Кредит альфа продан коллекторам, как уладить вопрос?

Антон, приветствую Вас.

Лучше обратиться за юридической помощью, чем идти на непонятные условия кредиторов, которые не подкрепляют свои договоренности и действия документально. Специалисты уже точно знают все законные методы и правильные подходы в любом спорном вопросе, тем более все важные моменты в переговорах с кредитными организациями будут перенесены на бумагу и иметь юридическую силу.

В свою очередь, я предлагаю Вам связать со мной через возможности сайта для дальнейшего решения вашего вопроса

Доброго дня. Потрібно писати звернення до Альфа банку та до колекторської компанії та вимагати договори по переуступці, факторингу з метою встановлення належного кредитора та врегулювання ситуації. Якщо потрібна допомога звертайтеся.

Добрый день!

По Вашему вопросу рекомендую следующее:

Необходимо направить письмо кредитору о возможности предоставить реструктуризацию по оплате кредита в связи с состоянием здоровья и сложной финансовой обстановкой в стране, предоставить копии мед. документов.

1. письмо нужно отправить в бумажном виде в конверте на юридический адрес кредитора ценным письмом с отметкой о вручении курьером и копию направить также в Факторинговую компанию на имя директора ценным письмом с отметкой о вручении. Далее в течении 15 дней Вам обязаны направить официальный ответ на бланке с подписью директора или другого уполномоченного лица факторинговой компании и банка.

2. В письме уточните на каком основании кредитор () продал Ваш долг третьему лицу и не уведомил Вас письменно об этом!( если уведомляли пусть предоставят Вам письмо - уведомление с датой , исходящим номером печатью и подписью руководителя организации кредитора.

3. Также уведомляю Вас о том, что срок исковой давности в Украине составляет - 3 года ст. 257 ГК Украины, то есть , если кредитор с начала 2016 года не обратился в суд с иском о признании Вашего долга проблемным и его взысканию с Вас в порядке исполнительного производства , путем выдачи судебного приказа(исполнительного листа) и исполнительное производство не было открыто против Вас , то все требования и угрозы есть не законными, так как срок исковой давности прошел в суд они не обратились , а все остальное это попросту вымогательство - ст. 189 УК Украины( все их угрозы будут прекрасными доказательствами в суде , сохраняйте записи и все письма от кредитора и его ФК.

Кредитор сначала должен выиграть суд, а потом уже взыскать с Вас долг который они считают проблемным, иначе это просто вымогательство с мошенничеством - уголовно наказуемые деяния!

Таким образом пусть получат судебное решение в котором сказано, что Вы являетесь должником, а уже после с помощью исполнителя проводят взыскание исключительно в правовом поле.

Немного о сроках исковой давности: (перехожу на украинский)

Позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого юридична та фізична особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу (ст. 256 ЦК). Основні правила, що стосуються строків позовної давності, викладено в гл. 19 ЦК (ст. 256–268), яка так і називається «Позовна давність». Крім того, при обчисленні строків давності слід керуватися нормами гл. 18 ЦК. Законодавством передбачено два види строків позовної давності: загальний і спеціальні. Загальний строк – 3 роки (ст. 257 ЦК). Спеціальні строки встановлені різними нормами ЦК. Найбільш часто використовувані на практиці наведемо в таблиці. Спеціальні строки позовної давності Суть вимог Строк давності на вимогу Норма ЦК 1 2 3 Пред'явлення кредитором вимог до поручителя в рамках договорів поруки 6 місяців із дня настання строку виконання основного зобов'язання Ст. 559 1 рік із дня укладання договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлено Вимоги до перевізника, що випливають із договору перевезення вантажів, пошти 1 рік Ст. 925 Стягнення неустойки (штрафу, пені) Ст. 258 Спростування недостовірної інформації, розміщеної в ЗМІ Переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у випадку порушення переважного права купівлі частини в праві спільної пайової власності Ст. 362 Відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням майна, переданого в користування орендарю 1 рік Ст. 786 Відшкодування орендарю витрат на поліпшення орендованого майна Розірвання договору дарування Ст. 728 Недоліки роботи, виконаної за договором побутового підряду, які становлять небезпеку для життя та здоров'я замовника або інших осіб 10 років Ст. 872 Чи мають право сторони договора змінити строк давності, установлений законодавством? Так, мають право, але з дотриманням вимог законодавства. Так, строки позовної давності, установлені ст. 259 ЦК, є мінімальними, тобто учасники договору не можуть їх зменшити, але можуть збільшити. Для цього потрібно включити до договору відповідну умову або укласти окрему угоду про строки давності. Умову про збільшення строку позовної давності можна сформулювати в договорі так: «7.8. Сторони договору дійшли згоди, що строк позовної давності щодо зобов'язань сторін за цим договором становить п'ять років». Важливий нюанс! Умова про збільшення строку позовної давності може бути зафіксована сторонами як у самому договорі, так і в додугоді до нього або шляхом обміну сторонами відповідними документами (наприклад, листами). Але такі документи повинні однозначно свідчити про досягнення сторонами згоди із цього питання (див. роз’яснення ВГСУ в п. 3.3 Постанови від 29.05.13 р. № 10, далі - Постанова № 10). На які вимоги не поширюються строки позовної давності Перелік вимог, на які не поширюються строки позовної давності, наведено в ст. 268 ЦК. До нього, зокрема, включено вимоги: які випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, установлених законом; вкладника до банку (фінустанови) про видачу вкладу; про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків заподіяння такої шкоди внаслідок недоліків товару, який є рухомим майном, у тому числі таким, яке є складовою частиною іншого рухомого або нерухомого майна, включаючи електроенергію; страхувальника (застрахованої особи) до страховика про проведення страхової виплати (страхового відшкодування); центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері державного матеріального резерву, про виконання зобов'язань, що випливають із Закону від 24.01.97 р. № 51/97-ВР; про визнання недійсним правомочності, предметом якої відчуження гуртожитку як об'єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону № 500, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку до статутного капіталу товариства (організації), створеного в процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств. На замітку! Вимоги, на які не поширюються строки давності, можуть установлюватися не тільки ЦК, але й іншими нормативними актами. Наприклад, згідно зі ст. 233 КЗпП строки давності не застосовуються відносно вимог щодо заробітної плати. Обчислення строку позовної давності Початок перебігу строку Перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав (ч. 1 ст. 261 ЦК). Як роз'ясняє ВГСУ (п. 4.2 Постанови № 10), у зобов'язальних правовідносинах, у яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг строку позовної давності починається із дня, що настає за останнім днем, у який відповідне зобов'язання повинне бути виконане. Розглянемо, як правильно застосовувати це правило на прикладі. ПРИКЛАД 1 Договором передбачено, що поставлений товар повинен бути оплачений не пізніше 25.12.18 р. Якщо до цієї дати оплата не буде здійснена, то строк давності відносно такої заборгованості почне обчислюватися з 26.12.18 р. Це загальне правило визначення початку перебігу строку позовної давності, але в нього є винятки. Так, ст. 261 ЦК установлено, що перебіг даного строку починається: за вимогами про визнання недійсного правочину, учиненого під впливом насильства, – із дня припинення насильства; вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину – із дня, коли почалося його виконання; зобов'язаннями, строк виконання яких не визначено або визначено моментом вимоги, – із дня, коли в кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов'язання; регресними зобов'язаннями – із дня виконання основного зобов'язання. Зазначимо також, що винятки можуть бути встановлені й іншими нормами ЦК, а також законодавчими актами. Наприклад, ст. 264 ЦК передбачено, що якщо договором підряду встановлено гарантійний строк і заяву про недоліки товару зроблено в рамках цього гарантійного строку, то перебіг строку позовної давності починається із дня подання такої заяви. Як правильно обчислювати строк позовної давності, якщо у зв'язку з поетапним виконанням робіт у договорі визначено декілька строків оплати? При цьому за кожним етапом виконання робіт строк оплати – 10 календарних днів із моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт. У цьому випадку позовна давність обчислюється окремо за кожним із таких строків (див. роз'яснення ВГСУ в п. 4.2 Постанови № 10). Розглянемо це правило на прикладі. ПРИКЛАД 2 Строк оплати за договором – 10 календарних днів із моменту підписання акта приймання виконаних робіт. Сторони підписали акт приймання за першим етапом 12.01.18 р., за другим – 20.03.18 р., за третім – 17.05.18 р. Якщо оплата замовником робіт не буде здійснена у встановлений договором строк, строки позовної давності почнуть обчислюватися: за першим етапом – із 23.01.18 р.; другим – із 31.03.18 р.; третім – із 28.05.18 р. З якого моменту слід обчислювати строк позовної давності, якщо в договорі строк оплати не встановлено? Якщо в договорі не зазначено конкретний строк виконання зобов'язання, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час (ч. 2 ст. 530 ЦК), а боржник зобов'язаний виконати вимогу в 7-денний строк із дня її пред'явлення. Після закінчення 7 днів і почне обчислюватися строк позовної давності. Зупинення строку При обчисленні строку позовної давності для списання заборгованості слід ураховувати, що в деяких випадках, визначених ст. 263 ЦК, ці строки можуть зупинятися, а саме: якщо пред'явленню позову перешкоджали обставини непереборної сили, наприклад, природні або соціальні явища (повінь, страйки і т. п.); якщо закон передбачає відстрочення виконання зобов'язання (мораторій), наприклад, при порушенні справи про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, що виникли до дня його введення; якщо призупинено (на конкретний час або до прийняття нового акта) дію закону або іншого нормативно-правового акту, яким регулюються відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває в складі Збройних сил України або в інших створених згідно із законом військових формуваннях, які переведені на воєнний стан. Із дня припинення вищезгаданих обставин перебіг строку позовної давності продовжується з урахуванням часу, який минув до його призупинення. ПРИКЛАД 3 Відносно боржника за договором протягом трьох місяців (із 01.04.17 р. по 30.06.17 р. включно) діяли обставини непереборної сили (форс-мажор), засвідчені довідкою Торгово-промислової палати. Строк оплати за договором – не пізніше 31.01.17 р. Три місяці форс-мажору не включаються в розрахунок строку позовної давності. До зупинення строк позовної давності становив два місяці, значить, із трирічного загального строку залишилося 2 роки і 10 місяців, які слід обчислювати починаючи з 01.07.17 р. Таким чином, строк позовної давності за цією заборгованістю закінчується 30.04.20 р. Переривання строку Перелік випадків переривання строку позовної давності наведено і в ст. 264 ЦК. Якщо перебіг строку був перерваний однією з подій, передбачених законодавством, то цей строк починає обчислюватися заново, а час, який минув до моменту його переривання, у новий строк не зараховується. Підставами для переривання строку є такі події: 1. Боржник учинив дії, які свідчать про визнання ним боргу або іншого свого обов'язку. Як роз'яснює ВГСУ (пп. 4.4.1 Постанови № 10), такими діями можуть бути: визнання боржником пред'явленої претензії; зміна договору, з якого випливає, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання боржника відстрочити сплату боргу; підписання боржником (уповноваженою на це посадовою особою боржника) разом із кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, за якою виник спір; письмове звернення боржника до кредитора з гарантією сплати боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або суми санкцій. Важливий момент: якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник учинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини або періодичного платежу, то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу строку позовної давності за іншими (невизнаними) частинами платежу. Слід знати! Визнання боржником боргу після закінчення строку позовної давності не свідчить про його переривання. 2. Кредитор подав до суду позовну заяву з вимогою виплатити частину заборгованості або позов до одного з декількох боржників. ПРИКЛАД 4 За умовами договору постачаня покупець був зобов'язаний оплатити отриманий товар не пізніше 18.06.18 р. Оплата у встановлений строк не була здійснена. 05.12.18 р. між постачальником і покупцем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджена наявність заборгованості покупця перед постачальником за цим договором. Отже, строк позовної давності перервався і з 05.12.18 р. почав перебіг заново. Таким чином, строк позовної давності (3 роки) за розглянутою заборгованістю мине 05.12.21 р. Висновки Правила обчислення строків позовної давності за договірними зобов'язаннями визначено нормами ЦК. Існує загальний строк позовної давності – 3 роки та спеціальні строки, які встановлені відповідними нормами законодавства і можуть бути більше або менше загального строку. При обчисленні строків позовної давності слід ураховувати: умови договору, якими визначено строки виконання зобов'язань, щоб правильно визначити початок перебігу строку позовної давності; те, що при певних обставинах строк позовної давності може призупинятися та перериватися.

Рекомендую проанализировать Вам данную консультацию и описать свои требования к кредитору и фактору - покупателю долга , исключительно заказными письмами на адрес юридический или фактический направить с уведомлением о вручении после 15 -20 дней можете смело подавать в суд исковое заявление о вымогательстве и мошенничестве , и о признании долга недействительным по истечению срока давности, чеки с почты обязательно нужны для суда как подтверждение отправки Вами писем кредитору с предложением реструктуризации даже если кредитор снова проигнорирует их , отправлять лучше новой почтой.

Общение с кредитором ведите строго в письменной форме , что бы были доказательства для суда в будущем! Относительно звонков факторинговой компании , то подайте заявление в полицию о вымогательстве и шантаже - это их успокоит на время.

Если удастся договорится о реструктуризации - в договоре настаивайте, на том, что оплатите строго тело кредита ( требуйте указать эту фразу при оплате если на будет: " оплата тела кредита по договору № ХХХХ от ФИО и все .

Если же срок давности как описано выше истек , то иск в суд о признании долга недействительным по истечению срока давности. Платежи не вносите так как поновится срок исковой давности.

Если ситуация будет критической можно прийти к механизму -Признания физ.лица(Вас) таким, что утратило платежеспособность (банкрут), согласно нового кодекса о банкротстве:

Так же необходимо направить жалобу в НБУ относительно действий кредиторов онлайна на сайте национального банка Украины и почтой заказным письмом с вручением.

Инвалидность не есть причиной отмены финансовых обязательств по кредиту!

Относительно действий представителей банка подайте заявление в полицию и НБУ пусть проводят проверку действий коллекторов.

С уважением,

Константин Гончаренко

щодо переуступлення вимоги за кредитом:

Уступка права вимоги здійснюється на підставі двостороннього правочину (договору), сторонами якого буде первісний кредитор, який передає права, та новий кредитор, якому передаються права. Такий договір зазвичай називається договір про відступлення права вимоги.

Для того щоб підготувати проект та укласти такий договір, первісному кредитору варто розібратися у наступних питаннях: (1) які норми законодавства застосовуються до уступки права вимоги; (2) які істотні умови договору про відступлення права вимоги; та (3) чи встановлені законодавством особливі вимоги до його форми?

Особливості уступки права вимоги викладені у ст. ст. 512 - 519 ЦКУ. Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 р. у справі № 910/7320/17, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу. Частинами 3, 4 ст. 656 ЦКУ передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, якщо новий кредитор передає первісному кредитору грошові кошти за передані права, договір про відступлення права вимоги буде регулюватися як ст. ст. 512 - 519 ЦКУ, так і відповідними положеннями про договір купівлі-продажу.

Логічно припустити, що якщо первісний кредитор передає свої права новому кредитору безоплатно, то сторони повинні керуватися відповідними положеннями про договір дарування.

Зрозумівши, якими нормами законодавства слід керуватися, кредитор повинен з'ясувати істотні умови договору про відступлення права вимоги.

ЦКУ не встановлює окремого переліку істотних умов для цього виду договору. Тому кредитору необхідно керуватися загальними положеннями цивільного та господарського законодавства щодо істотних умов договору, а також тим спеціальним правовим регулюванням, яке буде застосовуватись до конкретного договору відступлення права вимоги (що залежить, як описано вище, від умов оплати за права).

Слід нагадати, що відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦКУ, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Крім того, якщо обома сторонами договору є суб'єкти господарювання, такий договір буде вважатися господарським, а згідно з ч. 3 ст. 180 ГКУ, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Слід звернути увагу на умову про предмет. Предметом договору про відступлення права вимоги є певний обсяг прав первісного кредитора, які передаються новому кредитору (іншими словами, зміст права вимоги). У зв'язку з цим, описуючи предмет, кредитору варто вказати (і) зобов'язання, право вимоги за яким відступається (тобто назва та реквізити відповідного договору); та (іі) обсяг та зміст прав, які передаються новому кредитору.

Зважаючи на положення ст. ст. 512 - 519 ЦКУ, на практиці сторони часто включають до договору про відступлення права вимоги також наступні умови:

(1) порядок, строки і сторона, відповідальна за письмове повідомлення боржника про відступлення права вимоги.

За загальним правилом, кредитор (первісний або новий в залежності від досягнутої домовленості) повинен повідомити боржника про таку заміну, інакше новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а саме: (а) виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові буде вважатися належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦКУ); та (б) боржник матиме право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ч. 2 ст. 518 ЦКУ).

Повідомлення боржника про заміну кредитора слід відрізняти від згоди боржника на таку заміну. Як правило, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак коли така згода вимагається, кредитор повинен її отримати. Найчастіше це здійснюється шляхом оформлення тристороннього договору, де крім первісного та нового кредитора стороною також буде виступати боржник.

У цьому контексті варто звернути увагу на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 р. у справі № 910/14716/17, відповідно до якої законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦКУ договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦКУ. Неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні […] не має наслідком недійсність правочину про заміну кредитора, однак тягне за собою ризик настання для нового кредитора несприятливих наслідків, зокрема визначених ч. 2 ст. 516 ЦКУ та ч. 2 ст. 518 ЦКУ;

(2) перелік, строки і порядок передачі новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення.

Зазвичай первісний кредитор передає новому кредитору наступні документи: відповідний договір, специфікації, акти приймання-передачі робіт або послуг, товаророзпорядчі документи, рахунки тощо;

(3) порядок та строки надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За загальним правилом, що викладене у ч. 2 ст. 517 ЦКУ, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання таких доказів.

Щодо цього питання варто відзначити правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 р. у справі № 910/10963/19, відповідно до якої доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов'язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором. Ні положення ст. 512 ЦКУ, ні положення ст. 517 цього ж Кодексу не пов'язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов'язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов'язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів.

Підготувавши проект договору про відступлення права вимоги з урахуванням вищезазначеного, кредитору залишається тільки перевірити вимоги до форми такого договору.

ЦКУ, у ст. 513, встановлює наступні правила щодо форми договору про відступлення права вимоги, а саме:

(1) договір про відступлення права вимоги вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові;

(2) договір про відступлення права вимоги у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Визначивши особливості форми основного договору, права за яким передаються, кредитор може приступати до підписання та оформлення договору про відступлення права вимоги з урахуванням вказаних вимог.

С уважением,

Константин Гончаренко

щодо нових правил роботи компаній по стягненню заборгованості та єтичних норм роботи:

З 14 липня 2021 року в повній мірі введено в дію Закон України від 19 березня 2021 року № 1349-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту споживачів при врегулюванні простроченої заборгованості» (далі – Закон), з ухваленням якого вперше з’явилося чітке законодавче регулювання роботи колекторських компаній.

Заборона працювати поза реєстром колекторських компаній

Колекторська компанія – юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового кредитора (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості.

Увага! Обов’язковою умовою здійснення колекторської діяльності є включення до реєстру колекторських компаній (далі – Реєстр), який ведеться Національним банком України.

З дня введення в дію Закону колекторські компанії зобов’язані протягом місяця (тобто до 14 серпня 2021 року) подати до Національного банку України відомості для включення до Реєстру, інакше з 14 жовтня 2021 року банк або фінансова установа (кредитодавці) змушені будуть розірвати з такою колекторською компанією раніше укладені договори. Відповідно до вимог Закону Національний банк України має забезпечити вільний цілодобовий безоплатний доступ до інформації з Реєстру.

Способи взаємодії зі споживачем

Національний банк України здійснюватиме нагляд за додержанням колекторами законодавства щодо захисту прав споживачів фінансових послуг, встановлюватиме додаткові вимоги до взаємодії зі споживачами, розглядатиме звернення громадян, захищатиме їхні права у разі порушень.

Так, наприклад, взаємодія кредитодавця/колекторської компанії зі споживачем при врегулюванні простроченої заборгованості може відбуватись виключно шляхом:

oбезпосередньої взаємодії (телефонні та відеопереговори; особисті зустрічі з 9 до 19 години за умови наявності попередньої згоди особи, з якою здійснюється взаємодія, про таку зустріч, отриманої під час телефонної розмови);

oнадсилання текстових, голосових та інших повідомлень через засоби телекомунікації;

oнадсилання поштових відправлень за місцем проживання або перебування або за місцем роботи фізичної особи із позначкою «Вручити особисто».

Під час першого контакту зі споживачем колектор зобов’язаний повідомити власне ім’я, назву компанії, яку представляє, контакти для зв’язку, правову підставу взаємодії, розмір боргу та неустойки за прострочення.

Встановлюються правила етичної поведінки колекторів

Закон встановлює виключний перелік способів дозволеної взаємодії колектора зі споживачем фінансових послуг.

Зокрема, колекторським компаніям забороняється:

oздійснювати дії, що посягають на особисту гідність, права, свободи та власність споживача, його близьких осіб, використовувати погрози, шантаж, вчиняти інші незаконні дії стосовно зазначених осіб;

oвводити споживача та його близьких осіб в оману, у тому числі відносно: розміру, характеру та підстав виникнення простроченої заборгованості, а також наслідків, які настануть для споживача та таких осіб у випадку невиконання умов договору; передачі питання про погашення простроченої заборгованості на розгляд суду, можливості застосування до боржника заходів адміністративного і кримінального переслідування тощо;

oз власної ініціативи взаємодіяти зі споживачем, його близькими особами більше двох разів на добу (крім випадків додаткової взаємодії за їхньою власною ініціативою) та у період з 20 до 9 години, а також у вихідні, святкові і неробочі дні;

oприховувати інформацію про номер контактного телефону, з якого здійснюється дзвінок або надсилається повідомлення споживачу чи іншим особам;

oвикористовувати функцію автоматичного додзвону до споживача протягом більше ніж 30 хвилин на добу;

oвикористовувати на конвертах або повідомленнях, що направляються споживачу чи іншим особам, зображення, які можуть містити погрозу або використовувати написи «виконавчій документ», «рішення про стягнення», «повідомлення про виселення» тощо, а також використовувати найменування органів державної влади та осіб, які здійснюють повноваження в сфері примусового виконання рішень (державні виконавці, приватні виконавці тощо);

oбудь-яким чином повідомляти третіх осіб – осіб, які не є сторонами договору про заборгованість споживача або здійснювати взаємодію з третіми особами;

oвимагати від близьких осіб чи роботодавця споживача прийняти на себе зобов’язання стосовно простроченої заборгованості;

oвчиняти дії, що завдають шкоду репутації, у тому числі діловій репутації, споживача, його близьких осіб;

oвимагати погашення заборгованості у інший спосіб, ніж це передбачено законом або договором тощо.

Крім того, колекторській компанії заборонено обробляти персональні дані третіх осіб, які не надали згоду на їх обробку, у тому числі близьких осіб споживача (боржника), а також наступні персональні дані споживача та інших осіб:

oщодо графіку його роботи;

oщодо місця та часу відпочинку;

oщодо поїздок в межах та за межі України;

oщодо місця та часу зустрічі з рідними, друзями та іншими особами;

oщодо інформації, розміщеної в соціальних мережах тощо.

Нагляд та контроль за діяльністю колекторських компаній при врегулюванні простроченої заборгованості

Банки та фінансові компанії зобов’язані до підписання договору зі споживачем інформувати його про можливі наслідки невиконання зобов’язань, зокрема, повідомити про право залучати колектора. Ця інформація повинна бути передбачена у договорі про споживчий кредит та у паспорті споживчого кредиту.

Кредитодавець буде зобов’язаний:

oповідомляти споживачів про відступлення права вимоги за кредитом упродовж 10 робочих днів;

oпублікувати інформацію про колекторську компанію на своєму вебсайті та в місцях надання послуг;

oконтролювати залучених колекторів та дотримання ними вимог до етичної поведінки;

oповинен розірвати договір з колектором та повідомити про це Національний банк України, якщо колектор щонайменше двічі упродовж року порушив вимоги етичної поведінки.

Норми, які стосуються вимог до етичної поведінки колекторів, запрацювали відразу з набранням чинності Законом.

Відповідальність за порушення вимог щодо етичної поведінки

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, Національний банк України має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

oписьмове застереження кредитодавцю або колекторській компанії з вимогою про усунення виявленого порушення або вжиття заходів щодо недопущення такого порушення у подальшій діяльності;

oнакладення штрафу;

oтимчасова заборона колекторській компанії здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;

oвиключення відомостей про колекторську компанію з Реєстру;

oтимчасове зупинення або анулювання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

С уважением,

Константин Гончаренко

Добрый день Антон! По закону новый кредитор обязан Вас письменно уведомить, а не через вайбер о том что произошла смена кредитора по кредитному обязательству. При этом Вы имеете право потребовать тому подтверждение, например договор о переходе прав. Иначе Вы имеете право не выполнять свои обязательства перед коллекторами вообще. Это их риски если они не выполняют требования закона. Если будут настойчиво наявязываться можно жаловатся в Нацбанк и просить их произвести проверку соблюдения правил. Если начнут запугивать записывайте разговор на телефон, делайте скриншоты переписки и т.д. и приобщайте к заявлению в полицию. Также Вам следует проверить в реестре исполнительных производств https://asvpweb.minjust.gov.ua/ какие долги за Вами числяться, кто их взыскивает. Если их нет, то банк скорее всего не обращался в суд, возможно прошли сроки исковой давности и задолженность вообще через суд не взыскать (например для взыскания пени 1 год установлен). Часто банки предлагают рассрочку как раз в тех случаях когда прошли сроки исковой давности. Не призываю Вас не платить долги, но у кредитора равно как и у должника тоже есть обязанности.

Додатково до вищевказаного додам, що згідно ст. 517 Цивільного кодексу України, Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Доказом має бути не просто копія договору відступлення права вимоги, а і додаток, в якому зазначено, що Ваш борг переданий по цьому договору. Ну і така копія повинна бути надіслана поштою, а не по вайберу чи електронною поштою.

Крім того необхідно визначитись зі строком позовної давності, який починається з дати, коли Ви повинні були погасити кредит. Відповідно, якщо пройшло 3 роки, то стягнути з Вас не зможуть.

І забігаючи наперед, якщо будуть лякати передати борг у виконавчу службу, не ведіться. Виконавча служба стягує тільки на підставі рішення суду. Ще є виконавчий напис нотаріуса, але також існує термін 3 роки для звернення до нотаріуса і вимога щодо нотаріально-посвідченого кредитного договору, якого у Вашому випадку не існує.

Рекомендую на вайбер не відповідати, а у випадку телефонної розмови вимагати надіслати підтверджуючі документи. І ні в якому разі по телефону не підтверджуйте, що ви погоджуєте борг!!! Це дуже важливо! Кажіть, що ознайомитесь с документами та приймете рішення, але прямої згоди не надавайте!