209св21) та від 24 вересня 2020 року у справі № 644/5818/18 (провадження № 61-8569св19).

Тобто в кращому випадку за життя матері Ви можете претендувати на 4 або 5 чергу. При цьому 4 чергу треба доводити в судовому порядку, встановлюючи юридичний факт проживання однією сім"єю більше 5 років за доказами та показами свідків.

Якщо мати буде проти і заявить це в суді, то суд залишить такую заяву про встановлення факту без розгляду через наявний спір та роз"яснить про право звернення до суду в порядку позовного провадження.

На Вашу користь те, що вона наразі за кордоном і суд можна технічно провести без її участі. Тож треба "язика не розпускати" про свої наміри в цьому плані і зайняти вичікувальну позицію.

Пріоритет заповіту над моральним обов'язком догляду - це жорстока юридична реальність. Поки діє заповіт і мати має право ним скористатися, Ваш статус доглядача чи онука не дає переваги.

Вибачте, ми лише застосовуємо закони, які вони є і не можемо їх викручувати на свою користь (на користь клієнтів). Це доступне лише Верховному Суду і то досить в обмеженому порядку.

Наостанок - прийміть мої щирі співчуття втраті близької людини. Але на жаль в сучасних реаліях домінують норми не моралі чи етики, а норми бюрократії, тобто писаних правил, викладених в законах. І вони часто позбавлені не лише справедливості, а й здорового глузду. Але незважаючи на це та декларації, записані в Конституції, такі закони продовжують застосовуватися державою для регулювання суспільних відносин. Тому я по-людськи Вас розумію, але з юридичної точки зору ситуація виглядає таким чином як я навів у відповіді і я не маю професійного права писати неправду, щоб Вам сподобатися, ввівши в оману щодо реальних перспектив. Це з мого боку було б непорядно та непрофесійно.

На жаль дуже часто так буває. Коли заповіт написаний на людину, яка не доглядала, не ховала і нічого не робила. Але їй врешті-решт дістається усе. Іноді навіть не родичу кровному, а взагалі невідомо кому. Це прикро. Сімейні спадкові спори найцинічніші та найжорсткіші з практики. Щоб змінити ситуацію спадкодавцеві треба було скасовувати заповіт, якщо її воля змінилася щодо спадкування її майна.

В іншому випадку - єдиний Ваш шанс це кропітка юридична робота, якщо мати не подасть заяву про прийняття спадщини в 6-місячний строк з дати смерті бабусі і не зможе потім в судовому порядку поновити цей строк посилаючись на те, що вона буцімто не знала про смерть матері. І такі цинічні ситуації на жаль бувають.

Практика Верховного Суду останніх років на цей рахунок сувора. Ні сам по собі воєнний стан, ні посилання на "не знала" не можуть бути підставами для поновлення строку, якщо не доведено яким чином це вплинуло.

Бажаю успіху та міцного здоров"я!

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Доброго дня, Володимире!

На жаль, факт того, що Ви два роки доглядали за бабусею, не надає Вам автоматичного права на половину спадщини, якщо існує чинний заповіт, за яким усе майно заповідане Вашій матері.

Що означає наявність заповіту.

Відповідно до частини першої статті 1223 та частин першої, другої статті 1235 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, першочергове право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті, а заповідач може без пояснення причин не включати до заповіту інших спадкоємців за законом.

Онук не належить до осіб, які незалежно від заповіту мають право на обов’язкову частку. За частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України таке право мають лише:

• малолітні та неповнолітні діти спадкодавця;
• повнолітні непрацездатні діти;
• непрацездатний чоловік або дружина;
• непрацездатні батьки спадкодавця.

Онуки до цього переліку не включені.

Крім того, за законом онук спадкує замість своєї матері за правом представлення лише тоді, коли мати померла раніше бабусі. Якщо Ваша мати жива, Ви не займаєте її місце як спадкоємець першої черги. Це випливає зі статей 1261 і 1266 Цивільного кодексу України.

Чи можна посилатися на те, що саме Ви доглядали за бабусею.

Частина друга статті 1259 Цивільного кодексу України дійсно передбачає можливість для спадкоємця наступної черги через суд одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями попередньої черги, коли він тривалий час:

• опікувався спадкодавцем;
• матеріально його забезпечував;
• надавав іншу допомогу;
• а спадкодавець через похилий вік або тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.

Однак ця норма застосовується лише при спадкуванні за законом і не дозволяє просто додати Вас до чинного заповіту.

Отже, така вимога могла б мати перспективу лише тоді, коли:

• заповіт буде визнано недійсним;
• мати не прийме спадщину або відмовиться від неї;
• заповітом охоплено не все майно;
• виникнуть інші законні підстави для спадкування за законом.

За наявності лише Вашої матері як спадкоємця першої черги та позитивного рішення суду про зміну черговості частки могли б бути рівними. Проте, за наявності інших спадкоємців першої черги частка вже не становитиме половину, оскільки відповідно до статті 1267 Цивільного кодексу України частки всіх спадкоємців за законом є рівними.

Чи можна усунути матір від спадкування через те, що вона не доглядала бабусю.

Частина п’ята статті 1224 Цивільного кодексу України передбачає усунення особи від спадкування за законом, коли вона свідомо ухилялася від допомоги спадкодавцеві, який перебував у безпорадному стані. Однак норма прямо стосується спадкування за законом, тоді як Ваша мати є спадкоємцем за заповітом.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 554/5287/18 зазначено, що частина п’ята статті 1224 Цивільного кодексу України не може бути самостійною підставою для усунення від спадкування саме спадкоємця за заповітом. Тому лише на підставі того, що мати перебувала за кордоном і не приїжджала, позбавити її спадщини за чинним заповітом буде вкрай складно.

До того ж для доведення ухилення необхідно встановити одночасно:

• безпорадний стан бабусі;
• потребу бабусі в допомозі саме Вашої матері;
• реальну можливість матері надати допомогу;
• її свідоме та умисне ухилення.

Верховний Суд наголошує, що саме окреме проживання, відсутність постійного спілкування та здійснення догляду іншою особою ще не доводять такого ухилення. Періодичне надання Вашою матір’ю фінансової допомоги додатково ускладнюватиме доведення повного свідомого ухилення.

Чи можна оскаржити заповіт.

Заповіт можна визнати недійсним лише за підставами, передбаченими статтею 1257 Цивільного кодексу України, зокрема коли:

• порушено вимоги щодо форми або посвідчення заповіту;
• бабуся на момент його складення не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними;
• волевиявлення не було вільним і не відповідало її справжній волі;
• на неї чинили фізичний чи психологічний тиск.

Тяжка хвороба бабусі, Ваш догляд та відсутність матері самі по собі не роблять заповіт недійсним. Важливим є стан бабусі саме на дату складання заповіту.

Що Вам необхідно зробити зараз.

Якщо з дня смерті бабусі ще не минуло шість місяців, варто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини як спадкоємцем за законом, навіть якщо зараз є заповіт на матір. Це не надасть Вам частки автоматично, але допоможе не пропустити строк, якщо надалі заповіт буде оскаржений або виникнуть інші підстави для спадкування за законом. Строк прийняття спадщини становить шість місяців із дня її відкриття.

Для звернення до нотаріуса Вам будуть необхідні:

• паспорт;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків;
• свідоцтво про смерть бабусі;
• Ваше свідоцтво про народження;
• свідоцтво про народження Вашої матері, щоб простежувався родинний зв’язок із бабусею;
• документи про останнє місце проживання бабусі;
• документи про Ваше постійне проживання разом із нею — витяг із реєстру територіальної громади, довідку про зареєстроване місце проживання або інші докази.

Такі правила передбачені главою 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Для можливої судової справи потрібно збирати:

• медичну документацію бабусі щодо її безпорадного стану;
• медичні документи, що характеризують її стан на момент складання заповіту;
• чеки за ліки, лікування, продукти, комунальні послуги та поховання;
• банківські виписки;
• листування з матір’ю щодо необхідності допомоги;
• докази звернення бабусі по допомогу до матері;
• контакти тітки, хресної матері, сусідів та інших свідків;
• документи про Ваше спільне проживання з бабусею.

Відшкодування витрат на догляд і поховання.

Навіть якщо одержати частку у спадщині не вдасться, Ви можете вимагати від спадкоємця відшкодування розумних витрат на утримання, догляд, лікування та поховання бабусі. Це передбачено статтею 1232 Цивільного кодексу України. Витрати на утримання, догляд і лікування можуть бути стягнуті не більше ніж за три роки до смерті спадкодавця.

Тому чеки, квитанції, банківські перекази, рецепти, рахунки медичних закладів і документи щодо поховання необхідно зберегти.

ВИСНОВОК:

На жаль, документів, які дозволили б нотаріусу одразу оформити спадщину по 1/2 на Вас і матір, не існує. За чинного заповіту спадкоємцем є мати. Рівна частка для Вас можлива лише за її добровільною згодою після оформлення спадщини або внаслідок складного судового спору за наявності окремих законних підстав. Ваша матір не може просто відмовитися від половини заповіданого майна на Вашу користь, якщо Ви не зазначені у заповіті: спадкоємець за заповітом може відмовитися лише на користь іншого спадкоємця за цим заповітом. Практичний добровільний варіант — мати приймає спадщину, оформлює право власності та передає Вам половину майна за договором дарування.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Доброго дня, якщо моя бабуся через заповіт залишила все майно на мою мати, чи можу я теж претендувати на нього і подати заявку на спадщину як людина яка весь час була з бабусею та доглядав за нею коли вона тяжко хворіла? Моя мати весь цей час коли бабуся хворіла була за кордоном, 2 роки це все тривало і жодного разу вона не приїхала. Мати періодично допомогала фінансово але не завжди, навіть у скрутні часи. Коли бабусі стало дуже погано і вона була при смерті, вона не приїхала аж поки бабусі вже не стало і я майже все робив сам (мені періодично допомагали інші рідні люди, тітка, хресна мати та сусіди, вони всі також допомогли з похованням бабусі).Які потрібні документи від мене, щоб вступити у спадок в рівних долях із матір'ю?

Із описаної Вами ситуації, на жаль, можу сказати, що за наявності чинного заповіту шанси успадкувати майно нарівні з Вашою матір'ю є, скоріше, низькими.

За загальним правилом, якщо особа залишила заповіт, спадщина переходить саме тим особам, яких вона визначила у заповіті. Якщо бабуся заповіла все майно Вашій матері, то саме вона є основним спадкоємцем за заповітом.

Той факт, що Ви фактично доглядали бабусю, проживали з нею, допомагали під час хвороби, організовували лікування та поховання, безумовно, має велике моральне значення. Однак сам по собі догляд за спадкодавцем не надає автоматичного права успадковувати майно всупереч заповіту. На жаль, українське спадкове законодавство побудоване саме таким чином.

Винятком можуть бути лише окремі випадки.

По-перше, якщо Ви належите до осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (наприклад, є неповнолітньою дитиною, повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця тощо). Проте з Вашого опису не вбачається, що ця норма може бути застосована саме до Вас як до онука.

По-друге, теоретично можна ставити питання про оспорювання самого заповіту, однак для цього потрібні вагомі юридичні підстави, а не лише обставини, що один із спадкоємців фактично не доглядав за спадкодавцем. Наприклад, це можуть бути докази того, що:

- на момент складання заповіту бабуся не усвідомлювала значення своїх дій;

- на неї здійснювався тиск;

- заповіт посвідчено з істотними порушеннями закону;

- існують інші підстави для визнання його недійсним.

Сам факт того, що Ваша мати перебувала за кордоном, рідко приїжджала або недостатньо брала участь у догляді, сам по собі не є підставою для позбавлення її права на спадщину, якщо вона визначена спадкоємцем за заповітом.

Водночас я все ж рекомендував би Вам подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу (за умови, що шестимісячний строк ще не сплив). Це не означає, що Ви автоматично станете спадкоємцем, однак дозволить належним чином зафіксувати Вашу позицію та, за потреби, надалі захищати свої права, якщо після детального аналізу документів з'ясується, що існують підстави для судового спору.

Для остаточної оцінки перспектив справи необхідно проаналізувати: сам заповіт; документи про склад спадкового майна; медичні документи бабусі; обставини посвідчення заповіту; чи проживали Ви разом із бабусею та чи були зареєстровані за однією адресою; чи існують докази Вашого догляду (медичні документи, чеки, свідчення сусідів, родичів тощо).

Окремо зазначу, що однією з можливих підстав для оскарження заповіту може бути доведення того, що на момент його посвідчення бабуся внаслідок тяжкого захворювання, прийому сильнодіючих лікарських засобів, когнітивних порушень або інших медичних причин не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними. При цьому для такого позову зовсім не обов'язково, щоб особа за життя була визнана судом недієздатною. У подібних справах суди досліджують медичну документацію, історію хвороби, виписки зі стаціонарів, призначене лікування, показання свідків, а за необхідності призначають посмертну судово-психіатричну експертизу. Саме вона нерідко стає одним із ключових доказів у справах про визнання заповіту недійсним.

Отже, лише з описаних обставин я не бачу правових підстав для вступу у спадщину в рівних частках із Вашою матір'ю. Якщо заповіт є чинним, він має пріоритет перед спадкуванням за законом. Лише встановлення підстав для його недійсності або наявність спеціальних норм (наприклад, щодо обов'язкової частки у спадщині) можуть змінити ситуацію. Саме тому перед вчиненням будь-яких подальших дій доцільно провести детальний аналіз усіх документів та обставин цієї спадкової справи.

Таким чином, якщо існують обґрунтовані сумніви щодо психічного або фізичного стану бабусі саме на момент складання заповіту, а також є медичні документи чи інші докази, які це підтверджують, питання про оскарження заповіту дійсно може бути предметом судового розгляду. Однак лише той факт, що саме Ви доглядали за бабусею, а Ваша мати перебувала за кордоном, на жаль, сам по собі не створює права на отримання частини спадщини всупереч чинному заповіту. Саме тому перспективи такої справи необхідно оцінювати виключно після детального аналізу самого заповіту, медичної документації та всіх обставин його посвідчення. Це, на мою думку, буде визначальним для оцінки шансів на успішне оскарження.

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю!

НАЖАЛЬ, ЩОБ ВАМ НЕ КАЗАЛИ ОТОЧУЮЧИ, ВИ НЕ МАЄТЕ ПРАВА НА СПАДЩИНУ - ЄДИНЕ, ЩО ВИ МОЖЕТЕ ВИМАГАТИ ВІД СПАДКОЄМЦЯ ГРОШОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ, ЯКЩО ДОВЕДЕТЕ ПОНЕСЕНІ ВИТРАТИ.

Повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

УСУНУТИ МАМУ ВІД СПАДКУВАННЯ МОЖЛИВО ТІЛЬКИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ- У ВАШІЙ СИТУАЦІЇ ЦЕ ПРАКТИЧНО НЕМОЖЛИВО.

Законодавець передбачає усунення спадкоємця від права на спадкування, підстави якого визначаються не згідно з волею спадкодавця-заповідача, а чітко вказуються в законі (стаття 1224 ЦК України).

• особи,які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом);
• особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
• батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини (не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом);
• одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду (якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу);
• за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зазначені положення поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ. . Згідно із статтею 1235 ЦК України спадкодавець у заповіті може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

На відміну від випадків, коли особа не має права на спадкування, закон передбачає випадки, коли за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування, а саме: якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Вказана підстава стосується всіх спадкоємців, у тому числі й тих, які відповідно до закону мають право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальну відмову.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вказана позиція підтверджується також пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Вирішальним при цьому є медична документація.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

Таким чином, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч.астини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин:

• ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання (ухилення полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій);
• перебування спадкодавця в безпорадному стані (безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування);
• потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

• Усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (постанови ВС від 11 лютого 2019 р. у справі № 756/11676/16-ц, від 25 березня 2019 р. у справі № 766/810/17)
• Обов’язково підлягає з’ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу (постанови ВС від 04 липня 2018 р. у справі № 404/2163/16-ц, від 19 червня 2019 р. у справі № 491/111/15-ц, від 02 березня 2020 р. у справі № 133/1625/18)
• Ухилення від допомоги спадкодавцеві повинно виражатись в умисних діях чи бездіяльності. Важливим аспектом при цьому є наявність вини. (постанови ВС від 21 березня 2018 р. у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 р. у справі № 404/2163/16-ц)
• Безпорадним станом спадкодавця є таким, якщо він неспроможний самостійно задовольняти свої потреби (постанова ВС від 17 жовтня 2018 р. у справі № 200/21452/15-ц)

Отже, ВС КЦС у справі № 386/967/18 від 29.06.2021 року наголосив, що лише в разі одночасного існування таких обставин, як перебування спадкодавця у безпорадному стані, умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві та існування потреби спадкодавця саме у допомозі спадкоємця, за умови доведеності зазначених фактів у сукупності, спадкоємець підлягає усуненню від спадкування.

Посилання на практику

• Постанова Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15-ц
• Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 753/21722/13-ц
• Постанова Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 521/19609/16-ц

Спір з приводу усунення спадкоємця від набуття права власності на нерухомість (її частку) розглядається за місцезнаходженням майна. Такий висновок зробив ВС в постанові № 489/2055/19.

Доброго дня, сам факт того, що Ви протягом двох років доглядали за бабусею, не надає Вам автоматичного права отримати половину квартири. Якщо бабуся заповіла все майно Вашій матері, переважне право на спадкування має саме мати як спадкоємиця за заповітом. Подати заяву нотаріусу Ви можете, але без окремої законної підстави нотаріус не видасть Вам свідоцтво на половину спадщини.

Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України, насамперед право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті. Спадкування за законом застосовується лише тоді, коли заповіту немає, його визнано недійсним, спадкоємець за заповітом не прийняв спадщину, відмовився від неї або заповітом охоплено не все майно.

Ні, сам догляд не робить Вас співвласником квартири та не перетворює на спадкоємця за заповітом.

У статті 1259 Цивільного кодексу України дійсно передбачено, що особа, яка тривалий час доглядала, матеріально забезпечувала або надавала допомогу безпорадному спадкодавцеві, за рішенням суду може отримати право спадкувати разом зі спадкоємцями попередньої черги. Однак ця норма стосується саме спадкування за законом, а не спадкування за чинним заповітом. Тому вона не дозволяє поділити навпіл майно, яке бабуся заповіла Вашій матері.

Внуки не входять до переліку осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

За статтею 1241 Цивільного кодексу України незалежно від змісту заповіту обов’язкову частку можуть отримати:

• малолітні або неповнолітні діти померлої;
• повнолітні непрацездатні діти;
• непрацездатний чоловік або дружина;
• непрацездатні батьки.

Внук або внучка права на обов’язкову частку лише через спорідненість чи здійснення догляду не мають.

Теоретично суд може усунути особу від спадкування, якщо буде доведено, що вона свідомо ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік або тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.

Проте частина п’ята статті 1224 Цивільного кодексу України говорить саме про усунення від права на спадкування за законом. Якщо Ваша мати прямо визначена спадкоємицею у заповіті, сама її відсутність за кордоном та недостатня участь у догляді не є автоматичною підставою для позбавлення її спадщини за заповітом.

Крім того, Ви зазначаєте, що мати періодично надавала фінансову допомогу. Це може свідчити про те, що вона не повністю ухилялася від допомоги, а тому довести її свідоме ухилення буде складніше.

Заповіт можна визнати недійсним не через несправедливий, на Вашу думку, розподіл спадщини, а лише за наявності юридичних підстав.

За статтею 1257 Цивільного кодексу України підставами можуть бути:

• порушення вимог щодо форми або посвідчення заповіту;
• відсутність у бабусі необхідної цивільної дієздатності;
• складання заповіту під примусом;
• обман або психологічний тиск;
• стан, за якого волевиявлення бабусі не було вільним і не відповідало її справжній волі.

Сам факт того, що Ви доглядали за бабусею, а мати перебувала за кордоном, не робить заповіт недійсним. Для судового оскарження потрібні конкретні медичні документи, свідчення, висновки експерта або інші докази порушення волевиявлення бабусі.

Якщо Ви не зазначені у заповіті, мати не може відмовитися від спадщини за заповітом безпосередньо на Вашу користь.

За статтею 1274 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом може відмовитися від спадщини лише на користь іншого спадкоємця, який також зазначений у заповіті.

Практично найпростіший законний варіант такий:

1. Ваша мати приймає спадщину та оформлює право власності на квартиру.
2. Після оформлення вона дарує Вам половину квартири або укладає з Вами інший нотаріальний договір щодо половини майна.

Саме домовленість із матір’ю є найбільш реальним способом оформити квартиру у рівних частках, якщо заповіт є чинним і мати погоджується передати Вам половину.

Навіть якщо Ви не отримаєте частину спадщини, Ви маєте право вимагати від спадкоємиці відшкодування розумних витрат, які Ви понесли на:

• утримання бабусі;
• придбання ліків;
• лікування;
• послуги доглядальниці;
• харчування та предмети догляду;
• поховання.

Такий обов’язок спадкоємців прямо передбачений статтею 1232 Цивільного кодексу України. Витрати на утримання, лікування та догляд можуть бути стягнуті не більше ніж за три роки до смерті бабусі.

Для цього необхідно зібрати:

• чеки на ліки, харчування та засоби догляду;
• банківські виписки та перекази;
• договори або розписки щодо оплати доглядальниці;
• квитанції за лікування та медичні послуги;
• документи про оплату поховання;
• медичні документи бабусі;
• докази її безпорадного стану;
• листування з матір’ю щодо необхідності допомоги;
• показання тітки, хресної матері, сусідів та інших осіб, які бачили, що саме Ви здійснювали догляд.

Спочатку можна запропонувати матері добровільно компенсувати витрати. Якщо вона відмовиться, кошти можна стягувати через суд. Але така компенсація не перетворюється автоматично на половину квартири.

Зверніться до нотаріуса та з’ясуйте:

1. чи дійсно існує чинний заповіт;
2. чи охоплює він усе майно бабусі або лише квартиру;
3. чи зазначені у заповіті інші спадкоємці;
4. чи є майно, яке не охоплене заповітом;
5. чи подала Ваша мати заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини загалом встановлено строк шість місяців із дня смерті бабусі відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України. Проте подання Вами заяви саме по собі не створить право на половину квартири, якщо Ви не є спадкоємцем за заповітом або за законом.

Отже, документів, які дозволили б Вам просто вступити у спадщину в рівних частках із матір’ю на підставі самого догляду, немає. Реальними варіантами є добровільна передача матір’ю половини квартири після оформлення спадщини, стягнення витрат на догляд і поховання або оскарження заповіту, але лише за наявності належних правових підстав і доказів.

Юрист в кишені Корнійчук Євген — правова допомога у зрозумілому форматі