раздел квартиры купленной до брака но оформленной после заключения брака

Добрый день.

По общему правилу, имущество приобретенное во время брака является общим имуществом супругов, за исключением случаев, когда это имущество приобретено за счет средств принадлежащих супругу до заключения брака, дарения, наследства.

По данному вопросу имеется наработанная судебная практика. Имущество, затраты на которое было понесены до заключение брака не является общей собственностью супругов. В данном случае может идти речь о возмещении супруге 1/2 части доплаты произведенной после заключения брака.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Вітаю!

Ч. 3 ст. 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом. Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено, домовленістю між ними відповідно до статті 63 СК України.

Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

Пленум Верховного Суду України № 11 від 27.12.2007 постановою «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у пункті 23 роз'яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело та час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Стосовно премій, нагород, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними), та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.

У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Однак у частині першій статті 358 ЦК України зазначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином, з моменту набуття права спільної сумісної власності щодо майнових прав на квартиру сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном і за жодних підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Положення частин першої та другої статті 367 ЦК України має аналогічний зміст, яким передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ того майна, яке знаходиться у їхній спільній сумісній власності колишнього подружжя, незалежно від розірвання шлюбу.

Таким чином можна зробити такі висновки.

1. Майнові права на квартиру за інвестиційним договором є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу в рівних частинах.
2. При поділі майна, суд встановлює обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та з'ясовує джерело та час його придбання.

Також слід зазначити, що, як свідчить судова практика, зокрема у справі № 521/13908/13-ц, деякі суди не розглядають майнові права як спільну сумісну власність та вважають, що інвестиційний внесок не є об'єктом права спільної приватної власності, в розумінні, як передбачено статями 368, 369 ЦК України, а є тільки правом на сумісну спільну власність у майбутньому.

Вітаю, Сергію Петровичу!

У ДАНОМУ ВИПАДКУ ДРУЖИНА ЮРИДИЧНО НЕ МОЖЕ ПРЕТЕНДУВАТИ НА ДАНУ КВАРТИРУ, ВРАХОВУЮЧИ ФАКТ ПРАКТИЧНО ПОВНОЇ ОПЛАТИ ЇЇ ВАРТОСТІ ДО УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ.

ОДНАК ПРОБЛЕМА У ТОМУ, ЩО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА КВАРТИРУ ВЖЕ БУЛО ОФОРМЛЕНО ПІД ЧАС ШЛЮБУ, І НАРАЗІ ФОРМАЛЬНО ЦЯ НЕРУХОМІСТЬ Є ОБ'ЄКТОМ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЩО РОБИТЬ ВАШІ ЧАСТКИ РІВНИМИ - 50% НА 50%.

У ТАКОМУ ВИПАДКУ ВАМ ПОТРІБНО БУДЕ ПОДАВАТИ ПОЗОВ ДО СУДУ ПРО ВИЗНАННЯ ОБ'ЄКТА НЕРУХОМОСТІ ОБ'ЄКТОМ ПРАВА ОСОБИСТОЇ ВЛАСНОСТІ, А НЕ СУМІСНОЇ. ТОБТО ЦЕ СУДОВА ПРОЦЕДУРА В ПОРЯДКУ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Позов цілком і повністю буде на Вашій стороні, за умови, що Вам доведеться довести, що ще до укладення шлюбу з дружиною був укладений інвестиційний договір (іншими словами, договір купівлі-продажу майнових прав), а отримання свідоцтва про право власності на квартиру є похідним після інвестиційного договору і його отримання стало можливим лише після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію, тобто фактично через певний проміжок часу після укладення інвестиційного договору.

ОБОВ'ЯЗКОВО ПОТРІБНО БУДЕ ДОВЕСТИ ФАКТ МАЙЖЕ ПОВНОЇ СПЛАТИ НЕРУХОМОСТІ ДО МОМЕНТУ УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ. Я ДУМАЮ, ЗМІСТ САМОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ДОГОВОРУ НАДАЄ ЦЕ ЗРОБИТИ З ЛЕГКІСТЮ.

ДРУЖИНА МОЖЕ ТІЛЬКИ ПРЕТЕНДУВАТИ НА КОМПЕНСАЦІЮ ТИХ ВИТРАТ, ЯКІ МАЛИ МІСЦЕ ПІСЛЯ УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально, натиснувши зелену кнопку «Звернутися»!

Добрий день!

Поділ майна - це велике і проблемне питання, розгляд якого в суді в деяких випадках може тривати роками! Тому я надаю Вам повний алгоритм Ваших дій в цьому випадку.

Стаття 60 Сімейного кодексу України говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, описаних нижче, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для розуміння чи є майно спільно набутим, ключевими є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя.

Наприклад, якщо один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу, а в шлюбі придбав машину, то в разі спору він може визнати її особистою власністю. Звичайно, всі спірні моменти вирішуються в суді. У свою чергу юрист, допоможе знайти правові аргументи і вагомі докази.

До спільної сумісної власності подружжя належать також доходи: заробітна плата, пенсія, стипендія тощо.

Цікаво, що відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Важливо! За загальним правилом розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.

Якщо відсутня згода одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном, то така угода може бути визнана

Що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка?

майно, придбане до шлюбу;

майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто;

житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації;

речі індивідуального користування, в тому ж числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також кошти отримані як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;

страхові суми, одержані нею/ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;

премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги. Важливо! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він/вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню.

Крім того, відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), отриманий від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розлучення та розподіл майна

Розлучення не припиняє права спільної сумісної власності "автоматично". Розпорядження спільним майном, після розлучення, здійснюється за взаємною згодою "колишнього" подружжя.

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено як під час існування шлюбу, так і в процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Таким чином, не обов'язково розлучатися, щоб розділити майно. І не обов'язково при розлученні ділити майно.

Важливо! Термін позовної давності на подання позовної заяви про поділ спільно нажитого майна після розлучення встановлено у три роки.

До розлучення позовна давність на подачу такого позову не застосовується.

Нагадаємо, позовна давність це - термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок розподілу майна подружжя

Поділ майна подружжя може бути здійснено в добровільному або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовились щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшли згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.

Сімейне законодавство встановлює форму тільки для договору про поділ нерухомого майна подружжя.

Так, згідно з частиною другою статті 69 Сімейного кодексу України договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя, повинен бути нотаріально посвідчений.

Стаття 182 Цивільного кодексу України в свою чергу передбачає державну реєстрацію прав на нерухомість і угод з нерухомістю, які поширюються також на операції з участю подружжя.

Щодо форми договору про поділ майна подружжя, об'єктом якого є рухомі речі, сімейне законодавство не встановлює спеціальних вимог.

Це означає, що при з'ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами форми угоди, передбачених Цивільним кодексом України (статті 205-208).

Нарешті, поділ майна через суд

Якщо між подружжям виник спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. Для звернення до суду з цим питанням необхідно скласти позов, де позивачем виступатиме один з подружжя, а відповідачем інший, або спільну заяву подружжя про поділ майна.

При поділі майна суд в першу чергу визначає його предмет, тобто те майно подружжя, що підлягає розподілу.

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, що належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Суд також визначає розмір часток подружжя в праві на майно, і тільки після цього здійснює безпосередньо поділ відповідно до встановлених часток.

Що стосується часток, відзначимо, що відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, навіть якщо другий з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Поважними причинами зокрема вважаються - навчання, ведення домашнього господарства, виховання дітей, хвороба.

Пам'ятайте, що, якщо існує ймовірність невиконання майбутнього судового рішення, в нашому випадку про поділ майна, сторона по справі має право подати заяву про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується зокрема шляхом:

накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать чи які підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

заборони вчиняти певні дії;

встановлення обов'язку вчинити певні дії;

заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Способи поділу майна спільної власності подружжя

Сімейне законодавство встановило кілька способів поділу майна подружжя.

По-перше, суд може винести рішення про поділ майна в натурі. Такий спосіб застосовується якщо речі можна розділити без втрати їх цільового призначення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відзначимо, що речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Але відзначимо, що вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна.

По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його вартість його частки у цьому майні.

Присудження такої компенсації має кілька умов:

згода сторін;

попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, і жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності (абзац третій пункту 25 постанови Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя“).

Хоча це прямо і не передбачено в Сімейному кодексі України, суди можуть застосувати і такий спосіб поділу майна, як поділ речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні. Такий спосіб поділу на сьогодні є найбільш поширеним. У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх комбінацію. Наприклад, одне майно розділити в натурі, інше передати одному з подружжя, з присудженням другому компенсації. Важливо відзначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом

Розділ майна при розлученні подружжя, що має дітей

Важливо пам'ятати, що діти не набувають право власності на нажите в родині майно, але інтереси дітей враховуються судом при розділі майна подружжя.

Частина друга статті 70 Сімейного кодексу України встановила, що під час розгляду такої категорії справ суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, особливо якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини чоловіка також може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітній син або дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Також відзначимо, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 30 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі і в тому випадку, якщо суд не відступив від принципу рівності часток.

Таким чином, при здійсненні поділу майна суд враховує не тільки інтереси подружжя, а й дітей. Також, ключовими є обставини з ким проживає дитина (діти), і ступінь участі другого з подружжя в забезпеченні сім'ї.

Кредити та борги

Майже всі знають, що за загальним правилом набуте подружжям майно ділиться порівну між ними (якщо подружжя не домовилось про інше), але як говориться «в горі і в радості», а значить і борги діляться також порівну, що в повною мірою підтверджує закон. Розділ боргів здійснюється за тими самими правилами, що і майно.

Також відзначимо, що, якщо спільно набута квартира знаходиться в іпотеці, це не перешкоджає її поділу між подружжям. Але на практиці поділ іпотечної квартири ускладнюється тим, що доводиться ділити не тільки майно, а й обов'язки. До того ж, крім інтересу подружжя присутній інтерес третьої особи - банківської установи.

Як розділити бізнес при розлученні

Якщо про прибутки отримані бізнесменом чи бізнесвумен все зрозуміло, адже те що, доходи отримані під час шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності, прямо вказано у Сімейному кодексі України, то відповідь на питання чи є частка у статутному капіталі юридичної особи об’єктом права спільної сумісної власності подружжя не така однозначна.

Так, відповідно до рішення від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 Конституційного суду України статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя є об’єктом їх спільної сумісної власності.

В свою чергу, ВСУ у своєму рішенні від 3 червня 2015 року по справі № 6-38цс15 вказав, що грошові кошти чи інше майно, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал за рахунок їх спільних коштів та майна, стають власністю товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги на виплату половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Що стосується акцій акціонерного товариства, зазначимо, що вони однозначно можуть визнаватись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже можуть бути поділені між ними.

Найбільш проблемним в аспекті поділу майна подружжя є бізнес фізичної особи – підприємця. Так, тривалий час, судова практика була на стороні позиції, що поділу підлягають тільки одержані доходи від такої діяльності. В той же час, можна довіритись Верховному Суду, який в постанові від 25.04.2018 у справі №344/1770/14-ц, вказав на те, що майно фізичної особи-підприємця вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Таким чином, в цьому питанні ключовими є три аспекти. По-перше, форма ведення підприємницької діяльності. По-друге, джерело походження коштів або майна за рахунок яких сформована юридична особа. По-третє, період в який майно чи кошти, за рахунок яких сформована юридична особа, набуті.

Що робити якщо шлюб не був офіційний

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто, сімейне законодавство, по-перше, визнає спільне проживання «цивільним шлюбом» підставою для виникнення у такої пари права спільної сумісної власності на майно, придбане за час спільного проживання. По-друге, допускає укладення договору між чоловіком і жінкою, що проживають сім'єю без реєстрації шлюбу щодо майна. В той же час необхідно відзначити, що шлюбний договір такі особи укласти не можуть, так як таке право українським законодавством передбачено для осіб, що зареєстрували шлюб, або осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Звичайно факт спільного проживання сім'єю підлягає доведенню і визнанню в суді.

В першу чергу, суду необхідно буде підтвердити такі обставини:

відсутність інших зареєстрованих шлюбів;

спільне проживання на постійній основі;

ведення спільного господарства.

Якщо вказане буде доведено, то суд визнає майно, придбане за час існування «цивільного» шлюбу, спільним сумісним, а також зможе здійснити його поділ.

Проте, в справах про поділ майна потрібен діалог між подружжям або колишнім подружжям. Саме діалог допомагає вирішити питання конструктивно, з найменшими втратами нервів і часу обох сторін. Але незважаючи на те, що «поганий мир, краще за добру війну», домовлятися на шкоду власним інтересам або інтересам дітей також не варто. А коли справа стосується прав та інтересів, в тому числі при поділі майна при розлученні, незамінним буде юрист, який переведе конфлікт в правове русло і надасть йому цивілізований характер.

Втім, що стосується Вашої нерухомості, скажу таке: якщо вона була повністью проплачена до укладення шлюбу, то дружина не має

Якщо у Вас виникнуть питання, звертайтесь до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись".

Вдачи Вам!

Добрый день Сергей Петрович.

В связи с тем, что квартира оформлена в период брака по умолчанию она будет делиться между супругами поровну. Однако, Верховный Суд указывает следующее. Конструкция нормы статьи 22 КоБС Украины и статьи 60 СК Украины свидетельствует о презумпции общности права собственности супругов на имущество, приобретенное ими в период брака. Вместе с тем указанная презумпция может быть опровергнута одним из супругов. Бремя доказывания обстоятельств, необходимых для опровержения презумпции, возлагается на того из супругов, который ее опровергает. Статус общей совместной собственности определяется такими факторами, как время приобретения имущества и средства, за которые такое имущество было приобретено (источник приобретения). В случае приобретения имущества хотя и в период брака, но на личные средства одного из супругов это имущество не может считаться объектом общей совместной собственности супругов, а является личной частной собственностью того из супругов, за личные средства которого оно приобретено.

Поэтому сам по себе факт приобретения спорного имущества в период брака не является безусловным основанием для отнесения такого имущества к объектам права общей совместной собственности супругов.

Таким образом именно Вам придется доказывать в суде, что квартира приобретена за Ваши личные средства.

Доброго дня!

У Вашому випадку важливо розуміти чи проживали Ви із дружиною у фактичних шлюбних відносинах на період сплати внесків за договором інвестування у будівництво. Якщо так - тоді, згідно із законодавством та судовою практикою дана квартира дійсно є спільною сумісною власністю. Проте, якщо ні - то у судовому порядку це необхідно буде довести.

Так, Верховний Суд вказав, що об’єкт нерухомості, придбаний за договором інвестування в будівництво в період спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (ВС/КЦС,справа № 759/13140/14-ц, 18.09.18)

Також, суд зазначив, що при вирішенні спору стосовно поділу нерухомого майна, набутого за договором інвестування в будівництво особами, які перебували у фактичних шлюбних відносинах, визначальним є період сплати пайових внесків на об'єкт інвестування, а не дата реєстрації права власності на новостворене майно.

Таким чином, дружині у судовому порядку необхідно довести факт спільного проживання з Вами, тобто перебування у фактичному шлюбі. В свою чергу, ви повинні доводити, що не проживали у фактичному шлюбі та сплачували внески з особистих коштів, тільки тоді суд може визнати майно таким, що НЕ належить до спільної сумісної власності.

Добрий день!

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).

Якщо один з подружжя придбав квартиру в новобудові до моменту одруження (а саме – до моменту реєстрації шлюбу), то таке нерухоме майно буде вважатись його особистою власністю.

Квартири первинного ринку, якщо мова йде про інвестиційні квартири, оформляються шляхом продажу майнових прав та реєстрація права власності на квартиру відразу проводиться на клієнта.

Відповідно, в Державному реєстрі він стає первинним власником цієї нерухомості.

А це означає, що договір купівлі-продажу майнових прав і буде тим самим підтверджуючим документом на право власності житла, і юридичною підставою для реєстрації клієнта власником інвестиційної квартири.

Відповідно до правових висновкв Верховного суду України по деякіх цивільних справах в данному випадку (купівля квартири у забудовника через купівлю майнових прав на майбутню квартиру) вирішальне значення буде мати коли за цю квартиру були сплачені гроши. Якщо до реєстрації шлюбу, то це буде особиста власність вашої дружини, а якщо після реєстрації шлюбу, то таке майно може бути визнано спільним майном подружжя. Час реєстрації права власності на таке майно не має вирішального значення.

ВАША КОЛИШНЯ МОЖЕ ПРЕТЕНДУВАТИ НА 50% ВАРТОСТІ ТРЬОХ КВАДРАТНИХ МЕТРІВ, ЩО БУЛИ СПЛАЧЕНІ ПІСЛЯ ШЛЮБУ.

ВАЖЛИВО! ВСЕ ВИЩЕНАВЕДЕНИМИ ДІЄ, ЯКЩО ДО ШЛЮБУ ВИ НЕ ПРОЖИВАЛИ ОДНІЄЮ СІМ'ЄЮ 5 РОКІВ БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ ШЛЮБУ.

Добрый день, Сергей Петрович!

Если квартира была приобретена у застройщика до заключения брака, то она будет считаться вашей личной собственностью. Разделу будут подлежать только 3 кв. м квартиры по замерам БТИ, оплаченных после заключения брака. Но учитывая, что такой раздел невозможен, то Вам просто нужно будет выплатить вашей жене стоимость 1,5 кв.м. Если же квартира была приобретена у застройщика до заключения брака, но в период проживания в гражданском браке, то такая квартира будет считаться общей совместной собственностью (в независимости от того, что она зарегистрирована только на Вас) и подлежать равному разделу (то есть, по 1/2 каждому из супругов).

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n...):

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності

1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі

1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності осіб що проживали в цивільному шлюбі, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

ТАКОЖ ОЗНАЙОМТЕСЯ - https://protocol.ua/ru/vs_ktss_ob_ekt_neruhomosti_...

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Доброго дня!

Якщо на момент внесення платежыв шлюб існував квартира буде підлягати поділу.

Відповідно до ст. 60 СКУ - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ст. 368 ЦКУ - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, майно що придбали за час шлюбу - є спільним майном.

З ким залишиться дитина буде вирішувати суд.

С уважением,

Константин Гончаренко

Доброго дня!

Якщо всі кошти за квартиру було внесено до моменту шлюбу та про це є документи , то вона не підлягає поділу.

якщо частину коштів було внесено до шлюбу, а іншу у момент перебування у шлюбі, то ту частку яку внесли під час перебування у шлюбі ви можете отримати подавши позов до суду, про поділ майна.

Майно , що набуте чи вкладені кошти подружжя під час шлюбу підлягає поділу у рівних частинах - це загальне правало Сімейного кодексу України.

частка внесена до шлюбу буде належати дружині - та не підлягає поділу. Інша частка внесена у шлюбі підлягає поділу у рівних частинах.

Відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України поділу підлягає лише майно, яке належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності. за час шлюбу.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2947-14#Text):

"Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

" Стаття 334. Момент набуття права власності за договором...

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону...".

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n43):

"Стаття 5. Нерухоме майно, щодо якого проводиться державна реєстрація прав

1. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі...";

" Стаття 3. Засади державної реєстрації прав...

2. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації...

Стаття 6. Система органів та суб’єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав...

1. Організаційну систему державної реєстрації прав становлять:...

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори)...

Стаття 10. Державний реєстратор

1. Державним реєстратором є:...

2) нотаріус;..

Стаття 32. Надання інформації з Державного реєстру прав

1. Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом...

Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

---

Доброго дня, Сергію Павловичу! Право власності на квартиру визначається моментом державної реєстрації, а точніше моментом внесення відомостей про квартиру, її власника(ів) до Реєстру речових прав прав на нерухоме майно; при цьому державну реєстрацію здійснює нотаріус одночасно з посвідченням договору купівлі-продажу квартири. Таким чином, квартира формально є спільною сумісною власністю Вашого подружжя. В той же час Вам відомо, хто визначений власником квартири у договорі купівлі-продажу квартири та відповідно в Реєстрі речових прав. В залежності від цих відомостей можливо вирішувати питання про визнання Вашого право власності на квартиру або про відшкодування коштів на її придбання.

У випадку особистого звернення (у форматі “Звернутись”) дивіться попередньо мій профіль, вказуйте свою e-mail адресу.

Добрый день, у вашому випадку ваша жінка при розірвані шлюбу має право на пів квартири тому що квартира була оформлена саме у коли ви знаходилися у шлюбі тому це вважається спільна власність. Але враховуючи вашу ситуацію при поділі майна у судовому порядку вам треба у суді довести всі доводи що фактично квартири була придбана не у шлюбі. Але везжтаки ваша жінка має право на компенсацію за 1.5 кв. м квартири. (доплата за 3 кв. м у шлюбі)

Раджу вам добровільний поділ майна з можливим залученням медіатора. Це надасть смогу вирішення конфлікту щодо поділу майна за допомогою медіації дозволяє учасникам зекономити час зберегти здорові стосунки. Бо вирішення даної проблеми у судовому порядку займе дуже багато часу та фінансів.

Медіація - це вид альтернативного врегулювання суперечок, за допомогою якого можна вирішити спір і конфлікт без звернення до суду.

Медіація проводиться за допомогою нейтрального та незалежного посередника – медіатора, який, здійснюючи загальне керівництво процедурою медіації, допомагає сторонам налагодити комунікацію між собою та самостійно досягти максимально ефективних домовленостей зі спірних питань. Медіатор, на відміну від судді, не має повноважень на вирішення спору.

Процес медіації базується на основоположних принципах:

1. добровільність – полягає у тому, що сторони за власною волею звертаються до медіатора і вступають у процес медіації, крім того, вони можуть у будь-який момент вийти з цього процесу
2. нейтральність, незалежність та неупередженість медіатора – медіатор не надає переваг жодній зі сторін конфлікту, встановлює та зберігає баланс сторін в процесі.
3. конфіденційність – вся інформація щодо підготовки та проведення медіації є конфіденційною, якщо самі сторони не домовляться по інше.
4. самовизначеність сторін - саме сторони визначають коло та зміст питань, що обговорюються, а також варіанти врегулювання конфлікту між ними, строки та способи виконання досягнутих домовленостей.

Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (частина друга статті 69 Сімейного кодексу України).

Дякую. Сподіваюсь моя консультація була вам корисною. Для детальної консультації задавайте додаткові питання або тисніть кнопку звернутися.

так как Вы оплатили квартиру до брака- жена не может на неё претендовать.

Максимум это на 3 метра - то есть её- 1, 5 м. Так как доплата была в браке.

Единственное - если нужно будет Вам продать квартиру - нужно или согласие супруги или решение суда - что квартира Ваша личная собственность

Нужна детальная консультация - обращайтесь.

С уважением, Виктория Костромина

Здравствуйте, Сергей Петрович!

В Семейном кодексе Украины вопрос имущества при фактическом браке регулируется в статье 74, согласно которой: если женщина и мужчина проживают одной семьей, но не находятся в браке между собой или в любом другом браке, имущество, приобретенное ими за время совместного проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности, если иное не установлено письменным договором между ними. Также, все положения СК, применимые к зарегистрированному браку (за исключением некоторых аспектов в праве наследования и алиментов) применимы к браку фактическому (он же гражданский).

Имущество в гражданском (фактическом) браке может быть поделено так же, как и в юридически подтвержденном, если в гражданском договоре не было прописано иное.

Личные средства согласно законодательству могут появиться у супругов от страховок, подарков, продажи добрачного имущества. Заработная плата каждого из супругов – общие деньги, которые подлежат разделу, вне зависимости от того, насколько у одного из супругов она больше. Вы можете приобрести за личные деньги имущество, но нотариально должен быть подтвержден факт покупки. Так, если вы в результате продажи добрачного имущества получили наличные деньги, а затем купили на них недвижимость – доказать, что покупка была сделана за личные средства практически невозможно. А вот, если деньги были получены в безналичной форме, и можно проследить источник денег – имущество будет признано вашим личным.

К вещам индивидуального пользования согласно Семейному кодексу относятся в том числе драгоценности, даже тогда, когда они были приобретены за счет общих средств супругов. Так, ювелирные украшения, часы, одежда и обувь при разделе имущества остаются у владельца. Но при этом гаджеты и бытовая техника не относятся к вещам индивидуального пользования. так что фотоаппараты, телефоны и прочее делить все-таки придется.

Страховая выплата, которую вы получили за причиненный моральный или физический ущерб не подлежит разделу. Равно как и страховая выплата в качестве возмещения за ваше личное имущество (пожар в квартире, автомобиль после ДТП). Если же имущество, касательно которого была выплата, общее – то и выплаты будут общими и будут подлежать разделу.

Имущество, которое было куплено во время раздельного проживания

Если супруги до официального развода какое-то время жили отдельно и за это время обзавелись имуществом – оно может считаться личным и таким, что не подлежит разделу. Для этого необходимо доказать раздельное проживание (справки из ЖЭКа, показания свидетелей, договор аренды и прочее).

В соответствии с законодательством Украины процедура раздела имущества возможна как при разводе, так и в период брака. При этом, стоит понимать, что не всякое имущество супругов может быть поделено.

Так, исходя из норм статьи 69 Семейного кодекса, разделу подлежит лишь имущество, принадлежащее мужу и жене на праве общей совместной собственности, т.е. приобретенное в браке.

Статьей 61 Семейного кодекса установлены объекты права общей совместной собственности супругов. В соответствии с указанной статьей, совместной собственности могут быть любые вещи, за исключением тех, которые исключены из гражданского оборота; заработная плата, пенсия, стипендия, другие доходы, полученные одним из супругов. А при заключении договора в интересах семьи, деньги и другое имущество (в том числе гонорар, выигрыш) являются общей совместной собственностью мужа и жены.

Хотя в законодательстве не содержится конкретного списка всех объектов, которые могут принадлежать супругам на праве общей совместной собственности, п. 23 постановления Верховного Суда Украины № 11 от 21 декабря 2007 года «О практике применения судами законодательства при рассмотрении дел о праве на брак, расторжение брака, признание его недействительным и разделе общего имущества супругов» дан примерный перечень такого имущества:

• квартира, жилые и садовые дома;
• земельные участки и насаждения на них;
• продуктивный и рабочий скот, средства производства, транспортные средства;
• денежные средства, акции и другие ценные бумаги, вклады в кредитные учреждения;
• страховая сумма, страховое возмещение, уплаченные за счет общих средств супругов;
• паенакопления в жилищно-строительном, дачно-строительном, гаражном кооперативе;
• денежные суммы и имущество, принадлежащие по обязательственным правоотношениям;
• страховые платежи, которые были возвращены при досрочном расторжении договора страхования или которые мог бы получить один из супругов в случае досрочного расторжения такого договора на время фактического прекращения брака.

Кроме того, в совместной собственности супругов находятся вещи для профессиональных занятий (музыкальные инструменты, оргтехника, врачебное оборудование и т.п.), приобретенные за время брака для одного из них; вещи бытового назначения (холодильник, стиральная и посудомоечная машина, пылесос, СВЧ и т.п.); предметы духовного развития (книги, картины, телевизор, видеотехника и т.д.); ценные вещи (золото, ювелирные изделия, драгоценные камни, бриллианты).

Имущество, принадлежащее одному из супругов на праве личной частной собственности, делению не подлежит. В соответствии со ст. 57 Семейного кодекса частной собственностью жены или мужа являются:

• имущество, приобретенное до брака;
• имущество, приобретенное за время брака, но за личные средства;
• имущество, приобретенное на основании договора дарения или в порядке наследования.

Кроме того, личной частной собственностью жены и мужа являются вещи индивидуального пользования (даже если они были приобретены за счет общих средств); премии, награды за личные заслуги; денежные средства, полученные как возмещение за потерю (повреждение) личных вещей, а также компенсация морального вреда; страховые суммы, полученные по обязательному личному страхованию, а также по добровольному личному страхованию (при использовании личных средств).

В связи с фактическим прекращением брачных отношений, суд может признать личной частной собственностью жены, мужа имущество, приобретенное ими за время их отдельного проживания.

Также, при приобретении супругами имущества не только за общие, но и личные средства, доля в этом имуществе, в соответствии с размером личного взноса, является частной собственностью мужа, жены.

Разделу подлежит только общее совместное имущество супругов. Имущество, являющееся личной частной собственностью каждого из супругов, принадлежит только ему, и делиться не может.

Согласно ст.68 СК, расторжение брака не прекращает права общей совместной собственности.

Согласно нормам Семейного кодекса, разделу подлежит:

• движимые и недвижимые вещи, которые приобретены во время законного брака;
• вещи для проф. занятий, которые покупались для мужа или жены;
• личное имущество одного из супругов, но существенно увеличившее свою стоимость во время брака вследствие совместных трудовых и материальных вложений обоих супругов;

Не подлежит разделу имущества при разводе в Украине и является личной собственностью одного из супругов имущество:

• приобретенное до брака;
• полученное по договору дарения или в наследство хоть до брака, хоть во время;
• приобретенное во время брака, но за личные деньги одного из супругов, например, муж продал, полученную в дар квартиру, и на эти деньги в браке купил другую;
• приватизированное жилье;
• приватизированная земля (особенности см. в «Раздел земельного участка»);
• вещи индивидуального пользования, премии, награды, страховые возмещения и т.п.

Для того, чтобы разделить совместную квартиру, необходимо составить исковое заявление о разделе имущества в Украине. К нему приложить копии:

• вашего паспорта и кода;
• правоустанавливающие документы на квартиру (договор купли-продажи, мены и т.п.);
• свидетельства о браке (если состоите в браке), свидетельство о расторжении брака или решение суда о расторжении брака;
• квитанцию об оплате судебного сбора в размере 1% от стоимости той части квартиры, право собственности на которую вы хотите признать за собой, но не менее 908 грн. 00 коп.. При этом проводить рыночную оценку квартиры не обязательно. Такого требования в законодательстве нет, а поэтому мы не разделяем позицию тех судей, которые оставляют иск без движения, мотивируя тем, что не могут определить стоимость части квартиры. Иными словами, можно просто заплатить 908 грн. 00 коп. – минимальную ставку.

Указанный пакет документов нужно подавать в суд по месту расположения КВАРТИРЫ, а не по месту прописки или проживания бывших мужа или жены. Такое требование устанавливает Гражданский процессуальный кодекс.

При наличии вопросов обращайтесь индивидуально через кнопку Звернутися.

Всего доброго!

Добрый день!

Уточните, на момент развода, вы общее имущество уже делили? Или в исковое заявлении было упомянуто про имущественные претензии друг друга?

Также важно понимать условия инвестиционного договора. Супруга в нем упоминалась?

Набирайте.

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Є два варіанти вирішення:

1 варіант. Вирішити на договірних засадах

Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Таким чином, можна укласти договір про поділ майна.

2 варіант. Вирішення спору в судовому порядку.

Згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Тобто майнові права на квартиру за інвестиційним договором є класичним майном згідно з цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено, домовленістю між ними відповідно до статті 63 СК України.

Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

Пленум Верховного Суду України № 11 від 27.12.2007 постановою «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у пункті 23 роз'яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело та час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Стосовно премій, нагород, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними), та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.

У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Однак у частині першій статті 358 ЦК України зазначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином, з моменту набуття права спільної сумісної власності щодо майнових прав на квартиру сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном і за жодних підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Положення частин першої та другої статті 367 ЦК України має аналогічний зміст, яким передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ того майна, яке знаходиться у їхній спільній сумісній власності колишнього подружжя, незалежно від розірвання шлюбу.

Підкреслюємо, що відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також слід зазначити, що при укладенні договорів одним із подружжя, вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Тому інвестиційний договір може вважатися договором, укладеним в інтересах сім'ї, саме тому це майно є спільною сумісною власністю.

Крім того, відповідно до положень статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною третьою статті 212 вищезазначеного Кодексу передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, резюмуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки.

Майнові права на квартиру за інвестиційним договором є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу в рівних частинах.

При поділі майна, суд встановлює обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та з'ясовує джерело та час його придбання.

Також слід зазначити, що, як свідчить судова практика, зокрема у справі № 521/13908/13-ц, деякі суди не розглядають майнові права як спільну сумісну власність та вважають, що інвестиційний внесок не є об'єктом права спільної приватної власності, в розумінні, як передбачено статями 368, 369 ЦК України, а є тільки правом на сумісну спільну власність у майбутньому.

Успіхів

Вітаю, Сергію Петровичу!

У ПРОДОВЖЕННЯ СВОЄЇ ВІДПОВІДІ ХОТІВ БИ ЗАЗНАЧИТИ. ЩО У ДАНОМУ ВИПАДКУ МАКСИМУМ, НА ЩО МОЖЕ ПРЕТЕНДУВАТИ ДРУЖИНА - НА 3 КВ. М. КВАРТИРИ, ОПЛАТА ЗА ЯКІ ЗДІЙСНЮВАЛАСЬ ПІД ЧАС ШЛЮБУ.

ОДНАК ВИ ПОВИННІ БУДЕТЕ ДОВЕСТИ САМЕ ФАКТ ПЕРЕКАЗУ КОШТІВ У МАЙЖЕ ПОВНІЙ СУМІ ДО УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ (ВИПИСКИ, ЧЕКИ ТОЩО).

РАДЖУ ВАМ ОЗНАЙОМИТИСЬ ІЗ СХОЖОЮ СУДОВОЮ ПРАКТИКОЮ:

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87...

НАВОДЖУ ОСНОВНІ КЛЮЧОВІ ТЕЗИ ІЗ ДАНОГО РІШЕННЯ:

"...

Також суду надано копії квитанцій про оплату за квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджують ту обставину, що розрахунок за спірну квартиру здійснено ОСОБА_2 ще до реєстрації шлюбу.

Відповідно до п.п.1-3 ч. 1 статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Особистою власністю дружини, чоловіка є речі (майно), придбані нею (ним) за кошти, які належали їй (йому) особисто. Законодавець має на увазі кошти, які були набуті до шлюбу, або одержані під час шлюбу за реалізоване майно, яке належало подружжю до шлюбу, одержані за договором дарування, одержані в порядку спадкування.

Таким чином, якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за рахунок особистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. В цьому випадку об`єкт роздільної власності подружжя лише змінює свою форму, тому що кошти, за рахунок яких майно було набуто, і сама річ мають однаковий правовий режим - режим роздільності. Це правило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлюбу, так і тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу - за договором дарування, внаслідок спадкування тощо. Тобто у цьому разі виникає право роздільної приватної власності подружжя, тобто має місце трансформація одного об`єкта цієї власності в інший. Однак, оскільки така трансформація сталася за час шлюбу, то відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України тягар доказування відсутності спільного майна подружжя лягає на того, хто оспорює це. Така особа має довести, що спірну річ вона придбала за кошти, що належать їй особисто.

Наведені норми сімейного права і дата повного розрахунку за двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вказують на те, що спірна квартира придбана до шлюбу, а саме до 16.09.2006 року і не може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу.

..."

ОДНАК ОСКІЛЬКИ КВАРТИРА КУПЛЕНА ОСТАТОЧНО ПІД ЧАС ШЛЮБУ, САМЕ ВИ ПОВИННІ ПОДАВАТИ ПОЗОВ ДО СУДУ ПРО ВИЗНАННЯ ОБ'ЄКТА НЕРУХОМОСТІ ВАШОЮ ОСОБИСТОЮ ВЛАСНІСТЮ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання або Вам потрібна індивідуальна консультація, натискайте зелену кнопку «Звернутися»! Якщо питання було вирішено та консультація виявилась корисною, можете закрити його оплатою!