Как правильно стать инвестором нового бизнеса?

Доброго дня, Денисе!

Угода між інвестором і замовником оформляється у вигляді інвестиційного договору встановленого зразку. У співвідношенні з останніми змінами законодавства договір інвестування захищає не тільки права інвестора, а ще й надає права замовнику.

Інвестиційний договір – це документ, який підтверджує взаємовідносини між інвестором і замовником. У свою чергу договір складається з зобов’язань, які висувають обидві сторони.

Договір інвестування в бізнес має дві сторони – це замовник і інвестор.

Замовник – це людина, яка веде проект, в більшості випадків замовником виступає сам керівник підприємства. На ньому лежить вся відповідальність за кошти, які надав інвестор. Він зобов’язується виконати всі пункти, які містить його зразок договору з інвестором. Замовник повністю несе відповідальність за результат проведеної фінансової діяльності.

Інвестор може бути юридичною або фізичною особою, яка інвестує свої кошти на фінансування проекту. Головною його метою вважається отримання прибутку за свій внесок у виробництво або в сферу послуг.

Після того як інвестор і замовник знайшли один одного, необхідно обговорити всі умови укладення договору, які повинні підходити обом сторонам. Відносини між сторонами будуються таким чином, що інвестор передає грошові кошти замовнику, при цьому все оформляється документально. Замовник в свою чергу вкладає всі гроші в розвиток проекту, при цьому він зобов’язаний контролювати всі процеси витрат і прибутку. В майбутньому, після отримання прибутку, в установлений термін вкладнику потрібно повернути винагороду за користування коштами.

Процес передачі інвестицій замовнику може здійснюватися по-різному. Перший спосіб: сторони підписують договір інвестиційного товариства і гроші передаються замовнику відразу відповідно до встановлених умов. Другий спосіб: кошти передаються не одразу, а частинами. Залежить це від різних чинників: замовник на стадії розробки інвестиційного проекту не вимагає всієї суми грошових коштів; інвестор не до кінця довіряє замовнику і намагається таким чином захистити свої кошти від втрати.

Проценти за користування інвестиціями можуть виплачуватися двома основними способами:

• В договорі вказується фіксована сума, вона вважається незмінною протягом усього інвестиційного проекту, виплати повинні здійснюватися точно в строк. Звичайно, періодично можуть виникати ситуації, за якими замовник не може виплатити гроші в строк. В такому випадку необхідно обумовлювати даний момент з інвестором. За згодою вкладника можна продовжити термін виплати, але обов’язково це положення варто внести в інвестиційний договір;
• Виплата в залежності від отриманого прибутку, яку називають приблизною. Іноді проекти бувають довгостроковими, і передбачити точний прибуток майже неможливо. В такому випадку ставиться приблизне значення прибутковості, воно може коригуватися в обидві сторони. Такий варіант інвесторів в основному не влаштовує, так як їм хочеться знати, що їхні кошти захищені і вони отримають ті гроші, на які розраховують.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1560-12#Text):

Стаття 1. Інвестиції

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Стаття 7. Права суб'єктів інвестиційної діяльності

1. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

2. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

3. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

4. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства.

5. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Стаття 9. Відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Вам необхідно скласти письмовий договір, передбачити всі умови, порядок оплати з зазначенням рахунку отримувача та назви установи банку в умовах вказати ( розмір вкладу кожної сторони у відсотках) , передбачити права та обов язки сторін , реквізити сторін з підписом кожної , відправити поштою електронною , або краще рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, після підписання сторонами договір вважається укладеним. (необхідно нотаріально завірити переклад тексту).

Кошти перерахувати на рахунок вказаний у договорі у термін який передбачено договором з призначенням платежу отримання інвестицій - назва"

надалі вам необхідно подати декларацію про майновий стан та доходи в Україні.

За якою формою подавати Декларацію

Відповідно до п. 46.6 ПКУ нові форми декларацій (розрахунків) набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення. А до того є чинними форми декларацій (розрахунків), визначення, затверджені раніше. Тобто, оскільки оновлену форму податкової декларації оприлюднено 06.08.2019, уперше складати оновлену декларацію необхідно буде за підсумками 2020 року.

Утім, податківці рекомендують подати декларацію за новою формою вже і за 2019 рік. Хоча відповідного роз’яснення поки що немає в Базі знань «ЗІР». Сподіваймося, незабаром ми дізнаємося офіційну позицію ДПСУ щодо цього. Однак уже зараз очевидно, що з великою часткою імовірності податківці вимагатимуть за підсумками 2019 року подавати декларацію вже за новою формою.

Однозначно за новою формою декларації звітуватимуть у 2020 році за квартал новостворені ФОПи чи ті, які переходять зі спрощеної системи на загальну.

Хто і в які строки декларує доходи

Щороку подавати Декларацію про доходи до Податкових інспекцій за місцем проживання — конституційний обов’язок громадян (ч. 2 ст. 67 Конституції України).

Своєю чергою, усіх громадян, які складають Декларацію, можна поділити на дві категорії, до яких належать особи, що:

1) зобов’язані подавати річну Декларацію відповідно до ПКУ;

2) мають право подавати Декларацію добровільно.

основні випадки обов’язкового подання громадянами Декларації про майновий стан і доходи.

Основні випадки обов’язкового подання громадянами Декларації про майновий стан і доходи

Отримання протягом звітного року доходу:

Підстава

від підприємницької діяльності (на загальній системі оподаткування)

п. 177.5 ПКУ

від провадження незалежної професійної діяльності

п. 178.4 ПКУ

від особи, яка не є податковим агентом

пп. 168.2.1 ПКУ

з іноземних джерел

пп.пп. 168.2.1, 170.11.1 ПКУ

від операцій з інвестиційними активами

п. 170.2.1 ПКУ

від надання в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) нерухомості, якщо орендар — фізична особа, яка не є суб’єктом господарювання

пп. 170.1.5 ПКУ

від успадкування чи отримання в дарунок коштів, майна, майнових або немайнових прав від осіб, які не є членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення, крім спадкоємців-нерезидентів, а також інших спадкоємців-резидентів, які сплатили податок до моменту оформлення спадщини

п. 174.3 ПКУ

за ухвалою суду, згідно з якою прийнято рішення про зміну власника та перехід права власності на рухоме майно

п. 173.4 ПКУ

у вигляді суми заборгованості, за якою минув строк позовної давності у сумі, що перевищує 50% місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році — 960,50 грн)

пп. 164.2.7 ПКУ

у вигляді благодійної допомоги у сумі, що перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати (у 2019 році — 2086500 грн)

пп. «б» пп. 170.7.8 ПКУ

у вигляді цільової благодійної допомоги, не використаної та не поверненої благодійнику в строки, визначені законодавством

пп. 170.7.5 ПКУ

у вигляді нецільової благодійної допомоги, якщо загальна сума такої допомоги перевищує у 2019 році 2690 грн

пп. 170.7.3 ПКУ

як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором у сумі, що перевищує 25% однієї мінімальної зарплати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році — 1043,25 грн)

пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ

від продажу власної сільськогосподарської продукції у випадках, передбачених пп. 165.1.24 ПКУ

пп. 179.1, 179.2 ПКУ

у вигляді винагород й інших виплат, нарахованих (виплачених) відповідно до умов ЦПД, які отриманні від фізосіб — платників єдиного податку 4 групи

пп. 164.2.2 ПКУ

До осіб, які мають право подати Декларацію добровільно, належать:

— особи, які мають намір повернути зайво сплачений податок, у т.ч. у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу (міни) об’єкта нерухомості, за яким сплачено ПДФО (п.п. 176.1, 172.6 ПКУ);

— особи, які воліють скористатися правом на податкову знижку за наслідками звітного податкового року (п. 176.1 і пп. 166.1.2 ПКУ).

Загальний строк подання Декларації визначений пп. 49.18.4 ПКУ, згідно з яким Декларацію подають за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), — до 1 травня року, що настає за звітним, окрім випадків, передбачених р. IV ПКУ. Тож, оскільки 1 травня цьогоріч припадає на п’ятницю, гранична дата подання Декларації за 2019 рік фізособами — 4 травня 2020 року.

З іноземного доходу сплачуєте:

ПДФО -18%

ВЗ -1,5%

потурбуйтесь про наявність договору про перерахунок доходу від неризедента з нотаріально посвідченим перекладом на державну мову та актом приймання - передачі до договору( можуть попросити у податковій) , також виписку з банку про зарахування коштів.

Якщо просто то Вам потрібен інвестиційний договір в якому буде передбачено відсоток вкладу кожноіі сторони. Якщо Ви вносите кошти то ви повинні мати право впливати на господарську діяльність ТОВ та діі директора( для цього Вам необхідно бути учасником ТОВ ,щоб так чи інакше контролювати директора і мати право підпису в разі форс - мажору) як варіант створити при ТОВ ревізійну комісію або наглядову раду для опосередкованого впливу на діяльність. Адже той хто вносить більше капіталу ,має мати більше впливу.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий вечір, Денис!

Формою закріплення відповідних правовідносин має бути договір, який, за ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", є основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності.

Угода між інвестором і замовником оформляється у вигляді інвестиційного договору встановленого зразку. У співвідношенні з останніми змінами законодавства договір інвестування захищає не тільки права інвестора, а ще й надає права замовнику.

Інвестиційний договір – це документ, який підтверджує взаємовідносини між інвестором і замовником. У свою чергу договір складається з зобов’язань, які висувають обидві сторони.

Замовник – це людина, яка веде проект, в більшості випадків замовником виступає сам керівник підприємства. На ньому лежить вся відповідальність за кошти, які надав інвестор. Він зобов’язується виконати всі пункти, які містить його зразок договору з інвестором. Замовник повністю несе відповідальність за результат проведеної фінансової діяльності.

Інвестор може бути юридичною або фізичною особою, яка інвестує свої кошти на фінансування проекту. Головною його метою вважається отримання прибутку за свій внесок у виробництво або в сферу послуг.

Процес передачі інвестицій замовнику може здійснюватися по-різному. Перший спосіб: сторони підписують договір інвестиційного товариства і гроші передаються замовнику відразу відповідно до встановлених умов. Другий спосіб: кошти передаються не одразу, а частинами. Залежить це від різних чинників: замовник на стадії розробки інвестиційного проекту не вимагає всієї суми грошових коштів; інвестор не до кінця довіряє замовнику і намагається таким чином захистити свої кошти від втрати.

У ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" міститься вказівка, що такими цінностями є майно, інтелектуальні цінності та майнові права, тобто договір інвестиційного характеру має майнову основу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Наведене свідчить про необхідність розгляду саме цивільно-правової концепції правової природи договору інвестиційного характеру.

Інвестиційні договори належать переважно до консенсуальних, оплатних та строкових договорів, форма договору інвестиційного характеру повинна бути письмовою.

Здравствуйте, Денис.

Если в описанной вами ситуации вам принципиально выступать только в качестве инвестора, не вступая в права собственности на корпоративные права - вам нужно быть готовым к налоговой нагрузке в размере 19,5% от полученных в виде прибыли средств. Именно столько налогов вы должны будете оплатить в случае получения прибыли по инвестиционному договору, заключенному вами как физическим лицом с другим физическим лицом. Это мягко говоря неэффективно.

Есть также вариант использования институтов совместного инвестирования (КИФ или ПИФ), но в масштабе одного объекта это также неэффективно, хотя ставка налога здесь будет ниже - 9%.

Более оптимальным вариантом вложения была бы прямая инвестиция в корпоративные права ООО, которое приобретает бизнес. В этом случае ставка НДФЛ на дивиденды составит всего 5% - то есть в четыре раза меньше.

Если вам принципиально не владеть долями в компаниях - можно попробовать использовать номинальный сервис. Но такой подход во-первых несет риски, а во-вторых не дает такой актуальной на сегодня составляющей как легальности полученных доходов.

Приобретение доли в ООО не предполагает необходимости ведения бизнеса - этим занимается исполнительный орган. Участник ООО только вносит средства в уставной капитал и принимает решения по вопросам, отнесенным к компетенции общего собрания участников.

Всего вам доброго.

На вашем месте, в ситуации когда вы полностью вносите денежные средства для выкупа помещения и франшизы, я бы рекомендовал оформить на себя, ну или хотя-бы в большей степени , не менее 80% уставного капитала создаванмого ООО. Внести в это ООО деньги в виде уставного капитала. Для ООО это ноль налогов для вас тоже. За деньги временные в Уставный капитал выкупаете бизнес. Назначает вашего партнера управляющим и он непосредственно ведет бизнес. Вы как учредитель ни за что не отвечаете, но зато имеете возможность все контролировать. Помещение и франшиза принадлежит подконтрольному вам ООО. Получая доход в виде дивидендов вы платите налог 5% от полученного дохода. Думаю это лучший для вас вариант.

Доброго Дня

Щодо вашого питання, окрім запропонованого колегами, раджу розглянути варіант:

Внесення змін до статутного капіталу (збільшення статутного капіталу, за рахунок чого ви отримуєте право голосу та розпорядження);

Договір співпраці;

Договір позики;

Або розписка з заставою бізнесу.

Вибір залежить, від вашої участі, способу отримання доходів, способів розрахунків.

Усвіхів

доброго дня.

у вашій ситуації, якщо ви категорично не бажаєте бути учасником ТОВ, я би радила вам укласти інвестиційний договір, в якому ви можете викласти всі умови вашої співпраці (ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Цей документ урегулює ваші взаємовідносини

Ви інвестуєте свої кошти на фінансування якогось проекту та його мета - отримання прибутку за свій внесок у сферу послуг. Тому тут важливо вам проконсультуватися із фінансистами на предмет. якими будуть ваші витрати на податки як інвестора після отримання прибутку. Можливо краще все ж таки стати співучасником ТОВ та отримувати свої девіденти щороку. Оскільки сплата податку з девідентів - 5%, а податок з інвестора фізичної особи - майже 20%Подумайте як вам краще.гарного дня.

Добрый день. Оптимальный вариант - заключение инвестиционного договора, который предусмотрен в ст. 9 Закона "Об инвестиционной деятельности". Там перечислены условия, которые необходимо внести в договор и согласовать с вашим контрагентом. Для этого нет необходимости регистрировать ООО, быть ФОП. Договор заключается, как между физическими, так и юридическими лицами. Удачи!