компенсация после развода

Добрый день! Прожил с супругой и ее сыном от первого брака(14л) 7 лет в ее квартире(куплена до), Вложил и сделал там не мало, около 15 000уе.(в машину ее, ремонт квартиры) Она подала на развод. Есть ли какие шансы получить компенсацию или остаться проживать? В квартире не регистрировался

Утро доброе, в таком случае надо подавать на раздел имущества, и в ходе дела доказывать, что за это время, имущество существенно увеличилось в своей стоимости, и потому оно подлежит признанию совместным, и разделу...

Если инетересуют детали и/или помощь, обращайтесь

Доброго дня!

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то такий поділ здійснюється у судовому порядку. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об'єктів:

• речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
• кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
• боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов'язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи:

по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно;

по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток

Таким чином, Вам необідно звернутися до суду з позовною заявою про поділ майна. Надати всі наявні докази того, що ви витрачали кошти на здійснення ремонту, тощо (чеки, виписки з банку, можливо ви брали кредит, тощо). На підставі наданих вами документів, судом буде прийняте рішення щодо можливості поділу майна або компенсації вам частини вартості або поділу внатурі.

Добрий день, Олександре!

Поділ майна - це велике і проблемне питання, розгляд якого в суді в деяких випадках може тривати роками! Тому я надаю Вам повний алгоритм Ваших дій в цьому випадку.

В Україні власність у родині існує в двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з них. Простіше кажучи, саме спільна власність подружжя підлягає поділу між подружжям зокрема при розлученні.

Якщо звернутися до цивільного законодавства, а саме до статті 368 Цивільного кодексу України - спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, тоді як у спільній частковій власності частки кожного визначені.

У свою чергу стаття 60 Сімейного кодексу України говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, описаних нижче, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для розуміння чи є майно спільно набутим, ключевими є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя.

Наприклад, якщо один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу, а в шлюбі придбав машину, то в разі спору він може визнати її особистою власністю. Звичайно, всі спірні моменти вирішуються в суді. У свою чергу юрист, допоможе знайти правові аргументи і вагомі докази.

До спільної сумісної власності подружжя належать також доходи: заробітна плата, пенсія, стипендія тощо.

Цікаво, що відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Важливо! За загальним правилом розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.

Якщо відсутня згода одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном, то така угода може бути визнана

Що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка?

• майно, придбане до шлюбу;
• майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто;
• житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
• земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації;
• речі індивідуального користування, в тому ж числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також кошти отримані як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;
• страхові суми, одержані нею/ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;
• премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги. Важливо! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він/вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню.

Крім того, відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), отриманий від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розлучення та розподіл майна

Розлучення не припиняє права спільної сумісної власності "автоматично". Розпорядження спільним майном, після розлучення, здійснюється за взаємною згодою "колишнього" подружжя.

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено як під час існування шлюбу, так і в процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Таким чином, не обов'язково розлучатися, щоб розділити майно. І не обов'язково при розлученні ділити майно.

Важливо! Термін позовної давності на подання позовної заяви про поділ спільно нажитого майна після розлучення встановлено у три роки.

До розлучення позовна давність на подачу такого позову не застосовується.

Нагадаємо, позовна давність це - термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок розподілу майна подружжя

Поділ майна подружжя може бути здійснено в добровільному або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовились щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшли згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.

Сімейне законодавство встановлює форму тільки для договору про поділ нерухомого майна подружжя.

Так, згідно з частиною другою статті 69 Сімейного кодексу України договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя, повинен бути нотаріально посвідчений.

Стаття 182 Цивільного кодексу України в свою чергу передбачає державну реєстрацію прав на нерухомість і угод з нерухомістю, які поширюються також на операції з участю подружжя.

Щодо форми договору про поділ майна подружжя, об'єктом якого є рухомі речі, сімейне законодавство не встановлює спеціальних вимог.

Це означає, що при з'ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами форми угоди, передбачених Цивільним кодексом України (статті 205-208).

Нарешті, поділ майна через суд

Якщо між подружжям виник спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. Для звернення до суду з цим питанням необхідно скласти позов, де позивачем виступатиме один з подружжя, а відповідачем інший, або спільну заяву подружжя про поділ майна.

При поділі майна суд в першу чергу визначає його предмет, тобто те майно подружжя, що підлягає розподілу.

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, що належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Суд також визначає розмір часток подружжя в праві на майно, і тільки після цього здійснює безпосередньо поділ відповідно до встановлених часток.

Що стосується часток, відзначимо, що відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, навіть якщо другий з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Поважними причинами зокрема вважаються - навчання, ведення домашнього господарства, виховання дітей, хвороба.

Пам'ятайте, що, якщо існує ймовірність невиконання майбутнього судового рішення, в нашому випадку про поділ майна, сторона по справі має право подати заяву про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується зокрема шляхом:

• накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать чи які підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
• заборони вчиняти певні дії;
• встановлення обов'язку вчинити певні дії;
• заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
• передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Способи поділу майна спільної власності подружжя

Сімейне законодавство встановило кілька способів поділу майна подружжя.

По-перше, суд може винести рішення про поділ майна в натурі. Такий спосіб застосовується якщо речі можна розділити без втрати їх цільового призначення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відзначимо, що речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Але відзначимо, що вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна.

По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його вартість його частки у цьому майні.

Присудження такої компенсації має кілька умов:

• згода сторін;
• попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, і жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності (абзац третій пункту 25 постанови Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя“).

Хоча це прямо і не передбачено в Сімейному кодексі України, суди можуть застосувати і такий спосіб поділу майна, як поділ речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні. Такий спосіб поділу на сьогодні є найбільш поширеним. У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх комбінацію. Наприклад, одне майно розділити в натурі, інше передати одному з подружжя, з присудженням другому компенсації. Важливо відзначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом

Розділ майна при розлученні подружжя, що має дітей

Важливо пам'ятати, що діти не набувають право власності на нажите в родині майно, але інтереси дітей враховуються судом при розділі майна подружжя.

Частина друга статті 70 Сімейного кодексу України встановила, що під час розгляду такої категорії справ суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, особливо якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини чоловіка також може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітній син або дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Також відзначимо, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 30 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі і в тому випадку, якщо суд не відступив від принципу рівності часток.

Таким чином, при здійсненні поділу майна суд враховує не тільки інтереси подружжя, а й дітей. Також, ключовими є обставини з ким проживає дитина (діти), і ступінь участі другого з подружжя в забезпеченні сім'ї.

Кредити та борги

Майже всі знають, що за загальним правилом набуте подружжям майно ділиться порівну між ними (якщо подружжя не домовилось про інше), але як говориться «в горі і в радості», а значить і борги діляться також порівну, що в повною мірою підтверджує закон. Розділ боргів здійснюється за тими самими правилами, що і майно.

Також відзначимо, що, якщо спільно набута квартира знаходиться в іпотеці, це не перешкоджає її поділу між подружжям. Але на практиці поділ іпотечної квартири ускладнюється тим, що доводиться ділити не тільки майно, а й обов'язки. До того ж, крім інтересу подружжя присутній інтерес третьої особи - банківської установи.

Як розділити бізнес при розлученні

Якщо про прибутки отримані бізнесменом чи бізнесвумен все зрозуміло, адже те що, доходи отримані під час шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності, прямо вказано у Сімейному кодексі України, то відповідь на питання чи є частка у статутному капіталі юридичної особи об’єктом права спільної сумісної власності подружжя не така однозначна.

Так, відповідно до рішення від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 Конституційного суду України статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя є об’єктом їх спільної сумісної власності.

В свою чергу, ВСУ у своєму рішенні від 3 червня 2015 року по справі № 6-38цс15 вказав, що грошові кошти чи інше майно, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал за рахунок їх спільних коштів та майна, стають власністю товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги на виплату половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Що стосується акцій акціонерного товариства, зазначимо, що вони однозначно можуть визнаватись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже можуть бути поділені між ними.

Найбільш проблемним в аспекті поділу майна подружжя є бізнес фізичної особи – підприємця. Так, тривалий час, судова практика була на стороні позиції, що поділу підлягають тільки одержані доходи від такої діяльності. В той же час, можна довіритись Верховному Суду, який в постанові від 25.04.2018 у справі №344/1770/14-ц, вказав на те, що майно фізичної особи-підприємця вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Таким чином, в цьому питанні ключовими є три аспекти. По-перше, форма ведення підприємницької діяльності. По-друге, джерело походження коштів або майна за рахунок яких сформована юридична особа. По-третє, період в який майно чи кошти, за рахунок яких сформована юридична особа, набуті.

Якщо у Вас виникнуть питання, звертайтесь до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись".

Вдачи Вам!

Здравствуйте!

1.

Этапы раздела имущества супругов:

1. Составление перечня всего имущества.

2. Определение, какое имущество относится к личной собственности, а какое — к общей и подлежит разделу.

Перечень имущества, которое относится к личной частной собственности супругов, согласно статье 57 СК Украины:

• имущество, приобретенное ею/им до брака;
• имущество, приобретенное супругом за время брака, если оно приобреталось по безвозмездным сделкам, т. е по договору дарения, приватизации, если оно досталось по наследству и др.;
• имущество, приобретенное ею/им за время брака, но за средства, которые принадлежали ей, ему лично;
• вещи индивидуального пользования, в том числе драгоценности, даже тогда, когда они были приобретены за счет общих средств супругов;
• премии, награды, которые получены за личные заслуги и пр.

3. Определение стоимости имущества и размера доли каждого из супругов в общей совместной собственности:

• по общему правилу доли супругов являются равными;
• в отдельных случаях суд может увеличить долю одного из супругов,учитывая обстоятельства, имеющие существенное значение для дела (к примеру, когда один из супругов не заботился о материальном обеспечении семьи, скрыл, уничтожил или повредил общее имущество, тратил его во вред интересам семьи и пр.)

4. Составление искового заявления в суд о разделе совместно нажитого имущества.

Оплата гос. пошлины. Заявление в суд о разделе имущества подается по месту жительства ответчика, если имущество которое подлежит разделу, является движимым. Если из имущества разделу подлежит недвижимость, тогда исковое заявление о разделе совместно нажитого имущества необходимо подать в суд по месту нахождения наиболее дорогостоящего объекта недвижимости.

5. Установление способа раздела и фактический раздел имущества.

2.

ЕСЛИ ВЫ ДОКАЖИТЕ, ЧТО СТОИМОСТЬ ИМУЩЕСТВА, КОТОРОЕ ЯВЛЯЕТСЯ ЛИЧНОЙ СОБСТВЕННОСТЬЮ ЖЕНЫ, ЗА ВРЕМЯ БРАКА СУЩЕСТВЕННО ИЗМЕНИЛАСЬ, ТО ВЫ МОЖЕТЕ ПРЕТЕНДОВАТЬ НА КОМПЕНСАЦИЮ СТОИМОСТИ ЧАСТИ ИМУЩЕСТВА.

ИСК О ПРАВЕ ПРОЖИВАНИЯ В КВАРТИРЕ БЫВШЕЙ ЖЕНЫ, ВЫИГРАТЬ В СУДЕ ПРАКТИЧЕСКИ НЕРЕАЛЬНО.

Сімейним кодексом України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Навіть якщо один з подружжя з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не мав самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім речей індивідуального користування. До спільного майна подружжя входять і їх заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, гроші або інше майно, які були одержані за цим договором, також є спільною сумісною власністю. До спільного майна належать також речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України визначено, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

При тому, що відповідно до ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За загальним правилом майно, набуте одним з подружжя до шлюбу, є його особистою приватною власністю, як і доходи, які воно приносить, тоді як спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте під час шлюбу.

І втручання у право власності особи може бути виправданим лише у виняткових випадках, чітко визначених Законом, як неодноразово зазначалось у практиці ЄСПЛ.

СК України передбачає такі випадки. Мова йде про ст. 62 Кодексу.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

При цьому, для визнання особистого нерухомого майна одного з подружжя спільним майном подружжя істотність збільшення вартості майна має відбутися така, що первинний об’єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає несуттєвим, малозначним порівняно з тим об’єктом нерухомого майна, який з’явився під час шлюбу в результаті спільних трудових або грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Істотність такого збільшення має бути пов’язана зі спільними затратами грошових коштів чи трудовими затратами або затратами іншого з подружжя, який не є власником майна.

Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

При цьому, сам факт перебування осіб у шлюбі в період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Добрый день Александр.

При разделе имущества квартира делиться не будет, при этом отсудить компенсацию средств, потраченных на ремонт квартиры будет крайне затруднительно, поскольку члены семью обязанны брать участие в содержании квартиры согласно ст. 156 Жилищного кодекса УССР.

Что касается автомобиля, то важно когда он приобретался и за чьи средства. Если после заключения брака и за общие средства супругов, то Вы получите компенсацию - половину от стоимости.

Расторжение брака не влияет на право проживать в квартире бывшему супругу. Но в связи с тем, что у Вас отсутствует регистрация в квартире по решению суда Вас могут выселить.

Вітаю, Олександре!

ШАНСИ Є. ВАМ ПОТРІБНО УКЛАСТИ ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ІЗ АДВОКАТОМ, ЯКИЙ СПЕЦІАЛІЗУЄТЬСЯ НА ПОДІБНИХ СПРАВАХ. БЕЗ АДВОКАТА ТУТ НЕ ОБІЙТИСЬ.

Спробую окреслити Вашу ситуацію станом на зараз.

СІМЕНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text

Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОТЖЕ, ВАМ ПОТРІБНО ПОДАВАТИ ПОЗОВ ДО СУДУ ПРО ВИЗНАННЯ МАЙНА ОБ'ЄКТОМ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

РІШЕННЯ СУДУ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ:

http://kravchenko-notary.com.ua/media/news/velika-...

ПОЗОВ ПРО ВИЗНАННЯ МАЙНА ОБ'ЄКТОМ СПІЛЬНО СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ КРАЩЕ ПОДАВАТИ ДО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною. Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально, натиснувши кнопку «Звернутися»!

Доброго дня, Олександр!

Шанси, а точніше право на проживання, будуть лише в разі поділу квартиру між Вами та вашою дружиною. Для цього потрібно довести в суді, що квартира набула статусу спільної сумісної власності. Адже, наразі вона вважається особистою приватною власністю вашої дружини, так як була придбана до шлюбу з Вами.

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n...):

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

12 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справ № 438/1673/13-ц, провадження № 61-17441св20 (ЄДРСРУ № 98971394) та № 307/4052/14-ц, провадження № 61-11240св20 (ЄДРСРУ № 98971393) досліджував питання щодо порядку та особливостей поділу майна подружжя у разі істотного збільшення його вартості.

У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу

У частині четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно; по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток. При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 595/970/20 (провадження № 61-4017св21) та від 04 серпня 2021 року у справі № 711/3032/19 (провадження № 61-6118св21, ЄДРСРУ № 98812541)

Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: істотність збільшення вартості майна; таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

(!!!) Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2021 р. в справі № 332/4629/15.

ВАЖЛИВО: За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна. У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі. Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами.

Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя.

Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості саме по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало іншому з подружжя, покладається на того із подружжя, який заявляє такі вимоги

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 161/17237/19 (провадження № 61-15св21).

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 161/17237/19, провадження № 61-15св21 (ЄДРСРУ № 95815656).

Аналогічний правовий висновок висловив і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10 червня 2021 року у справі № 462/1305/16-ц, провадження № 61-7448св19.

ВИСНОВОК: Враховуючи вищевказане, обов’язком позивача у аналогічному виді судових спорів, буде довести в суді, що вартість нерухомого майна істотно збільшилась порівняно з його вартістю, яка була на момент укладення між сторонами шлюбу, саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Якщо виникнуть додаткові питання, звертайтеся через кнопку "Звернутися" і я відповім на них в індивідуальному порядку.

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Проживати не зможете, бо майно придбано до шлюбу, а ось компенсацію за рішенням суду зможете отримати , якщо зберете докази.

Згідно Сімейного Кодексу Украііни ст. 70 . Майно, яке набуте за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Такими поважними причинами можуть бути, наприклад, навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

• майно, набуте за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
• доходи, отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші);
• речі придбані для одного із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, або якщо один із подружжя своєю працею чи коштами брав участь в утриманні майна, управлінні цим майном чи догляді за ним, то таке майно або дохід, одержаний від цього майна, у разі спору можуть бути визнані за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності.

Увага! Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка:

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте до шлюбу;

• майно, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте за час шлюбу за кошти, які належали їй чи йому особисто;
• житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації;
• земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• премії, нагороди, які вона, він одержала за особисті заслуги (суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню);
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала та відшкодування завданої моральної шкоди;
• страхові суми за обов'язковим чи добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з подружжя;
• майно, набуте за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (за рішенням суду);
• якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, які належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю;
• якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Як провести розділ майна добровільно:

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою, уклавши договір про поділ майна або договір про виділ майна зі складу майна подружжя.

Договір про поділ чи виділ нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Який порядок поділу майна через суд:

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Для отримання компенсації необхідно подати суду документи: чеки, накладні, договори на замовлення робіт , послуг, які підтверджують , що сааме Ви понесли витрати на ремонт спільного майна , або істотне його покращення.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

До якого суду звертатися і скільки це коштує:

Справи щодо поділу спільного майна подружжя розглядаються місцевими загальними судами в порядку позовного провадження за місцем розташування майна або його основної частини (якщо це стосується нерухомого майна) або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача (якщо стосується поділу рухомого майна).

Слід відзначити, що до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у 3 роки, яка обчислюється від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

При поданні позову сплачується судовий збір, який визначається виходячи із вартості майна, яке підлягає поділу – 1% вартості. Однак судовий збір не може бути менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та більшим за 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ставок судового збору застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Розмір вказаного прожиткового мінімуму на 01 січня 2022 року становить 2 481 гривні.

особливі випадки:

Під час поділу майна важливу роль відіграє багато різних нюансів, які індивідуальні для кожного окремо взятого подружжя. Це можуть бути і питання поділу боргових зобов’язань, і питання поділу майна між подружжям у випадках, коли один із них (або обидва) є фізичними особами – підприємцями, або ж серед майна є недобудоване майно.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрый день, Александр!

Уточните что у вас есть из подтверждающих документов на вложенные средства, о котоых вы упоминаете?

Также стоит рассмотреть возможность подачи встрченого иска о разделении имущества. Но вы не упомянули, когда был подан исходный иск.

Набирайте.

Здравствуйте, Александр!

ШАНС ЕСТЬ, НО ЭТО ЗАВИСИТ ОТ НАЛИЧИЯ ДОКУМЕНТОВ, ДОКАЗАТЕЛЬСТВ, ЧТОБЫ ИХ ПРИНЯЛ СУД.

ЕСЛИ НЕ БУДЕТ ДОКУМЕНТОВ, ДОКАЗАТЕЛЬСТВ, ТО НЕТ.

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

Цивільний процесуальний коде... | від 18.03.2004 № 1618-IV (rada.gov.ua)

"Глава 5. Докази та доказування

§ 1. Основні положення про докази

Стаття 76. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Особливості визначення шкоди, завданої у результаті виведення банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Стаття 77. Належність доказів

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 78. Допустимість доказів

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79. Достовірність доказів

1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80. Достатність доказів

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

2. У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов’язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв’язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

3. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 83. Подання доказів

1. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

6. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

7. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

9. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

10. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

11. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

§ 3. Письмові докази

Стаття 95. Письмові докази

1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

3. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

7. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

8. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

При наличии вопросов обращайтесь индивидуально через кнопку Звернутися.

Всего доброго!

все зависит от того есть ли у Вас доказательства улучшений

обращайтесь через сайт или найдите мои контакты- проконсультирую и помогу подготовить документы, с ув. Виктория Костромина

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1996):

" Стаття 368. Право спільної сумісної власності...

4. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Семейный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2947-14#n375):

"Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя...

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.".

Пост. ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07#Te...):

"23...Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.".

---

Здравствуйте, Александр! Вам следует подать встречный иск о признании имущества супруги общей совместной собственностью (квартира, машина и т.д.) с последующим разделом имущества в равных долях.