Апеляционная жалоба по уголовному делу

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Якщо на умовному то доцільно подавати апеляційну скаргу на рішення пнршої інстанції.

Апеляційне оскарження є різновидом оскарження в загальній системі видів оскарження судових рішень у кримінальних справах, який визначається особливістю приводів, умов, суб'єктів, форми, змісту, строків та порядку оскарження.

Апеляція може бути подана на ухвалені місцевими судами рішення, що не набрали законної сили, а саме: - обвинувальні і виправдувальні вироки; - постанови про застосування або незастосування примусо­вих заходів виховного і медичного характеру; - постанови (ухвали) про закриття справи; - постанови (ухвали) про направлення справи на додаткове розслідування; - окремі ухвали, постанови.

Також в апеляційному порядку можуть бути оскаржені інші постанови місцевих судів до яких відносяться: - про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їхнє скасування (ст.525 КПК); - про надання дозволу на проведення окремих оперативно-розшукових заходів (ст.97 КПК); - про відмову в порушенні кримінальної справи (ст.99' КПК); - про законність або незаконність затримання особи (ст.106 КПК); - про взяття особи під варту або про відмову в цьому (ст.177 КПК); - про продовження строку тримання під вартою або про відмову в цьому (ст.1653 КПК); - про відмову в проведенні обшуку (ст.177 КПК); - про направлення обвинуваченого на стаціонарну судово-медичну або судово-психіатричну експертизу або про відмову в такому направленні (ст.205 КПК); - по скарзі на постанову органів дізнання, слідчого і проку­рора про відмову в порушенні кримінальної справи (ст.2362 КПК); - по скарзі на постанову органів дізнання, слідчого, проку­рора про порушення кримінальної справи (ст.2968 КПК); - по скарзі на постанову органів дізнання, слідчого і проку­рора про закриття справи (ст.2366 КПК); - у справах приватного обвинувачення про відмову в пору­шенні кримінальної справи (ст.251 КПК); - про залишення апеляції без розгляду в зв'язку з порушен­ням вимог ст.350 КПК (ст.352 КПК); - про залишення апеляції без розгляду через пропуск стро­ку оскарження (ст.353 КПК); - про відмову у відновленні строку на апеляційне оскаржен­ня або про відновлення такого строку (ст.352 КПК); - про умовно-дострокове звільнення від відбування пока­рання або про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (ст.407 КПК); - з питань звільнення від покарання через хворобу (ст.408 КПК); - з питань скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.4082 КПК); - з питань скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст.4083 КПК); - з питань заміни штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження або позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисцип­лінарному батальйоні (ст.410 КПК); - з питань застосування судом примусового лікування до засуджених, що є алкоголіками або наркоманами, і його припи­нення (ст.4111 КПК); - з питань розгляду клопотання про зняття судимості (ст.414 КПК). - про застосування, скасування або зміну примусових захо­дів медичного характеру (ст.424 КПК); - у випадках, передбачених ст.449 КПК.

Згідно кримінально - процесуального законодавства не підлягають оскарженню в апеляційному порядку такі постанови місцевих судів: - про усунення захисника від участі у справі (ст.611 КПК); - про проведення обшуку (ст.177 КПК); - про накладення арешту на кореспонденцію і зняття інфор­мації з каналів зв'язку (ст.187 КПК); - про огляд житла або іншого володіння особи (ст.190 КПК); - про призначення справи до судового розгляду (ст.245 КПК); - про зупинення справи і направлення її за підсудністю (ст.249 КПК); - про повернення справи прокуророві (ст.2491 КПК); - про залишення апеляції без руху ( ст.352 КПК).

Особи, які мають право подати апе­ляцію

Провадженнявапеляційнійінстанціїєоднієюізстадійкримінальногопроцесу, вякійапеляційнийсудзаапеляцієюперевіряєзаконністьіобґрунтованістьсудовихрішень, ухваленихсудамипершоїінстанції. Подача апеляції одним із учасників процесу викликає порушення апеляційного провадження і направлення її в апеляційний суд.

Перелік осіб, наділених правом подати апеляцію, є ви­черпним і таким, що поширювальному тлумаченню не підлягає.

Апеляцію можуть подати законні представники засудженого, виправданого, обвинуваченого, стосовно якого справа направлена на додаткове розслідування, або стосовно якого справа закрита, або щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, а також за­конними представниками особи, стосовно якої вирішувалося пи­тання про застосування примусового заходу медичного характеру.

Захисникамиправможутьбутибатьки, опікуни, піклувальникицихосібабопредставникитихустановіорганізацій, підопікоюабопіклуваннямякихвонизнаходилися, занаявностідокументів, щопідтвер­джуютьїхнійстатус, іпостановиособи, щопровадитьдізнання, слідчого, суддіабоухвалисудупроїхдопусквякостізаконнихпред­ставників.

Законний представник і захисник можуть подати апеляцію лише в інтересах особи, яку вони представляють, а не всупереч їм. Засуджений, його законний представник і захисник вправі подати апеляцію на вирок у частині, що стосується інтересів засудженого. Засуджений також має право подати апеляцію незалежно від того, чи брав він участь у судовому розгляді чи ви­знав себе винним у пред'явленому обвинуваченні.

Засуджений має право подати апеляцію на постанови з приводу: - умовно-дострокового звільнення від покарання, або заміни не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням, або відмови в цьому (ст.407 КПК); - звільнення від покарання через хворобу (ст.408 КПК); - скасування звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням (ст.4082 КПК); - скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до трьох років (ст.4083 КПК); - заміни штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт, обмеження або позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі утриманням у дисциплінарному батальйоні (ст.410 КПК); - застосування судом примусового лікування до засуджених, котрі є алкоголіками або наркоманами, і його припинення (ст.4111 КПК);

Захисник підсудного, що брав участь у суді першої інстан­ції, має право подати апеляцію за власною ініціативою, однак тільки в інтересах підсудного, а не всупереч їм.

Апеляцію може подати захисник, що не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, але має угоду з засу­дженим або виправданим на ведення справи в апеляційному порядку.

Особа, що буде брати участь у справі як захисник, по­винна представити документи, які підтверджують її право зай­матися діяльністю по захисту, угоду або інший передбачений ст.44 КПК документ про право на захист конкретної особи і клопотання про допуск до участі в справі як захисника. Захисник, що не брав участі у суді першої інстанції, повинен представити постанову судді або ухвалу суду першої інстанції про допуск його як захисника.

Виправданий, його законний представник і захисник впра­ві подати апеляцію лише в частині мотивів і підстав виправ­дання.

На рішення суду про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру мають право подати апеляцію сам неповнолітній, його законний представник і за­хисник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього (ст.449 КПК).

Законний представник і захисник особи, щодо якої ви­рішувалося питання про застосування примусового заходу медич­ного характеру, вправі подати апеляцію на рішення суду про застосування, скасування або зміну примусових заходів медич­ного характеру (ст.424 КПК).

Обвинувачений, щодо якого справа закрита, його закон­ний представник і захисник вправі подати апеляцію в частині мотивів і підстав закриття справи. До підстав закриття справи відносяться обставини, пе­редбачені ст.6, 7, 71, 72, 8, 9, 10, 111 КПК.

На постанову, ухвалу про направлення справи на додат­кове розслідування мають право подати апеляцію обвинувачений, його законний представник і захисник.

Потерпілий і його представник мають право подати апеляцію в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Якщо вирок ухвалений стосовно декількох засуджених, потерпілий впра­ві оскаржити вирок тільки стосовно особи, діями якої йому заподіяна фізична, майнова або моральна шкода, якщо потерпілий визнаний цивільним позивачем, він вправі у своїй апеляції відстоювати позовні вимоги.

У справі про злочин, наслідком якого стала смерть жерт­ви, право на подачу апеляції з'являється в її близького родича, визнаного у встановленому законом порядку потерпілим (ст.52 КПК).

Потерпілий і його представник вправі подати апеляцію на рішення суду про закриття справи у відповідності зі ст.6, 7, 7 , 72, 8, 9, 10, 111 КПК або при застосуванні до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру у відповідності зі ст.73 КПК (ст.12 КПК).

Цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їхнім представникам законом надається право подати апеляцію тільки в частині рішень, що стосуються цивільного позову.

Представниками потерпілого, цивільного позивача і ци­вільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, за­конні представники й інші особи за постановою особи, що про­вадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду. Якщо цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа або організація, представниками їхніх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на це особи (ст.52 КПК).

Оскільки на прокурора покладений обов'язок на всіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили (ч.2 ст.25 КПК), то прокурор зобов'язаний подати апеляцію на судове рішен­ня незалежно від того, чиї інтереси порушуються. Обов'язок подати апеляцію покладений законом на про­курора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і на прокурора, що затвердив обвинувальний висновок. Вони, вправі подати апеляцію тільки в межах обвинувачення, яке підтримував прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Прокурор має право подати апеляцію на судові рішен­ня у випадках, передбачених ст.106, 1652, 1653, 177, 205, 2362, 2366, 2368, 407, 408, 4082, 4083, 410, 4111, 414, 424, 449 КПК.

Також, апеляцію може подати особа, щодо якої винесена окрема ухвала (постанова) суду. До таких осіб відносяться особи, у тому числі і посадові, яких суд визнав такими, що допустили по­рушення прав громадян або інші порушення закону, або своїм поводженням сприяли вчиненню злочину, і з цього приводу виніс окрему ухвалу, постанову (див. ст.232 КПК).

Згідно діючого кримінально-процесуального законодавства апеляцію мають пра­во також подати: - особи, стосовно яких прийняте рішення про відмову в застосу­ванні заходів безпеки або про їхнє скасування (ст.525 КПК); - особи, інтересів яких стосується постанова про надання дозволу на проведення окремих оперативно-розшукових заходів (ст.97 КПК), про відмову в порушенні кримінальної справи (ст.991 КПК); про залишення апеляції без розгляду (ч.2 ст.352 КПК); про відмову у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження (ст.353 КПК); - підозрюваний, обвинувачений, його захисник або закон­ний представник - на постанову судді про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту або про відмову в цьому (ст.1652 КПК), про продовження строків утримання під вартою або про відмову в цьому (ст.1653 КПК); особа, стосовно якої прийняте рішення, або її захисник чи законний представник - на постанову про законність або незаконність затримання цієї особи (ст.106 КПК); - обвинувачений, його захисник або законний представник - на постанову про направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу або відмову в цьому (ст.205 КПК); - особа, що подала скаргу; - на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (ст.2362 КПК); - на поста­нову про закриття справи (ст.2366 КПК); на постанову про порушення справи (ст.2368); - у справі приватного обвинувачення; - на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (ст.251 КПК); - особа, якої стосується рішення за справами, що надійшли з постановою слідчого, прокурора про закриття справи і застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст.449 КПК).

Апеляції, подані в суд особами, які не наділені таким правом, повертаються цим особам з роз'ясненням причин їхнього повернення. Особа, що подала апеляцію, до початку розгляду справи в апеляційному суді має право доповнити, змінити або відкли­кати апеляцію, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду (ст.355 КПК).

Порядок і строки апеляційного оскарження

Статтею 349 КПКвизначенодвапорядкиапеляційногооскарження - апеляціянасудовірішення уви­падках, передбаченихст.525, 1652, 1653, 177, 205 КПК, подаєтьсябезпосередньовапеляційнийсуд, анавсііншісудовірішення - черезсудпершоїінстанції.

Якщо апеляція на постанову про взяття особи під варту або відмову в цьому (ст.1652 КПК) в межах строку, передбаченого законом, надійшла до суду, який розглядав подання, останній негайно направляє її разом із відповідними матеріалами до апеляційного суду, а якщо апеляція подана безпосередньо в апеляційний суд (крім подачі апеляції на ухвалу або постанову у випадках, зазначених у ч.5 ст.349 КПК), він направляє її в суд першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст.350 і 351 КПК.

Прокурор і захисник (не тільки адвокат, але і всі інші особи, що мають статус захисника) зобов'язані додавати до апе­ляції її копії в кількості, рівній кількості учасників судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція. Якщо прокурор або захисник не подали копії апеляції або подали їх у кількості, недостатній для вручення всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція, голову­ючий своєю постановою залишає апеляцію без руху і повідомляє про необхідність подати відповідне число копій.

Законом передбачено наступні строки подачі апеляції на судові рішення місцевих судів:

- на обвинувальні і виправдувальні вироки - протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженому, що знаходиться під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку;

- на окремі ухвали (постанови) - протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення;

- на постанови, винесені у випадках, передбачених ст.525, 1652, 1653, 177, 205 КПК, - протягом трьох діб з дня їх винесення;

- на постанови, винесені у випадках, передбачених ст.106, 2362, 2366, 2368, 246, 248, 251, 276, 281, 282, 407, 408, 4082, 4083, 410, 4111, 414, КПК, - протягом семи діб з дня їх винесення;

- на постанови, винесені у випадках, передбачених ст.991 КПК, - протягом семи днів із дня одержання копії постанови;

- на постанови (ухвали) про застосування примусових за­ходів виховного і медичного характеру, а також про скасування або зміну примусового заходу медичного характеру апеляції пода­ються в загальному порядку (ст.424, 449 КПК), тобто протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення;

- на постанову про визнання апеляції такою, що не під­лягає розгляду (ст.352, 353 КПК), і на рішення про закриття справи у відповідності зі ст.7, 71, 72, 73, 8, 9, 10, 111 (ст.12 КПК) строк подачі апеляції не зазначений.

Виходячи із загального правила, встановленого ч.3 ст.349 КПК, про те, що апеляція на ухвалу або постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення. Термін подачі апеляції на постанови (ухвали) у випадках, передбачених ст.12, 352, 353, 424, 449 КПК, - становить п'ятнадцять діб з моменту їх проголошення. Вирахування строку подачі апеляції здійснюється за за­гальними правилами (ст.89 КПК).

Протягом строку, встановленого для подачі апеляції, кримінальна справа перебуває у суді першої інстанції. Суд за наявності відповідних клопотань сторін зобов'язаний надати їм можливість ознайомитися з матеріалами справи. Учасники судового розгляду мають право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Про виготовлення протоколу судового засідання по­відомляються прокурор, що брав участь у розгляді справи, і учасники судового розгляду, що заявили клопотання про озна­йомлення з ним.

Форма і зміст апеляції

Апеляційнаскаргазаформоютазмістомповиннавідповідативимогам, визначенимзаконом, оскількивідвикладенихунійформулювань, доводівіпроханьзалежатьбезпосередньонаслідкирозглядуапеляції.

Зокрема, вапеляціївказується: повнаофіційнаназвасуду, якомуадресуєтьсяапеляція; особа, щоподаєапеляцію, повиннауказатисвоєпрізвище, ім'яіпобатькові, процесуальнеположеннявкримінальнійсправі, місцепроживанняабоперебування; прокурор, крімтого, повиненвказатисвоєпосадовеполо­ження, чибраввінучастьусудовомузасіданніприрозглядісправиабозатверджувавобвинувальнийвисновок; захисникповиненуказати, доякоїкатегоріїосіб, зазначенихуч.3 ст.44 КПК, вінвідноситьсяічимпідтверджуютьсяйогоповноваження; вапеляціїтакож, вказується, якеконкретносудоверішенняоскаржується, якимсудомвоноухвалене, число, місяцьірікйогопостанови, прізвище, ім'яіпобатьковіособи, щодоякоїухваленерішення, сутьвироку, ухвали, постанови (якщоособазасуджена - заякоюстаттею, частиноюстаттіККідоякогопокарання, якщовиправдана - заякоюстаттеюКК, частиноюстаттітаін.).

Вапеляціївикладаєтьсякороткийзмістсудовогорішенняінаводятьсяформулюваннязізмістуйогомотивувальноїчастини, якіоскаржуютьсязвказівкоюнате, учомуполягаєнезаконністьвироку, ухвали, постановиідоводивобґрун­туваннятакоїпозиції. Апелянтповиненуказатиконкретніпорушеннязакону, якієпідставамидляскасуванняабозмінисудовогорішення (ст.367 КПК) іякі, найогодумку, допущеніприпостановленнірішення, щооскаржується, привестиконкретнідоказийаргу­ментивобґрунтуваннякожноїпозиції.

Прокурорізахисник (кожнаособа, щобереучастьусправіякзахисник,) приобґрунтуваннісвоїхдоводівпронеобхідністьскасуванняабозмінисудовогорішення (крімапеляцій, вякихпорушуєтьсяпитаннящодопокараннязасуджених) зобов'язаніпослатисянавідповідніаркушісправи, дезнаходитьсятойдоказ, наякийпосилаєтьсяапелянт. Вапеляціїповинновикладатисяконкретнепроханняосо­би, щоподаєапеляцію, сформульованезурахуваннямтого, якірішенняапеляційнийсудвправіухвалити (ст.366 КПК).

Прокурорізахисникзобов'язаніподатикопіїапеляціївкількості, необхіднійдляврученняїхкожномуучасникупро­цесу, інтересівякогостосуєтьсяапеляція. Захисник повинен надати документи, що підтверджують його повноваження в кримінальній справі. Особа, що подає апеляцію, зобов'язана додати до апеляції документи, на які є посилання в апеляції, але які в справі відсутні, а також має право додавати будь-які документи, що, на її думку, необхідні для правильного вирішення справи. В апеляції наводиться перелік усіх документів, що додаються до неї.

Апеляція повинна бути підписана особою, від імені якої вона подається.

Повідомлення про надходження апеляції

Суд першої інстанції опо­віщає прокурора, інших учасників процесу, інтересів яких стосується апеляція, направ­ленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду. Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.

Засудженому, щоутримуєтьсяпідвартою, повідом­ленняпронадходженняапеляціїтаїїкопіявручаютьсячерезначальникавідповідноїустанови, одночаснойомуроз'яснюєтьсяправопротягомп'ятидібзчасуврученняцихдокументівподатисвоїзапереченнянаапеляцію.

Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Підстави залишення апеляції без руху і роз­гляду

Якщо особа, що подала апеляцію, при її складанні не дотрималась хоча б однієї з пред'явлених до неї вимог, передбачених статтею 350 КПК, головуючий у справі виносить постанову про залишення апеляції без руху, де вказує, які конкретно вимоги закону не виконані. Ця постанова оскарженню не підлягає.

Особі, що подала апеляцію, направляється письмове пові­домлення про залишення апеляції без руху, про необхідність виправлення допущених недоліків із визначенням строків вико­нання вимог закону.

Якщо протягом семи діб з моменту одержання повідом­лення особа, що подала апеляцію, не виконає вимог, зазначених у постанові про залишення апеляції без руху, головуючий ви­носить постанову, якою апеляція визнається такою, що не під­лягає розгляду.

Постанова про залишення апеляції без розгляду може бути оскаржена в суд апеляційної інстанції.

Наслідки порушення строку на апеляційне оскарження та порядок його відновлення

Апеляція подається в строки, встановлені ст.349 КПК. У випадку подачі апеляції з пропуском цього строку, апелянт може подати клопотання про його віднов­лення, в якому повинен привести мотиви пропуску строку і докази поважності мотивів. Таке клопотання подається в суд, що ухвалив судове рішення.

Якщо відсутнє клопотання про відновлення строку на подачу апеляції, головуючий виносить постанову про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду. Ця постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Клопотання про відновлення пропущеного строку на по­дачу апеляції розглядається в судовому засіданні судом першої інстанції, що постановив судове рішення. Про день і час розгляду клопотання суд повідомляє сторонам, що вправі взяти участь у засіданні суду. Неявка сторін не перешкоджає розглядові клопотання.

За результатами розгляду клопотання суд виносить ухва­лу, (постанову), якою відновлює пропущений строк, якщо визнає, що він пропущений з поважної причини, після чого виконує вимоги ст.351 КПК. При невизнанні причин пропуску строку поважними, суд відмовляє в його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження відносяться обставини, що об'єктивно перешкодили учаснику процесу вчасно подати апеляцію. Поважними причинами можуть бути визнані: важка хвороба учасника процесу, стихійне лихо, смерть або важка хвороба близького родича учасника процесу, вручення засудженому, що знаходиться під вартою, копії вироку мовою, якою він не воло­діє, та ін.

Не належать до поважних причин пропуску строку по­силання на не ознайомлення або неповне ознайомлення особи з матеріалами справи або протоколом судового засідання, оскільки обставини, що можуть виникнути при ознайомленні з протоколом або матеріалами справи, можуть бути тільки підставою для допов­нення або зміни апеляції; посилання на відрядження, відпустку, перебування в санаторії, участь у розгляді іншої справи та ін.

Ухвала суду або постанова судді, винесена за резуль­татами розгляду клопотання про відновлення строку на апе­ляційне оскарження, можуть бути оскаржені в суд апеляційної інстанції. Крім апеляції на зазначені ухвалу, постанову в суд апеляційної інстанції направляються справа, апеляція на судове рішення, винесене в справі, і ухвала або постанова, якою вирі­шене клопотання про відновлення строку.

Судапеляційноїінстанціїзарезультатамирозглядуапе­ляціїнапостановупровизнанняапеляціїтакою, щонепідлягаєрозгляду, абонаухвалу, постановупровідмовуувідновленніпропущеногострокумаєправовідновитипропущенийстрок, визнатиапеляціютакою, щопідлягаєрозгляду, повернутисправуідатирозпорядженнясудупершоїінстанціївиконативимогист.351 КПК.

Наслідки подання апеляції

Подання апеляції на судове рішення припиняє набрання ним законної сили і виконання. Виключенням є, виправду­вальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від покарання, які виконуються негайно після проголошення, і якщо за­суджений перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання (ст.401 КПК).

Якщо апеляція подана тільки на частину вироку або якщо засуджено кілька підсудних, а апеляцію подав тільки один з них, вирок в інших частинах або стосовно інших засуджених осіб не набирає законної сили до моменту винесення відповідної ухвали апеляційною інстанцією.

Протягом семи діб після виконання зазначених дій суд першої інстанції передає справу разом з апеляцією, приєднаними до неї додатковими матеріалами і поданими на неї запереченнями в апеляційний суд.

Суд першої інстанції призначає дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції на один із днів, у які переглядаються судові рішення у кримінальних справах, з таким розрахунком, щоб між днем направлення справи в апеляційний суд і днем її розгляду в апеляційній інстанції було не більше трьох місяців.

Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції зобов'язаний сповістити всіх заінтересованих осіб шляхом направлення їм відповідних письмових повідомлень і поміщення оголошення на дошці об'яв суду.

Засудженому, що утримується під вартою, про призна­чення справи до апеляційного розгляду повідомляється через начальника установи, в якій утримується засуджений.

Якщо в апеляції ставиться питання про поліпшення становища засудженого або виправданого, явка учасників процесу в суд апеляційної інстанції не обов'язкова.

Якщовапеляціїставитьсяпитанняпропогіршеннястановищазасудженогоабовиправданого, судпершоїінстанціїзобов'язанийвикликатицихосіб, атакожїхніхзаконнихпред­ставниківусудапеляційноїінстанції, абожколисудвизнаєнеобхіднимпровестисудовеслідство.

Доповнення, зміна і відкликання апе­ляції

Після подання апеляції особа, що її подала, ознайомив­шись з апеляціями інших учасників судового розгляду, може змі­нити свою думку щодо: - обсягу оскарження судового рішення у бік його збіль­шення або зменшення (кваліфікації дій кожного з засуджених, обсягу обвинувачення, виду і міри покарання, підстав і мотивів виправдання, розміру заподіяного збитку та ін.); - доводів і мотивів, викладених у апеляції; - доцільності оскарження вироку, ухвали, постанови. Крім того, особа, що подала апеляцію, може скористатися своїм правом доповнити, або відкликати апеляцію, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду.

Якщоособа, щоподалаапеляцію, дійдедовисновкупронеобхідністьдоповнити, змінитиабовідкликатиапеляцію, вонаможеподатитакеклопотаннявсуд, щоухваливвирок, якщосправазнаходитьсящевсудіпершоїінстанції, абовсудапе­ляційноїінстанції, якщосправавжепереданатуди.

Клопотання про доповнення, зміну або відкликання апе­ляції, а також заперечення на апеляцію іншого учасника су­дового розгляду повинні бути подані до початку розгляду справи в апеляційному суді.

Особа, що подала апеляцію, вправі подати додаткові доводи і міркування до клопотань і висновків, уже викладених в апеляції, а також змінити клопотання і висновки, вказати нові підстави для скасування або зміни судового рішення або від­кликати свою апеляцію.

Внесення в апеляцію змін, що тягнуть за собою погір­шення становища засудженого або виправданого, після закінчення строків на апеляційне оскарження не допускається.

Засуджений або виправданий вправі відкликати свою апеляцію в будь-якому випадку, мають право від­кликати апеляцію свого захисника, за винятком випадків, коли участь захисника є обов'язковою (ч.1 ст.45 КПК).

Закон не передбачає права засудженого або виправданого відкликати апеляцію свого законного представника.

Потерпілий вправі відкликати як свою апеляцію, так і апеляцію свого представника. Представник потерпілого має право відкликати свою апеляцію тільки за наявності згоди потерпілого.

Краще заручитися послугами регіонального адвоката з кримінального процесу.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Здравствуйте, Maksym!

Чтобы полностью ответить на Ваш вопрос, нужно как минимум ознакомиться с приговором, а лучше с материалами уголовного дела, технической записью судебного заседания, знать данные о личности обвиняемого, обстоятельства смягчающие и отягчающие наказание.

В целом, если совершено преступление в период испытательного срока, то суд дает реальную меру наказания:

"Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

...

3. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом".

"Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків

1. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

2. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

3. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

4. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

5. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

4. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років".

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

24.10.2003 N 7

Про практику призначення судами

кримінального покарання:

Про практику призначення судами кр... | від 24.10.2003 № 7 (rada.gov.ua)

"10. Згідно з ч. 2 ст. 78 ККсуд за поданням

Частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за

наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

С другой могут быть и иные основания для изменения или отмены приговора:

Відповідно до вимог п.п.1, 2 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України - «Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції» - «1. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого».

Згідно до вимог ч.1 ст.410 КПК України - «Неповнота судового розгляду. 1. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: …2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції».

Відповідно до вимог ст.411 КПК України - «Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. 1. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. 2. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру».

Згідно до вимог ст.412 КПК України - «Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. 1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: 1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито; …».

Відповідно до вимог ст.413 КПК України - «Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 1. Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; …3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;…».

Згідно до вимог ч.1 ст.414 КПК України - «Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. 1.Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість».

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.392 КПК України: «Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. 1. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;…».

Згіднодо вимог п.7 ч.1 ст.393 КПК України: «Право на апеляційне оскарження. 1. Апеляційну скаргу мають право подати:…7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; …».

Відповідно до вимог п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.395 КПК України: «Порядок і строки апеляційного оскарження. 1. Апеляційна скарга подається: 1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;… 2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана: 1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;…».

При наличии вопросов "Звертайтеся".

Всего доброго!

Добрый день, Максим!

Ответ на ваш вопрос лежит в материалах уголовного дела, которое пошло в суд и сути (текста) приговора.

Иначе это общие размышления, без правовой оценки доцільності в подаче апеляции.

Набирайте.

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Дійсно питання подачі апеляційної скарги та її доцільності звісно залежить від рішення суду першої інстанції та матеріалів долучених до зазначеного провадження.

Проте зазначу, що якщо рішення неправомірне та знайомому вашої знайомої наявний реальний строк, то дійсно варто поборотися за місце його перебування та можливо буде доцільним сплатити суму за крадіжку та врегулювати провадження мировою угодою.

Проте для аналізу ситуації раджу звернутися до спеціаліста з наявними документами або за допомогою до Бюро безолатної допомоги.

Успіхів

Доброго дня!

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до статті 392 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили.

Відповідно до статті 395 КПК особа має право подати апеляційну скаргу через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, протягом 30 днів із дня проголошення вироку.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому для розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні (стаття 382 КПК), то строк оскарження обчислюється з моменту вручення копії судового рішення особі, яка перебуває під вартою (частина третя статті 395 КПК).Відповідно до статті 397 КПК суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 400 КПК подання апеляційної скарги на вирок або ухвалу суду першої інстанції зупиняє набрання цими судовими рішеннями законної сили та їх виконання, крім випадків, безпосередньо встановлених КПК.

Статтею 396 КПК передбачено, що апеляційна скарга подається в письмовій формі.

В апеляційній скарзі зазначаються:

1. найменування суду апеляційної інстанції;
2. прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3. судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;
4. вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
5. клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;
6. перелік матеріалів, які додаються.

Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог КПК.

До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов’язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

Відповідно до статті 403 КПК особа, яка подала апеляційну скаргу, наділена правом змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, яке може бути реалізовано лише до початку апеляційного розгляду. Необхідно звернути увагу, що внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, після закінчення строку на апеляційне оскарження не допускається.

Інші учасники судового провадження повинні бути ознайомлені зі змінами та/або доповненнями до апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції, за клопотанням таких учасників, зобов'язаний надати їм час для ознайомлення та підготовки заперечень на відповідні зміни/доповнення.

Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції:

Після надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції вона не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, який протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 КПК. Невідповідність апеляційної скарги встановленим у КПК вимогам перешкоджає її розгляду судом апеляційної інстанції.

За результатами перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам КПК суддя-доповідач:

1. постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху (частина перша статті 399 КПК);
2. виносить ухвалу про повернення апеляційної скарги (частина третя статті 399 КПК);
3. виносить ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження (частина четверта статті 399 КПК);
4. постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Слід враховувати, що відповідно до частини шостої статті 399 КПК особа, яка подала апеляційну скаргу, має право оскаржити у касаційному порядку ухвалу судді-доповідача про повернення апеляційної скарги, а також ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. Водночас ухвали судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження, про залишення апеляційної скарги без руху оскарженню до суду касаційної інстанції не підлягають.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження. Підготовка до апеляційного розгляду:

Якщо апеляційна скарга відповідає усім вимогам, визначеним у статті 396 КПК, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Протягом десяти днів з моменту постановлення зазначеної ухвали суддя-доповідач:

1. надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом із копіями апеляційних скарг та інформацією про їхні права та обов'язки. Така інформація може міститися в ухвалі про відкриття апеляційного провадження або у супровідному листі, який надсилається учасникам судового провадження;
2. встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу. При вирішенні питання щодо особи, яка має право подати заперечення на апеляційну скаргу, судам слід керуватися положеннями статті 393 КПК. Вимоги до заперечення на апеляційну скаргу передбачено у частині другій статті 402 КПК;
3. пропонує учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує докази за наявності відповідного клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу;
4. вирішує інші клопотання, в тому числі щодо зміни, скасування чи припинення запобіжного заходу;
5. вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду.

Усі судові рішення під час підготовки до апеляційного розгляду викладаються у формі ухвали, копія якої надсилається учасникам судового провадження.Протягом десяти днів після постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду. В такій ухвалі зазначається час та місце розгляду кримінального провадження, вирішуються питання щодо необхідності обов'язкової явки сторін або інших учасників кримінального провадження, доставки обвинуваченого, який утримується під вартою, тощо.

Строк, у межах якого може бути призначено апеляційний розгляд, має бути достатнім для належної підготовки та подання учасниками провадження заперечень, витребування необхідних документів, доставки засудженого тощо.

Апеляційний розгляд:

Відповідно до частини четвертої статті 31 КПК кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів.

Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції (статті 342 - 345 КПК) з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК.

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції (частина четверта статті 405 КПК).

Суд апеляційної інстанції відкладає апеляційний розгляд у разі неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, присутність яких є обов'язковою згідно з КПК, або якщо суд апеляційної інстанції своїм рішенням визначив їх явку обов'язковою. При цьому у разі неприбуття до суду особи, явка якої визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції може з власної ініціативи прийняти рішення про здійснення приводу такої особи відповідно до частини другої статті 140 КПК.

Відповідно до стаття 335 КПК суд має право зупинити провадження у разі, якщо обвинувачений:

1. ухилився від суду (до розшуку обвинуваченого, що оголошується ухвалою суду, виконання якої доручається слідчому та/або прокурору);
2. захворів на психічну чи іншу тяжку хворобу (до ойого одужання).

В обох випадках зупинене судове провадження стосовно одного обвинуваченого не є перешкодою для продовження судового провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо кількох осіб.

Межі розгляду апеляційної скарги:

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апеляційний суд має право вийти за межі апеляційних вимог лише у таких випадках:

1. якщо цим не погіршується становище обвинуваченого;
2. якщо цим не погіршується становище особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
3. за наявності підстав для прийняття рішення на користь осіб, які не подали апеляційну скаргу. У такому випадку суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти рішення на користь цих осіб.

За наявності відповідного клопотання учасників кримінального провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний:

• повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями;
• дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, лише у випадку, якщо під час розгляду в суді першої інстанції було клопотання про дослідження таких доказів;
• дослідити докази, які стали відомими після ухвалення рішення судом першої інстанції. При цьому слід мати на увазі, що такі докази можуть бути подані учасниками судового провадження або витребувані судом за наявності відповідного клопотання учасника кримінального провадження при підготовці до апеляційного розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 403 КПК особа має право відмовитися від апеляційної скарги до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого або представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги лише за наявності згоди відповідного підозрюваного, обвинуваченого або потерпілого. У цьому випадку вони подають відповідну заяву, яку обвинувачений, потерпілий можуть підтримати безпосередньо у засіданні, або до заяви додається документ від імені обвинуваченого, потерпілого, що підтверджує їх особисту згоду на відмову від апеляційної скарги.

У випадку відмови від апеляційної скарги особи, яка її подала, суд апеляційної інстанції виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження лише у випадку, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.

Відповідно до статті 406 КПК перегляд судового рішення в суді апеляційної інстанції може бути проведений у формі письмового апеляційного провадження. Обов'язковою умовою такого провадження є наявність клопотання від усіх без винятку учасників судового провадження про здійснення провадження за їх відсутності. За своїм змістом розгляд матеріалів кримінального провадження у письмовому провадженні є аналогічним звичайному апеляційному розгляду та передбачає детальний розгляд у контексті дослідження підстав та доводів апеляції, а також заперечень на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на вимогах апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвалює відповідне рішення.

Наслідки апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції:

Відповідно до частини 1 статті 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1. залишити вирок без змін;
2. змінити вирок;
3. скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4. скасувати вирок і закрити кримінальне провадження;
5. скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, окрім повноважень, передбачених пунктами 1 - 5 частини 1 статті 407 КПК, також має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:

• до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
• до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

1. пом'якшення призначеного покарання, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2. зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
3. зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
4. в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого. У таких випадках суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо його зміна не погіршує становища обвинуваченого, зокрема:

а) у разі зміни рішення про долю речових доказів і документів згідно зі статтею 100 КПК;

б) у разі виключення окремих епізодів обвинувачення, що не підтверджені доказами, не містять складу кримінального правопорушення чи поставлені у вину особі з порушенням порядку застосування процесуального закону, якщо направлення провадження на новий судовий розгляд буде визнано недоцільним.

• неповнота судового розгляду;
• невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
• істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
• неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
• невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

При цьому за наявності декількох підстав для скасування або зміни вироку суд апеляційної інстанції має зазначити в ухвалі про всі такі підстави.

У частині третій статті 409 та частині другій статті 421 КПК закріплено застереження, спрямоване на забезпечення прав виправданого, оскільки суд апеляційної інстанції не має права скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

1. якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
2. якщо необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Неповнота судового розгляду може бути встановлена також у разі:

1) якщо належно не з'ясовано обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину;

2) всебічно і повно не досліджено ознаки, на підставі яких встановлюється суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину;

3) поверхово досліджено відомості про особу обвинувачуваного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання;

4) не з'ясовано наявність/відсутність обставин, що виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності;

5) недостатньо досліджено характер і розмір заподіяної шкоди;

6) не встановлено роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочину;

7) не виявлено причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, якщо це має істотне значення для справи;

8) не вжито заходів щодо перевірки показань заінтересованих учасників провадження, що покладені в основу судового рішення;

9) не з'ясовано причини істотних протиріч у доказах;

10) висновки суду побудовано на припущеннях;

11) не проведено необхідні слідчі дії;

12) неповно досліджено версії обвинувачення або захисту;

13) суд необґрунтовано обмежився оголошенням показань свідків, не допитавши їх;

14) не з'ясовано обставини, що мають значення для початку досудового розслідування щодо осіб, причетних до злочину, встановлення ролі яких може вплинути на ступінь винуватості засуджених осіб.

1. висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2. суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3. наявні суперечливі докази, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4. висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

У КПК визначено, що істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом частини другої статті 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:

1) за наявності підстав для закриття судом кримінального провадження його не було закрито (стаття 284 КПК);

2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 КПК, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою;

4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою;

5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

6) порушено правила підсудності;

7) у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

1. судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
2. судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених статтею 381 КПК, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою;
3. судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою;
4. судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;
5. порушено правила підсудності;
6. у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Крім цього, КПК передбачає інші підстави, що тягнуть за собою призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції:

а) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

б) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд (пункти 2, 3 частини 1 статті 415 КПК).

Всього доброго!

Успіхів Вам!