Убийство нападавшего при самозащите

Доброго дня.

"Будет ли мне наказание, если я открою дверь в этот момент и убью нападающего?" - виходячі з ваших свів, то вважаю, що не буде в силу ч. 5 ст. 36 Кримінального кодексу України.

"Рассмотрите пожалуйста разные варианты, например, если я буду без царапин или же я буду с порезом неглубоким от ножа. Мне нужно знать, в каким ситуациях я был бы прав, а в каких не был бы прав и что мне бы за это было." - вважаю, що наявність/відсутність "царапин", "порезов" не впливає на відсутність покарання також в силу ч. 5 ст. 36 Кримінального кодексу України:

"Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає."

"Смерть нападника від дій того, хто захищається завжди розглядається судами як перевищення меж необхідної оборони. З цього правила є винятки, але вони настільки рідкісні, що сприймаються юридичною спільнотою як щось надзвичайне.

Перевищення меж необхідної оборони - це умисне заподіяння нападаючому тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. За таке діяння настає кримінальна відповідальність за статтями 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) і 124 (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони) КК України.

Є ще наочні приклади у Тілє, у яких йдеться про радянське правосуддя, проте подібні ситуації зустрічаються і в українських реаліях. Одна людина напала з сокирою на іншу. Той оборонявся від нападу лопатою і вбив нападника. Особа, котра оборонялася, була засуджена за перевищення меж необхідної оборони через невідповідність засобів захисту засобам нападу, оскільки древко лопати довше рукоятки сокири (топорища). Тобто, за логікою суду в цьому випадку засіб захисту не відповідав засобу нападу. З чого випливає висновок, що якщо оборонятися лопатою від сокири, потрібно спочатку відламати від неї древко, щоб воно стало коротше топорища.

Схожий приклад, коли чоловік б'є жінку на вулиці. Небайдужий перехожий заступається за неї. Зав'язується бійка, в результаті якої перехожий завдає хулігану три удари по голові палицею, підібраною тут же на землі. Бешкетник помирає на місці, а перехожого притягують до кримінальної відповідальності за умисне вбивство та засуджують за цією статтею. Верховний суд СРСР переглянув вирок і визначив, що перехожий перевищив межі необхідної оборони, оскільки його дії не відповідали характеру і небезпечності посягання. Він був остаточно засуджений за вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Знову-таки, за суддівською логікою перехожий мав захищати жінку виключно голими руками, оскільки нападник був беззбройний.

Подібна ситуація, коли група п'яних підлітків хуліганила на ковзанці. Випадковий перехожий спробував їх заспокоїти. Один з підлітків відділився від групи і у відповідь впритул наблизився до перехожого. Складалося враження, що високий та міцний молодий хлопець має намір вдарити перехожого, але чоловік першим завдав підліткові удар в обличчя. Підліток впав, вдарився головою об лід і через якийсь час помер від отриманої травми. Чоловік був визнаний винним в необережному вбивстві.

Тут за тією ж суддівською логікою перехожий мав дочекатися удару від підлітка і тільки потім робити в його сторону якісь дії, і, можливо, він виявився б у стані необхідної оборони.

Всі три приклади показують нам недосконалість вітчизняного інституту необхідної оборони. До слова, наша сучасна держава недалеко пішла від радянської дійсності в питаннях самооборони.

Так, в постанові пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 року сказано: «Для того, щоб встановити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не тільки відповідність або невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, яка загрожувала особі, що захищалася, і обставини, які могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини».

Тобто, вища судова інстанція не вважає право на необхідну оборону абсолютним, а навпаки, закликає нижчестоящі суди розбиратися, чи не отримав агресор більше, ніж передбачалося. Але спробуйте під час бійки розрахувати силу удару так, щоб не заподіяти противнику серйозної шкоди? Вийде це у вас? З такою збоченою логікою нападник може легко перетворитися на жертву, а той, хто захищається, навпаки - стане злочинцем. При такому підході суди просто ламають долі тисяч порядних, сміливих людей, переконуючи їх тим самим, залишатися осторонь, проходити повз.

!!!Коли перевищення меж немає:

Таких випадків лише три. Відповідно до частини 5 статті 36 КК України не є перевищенням меж необхідної оборони і не тягне кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної тому, хто посягає для:

а) захисту від нападу озброєної особи;

б) захисту від нападу групи осіб;

в) відвернен?я протиправного насильницького проникнення у житло чи інше приміщення (гараж, дачу, офіс і т. ін.).

Теоретично в цих трьох випадках можна навіть вбити нападника. Сказане підтверджується і судовою практикою.

Так, людина була засуджена за ст. 118 КК України за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. З матеріалів справи випливає, що засуджений, перебував у себе вдома та захищаючись від незаконного проникнення в його житло і нападу двох чоловік, завдав одному з нападників кухонним ножем один удар в груди, в результаті якого постраждалий в той же вечір помер в лікарні. Касаційний кримінальний суд в складі Верховного Суду, переглядаючи справу, вказав, що засуджений запобігав протиправному насильницькому вторгненню у своє житло і захищався від нападу групи осіб, а значить, за ч. 5 ст. 36 КК України, перебував у стані необхідної оборони, тому не підлягає кримінальній відповідальності (справа № 342/538/14-к від 26.04.2018 р).

На нашу думку, кількість таких випадків потрібно збільшити, так як життя диктує все нові і нові умови застосування засобів самооборони. Наприклад, чи буде стан необхідної оборони, коли нападник б'є гайковим ключем, а той, хто захищається, відстрілюється з травматичного пістолета? Чи можна в цьому випадку вважати володаря гайкового ключа озброєною особою? І таких прикладів чимало.

Частина 5 статті 36 КК України для відбиття нападу дозволяє застосовувати зброю або будь-які інші засоби і предмети. Чим же в нашій країні дозволяється оборонятися, крім власних кулаків?

Чим можна захищатися при нападі

Порядок володіння, застосування, придбання і зберігання засобів самооборони регулюється в Україні трьома нормативно правовими актами:

- Постановою ВРУ «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р № 2471-ХІІ;

- Постановою КМУ «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії» від 07.09.1993 р № 706;

- Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення вогнепальної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, заряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів» від 21.08.1998 р. № 662.

Згідно з цими документами, громадяни України з дозволу органів внутрішніх справ мають право володіти:

- з 21 року - вогнепальною гладкоствольною мисливською зброєю;

- з 25 років - вогнепальною мисливською нарізною зброєю (мисливським карабіном, гвинтівкою, комбінованою зброєю з нарізними стволами).

- з 18 років - газовим пістолетом, револьвером і патронами до них, зарядженими речовинами сльозоточивої та дратівної дії;

- з 18 років - холодною зброєю, а саме багнетом, стилетом, ножем, кинджалом, арбалетом, нунчаками, кастетом і т.п., а також іншим предметом, який призначений для ураження живої цілі за допомогою сили м'язів людини або ж механічної дії пристрою;

- з 18 років - пневматичною зброєю калібром понад 4,5 міліметрів і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів в секунду;

- з 21 року (окремі категорії громадян) - травматичною зброєю або, по науковому, пристроєм для відстрілу гумовими кулями.

Володіння, зберігання, застосування цих засобів самооборони без відповідного дозволу тягне за собою покарання за статтею 263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

При цьому без дозволу можна володіти:

- з 18 років - пневматичною зброєю калібром менше 4,5 міліметрів і швидкістю польоту кулі нижче 100 метрів в секунду;

- з 18 років - газовими балончиками (крім тих які використовуються співробітниками правоохоронних органів).

При цьому не рекомендується мати в наявності електрошокер, так як він є спецзасобом і заборонений для використання звичайними громадянами. Крім електрошокера, використовувати для самозахисту можна будь-який з вище перерахованих предметів, але виключно за наявності дозволу (там, де цього вимагає закон) і тільки в межах необхідної оборони." (https://biz.ligazakon.net/analitycs/194036_samoobo...)

Добрый вечер!

Необходимая оборона, простыми словами, это та мера самозащиты, которая будет сопоставима по вреду с посягательством и, которая исключает в действиях лица, что защищается, нарушение. Так, это те действия человека, который он совершает при борьбе с преступником, пытаясь предотвратить нападение, устранить угрозу.

Всему есть границы, в том числе, и деяниям во время необходимой обороны.

Согласно части 3 статьи 36 УК, превышением обороны считается умышленное причинение лицу, которое посягает, тяжкого вреда, что явно не соответствует опасности посягательства или обстановке защиты.

Когда определяющим в поведении лица было не предотвращение нападения и защиты, а желание причинить вред потерпевшему (расправиться), такие действия по своим признакам не представляют необходимой обороны, они приобретают противоправный характер и должны расцениваться на общих основаниях (важность мотива обозначена в Постановлении Верховного суда от 19 марта 2020 года в деле №744/1307/18).

Следующим важным правилом при необходимой обороне есть своевременность. Обороняться можно либо когда есть реальная угроза причинения вреда, либо во время такого причинения. Если начать защищаться очень рано или поздно, это не будет считаться необходимой обороной.

Важные правила, которые нужно соблюдать при применении обороны, чтобы не допустить ее превышение:

• соответственность обстановки защиты обстановке нападения;
• своевременность защиты;
• мотив защититься, а не причинить вред.

Часть 5 статьи 36 УК устанавливает, что не является превышением необходимой обороны (независимо от тяжести причиненного вреда нападавшему) действия с применения огнестрельного оружия или любых других средств и способов защиты при:

• нападении вооруженного человека;
• нападении группы людей;
• насильственном вторжении в жилье (только в таком случае необходимо доказать, что вторжение в дом действительно было насильственным).

Что будет, если, например, совершить превышение самообороны с летальным исходом? Какая возможная ответственность при превышении обороны и в каких случаях?

Частью 3 статьи 36 УК установлено, что уголовная ответственность за превышения необходимой обороны возможна только при совершении следующих преступлений:

1) предусмотренное статьей 118 УК (умышленное убийство) - наказание в виде исправительных работ на срок до двух лет или ограничения свободы на срок до трех лет, или лишения свободы на срок до двух лет;

2) предусмотренное статьей 124 УК (умышленное причинение тяжких телесных повреждений) - наказание в виде общественных работ на срок от ста пятидесяти до двухсот сорока часов или исправительных работ на срок до двух лет, или ареста на срок до шести месяцев, или ограничения свободы на срок до двух лет.

Обращаю внимание, что если превышение необходимой обороны совершено в состоянии душевного волнения и это доказано в суде, то человек не несет уголовной ответственности (часть 4 статьи 36 УК).

Вывод:

- если нападающий бьёт ногой в дверь, а Вы открываете ее и убиваете его, то Вас привлекут к уголовной ответственности за превышение необходимой обороны (При любом раскладе);

- если нападающий выбивает дверь и с ножом входит в квартиру, то его убийство в момент нападения и проникновения в квартиру, будет являться необходимой оборонной.

Доброго вечора!

Кримінальний кодекс України:

(сам текст - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text)

Розділ VIIIОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ КРИМІНАЛЬНУ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ

Стаття 36. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Витяг з рішення Верховного суду (Позиція судів з приводу Вашого питання) :

(Сам текст - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Te...)

Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і здоров'я людини, суспільні інтереси чи інтереси держави може викликати в особи, яка захищається, сильне душевне хвилювання. Якщо в такому стані вона не могла оцінювати відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону.

Правомірним слід вважати застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Якщо при необхідній обороні випадково заподіяно шкоду не причетній до нападу особі, відповідальність може настати залежно від наслідків за заподіяння шкоди через необережність. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення

меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лишевідповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а йхарактер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, таобставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил,зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до йоговідбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичнідані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини. Якщо судвизнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, увироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.

Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

ВАЖЛИВО щоб загроза була реальною:

Стаття 37. Уявна оборона

1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Висновок:

- Ваші дії бужуть підпадати під дію ст. 36 або ст. 39 Кримінального Кодексу України. Якщо загрози не було, то Ви можете понести відповдальність заьправопорушення за ст. 37 КК України.

- Також важливою є позиція Верховного суду. Чітко вказані ознаки необхідної оборони та аспекти які на це впливають. Вказано, що "При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання."

У разі виникнення додаткових питань звертайтесь.

З повагою Охременко Артем!

Здравствуйте, Олег!

Необходимая оборона

Статья 27 Конституции Украины гарантирует каждому неотъемлемое право на жизнь, а также право защищаться от противоправных посягательств. Эта гарантия развита и закреплена в статье 36 УК Украины, которая исключает ответственность за вред, причиненный в ходе защиты от общественно опасного посягательства. Уголовная ответственность за превышение пределов необходимой обороны установлена только в случаях, предусмотренных в статьях 118 и 124 УК Украины. Исправительные работы до двух лет, ограничение (до трех лет) или лишение (до двух лет) свободы грозят за умышленное убийство, совершенное при превышении пределов необходимой обороны, а также при превышении мер, необходимых для задержания преступника.

Лишение свободы на срок до двух лет грозит тому, кто, превысив меры необходимой обороны, умышленно причинил тяжкие телесные повреждения нападавшему.

Вместе с тем не является превышением пределов необходимой обороны и не влечет уголовной ответственности применение оружия, других предметов для защиты от вооруженного нападения, а также для предотвращения противоправного насильственного вторжения в жилище независимо от тяжести вреда, причиненного посягающему.

Кроме того, уголовная ответственность не наступает, если из-за сильного душевного волнения, вызванного посягательством на его жизнь или здоровье, человек не смог оценить соответствие причиненного им вреда опасности или обстановке защиты.

Достаточно общая формулировка уголовной статьи возлагает на суд особую миссию — оценивать доказанность состояния необходимой обороны или его отсутствия в делах о лишении жизни. Имело ли место посягательство и были ли действия подсудимого обусловлены защитой от такого посягательства, устанавливает суд, исследуя всю совокупность доказательств.

Судя по обвинительным приговорам, оставленным в силе, обвиняемые как в убийстве по статье 115 УК Украины, так и в нанесении умышленных тяжких телесных повреждениях по статье 121 УК часто ссылаются на необходимую оборону. Суды, повторно исследуя обстоятельства, необходимую оборону не признают, в том числе и ввиду свидетельских показаний о том, что потерпевший не нападал на подсудимого. При этом, даже если драка и была, суд устанавливает, кто спровоцировал конфликт.

К такому выводу пришел Кассационный уголовный суд (КУС) в составе Верховного Суда (ВС), при рассмотрении дела № 748/1226/18.

Постановлением от 12 мая 2020 года оставлен в силе обвинительный приговор об умышленном убийстве, несмотря на заверения осужденного о совершении преступления в состоянии необходимой обороны.

Суд разъяснил, что лицо, причинившее вред, не может ссылаться на состояние необходимой обороны, если само насилие было спровоцировано им же самим, было предсказуемым следствием его же поведения. То есть спровоцированное насилие — драку, в которой участники применяют друг к другу силу в определенной степени, — нельзя считать «посягательством» в значении, указанном в статье 36 УК Украины.

Суд не отрицает, что провокатор окажется в ситуации необходимой обороны, если степень спровоцированного насилия очевидно превысит прогнозируемую, например, если в драке один из участников применит или выразит намерение применить насилие высшей степени, оружие или к его насильственным действиям присоединятся другие. Только в этом случае насилие может превратиться в «посягательство», что дает право на необходимую оборону.

- При таких обстоятельствах, если он не применил нож то в Ваших действиях будет превышение пределов необходимой обороны.

- Может быть квалификация Ваших действий, как необходимая оборона, если он сильнее Вас и был с ножом, причинил Вам телесные повреждения.

Если не будет телесных повреждений у Вас, а у него был нож, но нужно изучать обстоятельства дела, детали и механизм нападения и обороны.

"К слову, сосед (нападавший) ранее не судим, но за месяц он несколько раз совершал нападения в пьяном состоянии на меня, угрожая убить (не избить), было составлено 5 админ протоколов за месяц"?

-Это может повлиять на оценку и квалификацию Ваших действий.

Будут изучаться данные о его личности и о Вашей.

Презумпция невиновности, как и право на самозащиту, закреплены в Конституции Украины. Это означает, что для применения уголовного наказания государство должно доказать совершение преступления. При этом наличие необходимой обороны доказывают именно обвиняемые.

Суд не примет к сведению и, как свидетельствует статистика, не вынесет оправдательный приговор, если просто заявить о состоянии необходимой обороны, когда сторона обвинения инкриминирует даже не ее превышение, а убийство. Ключевым остается вопрос квалификации.

При возможности, лучше сразу же вызывать сотрудников полиции по телефону 102.

Всего доброго, удачи Вам!

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

У Вашому випадку наявні обставини, що дають Право на «необхідну самооборону» гарантується статтею 36 Кримінального кодексу України. Ідеться про те, що нападнику можна завдавати шкоди, необхідної для негайного порятунку свого життя чи життя інших. Але закон наголошує, що водночас не можна перевищувати межі необхідної оборони.

У разі виходу за межі необхідної оборони настає кримінальна відповідальність. Убивство під час перевищення заходів самооборони загрожує виправними роботами на строк до 2 років, обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі до 2 років. Завдавання тяжких тілесних ушкоджень — громадськими роботами до 240 годин, виправними роботами до 2 років, арештом до 6 місяців або обмеженням волі до 2 років.

Щоразу, коли йдеться про перевищення меж необхідної оборони, слідству й судам доводиться досліджувати комплекс обставин. Один із головних моментів — оцінка мотивів. Якщо доводять, що людина не оцінила рівень заподіяної нею шкоди, покарання можуть скасувати. Але є тонка межа до перевищення межі допустимої оборони. Тому суд має дослідити всі обставини та винести,той чи інший вирок у справі,якщо вона буде.

З повагою,

Костянтин Гончаренко