Как грамотно оформить договоренности с инвестором

Добрый день!

Если вы владелец юрлица, то самый простой способ - это дать долю в уставном фонде, оформив при этом корпоративный договор.

Можно и просто на основе инвестиционных договоров, но самый более надежный вариант через корпоративные права.

Всех нюансов тут не объяснишь, если нужны детали, обращайтесь лично через кнопку Звернутися

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Вам ,як засновнику підприємства, краще оформити частку у статутному капіталі підприємства та укласти з партнером інвестиційний договір.

Можливо оформити його в органи управління.(директор)

Але таким чином аби у Вас було дещо більше прав впливу на діяльність товариства та директора. Скажімо Ваша частка 60 його 40 ,або 70 на 30, чи 90 на 10 і прописати в інвест угоді цю умову.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго вечора, Денисе!

Закон України «Про інвестиційну діяльність» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1560-12#Text):

Стаття 1. Інвестиції

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Стаття 7. Права суб'єктів інвестиційної діяльності

1. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

2. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

3. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

4. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства.

5. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Стаття 9. Відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Отже, формою закріплення відповідних правовідносин має бути договір, який за ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", є основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності.

Відносини між сторонами будуються таким чином, що інвестор передає грошові кошти замовнику, при цьому все оформляється документально. Замовник в свою чергу вкладає всі гроші в розвиток проекту, при цьому він зобов’язаний контролювати всі процеси витрат і прибутку. В майбутньому, після отримання прибутку, в установлений термін вкладнику потрібно повернути винагороду за користування коштами.

Процес передачі інвестицій замовнику може здійснюватися по-різному. Перший спосіб: сторони підписують договір інвестиційного товариства і гроші передаються замовнику відразу відповідно до встановлених умов. Другий спосіб: кошти передаються не одразу, а частинами. Залежить це від різних чинників: замовник на стадії розробки інвестиційного проекту не вимагає всієї суми грошових коштів; інвестор не до кінця довіряє замовнику і намагається таким чином захистити свої кошти від втрати.

Проценти за користування інвестиціями можуть виплачуватися двома основними способами:

• В договорі вказується фіксована сума, вона вважається незмінною протягом усього інвестиційного проекту, виплати повинні здійснюватися точно в строк. Звичайно, періодично можуть виникати ситуації, за якими замовник не може виплатити гроші в строк. В такому випадку необхідно обумовлювати даний момент з інвестором. За згодою вкладника можна продовжити термін виплати, але обов’язково це положення варто внести в інвестиційний договір;
• Виплата в залежності від отриманого прибутку, яку називають приблизною. Іноді проекти бувають довгостроковими, і передбачити точний прибуток майже неможливо. В такому випадку ставиться приблизне значення прибутковості, воно може коригуватися в обидві сторони. Такий варіант інвесторів в основному не влаштовує, так як їм хочеться знати, що їхні кошти захищені і вони отримають ті гроші, на які розраховують.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Если я правильно понял, то инвестор намерен получить долю в проекте. И в будущем получать доход от проекта. В этом случае есть один единственный вариант, это создание ООО, где инвестор будет иметь долю в уставном капитале в размере согласно вашей договоренности. Для большей уверенности, что деньгами будут управлять правильно можно договориться о должности в управлении обществом. Есть вариант дополнительно заключить корпоративный договор, в котором прописать порядок принятия ключевых решений по развитию проекта. В данном случае лучше это обсуждать в индивидуальном порядке. На мой взгляд инвестиционный договор в данном случае не подойдет, инвестиции возвращать надо. Если хотите обсудить более подробно обращайтесь, опыт работы в подобных вопросах есть, помогу.

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15):

"Стаття 1130. Договір про спільну діяльність

1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

2. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Стаття 1131. Форма та умови договору про спільну діяльність

1. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

2. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Стаття 1132. Договір простого товариства

1. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Стаття 1133. Вклади учасників

1. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

2. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Стаття 1134. Спільне майно учасників

1. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом...

2. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

3. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

4. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

Стаття 1135. Ведення спільних справ учасників

1. Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.

2. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства...

5. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства...

Стаття 1138. Відповідальність учасників за спільними зобов'язаннями

1. Якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.

2. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Стаття 1139. Розподіл прибутку

1. Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною...".

Другие условия совместной деятельности, предусмотренные ГК, смотрите самостоятельно. Если ведение (управление) совместной деятельности поручается одному из участников - субъекту СПД, он ведет бухучет и отчетность отдельным балансом. Доля каждого из участников указывается в договоре, пропорционально которой распределяется прибыль от этой деятельности.

Доброго дня. Насправді механізмів оформлення спільної діяльності (роботи по створенню стартапа) декілька. Й обираючи будь який потрібно розуміти правові наслідки цього, а також реальність контролю прибутку, що планується отримувати від такої діяльності. Для того щоб обрана модель максимально захищала ваші, як інвестора права та інтереси можна, й потрібно укладати декілька видів договорів, а також дійсно бажано створювати наприклад Товариство з обмеженою відповідальністю, як операційну компанію, але в реаліях податкових навантажень іноді таку модель бізнес не бачить як оптимальну. Тож слід врахувати не лише положення Цивільного, Господарського та Податкового кодексів, ЗУ "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про інвестиційну діяльність", але й сукупність усіх факторів, які впливатимуть на подальшу організацію фінансових потоків при здійсненні діяльності. Й насправді у такому важливому етапі слід скористатись допомогою юриста, чи навіть консалтингової компанії, тож раджу вам знайти такого спеціаліста та опрацювати більш детально всі питання в цим напрямку.

Добрий вечір, Деніс!

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), який ми будемо іменувати інвестиційним договором. Інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

Термін "інвестиційний договір" використовується у двох значеннях: широкому і вузькому. В першому (широкому) розумінні цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

У другому (вузькому) розумінні термін "інвестиційний договір" застосовується щодо угод між іноземним інвестором і вітчизняними учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації іноземних інвестицій. Саме в цьому розумінні зазначений термін використовується у міжнародній комерційній (господарській) практиці.

Охарактеризуємо спочатку інвестиційний договір у широкому розумінні, а у вузькому розумінні розглядатимемо його в процесі вивчення режиму іноземного інвестування.

Інвестиційний договір є різновидом господарсько-правового договору, який має специфічний предмет і мету. Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності (інноваційна діяльність, капітальні вкладення в основні фонди, корпоративна форма, лізинг, придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна, створення підприємств, що повністю належить інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства повністю, придбання майнових прав)

Предметом інвестиційного договору можуть бути також дії, послуги тощо, що надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Мета інвестиційного договору – це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування – здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату – одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту.

Інвестиційні договори належать переважно до консенсуальних договорів, оскільки зазвичай укладаються у письмовій формі.

Інвестиційні договори різноманітні, що обумовлює необхідність їхньої класифікації.

Залежно від кількості сторін інвестиційного договору розрізняють двосторонні та багатосторонні інвестиційні договори.

За критерієм сплатності чи безоплатності розрізняють оплатні та безоплатні інвестиційні договори. Перші мають місце за умовами якщо, інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку, однак останній може не залежати безпосередньо від результатів дій контрагента (як то має місце при здійсненні спільної підприємницької діяльності, коли інвестор отримує зустрічне матеріальне задоволення не безпосередньо від свого партнера, а від здійснення інвестицій). Інвестиційний договір може бути безоплатним у разі, якщо досягається певний соціальний ефект, наприклад, будівництво та облаштування приміщень для відпочинку працівників підприємства-інвестора.

За часом виконання розрізняють:

• а) інвестиційні договори з одноразовим виконанням;
• б) інвестиційні договори з тривалим виконанням.

Договори з одноразовим виконанням передбачають їх виконання шляхом здійснення однієї дії протягом короткого проміжку часу. А інвестиційні договори з тривалим виконанням обов'язково здійснюються протягом тривалого часу.

Інвестиційний договір виконує усі притаманні господарському договору функції:

• регулятивну, оскільки регулює відносини між сторонами, враховуючи специфіку відносин контрагентів – учасників інвестиційної діяльності в межах закону, а якщо останній взагалі не регулює певні умови чи порядок здійснення інвестиційної діяльності, то й доповнює прогалини закону (наприклад, щодо конкретного розміру санкцій за порушення умов інвестиційного договору, якщо такі санкції не передбачені законом);
• координаційну, сторони інвестиційного договору розробляють умови цього договору шляхом погодження між собою його положень;
• інструменту планування (насамперед внутрішньофірмового): за допомогою (на підставі) цих договорів інвестор та інші учасники інвестиційної діяльності планують свою діяльність на певний проміжок часу (час підготовки та виконання договірних зобов'язань);
• контрольну, за допомогою інвестиційного договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності його учасників;
• охоронну, сама наявність договору в передбаченій законом формі, зафіксовані в ньому права і. обов'язки сторін, а також санкції за невиконання (неналежне виконання) останніх дозволяють здійснити в судовому порядку захист прав та законних інтересів сторін у разі порушення котроюсь з них своїх договірних зобов'язань.

Для інвестиційного договору притаманна також і специфічна функція – опосередкування відносин, що складаються між інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на здійснення інвестицій.

Зміст інвестиційного договору

Зміст інвестиційного договору – це сукупність його умов.

Розрізняють:

• а) істотні умови, тобто такі, без яких договір вважається неукладеним, а також умови, на включення яких до інвестиційного договору наполягає хоча б одна зі сторін;
• б) звичайні, відсутність яких не впливає на юридичну силу договору; вони мають диспозитивний характер і включаються до договору за згодою (бажанням) сторін;
• в) випадкові умови, які не є характерними для інвестиційного договору.

До істотних умов інвестиційного договору відноситься:

• предмет – інвестиції в будь-якій не заборонній законодавством України формі;
• кількісні та якісні характеристики предмету інвестицій (кількість та характеристика устаткування іншого майна, що передається, види та конкретні обсяги робіт тощо);
• властива інвестиційним договорам спеціальна умова – форма та об'єкт інвестування;
• ціна договору, тобто вартість інвестицій в національній чи вільноконвертованій валюті, якщо здійснюються іноземні інвестиції, а також вартість одиниці виміру конкретного майна, прав, робіт, послуг, що передаються, виконуються;
• строки інвестиційного договору, якщо останній зазвичай має тривалий характер (про внесення часток до статутного фонду господарського товариства, повної сплати акцій, здійснення виробничої кооперації тощо), а в ряді випадків – також конкретні строки виконання певних етапів робіт.

Чинним законодавством можуть передбачатися інші істотні умови для деяких категорій інвестиційних договорів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 19 лютого 1997 р. у разі приватизації державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом до договору купівлі-продажу, що укладається при цьому, включаються як обов'язкові:

• а) передбачені бізнес-планом або планом приватизації зобов'язання покупця;
• б) зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу.

До звичайних умов інвестиційного договору можна віднести:

• умови про форми платежу;
• визначення порядку виконання та прийняття виконання;
• відповідальність сторін за порушення договірних зобов’язань;
• порядок розгляду спорів, що виникають сторонами в процесі виконання договору;
• обставини, що звільняють сторони від відповідальності;
• страхування інвестиційних ризиків і обов'язки щодо цього, способи забезпечення сторонами виконання договірних зобов'язань.

Всього доброго!