Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
883 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Які наслідки, якщо працівник під час відрядження відмовиться повертатися назад в Україну (військовослужбовець за підприємством)?
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (12)
Адвокат, 24 роки досвіду
Доброго дня.
Якщо Ви є військовослужбовцем, то Ваше неповернення може бути інкриміновано як дезертирство.
Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального заклад. Дезертирство вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.
Юрист, м. Суми, 5 років досвіду
Доброго дня!
Якщо працывник подав наказ директора яким його заброньовано на час мобылызацыъ для суспыльно корисних робіт , бронювання погоджено начальником надана довідка про це то все законно
Розділом V Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» встановлюються основні засади проведення бронювання. Метою бронювання, що здійснюється у мирний та воєнний час є забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період. Організація, порядок, обсяги та переліки посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Найбільш проблемним для більшості підприємств України є питання, чи є можливим бронювання працівників після початку мобілізації.
Ситуація ускладнюється тим, що документи, якими врегульовуються обсяги та порядок бронювання відсутні у публічному доступі, оскільки віднесені до інформації для службового користування. Так, постанова Кабінету Міністрів України № 377 від 9 червня 1994 р. «Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов’язаних та призовників» має гриф «Для службового користування», але у неофіційних джерелах вказується, що пунктом 15 Положення передбачається, що бронювання відбувається на підставі інформації, що подається керівником юридичної особи . Пунктом 3.4. Інструкції організації ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затверджені наказом Міністра оборони України від 15.12.2010 N 660 визначається, що на керівників підприємств покладається своєчасне оформлення бронювання військовозобов’язаних за підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час . Однак, відкритими документами не передбачене жодне визначення поняття «своєчасно». Окремі посадовці трактують таке визначення як «у мирний час» , проте Законом (див. вище) можливість бронювання не обмежується мирним часом.
Таким чином, при наявності подібного спору, завжди є можливість це швиденько оскаржити
---
Існує Перелік військово-облікових спеціальностей осіб офіцерського складу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20 червня 2012 року № 412/ДСК, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 липня 2012 року за № 1190/21502 (із змінами) , його використовують у своїй роботі ТЦК СП
Щодо порядку бронювання є постанова КМУ ПОСТАНОВА
від 03 березня 2022 р. № 194 Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану
---
Ответственность за неявку ( при врученной и подписанной повестке)
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №69/2022
Про загальну мобілізацію:
https://www.president.gov.ua/documents/692022-4141...
"8. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;...".
Таким образом, должна быть повестка (сообщение) с уведомлением о прибытии в территориальный центр комплектования и социальной поддержки (военкомат) в связи с моьиомщацмей.
"2) Если мне вручили повестку и я не являюсь, то что будет"?
- В таком случае Вас могут привлечь к административной ответственности по статье 210-1 Кодекса Украины об административных правонарушениях в виде штрафа в размере от 3400 грн. до 5100 грн..
"Стаття 210-1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Без подписанной повестки с контрольным талоном о вручении в деле ТЦК СП доказать уклонение от мобилизации сложно.
--- Если повестку не подписали и контрольного талона о вручени у ТЦК СП НЕТ , то доказать уклонение от мобилизации сложно , Новую повестку могут вручить под подпись только на територрии ТЦК СП , и только их работники. Никаких вручений на улицах постах , по телефону , в полициях и других быть не может у них нет полномочий , но есть приказ по вручению повесток. Если повестка не вручена , можно не являтся, протокол без вас не составят , если повестка будет вручена, явитесь пройдете ВЛК и далее решат.Возьмите справку с больницы стационара , что болели и поэтому на учет не стали или не прибыли - это уважительная причина , тогда штрафа за нарушение учета не будет.( ст.210 Купап -510 грн) Явка должна быть в том случае когда повестка вручена работником военкомата тцк сп и подписана вами лично, а талон о вручении лежит в деле , только так , остальное незаконно и требует доказательств. Пока сами не вызовут повесткой вы не обязаны туда прибывать.
Привідсутності даних про вручення особі повістки, а у разі відмови останнього у її отриманні – про фіксування цієї відмови у передбаченому законом порядку, – відсутні дані про доведеність винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.
Рішення Верховного Суду у справі № 759/5435/16-к від 28 січня 2020 р.
С уважением, Константин Гончаренко
Адвокат, м. Київ
Доброго дня, наслідком у такому випадку буде звільнення працівника, відміна його бронювання, і в подальшому його дії можуть бути кваліфіковані як ухилення від мобілізації, а це вже кримінальна відповідальність.
ст. 336 КК України — кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років
Юрист, 19 років досвіду
Доброго дня.
Не зовсім зрозумів останні слова "військовослужбовець за підприємством", тому буду виходити з того, що Ви є громадянином України та військовозобов"язаним, але не військовослужбовцем.
Наразі закон який зобов"язує повернутися в Україну військовозобов"язаних осіб не прийнятий. У Верховну Раду вносилися відповідні законопроекти, але закону немає і немає за це відповідальності. Якщо Вам не вручали повістку з"явитися у військкомат не можна вести мову про ухилення від мобілізації, за що передбачено як адміністративну у виді штрафу так і кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі. Якщо Ви законно перетнули державний кордон Ви нічого не порушили. Але Вас можуть звільнити з роботи.
Стосовно волонтерів та водіїв, то Правилами перетинання державного кордону передбачено наступне:
2-8. У разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:
військових, правоохоронних органів;
військових адміністрацій;
медичних закладів;
відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.
Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" ( 1710-17 ).
{ Правила доповнено пунктом 2-8 згідно з Постановою КМ N 615 ( 615-2022-п ) від 20.05.2022 }
2-9. У разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.
Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.
На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:
один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;
два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.
Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.
Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.
Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" ( 1710-17 ).
Адвокат, м. Київ, 5 років досвіду
Добрий день!
Якщо ви маєте статус ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ, такі дії можуть інкримінуватись за статтями 407 або 408 Кримінального кодексу
Кримінальний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби
1. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, -
караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, -
караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
5. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
{Стаття 407 із змінами, внесеними згідно із Законом № 158-VIII від 05.02.2015; в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}
Стаття 408. Дезертирство
1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
{Стаття 408 в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015}
Спільною ознакою цих суміжних складів злочинів виступає суспільно-небезпечне діяння, яке може виражатися у самовільному залишенні військової частини або місця служби або у нез’явленні на службу. Розмежувальною ознакою виступає мета. У дезертирстві – це ухилитися від військової служби. Такої мети не переслідує особа, яка вчиняє злочин, передбачений ст. 407 КК. Так, 20 грудня 1996 р. рядовий строкової служби М. З метою тимчасово ухилитися від військової служби самовільно залишив місце служби – Львівський обласний збірний пункт і проводив час на власний розсуд за місцем проживання. В січні 1997 р. у нього виник намір взагалі ухилитися від військової служби, в зв’язку з чим він 20 січня 1997 виїхав у Росію, де влаштувався на роботу. 22 липня 1998 р. М. Був затриманий працівниками МВС РФ та етапований в Україну. Військовим судом М. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого п. а ст. 241 КК України 1960 р., тобто у вчиненні дезертирства, яке нині передбачене ст. 408 чинного КК України 1 . В наведеному прикладі мало місце переростання менш небезпечного злочину у більш небезпечний. Кваліфікація за сукупністю статей, як самовільне залишення місця служби (п. в. ст. 240 КК України 1960 р.) і дезертирство (п. а ст. 241 КК України 1960 р.) мала місце у випадку реальної сукупності злочинів. Так, 1 жовтня 1994 р. рядовий строкової служби О. з метою відпочити від військової служби самовільно залишив військову частину та виїхав за місцем проживання своїх батьків. 24 листопада 1994 р. він був затриманий представником військової частини і повернутий до місця служби. 30 листопада 1994 р. з метою взагалі ухилитись від військової служби О. повторно залишив місце служби і ухилявся від військової служби до 19 травня 1997 р., коли був затриманий працівниками міліції . В цьому випадку, на відміну від попереднього, було вчинено два окремих діяння, кожне з яких становить самостійний склад злочину – мала місце реальна сукупність злочинів.
Якщо ж ви маєте статус військовозобов'язаного, то теоретично це може підпадати під порушення правил військового обліку чи ухилення від мобілізації.
Адміністративна
Кодекс України про адміністративні правопорушення https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
Стаття 210. Порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку
Порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку -
тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -
тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 210-1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
1 неоподаткований мінімум = 17 грн.
Притягнення до адмін. відповідальності можливе лише умови складення протоколу та вручення його порушнику
КРИМІНАЛЬНА
Кримінальний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
Стаття 336. Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Ухилення має місце у випадку, коли особа, яка отримала повідомлення (повістку) про призов, не з’являється без поважних причин до призовного пункту в строки, зазначені у повідомленні, або хоча і не отримала повідомлення, але знає про призов і не з’являється до призовного пункту протягом місяця.
Способи ухилення можуть бути різними: підробка документів про хворобу, від’їзд з місця постійного проживання, умисне спричинення собі тілесного ушкодження тощо.
Існують законні (поважні) причини для неявки в військкомат!!!
Так, найпоширенішою поважною підставою для неявки в військкомат є хвороба (будь-яка).
Ви можете:
Зазначені документислід направити до військкомату зручним способом (пошта, електронна пошти).
Якщо у вас немає поважних причин для прибуття до військкомату (хвороба чи смерть когось з членів родини), ви можете бути притягнуті до адміністративної або кримінальної відповідальності. Все залежить від того, до кого буде передана справа у випадку її ініціювання.
Закон України Про військовий обов'язок і військову службу
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text
Стаття 15. Призовний вік. Призов громадян України на строкову військову службу
"11. Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами, визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини".
Ви маєте пам'ятати наступні статті Конституції України
Конституція України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...
Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
{Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016}
{Офіційне тлумачення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}
{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}
{Частину другу статті 59 виключено на підставі Закону № 1401-VIII від 02.06.2016}
Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011}
У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Як тільки виникнуть питання - звертайтесь! Буду радий допомогти.
Адвокат, м. Миколаїв, 33 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня!
Якщо відрядження працівника пов'язано із бронюванням, то неповернення може бути підставою для звільнення з роботи і, як наслідок, анулювання бронювання та позбавлення права на відстрочку.
Анулювання броні:
Відстрочку від призову анулюють у таких випадках:
1) закінчення строку її дії;
2) завершення виконання або скасування завдання підприємству щодо задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, населення;
3) ліквідація органу державної влади, іншого державного органу, підприємства, установи, організації;
4) звільнення військовозобов’язаного.
У випадках 2— 4 цього пункту відстрочку анулюють таким чином. Держорган повідомляє про випадок у поданні до Мінекономіки, а міністерство за один день ухвалює відповідне рішення, надсилає його копію держоргану та Міноборони.
Крім того, у разі неповернення в Україну Ви тим самим будете порушувати статтю 210-1. (Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
В ній, зокрема, зазначається:
"Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Буде бажання отримати більш детальну консультацію, раджу звернутись до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись" біля мого профілю. Буду радий надати всебічну правову допомогу!
Юрист, м. Київ, 9 років досвіду
Спілкуватися у чатіДобрый день если вы военный и проходите службу то в таком случае вас будет ждать криминальная ответственность. Если же вы просто военнобязаный и не получали повестку, ни какой ответственности не будет. Ответственность вы будете нести перед своим работодателем.
Для детальной консультации. Нужно знать некоторые нюансы. Нажимайте кнопку обратиться и мы найдём правельное решение в вашем случае. Либоже задавайте дополнительные вопросы.
Адвокат, м. Київ, 25 років досвіду
Спілкуватися у чатіВітаю!
ТАКІ ДІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ (В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОБСТАВИН СПРАВИ).
Кримінальний кодекс України
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби
1. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, -
караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, -
караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
5. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Стаття 408. Дезертирство
1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
ТАКІ ДІЇ ВІЙСЬКОВОЗАБОВЯЗАНОГО:
ПРИТЯГНУТИ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ АБО КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕМОЖЛИВО.
ТІЛЬКИ ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ.
Юрист, м. Чернігів, 6 років досвіду
Спілкуватися у чатіВітаю!
Потрібно уточнити Ваш статус: Ви все таки є заброньованим працівником підприємства чи саме військовослужбовцем?
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У КОЖНОМУ ВИПАДКУ СУТТЄВО РІЗНИТЬСЯ. ОКРІМ ТОГО, ПОТРІБНО БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО ОЗНАЙОМИТИСЬ ІЗ ВАШОЮ СИТУАЦІЄЮ. ПОТРІБНІ ДЕТАЛІ, ЯКІ ЗАВЖДИ МАЮТЬ ВИЗНАЧАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ.
Натискайте зелену кнопку «Звернутися»!
Адвокат, м. Київ, 31 рік досвіду
Добрий день!
ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПРИЧИН НЕ ПОВЕРНЕННЯ, ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН.
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):
Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)
"Стаття 39. Крайня необхідність
1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Стаття 40. Фізичний або психічний примус
1. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.
Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком
1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій".
Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов’язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов’язок доведення вини особи покладається на державу».
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):
Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)
"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):
Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)
"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини
1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї
1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.
3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".
У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".
Всього доброго!
Адвокат, м. Київ, 16 років досвіду
Доброго дня!
Як військовозобов'язана особа - це кримінальна відповідальність.
Звертайтесь.
Юрист, м. Чернігів, 6 років досвіду
Спілкуватися у чатіВітаю!
ВРАХОВУЮЧИ ПРОЙДЕНИЙ ЧАС МУШУ ПОВІДОМИТИ, ЩО ПОСТУПОВО ФОРМУЄТЬСЯ СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО УХИЛЕННЯ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ.
У ТАКОМУ ВИПАДКУ, ЯКЩО ОСОБА ВІДМОВИТЬСЯ ВІД ПОВЕРНЕННЯ, ПРОТИ НЕЇ МОЖЕ БУТИ РОЗПОЧАТО КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА СТАТТЕЮ 336 ККУ.
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:
Стаття 336. Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
...
ОДНАК ТРЕБА ВРАХОВУВАТИ, ЩО БЕЗ ПОВЕРНЕННЯ ЙОГО В УКРАЇНУ РИЗИК НАСТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДУЖЕ НЕВИСОКИЙ. АЛЕ ЯКЩО ВІН ПЛАНУЄ ПОВЕРТАТИСЬ ЧЕРЕД ДЕЯКИЙ ЧАС, РАДЖУ ВСЕ Ж НЕ ЙТИ СВІДОМО НА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА.
Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання або Вам потрібна індивідуальна консультація, натискайте зелену кнопку «Звернутися»! Якщо питання було вирішено та консультація виявилась корисною, можете закрити його оплатою!