Задайте питання юристу

835 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Підприємницьке право, 21 липня 2021, питання №45495 100₴

Ошибочно упали деньги на расчётный счёт

Здравствуйте , ошибочно упали деньги на расчётный счёт ФОП и ТОВ как быть? и чем чревато в случае невозврата? никаких договорных отношений нет с данным предприятием.

Відповіді юристів (11)

    __________ ___________ ______________
    30%

    Добрый день!

    Из Вашего вопроса не совсем понятно это Вы отправляли или вам отправили ошибочную транзакцию.

    Во всяком случае, ответ применим к обоим случаям.

    Данные средства является безосновательно приобретёнными, и их нужно вернуть (требовать вернуть).

    Стаття ЦКУ 1212. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

    1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

    Тимченко Анастасия Александровна

    Добрый день При ошибочном зачислении средств Вам необходимо их вернуть отправителю.

    и чем чревато в случае невозврата?

    Стаття 1212. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

    1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

    Стаття 1214. Відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання

    1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

    Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

    2. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

    В случае невозврата, лицо ошибочно перечислившее сумму может обратиться в суд за взысканием с Вас с отнесением на Ваш счет сумм судебных расходов и расходов на оказание правовой помощи, что значительно увеличит сумму

    Винограденко Антон Анатолійович
    25%

    Здравствуйте!

    Согласно ст. 1212 Гражданского кодекса Украины вы обчзаны вернуть безосновательно полученные деньги.

    Нсли вы готовы вернуть деньги вам нужно получит официальное обращение от отправителей про просьбу вернуть ошибочно перечисленные деньги. Это письмо вам нужно преимущественно для бух. учета.

    Невозврат чреват обращением в суд для принудительного взыскания с вас денежных средств. К основной сумме взыскания "приплюсуются" инфляционные, 3% годовых от этой суммы (за тот период, в котором вы владели деньгами). Также возможна уголовная ответственность за удерживание денежных средств (наступление уголовной ответственности возможна в зависимости от того, при каких обстоятельствах вы завладели данными денежными средствами)

    Гончаренко Константин
    20%

    Доброго дня!

    Повідомляю наступне:

    Цивільний Кодекс Украііни

    Стаття 1215. Безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню

    1. Не підлягає поверненню безпідставно набуті:

    1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

    2) інше майно, якщо це встановлено законом.

    Із загального правила, відповідно до статті 1213 ЦК, безпідставно набуте майно підлягає поверненню потерпілому. Законодавець передбачає винятки. У відповідності з ч.І статті, не підлягають поверненню в якості безпідставно набутого майна: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування,

    якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутністю рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Такий виняток із загального правила встановлено для відносин, в зв´язку з якими утворюється джерело постійного існування даної особи. Така заборона діє при умові добросовісності громадянина-набувача. Якщо буде доведено недобросовісність громадянина-набувача або наявність рахункової помилки, вказані грошові суми підлягають поверненню. Обов´язок доведення недобросовісності громадянина-набувача, який отримав вказані суми, або наявність рахункової помилки, покладений на потерпілого, який вимагає повернення сплачених грошових сум.

    У інших випадках передбачено можливість подачі позову до суду про повернення коштів.

    З попереднім направленням листа контрагенту про добровільне повернення коштів рекомендованим листом з врученням.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Карпенко Андрей Владимирович

    Добрый день!

    Для ответа на Ваш вопрос недостаточно информации. Не понятна ситуация:

    - кто отправил (физлицо, ФОП, юрлицо);

    - что написано в платежке;

    - какие действия предпринимались.

    Порядок осуществления возврата ошибочно перечисленных средств зависит от того, по чьей вине средства были перечислены не туда. А виновником тут может быть либо банк, участвовавший в осуществлении платежа, либо сам плательщик.

    Если виноват плательщик - ошибочные деньги возвращаются как безосновательно полученное имущество (ч. 1 ст. 1212 ГКУ).

    Возврат ошибочно перечисленных денег по вине плательщика - ориентироваться нужно на общий срок выполнения обязательства, установленный ч. 2 ст. 530 ГКУ7 календарных дней со дня предъявления требования.

    Крижановська Єлізавета Сергіївна

    Доброго дня! На Ваше запитання повідомляю наступне, що відповідно до ст.1212 ЦК України, за відсутності договірних відносин особа яка безпідставно набула кошти зобовязана повернути їх платнику, у разі не повернення коштів в добровільному порядку вказана сума може бути повернута в судовому порядку зі стягненням з Вас усіх витрат повязаних з судовим розглядом справи. крім того якшо кошти були отримані юр особою то керівника та бухгалтера за несвоєчасне повернення або відмову від повернення можуть бути накладені адміністративні санкції.

    Глебова Екатерина Юрьевна

    Поддержу коллег. Объясню простым языком: если Вы приняли деньги на свой счёт и не вернули их, то Вы как бы согласились, что должны выполнить на них определенные работы или предоставить услуги. Если Вы их не вернули, а услуги не предоставили, то с Вас в судебном порядке могут взыскать не только деньги, но и штраф за непредоставленные услуги. Поэтому - лучше вернуть.

    Рибінцев Сергій Сергійович

    Добрый день!

    Если получателем средств являетесь вы - для возврата, ожидайте заявления от отправителя или же сами выходите на связь с ним.

    Учтите, что налоговые последствия для вас, как ФОП, так и ТОВ -наступают даже при поступлении средств поза договорном порядке.

    Если вы отправитель -направляйте требование о возврате средств, как безосновательного полученных.

    Набирайте, если нужна помощь, оставляя лид на сайте.

    Крикун Сергій  Павлович

    Налоговый кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text):

    "Стаття 14. Визначення понять

    14.1. У цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:...

    14.1.11. безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

    а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

    14.1.257. ...Безповорна фінансова допомога - це:...

    сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

    сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;...".

    Другими словами, имеет место обратная сторона вопроса: по истечении срока исковой давности перечисленные денежные средства подлежат списанию кредитором как безнадежная задолженность, а у дебитором - как безвозвратная финансовая помощь, более того, возврат этих сумм по истечение срока давности будет не возвратом долга, а предоставлением теперь уже дебитором кредитору безвозвратной финансовой помощи.

    Адвокат Евгений Александрович
    25%

    Добрий вечір, Галина!

    Згідно із частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

    Також особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

    Дані положення цивільного кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

    Всього доброго!

    Пуха Наталія ТендерОк

    Доброго Дня

    Щодо вашого питання

    Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, грошові кошти, безпідставно набуті будь-якою особою, мають бути повернені їх належному власнику.

    Це загальне «канонічне» правило, а за детальнішою інформацією слід звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі — Закон № 2346), Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі — Інструкція № 22).

    Помилковий переказ — це рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми в готівковій формі (п. 1.24 Закону № 2346);

    Неналежний переказ — рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій або майновій формі (п. 1.24 Закону № 2346);

    Неналежний отримувач — особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 Закону № 2346);

    Неналежний платник — особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 Закону № 2346).

    З огляду на наведені визначення, а також зважаючи на приписи ст. 1071 ЦКУ та п. 32.3 Закону № 2346, згідно з якими списання банками коштів із рахунків клієнтів здійснюють на підставі розпоряджень останніх, винуватцем помилкового (неналежного) платежу може стати будь-хто: банківська установа, платник коштів чи навіть їх одержувач (стягувач).

    Власне, від особи-винуватця помилкових перерахувань коштів залежить і механізм їх повернення «постраждалій» стороні. Причиною в такому випадку можуть бути різні фактори. Проте загалом усе зводиться до двох варіантів:

    1) помилкове зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача;

    2) помилкове списання коштів із рахунка неналежного платника.

    У разі здійснення помилкового переказу на рахунок неналежного отримувача банк-порушник повинен негайно після виявлення помилки компенсувати належному одержувачу повну суму переказу за власний кошт (ст. 1073 ЦКУ, пп. 32.3.1 Закону № 2346, п. 2.36 Інструкції № 22). Якщо цього не зробити, отримувач, якому призначалися кошти, може вимагати від банку перерахування основної суми платежу та пені в розмірі 0,1% від суми простроченого переказу за кожен день прострочення (але не більш ніж 10% суми переказу). Крім того, якщо з провини банку в платника податків виникне податковий борг, останнього звільняють від сплати штрафних санкцій та пені. Водночас увесь тягар «податкової» відповідальності покладається на плечі фінансової установи (п. 129.6 ПКУ).

    Після виявлення помилки банк-порушник повинен негайно надіслати неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що його обслуговує) повідомлення за формою згідно з додатком 10 до Інструкції № 22 про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом 3 робочих днів. У разі несвоєчасних розрахунків за боргами (зі спливом 3-денного строку) банк-порушник здобуває можливість збільшити власні статки на суму пені (у зазначеному вище розмірі). Якщо ж неналежний отримувач не поверне грошей у добровільному порядку, банк має право стягнути їх через судову інстанцію. Кошти, одержані внаслідок «рекламаційних» дій, банківська установа залишає у власному розпорядженні та спрямовує на погашення наявної дебіторської заборгованості неналежного отримувача.

    Другий вид банківської помилки — списання коштів із рахунка неналежного платника. Порядок її виправлення викладено в пп. 32.3.2 Закону № 2346 і п. 2.37 Інструкції № 22. Банк, з вини якого списано кошти з поточного рахунка неналежного платника, має повернути на рахунок цього клієнта помилково «поцуплені» кошти за рахунок власних коштів, а також сплатити постраждалому пеню в розмірі процентної ставки, що встановлена таким банком за короткостроковими кредитами, за кожен день — починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника (якщо інше не передбачено договором банківського рахунка).

    Як у випадку з помилковим переказом грошей на рахунок неналежного отримувача, так і під час списання коштів із рахунка неналежного платника, після проведених необхідних платежів усе-таки складається не зовсім прозора ситуація, через яку в податківців можуть виникнути питання.

    Помилкові перекази з вини платника трапляються тоді, коли він у платіжному документі за ініціювання переказу неправильно зазначає банківські реквізити отримувача, призначення платежу або завищує суму переказу.

    Якщо в такому документі вказано неіснуючі банківські реквізити, то зазвичай перераховані кошти повертають на рахунок платника (крім випадків уточнення номера та коду отримувача за запитом обслуговуючого банку). Тобто така проблема вирішується сама собою.

    Одначе у випадку зазначення платником у платіжці реквізитів неналежного, проте існуючого одержувача, такий переказ буде виконано банком без жодних вагань, а тому гроші підуть на сторону.

    Може трапитися й таке, що платник ініціює переказ на користь належного платника за належних підстав, але завищує суму платежу чи повторно оплачує один і той самий рахунок. У такій ситуації помилковим переказом вважатимуть лише надлишково сплачені кошти. Однак довести це буде непросто. Адже потрібно провести звірку взаємних розрахунків, скласти відповідні акти, а також здійснити обмін листів про визнання сторонами факту помилковості платежу та про відсутність будь-яких змін умов договірних зобов’язань між ними. І найголовніше — отримувач має якомога швидше повернути зайві кошти платнику. Раніше строк повернення було регламентовано п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 р. № 227/95. Він становив 5 днів. Із прийняттям Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII цей Указ втратив чинність. Тому наразі конкретні строки повернення помилково сплачених коштів не встановлено жодним нормативним актом.

    Попри це, ми все одно радимо не зволікати з поверненням помилкових коштів, бо в протилежному випадку помилковість переказу підпадатиме під сумнів. Скажімо, ДФСУ в ІПК від 26.07.2019 р. № 3507/6/99-99-15-03-02-15/ІПК зазначає:

    «…платник податку при отриманні коштів (в тому числі помилково) від іншої особи, з якою у такого платника наявні договірні відносини на предмет постачання товарів/послуг, зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією».

    Іще один приклад помилкового перерахування коштів із вини платника — допущення ним огріхів у призначенні платежу: скажімо, указування неіснуючого номера договору чи рахунка-фактури. Відповідальність за такі помилки несе лише платник (п. 33.2 Закону № 2346, п. 3.8 Інструкції № 22).

    Як вийти із ситуації, що склалася? Виправити реквізит платіжки після списання коштів із рахунка не вийде (див. лист НБУ від 09.06.2011 р. № 25-111/1438-7141). Як варіант — засобами листування з контрагентом домовитися про те, щоб перераховані кошти зарахувати в рахунок майбутніх постачань товарів (робіт, послуг) або в погашення зобов’язань за іншим договором. Для цього, звісно, участь банківської установи не потрібна.

    У разі якщо сторони не домовляться про зарахування неналежно сплачених коштів у рахунок інших операцій (звісно, у визначений чинним законодавством спосіб), їх слід повернути. Таке питання має вирішуватись учасниками переказу самостійно в претензійно-позовному порядку, адже жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливості безспірного стягнення коштів із рахунків одержувачів у разі їх помилкового зарахування (див. лист НБУ від 09.01.1998 р. № 25-011/46-181).

    У ст.ст. 1214 і 536 ЦКУ зазначено, що за користування чужими грішми (у т.ч. безпідставно одержаними) боржник повинен сплатити проценти в розмірі, визначеному в договорі, законі чи іншому акті цивільного законодавства.

    З огляду на існування таких нормативно-договірних умов побутує думка, що в разі помилкового зарахування коштів для нарахування процентів фактично немає жодних підстав, адже нормативно не визначено ані їх розміру, ані механізму нарахування відсотків щодо коштів, набутих без достатніх правових підстав.

    Однак ми з такою правовою позицією погодитися не можемо. Вважаємо, що в разі помилкового перерахування коштів і їх неповернення до боржника цілком можливо застосувати ст. 625 ЦКУ. Згідно з її приписами боржник (у нашому випадку — неналежний отримувач) має повернути кредитору (платнику) за його вимогою суму простроченого боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час затримки платежу та 3% річних від простроченої суми.

    Тобто дія ст. 625 ЦКУ поширюється на всі види грошових зобов’язань незалежно від підстав їх виникнення, у т.ч. і на позадоговірне грошове зобов’язання, що виникло на підставі ЦКУ (набуття майна без достатньої правової підстави).

    Аналогічну правову позицію викладено в постановах ВСУ від 01.10.2014 р. № 6-113цс14, від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц. Вважаємо, що в такому випадку слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 530 ЦКУ. Нею передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору чи актів цивільного законодавства.

    За таких обставин днем пред’явлення вимоги буде день отримання листа з вимогою про повернення помилково отриманих коштів. Із цієї дати починається відлік 7-денного строку (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦКУ). З 8-го дня платник має право вимагати від неналежного отримувача сплати 3% річних від простроченої суми й інфляційних виплат.

    За умови, коли неналежний одержувач повертає помилково отримані кошти з порушенням установлених строків без одночасного перерахування процентних й інфляційних виплат, платник — ініціатор помилкової банківської трансакції може витребувати суми санкцій у загальному порядку (шляхом виставлення претензії чи звернення до суду).

    Помилкові перекази з вини самого одержувача коштів, хоча й нечасто, однак трапляються. Причин чимало: допущення огріхів під час виписки рахунків на оплату або повідомлення платникові «неналежних» платіжних реквізитів у будь-який інший спосіб. Але, попри все, організаційно-обліковий супровід таких хибних переказів буде аналогічним до ситуації, коли помилки припустився платник коштів.

    Облік помилкових платежів в отримувача коштів

    Облік помилково отриманих коштів ведуть на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Оскільки кошти не належать отримувачу, сам факт їх отримання та повернення не призводить до виникнення доходів або витрат, тобто не впливає на бухгалтерський фінрезультат. Якщо в разі прострочення платежу неналежний отримувач визнає та нарахує пеню чи проценти й інфляційні виплати, суми останніх йому слід списати в дебет субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».

    Чужим грошам у податковому (як і в бухгалтерському) обліку не місце. Адже вони не належать отримувачу, тим паче що їх одержано без згоди останнього та за відсутності будь-яких правових підстав. Такі кошти не є передоплатою за товари (роботи, послуги), фінансовою допомогою чи іншим оподатковуваним доходом.

    Базу оподаткування з податку на прибуток визначають шляхом коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства згідно з національними П(С)БО чи МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ). Апріорі жодних податкових різниць у ситуації з помилковим перерахуванням коштів не виникає. Звісно, якщо податківці не угледять ознаки договірних відносин, пов’язаних із помилково перерахованими коштами. Насамперед ідеться про ризики визнання доходу в неналежного одержувача у зв’язку з отриманням передоплати за товари (роботи, послуги). Крім того, залежно від інтерпретації контролерами помилкового переказу може постраждати й платник.

    Фінрезультат до оподаткування, наприклад, збільшується на суму:

    — коштів, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям (пп. 140.5.9 ПКУ);

    — перерахованої безповоротної фінансової допомоги особам, що не є платниками податку на прибуток (пп. 140.5.10 ПКУ).

    Звісно, якщо ми маємо справу з помилковим переказом, така операція не повинна знайти свого відображення в податковому обліку (за винятком витрат, пов’язаних із визнаними штрафами та пенею у зв’язку із затримкою повернення коштів). Але щоб уникнути можливих суперечок із перевіряючими, обом сторонам помилкового переказу важливо потурбуватися про докази його помилковості: зберегти листування з вимогами про повернення помилково зарахованих коштів, а головне — повернути помилково зараховані кошти у строк, що не перевищує 7 днів із моменту пред’явлення вимоги чи строк, обумовлений у самій вимозі. За таких обставин, ми переконані, що податківці не матимуть жодних претензій.

    ПДВ

    Щодо ПДВшного обліку — у листі від 21.02.2017 р. № 3805/10/26-15-12-01-18 ГУ ДФС у м. Києві роз’яснило:

    «…якщо договірні відносини щодо постачання товарів/послуг між суб’єктами господарювання відсутні, то отримані неналежним отримувачем кошти, які повернуто у встановлені терміни, не підлягають оподаткуванню ПДВ».

    Аналогічний висновок було зроблено у численних ІПК, скажімо, від 14.06.2019 р. № 2742/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 15.03.2019 р. № 1069/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

    Вважаємо, застереження про своєчасність повернення коштів є зайвим, адже навіть у разі прострочення зворотного платежу такі гроші зв’язку з постачанням товарів (послуг) не набудуть, а отже, не є об’єктом обкладення ПДВ згідно з п. 185.1 ПКУ.Загальним правилом доходи єдинника формують доходи в грошовій формі (п. 292.1 ПКУ). Власне термін «доходи» ПКУ не розтлумачує. Тому доречним буде застосування визначень із п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та п. 5 П(С)БО 15 «Дохід».

    Доходами визнають збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до збільшення власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

    У нашому випадку під час одержання чужих грошей у неналежного отримувача разом з активами збільшуються й зобов’язання. Водночас розмір власного капіталу (зокрема, нерозподіленого прибутку) не змінюється. До того ж за п. 6.6 П(С)БО 15 надходження, належні іншим особам, як доходи не кваліфікуються.

    Отже, помилково зараховані кошти виручкою єдинника не вважають, а тому підстав обкладати їх єдиним податком немає.

    На запитання, «чи включається ФОПом — платником ЄП у дохід сума коштів, помилково зарахованих на її розрахунковий рахунок і повернених протягом звітного періоду (наступних періодів)?» — податківці в роз’ясненні з категорії 107.01.03 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua) надали таку відповідь:

    — якщо зарахування та повернення коштів, які помилково надійшли на рахунок підприємця-єдинника, відбулися в одному звітному періоді, то за наявності письмового пояснення установи банку чи іншого суб’єкта господарювання про помилкове зарахування коштів такі кошти не входять у дохід платника єдиного податку;

    — якщо повернення помилково зарахованих коштів на рахунок відбулося в наступному звітному періоді, то така фізособа повинна врахувати їх у складі доходу. При цьому підприємець-єдинник може здійснити перерахунок доходу у звітному періоді, у якому відбулося їх повернення, лише за умови наявності документів, підтверджуючих помилкове зарахування коштів, зокрема, письмового пояснення установи банку чи іншого суб’єкта господарювання про помилкове зарахування коштів.

    Загалом аналогічний висновок зроблено і щодо юросіб-єдинників у відповіді на запитання: «чи включається в дохід ЮО — платника ЄП сума коштів, яка помилково зарахована установою банку на рахунок такого платника та повернена протягом звітного періоду (наступних періодів)?» у роз’яснення з категорії 108.01.02 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua).

    Якщо підприємство за подібних облікових маніпуляцій у кварталі одержання чужих коштів не стикнеться з проблемою перевищення граничних обсягів доходів, допустимих для перебування на спрощеній системі оподаткування, то задля уникнення зайвих конфліктів із контролерами існує неабиякий сенс дослухатися до їх пропозицій. В іншому випадку власну позицію, найімовірніше, доведеться відстоювати в суді.

    У бухобліку неналежного платника все доволі прозаїчно: помилковий платіж йому слід відобразити на дебеті субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». У разі повернення коштів цей субрахунок закриють.

    У податковому обліку — абсолютний штиль: ані списання, ані надходження коштів тут не фіксують. Проте на суму пені, інфляційних і відсотків дохід відобразити все-таки доведеться за кредитом субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки». При цьому суми коштів, отримані як штрафи, неустойки чи пені, втрати від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов’язання, 3% річних від простроченої суми (або інший відсоток, установлений договором), які покупець сплачує постачальнику в разі затримки оплати, базу обкладення ПДВ не змінюють. Не заперечують це й податківці в узагальнюючій податковій консультації щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. № 590.

    Успіхів


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України