Виплата грошової компенсації за час вимушеного прогулу

Вітаю!

Послідовність дій наступна:

1. Звернутись до роботодавця з письмовою вимогою виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу.

2. У випадку відмови виплачувати або залишення вимоги без відповіді звертатись з новим позовом до суду.

Нормативна база.

Кодекс законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text

Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Закон України "Про оплату праці" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%...

Стаття 34. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати

{Стаття 34 вводиться в дію з 1 січня 1997 року згідно з Постановою ВР № 49/96-ВР від 20.02.96}

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Цивільний процесуальний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Стаття 176. Ціна позову

1. Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

2. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

3. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Стаття 177. Документи, що додаються до позовної заяви

1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

{Частину першу статті 177 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021}

2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

{Частина друга статті 177 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}

3. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

4. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

5. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

6. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

7. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Як тільки виникнуть питання - звертайтесь! Буду радий допомогти.

Добрий вечір, Олександре!

Відповідно до ст. 115 Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 83, 116 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За частиною 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам, тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Таким чином, у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу або при звільненні отримати компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. При цьому її тривалість визначається за період від дати поновлення на роботі.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, провадиться згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100), виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з абз. 4 п. 3 Порядку № 100 при розрахунку середньої зарплати для оплати відпусток потрібно враховувати виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток.

У разі винесення рішення суду про поновлення на роботі та про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу в результаті незаконного звільнення, за працівником зберігається місце роботи та середній заробіток. Отже, сума, нарахована до виплати працівникові за час вимушеного прогулу, включається до розрахунку середньої зарплати за останні 12 місяців. На цій же підставі до розрахунку включається і виплата за затримку виконання рішення суду, оскільки в цей період працівник також перебуває у вимушеному прогулі, протягом якого за ним зберігається місце роботи та середній заробіток.

При розрахунку середнього заробітку оплата вимушеного прогулу розподіляється між місяцями, на які припадає вимушений прогул, пропорційно робочим дням за графіком роботи роботодавця (індивідуальним робочим графіком працівника, якщо він відрізняється від загального графіка) в цьому періоді.

Відповідно до абз. 6 п. 2 Порядку № 100, час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався середній заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Так, дні простою не з вини працівника, які відповідно до ст. 113 КЗпП України оплачують в розмірі не нижче 2/3 встановленої працівнику тарифної ставки (окладу), не включаються у розрахунок середнього заробітку для оплати днів відпустки.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір установа повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За недотримання вимог законодавства про працю, для суб’єктів господарювання передбачена фінансова відповідальність, для посадових осіб – адміністративна та кримінальна.

Здравствуйте!

Работник, уволенный без законных оснований, должен быть восстановлен на предыдущей работе — этого требует ч. 1 ст. 235 КЗоТ. А вот по поводу оплаты такого вынужденного прогула КЗоТ говорит следующее: при вынесении решения о восстановлении на работе орган, который рассматривает трудовой спор, одновременно принимает решение о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула (ч. 2 ст. 235 КЗоТ).

Время вынужденного прогула — это период с даты, следующей за днем незаконного увольнения, до даты, когда работник будет восстановлен на работе. Обратите внимание: в общем случае работнику следует выплатить средний заработок за период вынужденного прогула, но не более чем за год. Исключение одно: заявление (иск) о восстановлении на работе рассматривается больше года не по вине работника — тогда суд может постановить оплатить весь период вынужденного прогула.

Кто же рассчитывает эту сумму? Здесь возможны варианты. В своем решении суд может:

1) либо указать конкретную сумму в резолютивной части решения;

2) либо просто обязать ответчика выплатить средний заработок за время вынужденного прогула, указав при этом лишь период, за который должна быть осуществлена выплата*.

* См. например, постановление Винницкого апелляционного административного суда от 16.04.2014 г. по делу № 686/898/13 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38320078).

В первом случае расчет, как правило, проводят на основании данных, предоставленных ответчиком в ходе судебного разбирательства. Во втором — предприятию придется самостоятельно определить сумму перед выполнением решения суда.

Суды часто выносят такие решения: выплатить средний заработок за период с момента незаконного увольнения по дату, заявленную в исковом заявлении. Например, суд вынес решение от 17.04.2014 г. В нем постановил восстановить в прежней должности незаконно уволенного работника и выплатить ему средний заработок за период с 16.01.2014 г. (работник был незаконно уволен 15.01.2014 г.) по 21.03.2014 г. Работодатель 18.04.2014 г. издает приказ о восстановлении на работе. Получается, что период вынужденного прогула 16.01.2014 г. — 17.04.2014 г. Однако в решении суда речь идет об оплате прогула за период 16.01.2014 г. — 21.03.2014 г. Как поступить работодателю в этом случае? Считаем, что период 22.03.2014 г. — 17.04.2014 г. должен быть оплачен, ведь все это время работник состоит в трудовых отношениях с работодателем (приказ о его увольнении признан незаконным). Другое дело как это сделать:

-- можно ждать нового иска и решения суда (но это чревато претензиями со стороны инспекции по труду, ведь налицо наличие неоплаченного без оснований периода трудовых отношений);

— самостоятельно рассчитать средний заработок за такой период и выплатить его;

— обратиться в суд с просьбой разъяснить судебное решение и порядок его исполнения (ст. 221 ГПКУ).

Чтобы рассчитать средний заработок за время вынужденного прогула, нужно руководствоваться Порядком № 100. Так, согласно п. 2 этого Порядка во всех случаях сохранения средней заработной платы (кроме оплаты отпусков) средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарные месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата. В нашем случае таким событием будет дата незаконного увольнения. В расчете средней зарплаты участвуют выплаты, которые указаны в п. 3 Порядка № 100. А вот выплаты, перечисленные в п. 4 этого Порядка, в расчет не попадут.

Несколько слов о нюансах расчета среднего заработка исходя из выплат за последние два месяца:

1) работникам, проработавшим на предприятии меньше двух календарных месяцев, рассчитывайте среднюю зарплату исходя из выплат за фактически отработанное время;

2) если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, определяйте среднюю зарплату исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня (не по его вине), придется делать расчет исходя из установленной ему в трудовом договоре тарифной ставки, должностного (месячного) оклада (абзац четвертый п. 2 Порядка № 100);

3) время, в течение которого работник согласно действующему законодательству или по другим уважительным причинам не работал и за ним не сохранялся заработок или сохранялся частично, исключается из расчетного периода (абзац шестой п. 2 Порядка № 100). Так, например, необходимо исключить период отпуска и болезни. Соответственно, исключаете и суммы оплат за такое время (отпускные, больничные);

4) среднедневную (среднечасовую) зарплату рассчитывайте так: разделите зарплату за фактически отработанные в течение двух месяцев (другой фактически отработанный период, принимаемый в расчет) рабочие дни (часы) на количество отработанных рабочих дней (часов);

5) соответственно, сумму выплаты за время вынужденного прогула определяйте, умножив средний заработок на количество неотработанных по причине вынужденного прогула рабочих дней (часов) по графику работы восстановленного работника.

Допустим, в вашем случае в решении суда фигурирует сумма выплаты. Как правило, в такой ситуации всегда возникала масса вопросов. Работодатели были вынуждены или выплачивать работнику сумму, указанную в решении суда, и самостоятельно решать вопрос с источником уплаты НДФЛ и ЕСВ, или же обращаться в суд за разъяснением его решения.

На сегодняшний день с этим проблем быть уже не должно. Причина — изменения, внесенные Законом № 406 в Закон № 606 (вступили в силу с 11.08.2013 г.). Теперь ч. 8 ст. 65 Закона № 606 гласит: в случае выполнения судебного решения о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула или разницы в заработке за время выполнения нижеоплачиваемой работы должник является налоговым агентом. Выполняя судебное решение, он отчисляет НДФЛ и ЕСВ из сумм, которые подлежат выплате взыскателю.

Иными словами, в решении суда указывается «грязная» сумма выплаты, с которой работодатель должен удержать НДФЛ и ЕСВ, выплатив работнику в итоге уже «чистую» сумму.

А теперь перейдем к налогообложению. Но прежде укажем на главное: средний заработок за все время вынужденного прогула включается в фонд дополнительной зарплаты как оплата за неотработанное время (п.п. 2.2.12 Инструкции № 5)**. Именно это обстоятельство и определяет налогово-социальные последствия: и для НДФЛ, и для ЕСВ, и для налога на прибыль — это заработная плата. Однако везде есть свои нюансы. С ними и разберемся.

** Заметим: такая выплата прямо не названа в Инструкции № 5. Однако это не должно вызывать сомнений в ее классификации. Во-первых, она названа заработной платой в ст. 235 КЗоТ. Во-вторых, такую выплату признает зарплатой Закон о ЕСВ. В-третьих, различные госорганы также классифицируют эту выплату как заработную плату (см., например, письма ПФУ от 19.04.2007 г. № 6663/03-20, от 12.06.2012 г. № 13484/03-30, письмо Минюста от 18.04.2006 г. № 20-35-60).

Единый взнос на социальное страхование

Как мы уже сказали, оплата вынужденного прогула является заработной платой. А значит, уплачивать ЕСВ с такого дохода необходимо по зарплатным правилам и ставкам.

Однако здесь есть нюанс: вынужденный прогул может приходиться на период больше одного календарного месяца (зачастую так оно и бывает). А ведь для того, чтобы периоды работы были засчитаны в страховой стаж, необходимо, чтобы ЕСВ был соотнесен с конкретным месяцем.

Из всего этого следует вполне логичный вывод: оплату вынужденного прогула необходимо распределить между периодами вынужденного прогула

Как это сделать, нам расскажут нормы ч. 2 ст. 7 Закона о ЕСВ и п.п. 4 п. 4.3 Инструкции № 455: сумму заработка, указанную в решении суда, разделите на количество месяцев, за которые начислена выплата. Важный момент: при определении количества месяцев учитывайте и полные, и неполные месяцы.

Пример 1. Период вынужденного прогула 13.01.2014 г. — 16.04.2014 г. По решению суда за этот период предприятие должно выплатить работнику заработок в размере 45000 грн.

Период вынужденного прогула приходится на четыре месяца: январь, февраль, март и апрель. Несмотря на то, что январь и апрель неполные месяцы, всю сумму оплаты мы делим на четыре:

45000 грн. : 4 мес. = 11250 грн.

Затем уже распределенную выплату сравниваете с максимальной величиной, с которой взимается ЕСВ (в 2014 году — 20706 грн.), и рассчитываете ЕСВ.

В нашем случае с февральской и мартовской части дохода ЕСВ будет взиматься с полной суммы (с 11250 грн.). А вот что касается января и апреля, то, чтобы решить этот вопрос, придется посмотреть на размер дохода, который начислен работнику в этих месяцах за фактически отработанное время (за период до 13.01.2014 г. и за период после 16.04.2014 г.).

Олександре!

Щодо порядку стягнення за час вимушеного прогулу:

Положення статті 235 Кодексу законів про працю України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Прежде всего, вам необходимо получить в суде, которым было вынесено решение, исполнительный лист (или в определенных законом случаях - судебный приказ). Этот документ служит основанием для начала исполнительного производства.

Чтобы его получить, необходимо написать заявление о выдаче исполнительного листа и подать его в канцелярию суда.

Получив на руки исполнительный лист важно детально проверить его форму, всё ли в нём изложено верно, все ли реквизиты присутствуют, нет ли описок или опечаток. Если окажется, что в листе есть ошибки, исполнитель не сможет исполнить решение.

Поэтому проверьте следующее:

1. Наименование и дату выдачи листа, название суда (или иного выдавшего органа), ФИО ответственного лица (судьи).
2. Наличие даты вынесения решения и его номера (№ судебного дела).
3. Правильность наименования юридического лица или ФИО физического лица, как ваши, так и должника.
4. Наличие кода из реестра юридических лиц взыскателя и должника (если взыскатель или должник юридическое лицо) или же наличие номера карточки плательщика налогов – идентификационного налогового номера (если участники являются физическими лицами).
5. Наличие указанного местонахождения юридического лица, дату рождения и/или место проживания физического лица-должника.
6. Правильность и полноту резолютивной части судебного решения.
7. Наличие даты вступления решения в законную силу.
8. Наличие указанного срока предъявления исполнительного листа к принудительному исполнению.
9. Если в листе указаны ещё какие-либо дополнительные сведения, например, касающиеся места работы должника, также проверьте их правильность.

Исполнительный лист должен быть подписан вручную (факсимильная подпись исключается) уполномоченным лицом (судьей), а также обязательно - скреплён печатью суда (или другого выдавшего лист органа).

В случае отсутствующих реквизитов, неполных или ошибочных сведений в исполнительном листе, исполнитель просто откажет вам в открытии производства и процедура принудительного исполнения решения суда даже не начнется.

Если вы получили исполнительный лист (судебный приказ) и с ним всё в порядке (что тоже бывает нечасто), то теперь чтобы принудительно выполнить решение суда сначала нужно обратиться в соответствующий орган (к уполномоченному лицу), то есть необходимо выбрать исполнителя и подать лист ему.

Вы можете самостоятельно выбрать местонахождение (юрисдикцию) исполнителя:

• по месту регистрации должника;
• по месту фактического проживания должника;
• по месту работы должника;
• по месту нахождения имущества или основной его части.

От правильности выбора во многом будет зависеть то, насколько хорошо исполнитель сможет выполнить свои обязанности.

Для того чтобы подать на исполнение исполнительный лист или судебный приказ, необходимо составить заявление. Самостоятельно написать заявление об открытии исполнительного производства можно по краткому образцу прямо в исполнительной службе.

Также перед подачей исполнительного листа рекомендуем открыть в банке счёт (если у вас его еще нет), на который исполнитель будет перечислять взысканные с должника средства.

К составленному заявлению необходимо приложить оригинал исполнительного листа или судебного приказа и квитанцию об оплате авансового платежа, а также любые другие материалы, которые могли бы пригодиться исполнителю.

Авансовый платёж не нужно вносить, если дело касается:

• трудового законодательства (например, восстановление на работе или взыскание заработной платы); - Ваш случай
• социальных выплат (например, назначения таких начислений, их перерасчёта, выплаты и т.д.);
• возмещения ущерба, причиненного жизни или здоровью;
• взыскания алиментов;
• возмещения имущественного или морального ущерба, нанесенного в результате уголовного правонарушения;
• исполнения решения ЕСПЧ.

Вот несколько советов, которые позволят повысить вероятность успешного исхода дела.

• СОВЕТ 1: Периодически посещайте исполнителя и осведомляйтесь о предпринятых им мерах и их результатах. Постоянное напоминание о себе будет держать исполнителя «в тонусе» и не даст ему забыть о вас и вашем деле. Возможно звучит очень просто, но этот совет реально работает.
• СОВЕТ 2: Знакомьтесь с материалами дела, фотографируйте их. Контролируйте сроки исполнения решения суда в целом и осуществления исполнителем отдельных исполнительных действий, особенно по Вашим письменных заявлениям и ходатайствам. В случае выявления нарушений – реагируйте и обязательно письменно (заявление, жалоба).
• СОВЕТ 3: Оказывайте исполнителю посильную помощь – это в ваших интересах. Если вы также приложите усилия для того, чтобы выявить возможные денежные средства или имущество вашего должника, и сообщите об этом исполнителю, вероятность взыскания долга существенно возрастёт.
• СОВЕТ 4: Любые сведения сообщайте исполнителю исключительно письменно, отправляя уведомления, заявления, ходатайства и т.д. почтой или под отметку о принятии, в канцелярию исполнительной службы. Это нужно для того, чтобы в случае необходимости можно было обжаловать его бездействие.
• СОВЕТ 5: Если у вас имеются подозрения, что должник может попробовать укрыть своё имущество, например, переписать его на родственников, ходатайствуйте о наложении ареста на объекты недвижимости, авто, банковские счета и другое имущество.

Дякую за допомогу!!

Будь ласка! Як тільки виникнуть додаткові питання - звертайтесь!

ДДоброго дня!

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі – Порядок №100).

Нормами абз. 3 п. 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістом абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).

Як оподатковується такий середній заробіток

Короткі висновки:

ПДФО та ВЗ: дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої (виплаченої) на підставі рішення суду на користь фізичної особи за час вимушеного прогулу, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як заробітна плата, за умови перебування такого платника у трудових відносинах з роботодавцем, або як інший дохід у разі його нарахування (виплати) після звільнення платника;відшкодування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, нарахованої (виплаченої) на підставі рішення суду на користь фізичної особи, є базою нарахування ЄСВ.

Скільки виплачувати працівнику треба:

З ЄСВ зрозуміло – цей внесок нараховується «на» суму такого середнього заробітку. А ось ПДФО та ВЗ треба ж утримати з цього доходу.

А що робити з тим, що в судовому рішенні зазначена конкретна сума до виплати:

На це питання відповідає ВС у постанові від 05.08.2020 р. у справі №817/893/17:

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Тобто це буде та сума, порядок якої ми розглянули у першому розділі цієї новини.Податки і збори зі суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику.Внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Тобто «на руки» працівник отримає цей середній заробіток вже після утримання з нього ПДФО та ВЗ!

При цьому, як зауважує ВС, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Вам треба подати заяву до суду ,який видав рішення про забезпечення його виконання, шляхом видачі виконавчого наказу суду ,органу ДВС на примусове стягнення сум встановлених судом з організації , далі ви звертаєтесь в орган ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження і виконавець вчиняє дій по негайному стягненню сум згідно рішення суду на Вашу користь , візьміть номер провадження та контакти виконавця, який вестиме Ваше провадження і будьте у постійному письмовому контакті з ним.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня, Олександр!

У Вашому випадку все ще простіше. У вас же є вже готове рішення суду з резолютивною частиною для стягнення.

Ви берете виконавчий лист в суді першої інстанції по стягненню тієї суми, що визначив суд та стягуєте ці кошти.

Варіанти стягнення: добровільно для роботодавця або примусово через виконавчу службу.

Але якщо вас поновили добровільно, певно і стягнення на вашу користь також буде добровільне.

Звертайтесь.

Добрий день, Саша!

У ВАС ДВА ШЛЯХИ:

1) СПОЧАТКУ ЗВЕРНУТИСЯ ДО РАБОТОДАВЦЯЗА ВІПЛАТУЮ СУМИ КОШТІВ ЗА ВИМУШЕНЙИ ПРОГУЛ.

2) ЯКЩО НЕ МАЄ РЕЗУЛЬТАТУ ПРОТЯГОМ ДОБИ, ОТРИМАЙТЕ ВИКОНАВЧИЙ ЛИСТ В СУДІ ТА ПОДАВАЙТЕ РАЗОМ ЗАЯВОЮ ПРО ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ ДО ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі – Порядок №100).

Нормами абз. 3 п. 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістом абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).

Всього доброго, успіхів Вам!

Доброго дня, Саша!

За законодавством рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника:

• підлягає негайному виконанню (частина сьома ст. 235 КЗпП);
• виконується невідкладно (частина перша ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII; далі — Закон № 1404) у порядку, встановленому ст. 63 цього Закону.

Кодекс законів про працю не містить визначення поняття «негайне виконання», але згідно з роз’ясненнями юристів негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно є обов’язковим і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Згідно із ст. 63 Закону № 1404 виконавець перевіряє невідкладне виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Якщо роботодавець без поважних причин не виконає судове рішення, на нього накладають штраф та попереджають про кримінальну відповідальність.

Оформлення поновлення:

Якщо суд визнав незаконним звільнення або переведення працівника на іншу роботу, вважається, що працівник не припиняв своєї роботи. Це означає, що укладати новий трудовий договір із таким працівником не потрібно, а всі попередні умови раніше укладеного договору зберігаються в повному обсязі.

Разом із тим роботодавець повинен видати відповідний наказ про поновлення працівника на роботі (додаток 1), в якому обов’язково мають бути пункти про:

• скасування наказу про звільнення;
• поновлення працівника на посаді, яку він обіймав до звільнення;
• виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому слід враховувати, що поновлення працівника на попередній роботі відбувається з дати звільнення на підставі рішення суду, яким це звільнення визнано незаконним, а не з дати винесення судом такого рішення.

Додаток 1. Зразок наказу про поновлення працівника на роботі за рішенням суду

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРІУС»

НАКАЗ

10.06.2021 м. Суми № 47-К

Про поновлення на роботіХаритоненко Л. П.

На виконання рішення Харківського районного суду м. Суми від 08.06.2021 р. у справі № 111/666/21

НАКАЗУЮ:

1. Скасувати наказ від 20.11.2020 р. про звільнення Харитоненко Л. П. за п. 2 частини першої ст. 40 КЗпП України.

2. Поновити Харитоненко Л. П. на попередній роботі на посаді бухгалтера ІІ категорії з 20.11.2020 р.

3. Начальнику відділу кадрів Кулішко Т. В. внести зміни до трудової книжки Харитоненко Л. П.

4. Головному бухгалтеру Береговій Н. М. виплатити Харитоненко Л. П. середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Підстава: рішення Харківського районного суду м. Суми від 08.06.2021 р. про поновлення на роботі Харитоненко Л. П.

Директор Войтенко В. В. Войтенко

З наказом ознайомлені:

<…>

Запис у трудовій книжці:

Після видання керівником підприємства наказу про поновлення на роботі вносять зміни до трудової книжки працівника. Зокрема, визнається недійсним запис про звільнення й робиться запис про поновлення на попередній роботі. Наприклад: «Запис за № 11 є недійсним, поновлений на попередній роботі». У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі.

За наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаного недійсним, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58). При цьому у правому верхньому куті першої сторінки нової трудової книжки має бути напис «Дублікат».

З дня видання роботодавцем наказу про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до його трудової книжки судове рішення вважається виконаним (частина друга ст. 65 Закону № 1404).

Відшкодування середнього заробітку:

У разі винесення рішення про поновлення на роботі суд відповідно до частини другої ст. 235 КЗпП одночасно приймає рішення про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробiток нараховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Згідно з п. 2 цього Порядку середній заробiток для оплати вимушеного прогулу слід розраховувати, виходячи з виплат за останнi два календарні мiсяцi роботи, що передують мiсяцю незаконного звiльнення.

Нарахування загальної суми виплати працівнику за час вимушеного прогулу провадиться множенням середньоденного заробiтку на число робочих днiв, якi мають бути йому оплаченi за середнiм заробiтком. Середньоденна заробiтна плата визначається шляхом дiлення заробiтної плати за фактично вiдпрацьованi впродовж двох мiсяцiв робочi днi на число вiдпрацьованих робочих днiв (п. 8 Порядку № 100).

Для того щоб у подальшому не виникало спорів щодо суми належного до виплати заробітку, слід контролювати це питання ще в ході судового розгляду справи. Адже часто-густо працівники заявляють до стягнення суми середнього заробітку, що а) обчислений ними не відповідно до норм Порядку № 100, б) множенням обчисленої суми на календарні, а не робочі дні.

Оподаткування виплат за час вимушеного прогулу:

Сума середнього заробітку, яка виплачується поновленому працівнику, включається до бази оподаткування ПДФО як дохід у вигляді заробітної плати (пп. 164.2.1 ПКУ). Крім того, ця сума є об’єктом оподаткування ВЗ за ставкою 1,5 % (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету ПДФО з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ПКУ).

Таким чином, ПДФО та ВЗ з виплаченої поновленому працівнику суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримуються та перераховуються роботодавцем до бюджету в тому ж порядку, що й заробітна плата. Нарахована сума середнього заробітку включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника в тому періоді, коли її нараховано. Також сума середнього заробітку, нарахована поновленому на роботі працівнику, є базою для нарахування ЄСВ.

Відшкодування моральної шкоди включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу на підставі пп. «а» пп. 164.2.14 ПКУ. Отже, сума моральної шкоди оподатковується ПДФО та з неї утримується ВЗ.

Разом із тим нарахування ЄСВ на суму компенсації моральної шкоди не передбачено (п. 8 розділу 1 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170). Також компенсація моральної шкоди не входить до бази нарахування ЄСВ згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ

Право на відпустки:

Згідно з п. 2 частини першої ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Зважаючи на те, що працівнику за час вимушеного прогулу виплачується середній заробіток, це означає, що такий період зараховується до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку.

Оскільки в разі звільнення, яке визнано судом незаконним, поновлення на роботі відбувається з дати такого звільнення, робочий рік (період), за який працівнику має надаватися щорічна основна відпустка, відлічується також із цієї дати.

Якщо до незаконного звільнення працівник, окрім щорічної основної відпустки, мав право і на щорічну додаткову відпустку, наприклад, за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці, то варто пам’ятати, що такі відпустки надаються залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 7 і 8 Закону про відпустки).

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (ст. 7 та 8 Закону про відпустки), зараховується, зокрема, час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників виробництва, цеху, професії або посади.

Таким чином, час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки. Тому за період вимушеного прогулу працівник має право лише на щорічну основну відпустку.

Якщо виникнуть додаткові питання, звертайтеся через кнопку "Звернутися" і я відповім на них в індивідуальному порядку.

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!