Как действовать в описанной ситуации

Добрый вечер! Самое главное вы должны иметь непреклонную позицию - наркотики не ваши и ответственность вы за это не будете. Так как если дадите "слабину" наши доблестные правоохранители сломают вас с выгодой для себя.

В любом случае вам в первую очередь необходимо заручиться контактами адвоката по месту жительства, чтобы вы смогли воспользоваться услугами адвоката на месте обыска/осмотра. И в первую очередь - звонить адвокату.

Не оставайтесь наедине с полицейскими привлекайте свидетелей. Ни в коем случае ничего не трогать (наличие ваших отпечатков на "криминальном" содержимом карманов - одно из доказательств). Следите за участниками обыска/осмотра, во время обыска/осмотра требуйте занесения в протокол всех лиц, присутствующих при проведении обыска. Постарайтесь запомнить внешность, особые приметы должностных лиц. Перепишите реквизиты служебных удостоверений. Никогда не говорите лишнего, помните: вы можете воспользоваться правом отказа от дачи показаний (ст.63 Конституции Украины) до прибытия вашего адвоката и согласования с ним вашей линии защиты. Пишите замечания к протоколу - уполномоченное лицо обязано в момент изъятия все подробно зафиксировать: ваш внешний вид, вашу одежду, внешний вид изъятых веществ, их запах, цвет, где они находились, кем и как изымались, как упаковывались. Процесс изъятия от начала до конца должен проходить в присутствии двух понятых. Бывают случаи, когда понятые "свои", а не добросовестные прохожие с улицы, желающие помочь исполнительной власти. В основном именно по содержанию протокола и показаниям понятых в случае обнаружения наркотика будет впоследствии сделан вывод о вашей виновности или невиновности в его хранении. Показания понятых имеют большое значение, если у вас есть относительно них сомнения, попросите их заменить. Фиксируйте ваше несогласие - в протоколе следует собственноручно написать: "Пакет (сверток) с неизвестным мне веществом, обнаруженный в моем автомобиле подбросили неизвестные мне люди/пассажиры. Показания буду давать только в присутствии адвоката". Аналогичную запись следует сделать на бирке пакета, в который было упаковано изъятое у вас вещество.

Требуйте экспертизу: одним из косвенных доказательств вашей невиновности будет отсутствие следов запрещенных предметов или веществ у вас на теле и в организме. Смывы с ваших ладоней и пальцев рук, срезы ногтей для экспертизы лучше делать в присутствии адвоката, с использованием ваты и бинта из герметичных упаковок. Требуйте проведения медицинского освидетельствования - имеются ли на вашем теле следы инъекций и прочие признаки употребления наркотиков.

И важно: Не бойтесь жаловаться. Следует немедленно сообщить в Службу внутренней безопасности МВД Украины, прокуратуру о противоправных действиях сотрудников правоохранительных органов.

Уголовный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

"Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності...

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду." -

т.е. действует презумпция невиновности.

Закон Украины "Про Національну поліцію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text):

"Стаття 35. Зупинення транспортного засобу

1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

2. Поліцейський зобов’язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

3. Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті".

Закон Украины "Про інформацію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text):

"Стаття 5. Право на інформацію

1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів..." -

включайте телефон в режим диктофона с предупреждением полицейских; делайте видеозапись происходящего.

Доброго Дня

Відповідно до статті 309 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за наступні незаконні дії з наркотиками та психотропами, якщо вони були здійсненні без мети збуту:

1) виробництво (дії щодо виготовлення з використання спеціального обладнання, механізмів, пристроїв, які передбачають можливість їх здійснення у систематичному, постійному, промисловому порядку);

2) виготовлення (будь-які дії, внаслідок яких отримується наркотик чи психотроп, – переробка, змішування, висушування, відокремлення макової соломи чи листків від коноплі, отримання опію з рослин маку, рафінування, екстракція тощо);

3) придбання (будь-які дії, після яких особа набуває наркотик чи психотроп: купівля, знайдення, отримання в результаті обміну, подарунку чи оплати тощо);

4) зберігання (перебування наркотичних засобів чи психотропних речовин у володінні особи незалежно від тривалості такого перебування: тримання при собі в руках, одязі чи сумці, а також зберігання вдома, в гаражі, у іншому приміщенні чи сховищі);

5) перевезення (переміщенні наркотиків з однієї географічної точки в іншу в межах території України з використанням будь-якого виду транспорту: поїзду, автомобіля, автобусу, літака, громадського транспорту тощо);

6) пересилання (переміщення наркотиків в межах України шляхом відправлення поштою, в якості багажу, з використанням кур’єрських служб).

За вказані вище дії, проте здійснені з метою збуту (до якого відноситься не лише продаж, а й, наприклад, безоплатна передача (дарунок) іншій особі) відповідальність передбачена іншою статтею Кримінального кодексу України (ст.307).

Окремо слід зазначити, що Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність не лише за зберігання чи збут, а й за інші дії, пов’язані з незаконним обігом вказаних речовин: контрабанду; викрадення; посів або вирощування снотворного маку чи конопель у певній кількості; незаконні дії з прекурсорами; незаконне введення в організм іншої людини; схиляння до вживання; публічне вживання; організацію або утримання місць для незаконного вживання чи виготовлення тощо (ст.ст.305-322 КК).

Кримінальна відповідальність передбачена за обіг:

1) наркотичних засобів (наприклад, канабіс (подрібнена конопля, марихуана), героїн, кокаїн, опій, макова соломка, трамадол, метадон тощо);

2) психотропних речовин (наприклад, ЛСД, мескалін, метамфетамін, фен, інші амфетаміни тощо);

3) аналогів наркотичних засобів та психотропних речовин (маються на увазі заборонені речовини природного чи синтетичного походження, які не включені до переліку наркотичних засобів і психотропних речовин, проте властивості яких подібні властивостям останніх).

Поняття вказаних речовин в загальній формі описані в Законі України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Повний перелік заборонених наркотиків та психотропів затверджено постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 р.

Кримінальна відповідальність за дії з наркотиками та психотропами настає лише у випадку, коли їх розмір перевищує певне значення (є більшою, ніж «невеликий розмір»). Для різних речовин ці розміри є індивідуальними і вони визначаються згідно з таблицями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України №188 від 01.08.2000 р. (для психотропів, для наркотиків)

Слід мати на увазі, що розміри наркотичних засобів рослинного походження, та речовин виготовлених у вигляді витяжок, екстрактів, відварів чи інших рідин, визначаються у перерахунку на суху речовину (тобто значення має не загальний обсяг рідини, а скільки в цій рідині наркотичної речовини). Визначення розміру здійснюється під час проведення експертизи.

Якщо ж розмір вилученого наркотику чи психотропу не перевищує визначеного у вказаних таблицях значення «невеликого розміру», відповідні дії не є злочином, а кваліфікуються як адміністративне правопорушення, за які настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Якщо мали місце зберігання та інші дії без мети збуту щодо наркотиків чи психотропів у невеликому розмірі настає адміністративна відповідальність, яка передбачає накладення штрафу від 20-25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи на строк від 20 до 60 годин або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

У випадку ж притягнення до кримінальної відповідальності за такі дії може бути призначено покарання від штрафу у розмірі 50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк.

Частинами другою та третьою статті 309 КК України передбачені більш суворі покарання за такі дії (до 8 років позбавлення волі відповідно), якщо вони були здійсненні повторно; за попередньою змовою групою осіб; особою, яка раніше вчинила злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотиків; якщо предметом таких дій були речовини у великих розмірах, а також, якщо такі дії були вчинені із залученням неповнолітнього або якщо предметом таких дій були речовини в особливо великих розмірах.

Великий та особливо великий розмір наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів визнається таким згідно з зазначеними вище таблицями, затвердженими наказом МОЗ (наприклад, для канабісу (подрібнена конопля або марихуана) великим розміром вважається розмір від 0,5 до 2,5 кг., а особливо великим – більше 2,5 кг.).

Як до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності за вказані дії може бути притягнуто особу, якій виповнилося 16 років.

Слід зазначити, що законодавством передбачені випадки, коли особа може бути звільнена від відповідальності за дії з наркотиками без мети збуту. Так, відповідно до ч.2 ст.44 КпАП України особа, що добровільно здала наркотичні засоби або психотропні речовини, які були у неї в невеликих розмірах, звільняється від адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.4 ст.309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, які стосуються незаконного обігу наркотиків без мети збуту і не обтяжені додатковими кваліфікуючими ознаками (тобто за дії, передбачені ч.1 ст.309).

Успіхів

Доброго дня!

Вашу вину ще потрібно довести ,фактами та документами, якщо заяву подано тією особою потерпілим, то слідчий має провести перевірку фактів, Вас можуть опитати по обставинам ,що викладені у заяві.

Ви можете долучити до пояснень копії медичних довідок, про стан здоров'я потерпілого. (якщо є).

Суть презумпції невинності не в тому, що особа є невинною, а в тому, що існує припущення щодо її невинності. Презумпція невинності не може бути виправдана одним лише ліберальним прагненням полегшити становище обвинуваченого. Вона стимулює доказування вини особи і доки цього не буде досягнуто, ніхто не може бути визнаний винним. Відповідно до принципу презумпції невинності на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов'язок доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Цей обов'язок покладається на органи, що висунули обвинувачення (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора), але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним у свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.

Презумпція невинності має декілька правил:

обов'язковість доказування вини обвинуваченого покладається на обвинувачів (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора);

обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, будь-який не усунений сумнів у винуватості тлумачиться на користь обвинуваченого («in dubio pro reo»);

обвинувальний вирок виноситься лише за умови, що в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена повністю, недоведена вина в юридичному розумінні дорівнює доведеній невинуватості.

Рекомендую звернутися за допомогою до регіонального адвоката системи надання безоплатної вторинної правової допомоги для оперативного напрацювання правової позиції по кримінальній справі та здійснення представництва неповнолітньої особи( дитини)

Це такі види правових послуг :0 800 213 103

• 1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб – на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;захист;
• здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають категорії осіб, які визначені Законом України «Про безоплатну правову допомогу» та іншими законами України.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту;

2-1) внутрішньо переміщені особи;

2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт;

5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими;

6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі;

8) особи, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;

9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України;

13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі;

2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов’язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

3. Суб’єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначені пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.

Належність до однієї із перелічених категорій осіб слід підтвердити відповідними документами.

Безкоштовно адвокат має прибути у термін 3 -х годин з моменту затримання та повідомлення на гарячу лінію

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Здравствуйте, Влад!

Вам нужно занять четкую и конкретную позицию о том, что эти вещества Вам не принадлежат, что оно могли быть оставлены одним из пассажиров.

При таких условиях, допустимых доказательств в отношении Вас для привлечения Вас к уголовной ответственности нет, поэтому оснований для привлечения Вас к уголовной ответственности не будет.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 2. Завдання кримінального провадження

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожно".

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою".

"Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

"Стаття 86. Допустимість доказу

1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення".

"Стаття 87. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини

1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

3. Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані".

"Стаття 89. Визнання доказів недопустимими

1. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

2. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

3. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими".

При наличии вопросов обращайтесь.

Всего доброго, удачи Вам!