Токсичное влияние отца девушки и как при этом действовать?

Добрый день!

1) Может ли отец вернуть уже совершеннолетнюю дочь через правоохранительные органы против ее воли? - Нет

2) Может ли на эту ситуацию как то повлиять ее вышеуказанные диагнозы а так же заведённая на нее карточка в ПНД (она не знает что там за диагноз указан)? - Может, но для этого суд должен вынести решение о её недееспособности согласно гражданского законодательства Украины. Это относительно сложная процедура.

3) В случае если отец подкупит полицию/санитаров что в такой ситуации делать? - Насчет "подкупа" полиции - маловероятно, что у него получится, а насчет "подкупа" санитаров - на все незаконные действия заявлять в правоохранительные органы.

4) Может ли отец учитывая все вышеперечисленное, если мы вступим в брак, хоть как то на нас повлиять, если дочь не хочет жить с ним? - Нет. Ваша девушка совершеннолетний человек и может самостоятельно принимать такие решения.

5)В случае ее похищения отцом против ее воли что мы можем предпринять в данной ситуации? - на все незаконные действия заявлять в правоохранительные органы.

6)В случае нашего переезда, если отец будет всячески нас преследовать/угрожать, можно ли его привести к какой то ответственности если есть с ним видео-/аудиозаписи? - можно, но для привлечения к ответственности нужно правильно квалифицировать такие действия

Добрый день!

1. Пока отец В судебном порядке не установит опеку над дочерью (должна быть установлена инвалидность из-за психического растройства) никаких ограничений на ее образ жизни и на место проживания он предпринимать не имеет права.

В соответствии с ч. 2 ст. 29 ЦК Украины человек имеет право самостоятельно выбирать место проживания с 14 летнего возраста.

2.

Нормативно-правовым актом, который регулирует противодействие насилию в семье является Закон Украины «О предотвращении и противодействии домашнему насилию». На законодательном уровне определяется, что насилие в семье – это любые умышленные действия физического, сексуального, психологического или экономического направления одного члена семьи по отношению к другому члену семьи, если эти действия нарушают конституционные права и свободы члена семьи как человека и гражданина и наносят ему моральный вред, вред его физическому или психическому здоровью. По итогу можно выделить четыре формы насилия, а именно:

Физическое насилие в семье - умышленное нанесение одним членом семьи другому члену семьи побоев, телесных повреждений, что может привести или привело к смерти пострадавшего, нарушения физического или психического здоровья, нанесение вреда его чести и достоинства;

Сексуальное насилие в семье - противоправное посягательство одного члена семьи на половую неприкосновенность другого члена семьи, а также действия сексуального характера по отношению к ребенку, который является членом этой семьи;

Психологическое насилие в семье - насилие, связанное с действием одного члена семьи на психику другого члена семьи путем словесных оскорблений или угроз, преследования, запугивания, которыми преднамеренно вызывается эмоциональная неуверенность, неспособность защитить себя и

может наноситься или наносится вред психическому здоровью;

Экономическое насилие в семье - умышленное лишение одним членом семьи другого члена семьи жилья, еды, одежды и другого имущества или средств, на которые потерпевший имеет предусмотренное законом право, что может привести к его смерти, вызвать нарушение физического или психического здоровья.

Согласно с законодательством Украины, предусмотрены, такие специальные средства: срочное запрещающее предписание относительно обидчика; ограничительное предписание относительно обидчика; постановка на профилактический учет обидчика и проведения с ним профилактической работы; направление обидчика на прохождение программы для обидчиков. Давайте разберемся с каждым отдельным способом по противодействию.

Срочное запрещающее предписание выносится обидчику уполномоченными подразделениями Национальной полиции в случае угрозы жизни и здоровью пострадавшего человека с целью немедленного прекращения домашнего насилия, недопущение его продолжение или повторного совершения. Срочное запрещающее предписание включает в себя

• обязательства покинуть место жительства (пребывания) пострадавшего лица;
• запрет на вход и пребывание в месте жительства (нахождения) пострадавшего лица;
• запрет в любой способ контактировать с пострадавшей лицом.

Важно подметить, что при вынесении срочного запретного предписания приоритет всегда отдается безопасности жизни и здоровья пострадавшего лица. Указанное требование даже распространяется на место совместного проживания пострадавшего лица и обидчика, невзирая на их имущественные права на жилье.

Представители органов Нацполиции, учитывая, сложившуюся ситуацию, могут применить меры принуждения по выселению обидчика, если он в добровольном порядке не выполняет предписания запрета.

Что касается ограничительного предписания относительно обидчика, то такое предписание выносится по решению суда за заявлением пострадавшего лица или же его законного представителя. Ограничительным предписанием определяются такие виды ограничений прав или положения обязанностей на обидчика, а именно:

• запрет на пребывание в месте общего проживания с жертвой;
• ограничение общения с пострадавшим ребенком;
• запрет приближаться к месту работы, учебы, проживания и тд. жертвы;
• запрет лично и через третьих лиц разыскивать пострадавшего, преследовать его;
• запрет вести переписку, телефонные переговоры, как-либо контактировать с жертвой.

Интересно также в разрезе этого вопроса, обратить внимание на судебную практику. Так, в деле № 133/1848/20, в котором суд обратил внимание, что доказанность совершение домашнего насилия должна иметь обоснованый характер, и совсем не обязательно доказывать вину наличием уже обвинительного приговора. Суд посчитал достаточным наличие самого уголовного производства по факту совершения домашнего насилия, и учел обоснованные риски для потерпевшей, в связи с чем принял решение о выдаче ограничительного предписания с запретом приближаться к потерпевшей ближе чем на 300 м., а также вести переписки, телефонные разговоры.

Чтобы оградить себя от домашнего насилия первым делом написать заявление в органы полиции, или же вызвать полицейских для документации факта о домашнем насилие.

Статьи о домашнем насилии - нововведенной статьей является ст. 126-1 УК Украины. Статья, которая определяет домашнее насилие, - как умышленное, систематическое совершение физического, психологического или экономического насилия в отношении супругов или бывших супругов или другого лица, с которой виновный находится (находился) в семейных или близких отношениях, что приводит к физическим или психологическим страданиям, расстройств здоровья, утраты трудоспособности, эмоциональной зависимости или ухудшение качества жизни потерпевшего. То есть, для того чтобы привлечь к ответственности за домашнее насилие, нужно доказать факт одного из видов насилия, такие доказательства можно получить путем допроса соседей, знакомых, родственников; а также причиненный вред в виде психологического страдания, расстройства здоровья и тд., что может быть доказано путем проведения экспертизы. Какое же наказание за домашнее насилие? В уголовном кодексе, предусмотрено в альтернативе несколько видов наказания, от общественных работ до лишения свободы на срок до 2-х лет.

Президент Украины Владимир Зеленский подписал Закон «О внесении изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях относительно усиления ответственности за совершение домашнего насилия и насилия по признаку пола» № 1604-ІХ, принятый Верховной Радой 1 июля 2021 года.

Упомянутые правонарушения караются наложением штрафа от 10 до 20 необлагаемых минимумов доходов граждан или общественными работами на срок от 30 до 40 часов, или административным арестом на срок до 10 суток.

За повторные правонарушения, совершенные в течение года, предусмотрен штраф от 20 до 40 необлагаемых минимумов доходов граждан или общественные работы на срок от 40 до 60 часов, или админарест на срок до 15 суток.

Доброго дня, Руслане! На Ваше питання, повідомляю, що починате треба з того, що Ваша дівчина повністтю повнолітня і є дієздатною особою - та має здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Вона має всі права незалежно від волі та бажання батьків (у тому числі на вибір місця проживання, способу життя і т.і).

Виходячи з цього вона має право знайомитись зі всіма медичними документами відносно себе, щоб там не було написано, знати діагноз, та розпоряджатись своїм здоровям на свій розсуд. Батько не має ніякого відношення до її медичних документів.

Зі свого досвіду, рекомендую піти разом із нею до лікарні, ознайомитись з медичними документами. Будете знати що робити та чого треба боятись. Ніякої згоди батька НЕ потрібно. Всі питання відпадуть.

Будуть питання, звертайтесь, контакти в профілі. Щасти Вам!

Рекомендую девушке организовать психотерапевтическое (не психоневрологическое) лечение - как правило, это специализированные лечебные учреждения дневного стационара. В частности, смотрите в Киеве Центр практической психологии и психиатрии (https://www.vitasana.kiev.ua/?gclid=Cj0KCQiAxc6PBh...) или другие в поисковой строке.

Доброго дня!

Якщо дівчину не визнано судом недієздатною та не встановлена опіка над нею , вона є цілком дієздатною та правоздатною особою , котра може приймати особисті рішення , що не залежать від волі інших , доки судом не встановлено інше на підставі медичних висновків.

Також є ознаки домашнього насильства психологічного різновиду , що підтверджено медичним шляхом. Особа має право звернутися до поліції , щодо вжиття заходів до кривдника. Поки дівчину судом не визнано недієздатною вона вважається здоровою особою та не можете бути піддані примусовим заходам медичного характеру. Всі угоди та правочини дарування , продажу чи інші вчинені у стані хвороби під тиском , коли особа не розуміє своїх дій під дією лікарських речовин чи таблеток є незаконними і можуть бути оскаржені у суді Вами чи представником зібравши необхідні докази.Батько вчиняє кримінальні правопорушення та може бути притягнений до відповідальності поліцією чи судом за вашими заявами. Закон України "Про психіатричну допомогу" Стаття 3. Презумпція психічного здоров’я Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Стаття 11. Психіатричний огляд Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення. У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.

Щодо домашнього насильства:

Відповідно до статті 26 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” - тобто фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь.

Також суди при розгляді таких заяв вирішують питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також про забезпечення недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Тобто, в кожному окремому випадку суди надають оцінку письмовим доказам та враховують фактичні обставини справи, такі як:

– порушення прав дитини;

– характер і форми домашнього насильства;

– вразливість (діти є вразливою категорією осіб);

– наявність стресу, болю, страждання;

– перебування дитини в залежному стані від дорослого;

– стан здоров’я (і причинний зв’язок між діями і наслідками у вигляді погіршення стану здоров’я, якщо він мав місце);

– причинно-наслідковий зв’язок між діями та наслідками;

– чи зверталась особа, яка подає заяву про застосування припису, до правоохоронних органів раніше, які результати розгляду її звернення;

– чи притягувався кривдник до відповідальності;

– чи є вірогідність того, що дії, які стали причиною звернення з заявою, повторяться;

– чи є потреба у застосуванні тимчасових обмежувальних заходів (їх кількість та строки).

Таким чином, при поданні заяви про видачу обмежувального припису потрібно довести випадки домашнього насильства відносно дитини, а також наявність ризиків настання насильства у майбутньому.

Основною причиною відмов у задоволенні заяв про видачу обмежувальних приписів є відсутність доказів щодо:

• фактів вчинення домашнього насильства,
• їх вчинення саме кривдником, щодо якого подано заяву;
• існування вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Тому потрібно звернути увагу на доведення належними та допустимими доказами перед судом обставин, на які маєте намір посилатися у заяві, якими може стати:

• інформація про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, копії заяви до поліції (тобто фіксування проявів насильства відносно дитини шляхом виклику поліції або подачі заяви до поліції)
• матеріали, якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи кривдника (буде свідчити про періодичність та системність вчинення ним насильства);
• фото- та відео- докази;
• письмові показання свідків насильства (під час розгляду справи можна заявити клопотання про допит свідків у судовому засіданні);
• фіксування тілесних ушкоджень, в т.ч. висновками експертів, будь-якими медичними документами.

У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування (наприклад, від правоохоронних органів).

При цьому, форма заяви про видачу обмежувального припису має відповідати нормам статей 350-1 - 350-4 Цивільного процесуального кодексу України:

1. заява подається до суду за місцем проживання (перебування) постраждалої дитини;
2. заява подається батьками / законними представниками / родичами дитини / органом опіки та піклування;
3. заінтересованими особами зазначаються особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису;
4. у заяві зазначаються наступні відомості:

• найменування суду, до якого подається заява;
• прізвище, ім’я та по батькові особи, яка подає заяву із зазначенням її статусу (батько / мати / законний представник / родич дитини / орган опіки та піклування), та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти;
• прізвище, ім’я та по батькові дитини, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;
• обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують або клопотання про їх витребування.

При заяві до поліції повідомте , що необхідно прибути саме підрозділу ПОЛІНА для реагування на кривдника.

Якщо особа перебуває на обліку у психіатра:

В Україні правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою визначені Законом України «Про психіатричну допомогу», «Інструкцією з організації диспансеру та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги» затвердженого Наказом МОЗ № 20 від 22.01.2007 року.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції визначено, що залежно від характеру та перебігу психічних розладів, диспансеризація здійснюється у вигляді диспансерного та консультативного нагляду.

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що диспансерному нагляду підлягають особи, які страждають на психічні розлади та у зв’язку з формою та характером перебігу наявного розладу потребують систематичного спостереження за їх психічним станом лікарем-психіатром (або іншими фахівцями психіатричного закладу) для здійснення відповідних своєчасних профілактичних, діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів.

Також пунктом 4.8. Інструкції визначено, що припинення диспансерного нагляду за особою, яка страждає на психічний розлад, з переведенням її медичної документації до групи консультативного нагляду або до архіву відбувається на підставі рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у разі: видужання особи, або такої зміни стану її психічного здоров’я, що не потребує систематичного спостереження лікарем-психіатром (іншими фахівцями психіатричного закладу); зміни місця постійної реєстрації особи чи її смерті; прийняття судом рішення про відмову в продовженні надання особі (у тому числі неповнолітній особі віком до 15 років) амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, якщо вона сама чи її законний представник не згодні з продовженням диспансерного нагляду; відмови особи чи її законного представника від продовження диспансерного нагляду та відсутності підстав для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 5.1. Інструкції, Консультативний нагляд за особою, яка страждає на психічний розлад, установлюється з метою систематичного спостереження за перебігом психічного розладу, проведення відповідних діагностичних лікувальних, реабілітаційних та медико-соціальних заходів у разі, якщо форма та характер перебігу психічного розладу не потребують установлення за собою диспансерного нагляду, або відсутня усвідомлена згода особи, чи її законного представника, на проведення диспансерного нагляду, а підстави для надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку відсутні.

Порядок зняття з консультативного нагляду визначений п.п. 5.5.-5.7. Інструкції, відповідно до яких: Термін перебування особи в групі консультативного нагляду визначається лікарем-психіатром (комісією лікарів-психіатрів) залежно від форми та характеру перебігу психічного розладу, динаміки психічного стану та рівня соціальної адаптації.

Припинення консультативного нагляду за особою, яка страждає на психічний розлад, з передачею її медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о) до архіву психіатричного закладу відбувається на підставі рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) у разі видужання особи, відсутності повторних звернень за амбулаторною або стаціонарною психіатричною допомогою впродовж 3 років, окрім осіб, які є інвалідами у зв’язку з наявним психічним розладом, а також при зміні місця постійного проживання (реєстрації) особи чи смерті.

Після проведення психіатричного огляду особи лікарем-психіатром на її прохання або за її усвідомленою згодою у будь-якому лікувально-профілактичному закладі чи вдома та вразі встановлення діагнозу психічного розладу лікар-психіатр може зробити висновок про відсутність потреби в наданні особі амбулаторної психіатричної допомоги. Дані такого огляду фіксуються в медичній карті амбулаторного хворого (форма № 025/о), а особа зараховується до групи консультативного нагляду. За відсутності повторних звернень особи за психіатричною допомогою впродовж року медична карта (форма № 025/о) передається до архіву.

Щодо питання запобіганню зловживання родичами інформації про знаходження особи на психіатричному обліку та розповсюдження такої інформації, то в такому випадку сама особа (чи уповноважена особа) має право звернутись до правоохоронних органів чи до суду за захистом прав, так як статтями 32 Конституції (254к/96-ВР), статтями 23 і 31 Закону України «Про інформацію» (2657-12) 1992 року та статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» (1489-14) 2000 року фактично визначено, що інформація про психічне здоров’я є конфіденційною і її збирання, зберігання, використання і розповсюдження підпадає під особливий режим.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрый день, Руслан!

Лучшая защита ваших отношений и девушки в целом, это игнорирование и отстранение.

Юридическая сторона вопроса на вашей стороне, поскольку диагноз никак, поставленный девушке, никак не влияет на ее право после совершенолетия выбирать с кем жить и где жить.

Все остальные нападки просто игнорируйте.

Остались вопросы, набирайте.

Доброго дня, Руслане!

1) Может ли отец вернуть уже совершеннолетнюю дочь через правоохранительные органы против ее воли?

Ні. Відповідно до частини 2 статті 29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання. Тобто про повнолітню особу вже навіть не може бути і мови.

2) Может ли на эту ситуацию как то повлиять ее вышеуказанные диагнозы а так же заведённая на нее карточка в ПНД (она не знает что там за диагноз указан)?

Для госпіталізації особи або застосування інших примусових заходів медичного характеру, мають бути об'єктивні підстави. Те, що певні діагнози є, це не зовсім добре, але людина повнолітня і сама несе відповідальність за своє життя. Більше того, втручатись у стан здоров'я ніхто не має права, у тому числі батько.

3) В случае если отец подкупит полицию/санитаров что в такой ситуации делать?

Підкупити поліцію - це в сучасних умовах нереально, одразу зазначу. Щодо підкупу працівників ЗОЗ, то також не вірю в це. Повторюсь, для госпіталізації мають бути підстави.

4) Может ли отец учитывая все вышеперечисленное, если мы вступим в брак, хоть как то на нас повлиять, если дочь не хочет жить с ним?

Ні. Особа з 14 років має право сама обирати місце проживання, в шлюбі - тим паче.

5)В случае ее похищения отцом против ее воли что мы можем предпринять в данной ситуации?

Одразу звертатись до правоохоронних органів, прокуратури, в найшвидшому порядку.

6)В случае нашего переезда, если отец будет всячески нас преследовать/угрожать, можно ли его привести к какой то ответственности если есть с ним видео-/аудиозаписи?

Якщо буде фактичне втручання в особисте життя, і матимуться підстави для переслідування, дійсно можна буде. Але процедура нелегка.

Успіхів!

Здравствуйте, Руслан!

"1) Может ли отец вернуть уже совершеннолетнюю дочь через правоохранительные органы против ее воли"?

- Нет.

Она совершеннолетняя, над ней не установлено опекунство, попечительство со стороны родителей и имеет право проживать там, где посчитает нужным для себя.

Право на свободу передвижения имеет первичное закрепление в ст. 33 Конституции Украины, ст. 13 всеобщей декларации прав человека, ст. 2 Протокола N 4 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, ст. 12 Международного пакта о гражданских и политических правах.

Конституция Украины:

Статья 33.Каждому, кто на законных основаниях находится на территории Украины, гарантируется свобода передвижения, свободный выбор места жительства, право свободно покидать территорию Украины, за исключением ограничений, устанавливаемых законом.

Гражданский кодекс Украины:

Статья 313.

1. Физическое лицо имеет право на свободу передвижения.

2. Физическая лицо, достигшее четырнадцати лет, имеет право на свободное самостоятельное передвижение по территории Украины и на выбор места пребывания.

Физическое лицо, которое не достигло четырнадцати лет, имеет право передвигаться по территории Украины только с согласия родителей (усыновителей), опекунов и в их сопровождение или в сопровождение лиц, Которые уполномочены ими.

3. Физическое лицо, которое является гражданином Украины, имеет право на беспрепятственное возвращение в Украину.

Физическое лицо, которое достигло шестнадцати лет, имеет право на свободный самостоятельный выезд за пределы Украины.

Физическое лицо, которое не достигло шестнадцати лет, имеет право на выезд за пределы Украины только с согласия родителей (усыновителей), попечителей и в их сопровождения или в сопровождение лиц, уполномоченных ими.

4. Физическое лицо может быть ограничено в осуществлении права на передвижение лишь в случаях, установленных законом.

5. Физическое лицо быть не может быть выдворено из избранного им места пребывания, доступ к котор запрещен законом.

6. Законом могут быть установлены особые правила доступа на отдельные территории, если этого требуют интересы гос безопасности, охраны общественного порядка, жизни и здоровья "я человек.

"2) Может ли на эту ситуацию как то повлиять ее вышеуказанные диагнозы а так же заведённая на нее карточка в ПНД (она не знает что там за диагноз указан)?

- Нет, так как не оформлено какое-то опекунство и попечительство над нею со стороны родителей.

Общие положения Согласно ст. 28 Конституции Украины ни один человек без его свободного согласия не может быть подвергнут медицинским, научным или другим опытам.

"3) В случае если отец подкупит полицию/санитаров что в такой ситуации делать"?

- Вызывать на место происшествия сотрудников полиции по телефону 102, вызывать следственно-оперативную группу, подавать заявление в полицию о внесении ведомостей в Единый реестр досудебных расследований и открытии уголовного дела о незаконном лишении свободы по статье 146 Уголовного кодекса Украины.

Статья 146. Незаконное лишение свободы или похищение человека

1. Незаконное лишение свободы или похищение человека-наказываются ограничением свободы на срок до трех лет или лишение свободы на тот же срок.

2. То же деяния, совершенные в отношении малолетнего или из корыстных мотивов, по двум или более лиц или по предварительному сговору группой лиц, или способом, опасным для жизни или здоровья "я пострадавшего, или такое, что сопровождалось причинение ему физических страданий, или с применением оружия, или Осуществляемое в течение длительного времени, -

наказываются ограничением свободы на срок до 'пяти лет или лишение свободы на тот же срок.

3. Деяния, предусмотренны частями первой или второй настоящей статьи, совершенные организованной группой, или повлекшие тяжкие последствия, -

Наказываются лишение свободы на срок от 'пяти до десяти лет.

"4) Может ли отец учитывая все вышеперечисленное, если мы вступим в брак, хоть как то на нас повлиять, если дочь не хочет жить с ним"?

Не может так как нет законных оснований для этого.

"5) В случае ее похищения отцом против ее воли что мы можем предпринять в данной ситуации"?

- Как я указывал выше, тогда необходимо вызывать на место происшествия сотрудников полиции по телефону 102, вызывать следственно-оперативную группу, подавать заявление в полицию о внесении ведомостей в Единый реестр досудебных расследований и открытии уголовного дела о незаконном лишении свободы по статье 146 Уголовного кодекса Украины.

"6) В случае нашего переезда, если отец будет всячески нас преследовать/угрожать, можно ли его привести к какой то ответственности если есть с ним видео-/аудиозаписи"?

- Да, можно привлечь за вмешательство в личную жизнь по ст.182 Уголовного кодекса Украины.

Статьей 32 Конституции Украины запрещается вмешательство в личную и семейную жизнь гражданина. Часть 2 этой статьи Конституции запрещает сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о лице без его согласия.

1. Незаконные сбор, хранение, использование, уничтожение, распространение конфиденциальной информации о лице или незаконное изменение такой информации, кроме случаев, предусмотренных другими статьями настоящего Кодекса, - Наказываются штрафом от 'пятисот до одной тысячи необлагаемых минимумов доходов граждан или исправительнымы работами на срок до двух лет, или арестом на срок до шести месяцев, или ограничением свободы на срок до трех лет.

2. То же действия, совершенные повторно, или если они причинили Существенный вред охраняемым законом правам, свободам и интересам лица, - наказываются арестом на срок от трех до шести месяцев или ограничением свободы на срок от трех до 'пяти лет, или лишение свободы на тот же срок.

Примечание. Существенным вредом в этой статье, если он заключается в причинение материального ущерба, Считается вред, Который в сто и более раз превышает Необлагаемый минимум доходов граждан.

При наличии вопросов обращайтесь! Всего доброго, удачи Вам!

1) Может ли отец вернуть уже совершеннолетнюю дочь через правоохранительные органы против ее воли?

нет

2) Может ли на эту ситуацию как то повлиять ее вышеуказанные диагнозы а так же заведённая на нее карточка в ПНД (она не знает что там за диагноз указан)?

зависит от диагноза

3) В случае если отец подкупит полицию/санитаров что в такой ситуации делать?

ничего она совершеннолетняя -

4) Может ли отец учитывая все вышеперечисленное, если мы вступим в брак, хоть как то на нас повлиять, если дочь не хочет жить с ним? не может

5)В случае ее похищения отцом против ее воли что мы можем предпринять в данной ситуации?

обратиться в полицию

6)В случае нашего переезда, если отец будет всячески нас преследовать/угрожать, можно ли его привести к какой то ответственности если есть с ним видео-/аудиозаписи?

да - ограничительное предписание - получить через суд