Поділ в межах натури

Поділ в межах натури

Добрий день. Таке питання, будинок на 2 господарі другим господарем є колишній цивільний чоловік, він свою частину подарував своєму синові, той у свою чергу подав до суду на поділ майна в межах натури і хоче всі житлові кімнати мені, залишаються вбиральні та сходові прольоти. Суд призначений на 16 число цього місяця (про поділ нічого не знала) грошей на адвоката немає, як я можу правильно скласти документ до суду, щоб не допустити такого розділу. Спасибі.

Хххххххххххх

Если эксперт говорит о возможности разделить дом в натуре, то скорее всего суд примет такое решение.

Право совладельца должно быть учтено.

Вам необходимо отстаивать свое право на то, что Вы должны оплатить не более 50% стоимости раздела дома в натуре и определить срок за который Вы эту сумму выплатите.

От раздела Вы не уйдете.

Добрий вечір, Ольга!

Вам треба подати Відзив на дану позовну заяву.

Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмовий відзив на позов, в якому викласти свою позицію щодо заперечення проти позовних вимог із зазначенням доказів, що підтверджують його незгоду з позовними вимогами.Відзив на позов - найбільш поширений тактичний прийом захисту. Заперечуючи проти позову, відповідач не лише захищається, але й створює умови для якісної роботи суду, допомагає встановити характер спірних правовідносин, закон, який їх регулює, факти, які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь у справі. Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позову, відповідач дасть змогу судді попередньо і всебічно зорієнтуватися в характері спору, який буде предметом судового розгляду.

Вимоги щодо змісту, форми та порядку подання відзиву на позов визначені в ст. 178 ЦПК України.

Відзив подається в письмовій формі за підписом відповідача або його представника. Якщо відзив підписується представником, то до нього додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

1) найменування (ім’я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

До відзиву додаються:

• докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
• документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У Відзиві рекомендую зазначити:

1) Позовна заява є суперечливою, так як у назві зазначено про поділ житлового будинку, а у резолютивній частині про виділ, що насправді є різними між собою речами, окрім того позивач ще ставить питання про визнання права власності на виділене майно, що знаходить своє відображення у постанові Верховного Суду:

Відповідну постанову у справі № 310/7011/17 ВС ухвалив 28.07.2021.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує:

• множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);

• єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

У справі, що переглядається, особа пред'явила позовні вимоги саме про виділ належної їй частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння за правилами статті 364 ЦК України. Позовних вимог про поділ домоволодіння в натурі між сторонами в порядку статті 367 ЦК України особа не заявляла.

2)Позовна заява поркокж Ваше право на проживання у житловому будинку:

Правова регламентація житлових правовідносин здійснюється Конституцією України, Житловим кодексом Української РСР, Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та іншими нормативно-правовими актами України з житлових питань.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право користування житловим приміщенням охоплюється статтею 47 Конституції України та статтею 379 ЦК України та визнає право особи використовувати житлове приміщення для проживання та забезпечення її потреб.

Згідно статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлено в законі. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Місцем проживання особи визнається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

За вимог статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, у тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а тому позбавлення цього права, в тому числі шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, можливо лише на підставі закону, мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання.

Відповідно до ч.4 ст.9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010 року.

У п.36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).

Таким чином, у справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

При вирішення цього спору суд також ураховує, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2003 року, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

У свою чергу, Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Згідно роз'яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 р. № 2, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а вразі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи наведені приписи статей 71, 72 Житлового кодексу України, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, саме підстави щодо поважності причин не проживання для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, підлягають доказуванню учасниками спору та дослідженню судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети».

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відносно доказів, які можуть бути прийняті судом на підтвердження факту не проживання особи за місцем мешкання протягом певного часу, слід виходити з загальних положень глави 5 ЦПК України.

Згідно з пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Всього доброго!

Доброго вечора, Ольго!

Потрібно готувати відзив (заперечення на позовну заяву). По-перше, звернути увагу суду, що позивач просить виділити йому 79,9 кв.м. житлової площі, а Вам лише 58,1 кв.м. Звичайно такий поділ не є правомірним. Так, відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Правовстановлюючими документами чітко визначено, що кожному з Вас належить 1/2 житлового будинку. Тому потрібно заперечуватии проти такого поділу, так як для рівноцінного поділу необхідно обом виділяти по 69 кв.м. житлової площі.

По-друге, можна заявити про необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через кнопку "Звернутися" біля фото.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

якщо провадження відкриється то вам направлять ухвалу зі всіма матеріалами та у зазначений в ухвалі строк не більше 14 -ти днів потрібно буде готувати відзив на позов та направити офіційно поштою на адресу суду з врученням.

заперечення проти позову.Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмовий відзив на позов, в якому викласти свою позицію щодо заперечення проти позовних вимог із зазначенням доказів, що підтверджують його незгоду з позовними вимогами.

Вимоги щодо змісту, форми та порядку подання відзиву на позов визначені в ст. 178 ЦПК України.

Відзив подається в письмовій формі за підписом відповідача або його представника. Якщо відзив підписується представником, то до нього додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відзив повинен містити:

1) найменування (ім’я) позивача і номер справи;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

Додатки до відзиву

До відзиву додаються:

докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Строки надання відзиву

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.Як бути у випадках, коли відповідач не отримує вчасно ухвалу про відкриття провадження по різним причинам, або, отримавши її та не маючи правових знань - не має змоги написати відзив і починаючи пошук правової допомоги втрачає час на написання відзиву, що встановлений судом? В таких випадках строк на написання відзиву можна спробувати поновити. Особливо такі ситуації виникають часто при зверненні до центрів правової допомоги, коли відповідачу спочатку потрібно зібрати необхідні документи для отримання вторинної правової допомоги, а місцевому центру, відповідно до законодавства, необхідний час для перевірки таких документів, прийняття рішення про надання вторинної правової допомоги і призначення адвоката/працівника для надання такої вторинної правової допомоги, якому ще й потрібен час для складання відзиву. Отже, якщо у встановлений строк надати відзив із усіма доказами є неможливим, тоді обов’язково має бути подано клопотання із проханням продовжити встановлений судом строк для подання відзиву та із зазначенням причин неможливості вкластися у встановлені строки. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами

Відповідь на відзив

У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.До відповіді на відзив, відповідно до ст. 179 ЦПК України, застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п’ятою статті 178 ЦПК України.Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Заперечення

У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.Заперечення підписується відповідачем або його представником.До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п’ятою статті 178 ЦПК України.Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Наразі потрібно всіма силами та засобами врегулювати питання відкликання позивачем свого позову.

Вам необхідно звернутися до центру безоплатної вторинної правової допомоги ,Вам призначать державного адвоката у регіоні безкоштовно.

Слов’янське бюро правової допомоги – м. Слов’янськ, вул. Університетська, 47, тел.: (066) 368-00-63

З повагою,

Костянтин Гончаренко

На підставі якого правочину (договору) виникла Ваша з попереднім власником (до дарування сину) спільна часткова власність будинку? У додатках до позовної заяви значаться лише документи про реєстрацію цих часток, при чому ідеальних (по 1/2) - згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.112013р. Поясніть.

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page#T...):

"Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі

1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу."

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним...".

Конституція України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

"Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності...

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним...".

Доброго дня, Ольго! В залежності від питання про належність чи неналежність спільної часткової власності на будинок (про що я звернув увагу) Ви маєте шанс виграти судову справу та повернути статус кво. Ніяким чином не напрошуюсь на "підряд" (тим більше, обмаль часу для захисту) - було б гріх не застосувати ймовірні порушення. Якщо цікавить, при зверненні вкажіть свою e-mail адресу.

Доброго дня! Вам необхідно написати відзив на позовну заяву.( заперечення) в якому викласти свою позицію. Наполягати на рівноправному поділі житлової площі та допоміжнмх приміщень, зменшити Вашу частку з визначенням суму компенсації суд має право щише за наявносиі Вашої згоди, на зменшення Вашої частки та отримання компенсації. ВдалогоВам вирішення свого питання. У разі якшо не можете найняти захисника зверніться за безоплатною правовою допомогою, або маєте право самі представляти свої інтереси та захищати права.

Доброго дня, Ольго,

я можливо єдиний хто хоча б проглянув доданий вами позов.

Тому, я звернув увагу, що ви зареєстровані в селищі Мирне, а тому маєте право на отримання правової допомоги у цивільній справі на підставі п.2-3 ч.1 статті 14 Закону про БВПД

Спочатку телефонуйте сюди https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/regionalnyj-ts... і попросіть надати вам телефони центру звідки призначають адвокатів для ведення цивільних справ. Потім підете до цього вказаного офісу і вкажете на підставі призначення адвоката і розкажете про свою справу.

Тому що адвокат вам і справді потрібен. Ви не складете відзив на необхідному рівні!

Так, до матеріалів долучено висновок експерта. Плюс для них (мінус для вас) у тому, що саме такий документ потрібний для поділу. Але цікаво те, що такого експерта не має в реєстрі атестованих експертів.

По-друге, експерт вказує у висновку, красиві картинку спільного поділу будинку (не знаю чи в реалі так у вас і є, ваші слова про передачу вам коридорів і туалетів замість житлових кімнат свідчать про протилежне), які цілком можуть задовольнити суддю. Водночас, експерт пише що для поділу необхідно влаштувати окремі входи в будинок, підвал та мансарду. Те, що позивач не ставить питання про покладення витрат на таке влаштування на когось конкретного, свідчить, що в позові потрібно відмовити. Логіка в тому, що зараз ви користуєтесь всім приміщення і входи влаштовувати не потрібно, а за рішенням про яке просить позивач, на вас буде покладено обовʼязок щось влаштовувати за свій кошт!

Там багато і інших аспектів, тому шукайте гроші або звертайтесь до адвоката з БВПД!

Інформаційно доводжу до вашого відома, що вартість правової допомоги яку ви сплатите адвокату, у випадку відмови у позові буде стягнута з позивача на вашу користь.

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Погоджуюсь з колегами Ви отримали позовну заяву, та маєте право подати відзив.

Вам самостійно буде складно скласти відзив та зважайте що в ньому має бути викласти повні причини чому поділ в натурі не можливий та зазначені технічні характеристики та долучені фото об'єктів та вказувати аргументувати про неподільність нерухомості акцентувати про нереальність технічної експертизи вказувати на технічні аспекти та апелювати до наявної у вас технічних паспортів.

Дійсно вам необхідно залучитись допомогою юриста та технічних працівників. Щодо вашого становища до зверніться до бюро безоплатної допомоги, юридичних клінік, або до представників де погодьте умови співпраці, виробити стратегію захисту та поведінку під час судових засідань, зазначу вам також не зайвим буде звернутися до інженера, оцінщика з БТІ які допоможуть апелювати до технічних аспектів, також не зайвим буде самостійно переглянути поданий експертний висновок та на фактичних умовах переглянути тенічні характеристики.

Успіхів.

Добрий день. Таке питання, будинок на 2 господарі другим господарем є колишній цивільний чоловік, він свою частину подарував своєму синові, той у свою чергу подав до суду на поділ майна в межах натури і хоче всі житлові кімнати мені, залишаються вбиральні та сходові прольоти. Суд призначений на 16 число цього місяця (про поділ нічого не знала) грошей на адвоката немає, як я можу правильно скласти документ до суду, щоб не допустити такого розділу. Спасибі.

вам нужно нанимать адвоката

самостоятельно составить отзыв вам будет проблематично