вопрос о применении законов

Добрый день!

1. Вы не указали к какой отрасли права относиться Ваш вопрос, какая конкретная ситуация.

По общему правилу - письменно обращайтесь в контролирующий орган за разъяснением законодательства. При спорных вопросах обращайтесь в Суд.

Самые частые вопросы возникают во взаимоотношениях с налоговыми органами. Ниже привожу алгоритм обращения.

2. Если вопрос касается налогообложения:

В такой ситуации обратитесь к налоговой за индивидуальной налоговой консультацией.

Индивидуальная налоговая консультация - разъяснение контролирующего органа, предоставленное налогоплательщику относительно практического использования отдельных норм налогового и иного законодательства, контроль за соблюдением которого возложен на контролирующий орган, и зарегистрирован в едином реестре ИНК.

Единый реестр индивидуальных налоговых консультаций размещен на официальном вебпортале ГНС по ссылке: Главная/Электронный кабинет/Реестры/Единый реестр индивидуальных налоговых консультаций.

Получить информационно-справочные услуги можно, обратившись в Контактный центр ГНС по т. 0-800-501-007 (бесплатно со стационарных телефонов) с 08.00 до 20.00 (кроме субботы и воскресенья) или по электронной почте іdd@tax.gov.ua (без использования квалифицированной электронной подписи).

Обращение налогоплательщиков на получение индивидуальной налоговой консультации в письменной форме должно содержать:

- наименование для юридического лица или фамилию, имя, отчество для физического лица, налоговый адрес, а также номер средства связи и адрес электронной почты, если такие имеющиеся;

- код согласно ЕГРПОУ (для юрлиц) или регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика (для физлиц) или серию и номер паспорта (для физических лиц, которые из-за своих религиозных убеждений отказываются от принятия регистрационного номера учетной карточки налогоплательщика и официально уведомили об этом соответствующий контролирующий орган и имеют отметку в паспорте);

- указание, в чем заключается практическая необходимость получения налоговой консультации;

- подпись налогоплательщика;

- дату подписания обращения.

На обращение налогоплательщика, не отвечающее указанным требованиям, налоговая консультация не предоставляется, а направляется ответ в порядке и сроки, предусмотренные Законом "Об обращении граждан".

Контролирующие органы должны предоставить ИНК в течение 25 календарных дней, следующих за днем получения обращения данным контролирующим органом. Уполномоченное лицо ГНС может принять решение о продлении срока рассмотрения обращения на получение индивидуальной налоговой консультации сверх 25-дневного срока, но не больше 10 календарных дней, и в письменном виде уведомить об этом налогоплательщика до окончания срока, определенного абзацем первым п. 52.1 ст. 52 НК.

УДАЧИ!

Доброго ранку, Сергію!

На жаль, Ви не повідомили суть порушеного питання, однак як правильно зазначив колега вище, будь-які дії можна оскаржити або до вищестоящого керівництва того чи іншого державного органу, або безпосередньо до суду!

как быть субъекту предпринимательской деятельности при двойном трактовании или неясности законодательства

в сфере производственной деятельности

В налоговом законодательстве все сомнения относительно применения той или иной нормы закона толкуются в пользу налогоплательщика. Вы задали общий вопрос, без конкретики . Уточните Вашу проблему ,тогда мы постараемся Вам помочь.

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

У Вашому випадку неможливо точно визначити , які норми, щодо Вашої діяльності було порушено , адже Ви не вказали інформацію стосовно Вашої діяльності та її видів.

Проте за загальним правилом суб єкт права якого були порушені звертається письмово до контролюючого органу з заявою про порушення згідно ЗУ Про звернення громадян у 15-ти денний термін заявник отримує письмову відповідь від органу контролю, та вирішує питання про звернення до суду для оскарження рішення дій(бездіяльності) органу та його посадових осіб та вимагає відновлення порушених прав з винесенням рішення суду та направлення його на виконання добровільно чи примусово.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго Дня

Щодо вашого питання дійсно колеги вірно вам зазначили, що ви не вказали безпосередньо про яку норму йдеться.

Пам'ятайте, що найвищу силу мають норми Конституції України, зазвичай посилайтесь на - Розділ II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА, зокрема памятайте:

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Також, користуйтесь своїм правом на звернення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text) та подачи скарги та захистом своїх порушених прав до суду.

Успіху

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Л И С Т

26.12.2008 N 758-0-2-08-19

Щодо практики застосування норм права у випадку колізії

У зв'язку з зверненням народного депутата України Веревського А.М. від 12 грудня 2008 року N 77/12-08 у Міністерстві юстиції розглянуто Ваше звернення від 31 жовтня 2008 року N 02к-12/11 щодо практики застосування норм права у випадку колізії і повідомляється таке.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

Існує і декілька способів, за якими можливо визначити нормативно-правовий акт, яким слід керуватися.

1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

2. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України ( 254к/96-ВР ), які прийняті Верховною Радою України - колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.

4. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Щодо Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ), то, вважаємо, що він може бути віднесений до спеціального закону у сфері здійснення державного нагляду (контролю).

Враховуючи наведене, а також те, що зазначений Закон прийнятий 5 квітня 2007 року, то у випадку виникнення колізії норм цього Закону та норм інших законів, прийнятих до 5 квітня 2007 року, слід керуватися нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ).

Крім того, повідомляємо, що офіційне тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України дає Конституційний Суд України (стаття 147 Конституції України).

Листи міністерств не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер.

Заступник Міністра Л.В.Єфіменко

Здравствуйте, Сергей!

Правило, которое используется для преодоления иерархических коллизий, такое: в случае противоречия применяются нормы, что закрепляются в нормативно-правовых актах, которые имеют более высокую юридическую силу. Так, Конституция Украины, как акт высшей юридической силы устанавливает, что Кабинет Министров Украины в своей деятельности руководствуется этой Конституцией и законами Украины, а также указами Президента Украины и постановлениями Верховной Рады Украины, принятыми в соответствии с Конституцией и законами Украины (ст. 113).

Следовательно, в случае противоречия норм подзаконного акта нормам закона следует применять нормы закона, поскольку он имеет высшую юридическую силу.

Коллизия норм права решается путем выбора того нормативного акта, который должен быть применен к конкретному случаю (юридическому факту).

При расхождении между общим и специальным нормативно-правовым актом предпочтение отдается специальному, если он не отменен изданным позднее общим актом.

Таким образом, в случае если нормы нормативных актов равной юридической силы содержат различные модели правового регулирования, преимущество при применении следует предоставлять той норме, которая регулирует узкий круг общественных отношений, то есть специальной.

Вопросы применения нормативно-правовых актов, изданных одним и тем же органом, которые имеют различную юридическую силу и не согласуются между собой, отраженны в письме Министерства юстиции от 26 декабря 2008 года № 758-0-2-08-19 "О практике применения норм права в случае коллизии ", в котором указано, что в случае существования несогласованности между актами, изданными одним и тем же органом, но которые имеют разную юридическую силу, применяется акт высшей юридической силы.

Кроме этого, в соответствии с указанным Письмом следует, что в случае существования противоречия между актами, принятыми разными по месту в иерархической структуре органами - вышестоящим и нижестоящим, применяется акт, принятый вышестоящим органом, как имеющий большую юридическую силу.

Всего доброго!

Удачи Вам!

Доюрий вечір!

Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) було прийнято Верховною Радою України 13.01.2011, який набрав чинності 10.05.2011.

Даний Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. До шляхів забезпечення доступу до інформації, на ряду з систематичним та оперативним оприлюдненням інформації, відносять надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає запит на інформацію як прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Тобто, Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації. Інші вимоги або прохання (визнати чи підтвердити юридичний статус, поновити порушене право, притягти порушника до відповідальності тощо) повинні розглядатися в межах Закону України «Про звернення громадян», бо внаслідок їх розгляду при наданні відповіді на звернення може створюватися нова інформація.

Право на доступ до публічної інформації гарантується максимальним спрощенням процедури подання запиту на отримання публічної інформації.

Запитувачами публічної інформації (далі - запитувач) відповідно до Закону є фізичні, юридичні особи та об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій.

Письмові запити можуть подаватися у довільній формі, проте частина 5 статті 19 Закону містить обов’язкові реквізити (відомості) запиту, відсутність яких може бути підставою для відмови в задоволенні запиту. До обов’язкових реквізитів (відомостей) належать:

- ім’я (найменування) запитувача, поштова адреса або адреса електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;

- загальний опис інформації або вид, назва, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

- підпис і дата за умови подання запиту в письмовій формі.

Запити на інформацію можна класифікувати на різни види, залежно від способу подання, кількості запитувачів та інформації, що запитується.

Так, залежно від кількості запитувачів, запити можна поділити на:

індивідуальні, що подаються однією особою (фізичною або юридичною);

колективні, що подаються кількома особами, або об’єднанням громадян.

Залежно від способу подання запиту, їх можна поділити на:

усний – подається відповідальній особі розпорядника інформації, при цьому відповідальна особа повинна заповнити спеціальний бланк усного запиту на інформацію, зазначивши всі обов’язкові реквізити запиту на інформацію;

у телефонному режимі – можна вважати підвидом усного запиту, оскільки запит також подається відповідальній особі розпорядника інформації, але у телефонній розмові, при цьому відповідальна особа повинна заповнити форму телефонного запиту на інформацію, зазначивши усі обов’язкові реквізити;

письмовий – подається запитувачем у довільній формі або на заповненій формі запиту, яку можна отримати у розпорядника та на офіційному веб-сайті розпорядника;

електронний – подається на офіційну електронну пошту розпорядника інформації або заповнюється спеціальна форма на офіційному веб-сайті розпорядника інформації;

факсимільний - запит подається шляхом факсимільного зв’язку.

З метою спрощення процедури оформлення письмового запиту на отримання публічної інформації, запитувачі мають право скористатись формою запиту на отримання публічної інформації (далі – форма запиту). Форма запиту розміщена на офіційному веб-сайті Управління та на інформаційних стендах в адміністративних будівлях Управління

Запитувач має право вільно обирати спосіб подання запиту на інформацію, а також вказувати у запиті спосіб, яким йому буде надано відповідь, у т.ч. поштою, електронною поштою або вручено особисто запитувачу. Спосіб подання запиту (усно, письмово, поштою, електронною поштою, телефоном, факсом) не впливає на порядок розгляду такого запиту.

Запит на інформацію подається до посадової особи відповідного управління юстиції, яка організовує у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою володіє управління юстиції, в робочий час згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

На вимогу запитувача на першому аркуші копії запиту проставляється відбиток штампу з найменуванням Управління і дати надходження запиту. Така копія повертається запитувачу.

За загальним правилом, відповідно до статті 20 Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту. Це означає, що розпорядник повинен надати відповідь на запит і ця відповідь має бути відправлена (передана, вручена) запитувачеві не пізніше п’ятого робочого дня з дати отримання запиту. До робочих відносять кожен день тижня, окрім вихідних, святкових і неробочих днів (статті 67, 73 Кодексу законів про працю України).

Проте, є випадки, коли запити на інформацію розглядаються у менший або більший строк:

1) не пізніше 48 годин з дня отримання запиту - у разі якщо запит на інформацію стосується:

- інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи;

- щодо стану довкілля;

- якості харчових продуктів і предметів побуту;

- аварій;

- катастроф;

- небезпечних природних явищ;

- інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян.

У цих випадках відповідь рекомендовано надавати якомога швидше особисто запитувачу, усно, електронною поштою, факсимільним зв’язком, кур’єром тощо.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим та містити достатню аргументацію.

2) продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів - у разі якщо запит стосується:

- надання великого обсягу інформації;

- потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

У такому випадку розпорядник зобов’язаний повідомити запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту з обґрунтуванням такого продовження. Перебіг 20-денного строку починається з дня отримання запиту, а не з дня надіслання повідомлення запитувача про продовження строку.

Запитувач за власним бажанням може обрати спосіб, яким бажає отримати відповідь на запит (поштою, електронною поштою, факсимільним зв’язком).

Інформація на запит на інформацію надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, відповідно до діючого законодавства (Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію»).

Також, слід звернути увагу на те, що на запит особи може бути надана відмова у наданні інформації.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду, в порядку адміністративного судочинства. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.